Зруйноване і втрачене життя

ЗА СЛОВАМИ д-ра Еріка Неслера, «наркотики подібні до кувалд». Справді, уже перша доза цих хімічних кувалд може призвести до смерті. «Відомі, наприклад, випадки, коли люди помирали, попробувавши кокаїн «крек» лише один-єдиний раз»,— зазначається в книжці «Наркотики в Америці».

Нова хвиля синтетичних наркотиків може нести таку ж загрозу. «Легковірні підлітки, що купують наркотики на рейвах, навіть не підозрюють, атаці якого хімічного «коктейлю» вони збираються піддати свій мозок»,— говориться у виданні Організації Об’єднаних Націй «Уорлд драґ ріпорт». Але, як ми побачимо з наступних історій, більшість молоді втягається в наркоманію поступово.

«Втеча від дійсності»

Педроa народився у дуже неспокійному районі Кордови (Іспанія) в сім’ї, де росло ще восьмеро дітей. Дитинство Педро було важким, оскільки батько сильно пив. Коли хлопець мав 14 років, родич запропонував йому попробувати гашиш. Через місяць Педро уже не міг жити без цього зілля.

«Наркотики стали для мене розвагою,— розповідає він,— способом втечі від дійсності, можливістю стати членом компанії. В п’ятнадцять я почав вживати на додаток до гашишу ЛСД та амфетаміни. Найбільше мені подобався ЛСД, і, щоб купувати його, я став трохи торгувати наркотиками. В основному продавав гашиш. Якось, перебравши ЛСД, я не спав цілу ніч. Мені здавалось, що я з’їхав з глузду. Той випадок дуже мене налякав. Я зрозумів, що коли далі вживатиму наркотики, то або попаду у в’язницю, або помру. Але потяг до дурману витіснив страх. Так я став рабом ЛСД і мусив постійно збільшувати дозу, щоб отримати задоволення. Коли дія наркотику закінчувалася, стан мій був жахливим, але я вже не міг зупинитись. Я не знав, як вирватися з цього пекла.

ЛСД коштував недешево, тому я навчився грабувати ювелірні магазини, виривати у туристів з рук сумки та красти годинники й гаманці у перехожих. В 17 років я вже був досить відомим наркоділком у своєму районі й деколи брав участь у збройних пограбуваннях. Люди в нашому сусідстві вважали мене запеклим злочинцем і дали мені прізвисько торсідо, що означає «покруч».

Коли людина поєднує наркотики з алкоголем, її особистість перероджується і вона, як правило, стає дуже брутальною. А бажання дістати зілля таке сильне, що повністю заглушує голос сумління. Життя починає нагадувати «американські гірки»: прийняв наркотик — і вже добре, уже на висоті, а не прийняв — глибоке пригнічення».

«У наркотичній трясовині»

Ана, дружина Педро, виростала в Іспанії у хорошій сім’ї. У віці 14 років вона познайомилася з кількома хлопцями з сусідньої школи, які курили гашиш. Спочатку їхня дивна поведінка відштовхувала її. Але Розі, подружці Ани, дуже сподобався один із хлопців. Він переконав Розу, що курити гашиш зовсім не шкідливо і що їй сподобається. Роза спробувала наркотик і запропонувала Ані.

«Викуривши цигарку, я відчула себе просто чудово і через кілька тижнів уже палила гашиш щодня,— каже Ана.— Приблизно через місяць мені стало мало самого гашишу і я почала вживати також амфетаміни.

Невдовзі ми з друзями повністю погрузли у наркотичній трясовині. Наші розмови точилися навколо того, хто може прийняти найбільшу дозу без жодних поганих наслідків і хто відчуває найбільший «кайф». Мало-помалу я відокремилась від світу нормальних людей і майже перестала ходити до школи. Невдовзі гашиш та амфетаміни більше не приносили бажаного ефекту, тож я почала колотися препаратами морфію, який купувала в різних аптеках. Улітку ми часто ходили на рок-концерти просто неба, де було завжди легко дістати такі наркотики, як ЛСД.

Одного разу, коли я курила гашиш, мене застала мама. Батьки робили все, що могли, аби допомогти мені. Вони розповідали, наскільки небезпечно вживати наркотики, і запевняли у своїй любові. Однак я розцінювала все це як втручання в моє особисте життя. Тож у 16 років я вирішила піти з дому. Я приєдналася до групи молоді, яка подорожувала по всій Іспанії, продавала намисто ручної роботи і вживала наркотики. Через два місяці мене піймала в Малазі поліція.

Коли мене повернули батькам, ті прийняли свою дочку з розпростертими обіймами. Мені було дуже соромно за свої вчинки. Я ніколи не бачила, щоб мій тато плакав, а тут він просто не міг стримати сліз. Я жалкувала, що завдала батькам стільки болю, та каяття не було таким сильним, аби змусити мене повністю порвати з наркотиками. Тому й далі щодня приймала те зілля. Коли виходила з-під впливу дурману, деколи думала про ризик, але недовго».

Від муляра до торговця наркотиками

Хосе, привітний сім’янин, п’ять років перевозив коноплі з Марокко до Іспанії. Як він почав займатися цим? «Коли я ще працював муляром, товариш по роботі зайнявся контрабандою наркотиків,— розповідає Хосе.— Оскільки мені потрібні були гроші, я подумав: «А чому б і мені не спробувати?»

Я без усяких проблем купував у Марокко стільки конопель, скільки міг перевезти. У мене був швидкохідний катер, на якому я міг легко вислизнути з рук поліції. А привізши наркотики до Іспанії, продавав їх великими партіями, приблизно по 600 кілограмів за раз. У мене було лише три-чотири клієнти, і вони забирали всі наркотики, які я зміг перевезти. Попри поліцейський контроль наркотики завжди надходили в країну. Ми, контрабандисти, мали ліпше устаткування, ніж поліція.

Я без великих зусиль заробив багато грошей. Одна поїздка з Іспанії до Північної Африки приносила мені коло 25—30 тисяч доларів. Незабаром на мене вже працювало 30 чоловік. Мене жодного разу не піймали, оскільки я мав свою людину, яка попереджала, коли за мною збиралися стежити.

Деколи я думав про те, яку страшну біду ці наркотики несуть людям, але переконував себе, що коноплі — слабенький наркотик, від котрого ніхто не вмирає. І оскільки я заробляв великі гроші, то не дуже переймався цим. Що ж до мене, то сам я ніколи не вживав наркотиків».

Ваші гроші й ваше життя!

Отже, як видно з цих випадків, наркотики перетворюють людей на своїх рабів. Коли людина розвине пристрасть до зілля, порвати стає дуже важко й болісно. У книжці «Наркотики в Америці» зазначається, що «в старі часи бандити на «дикому Заході», погрожуючи пістолетом, вимагали «гроші або життя». Наркотики гірші, ніж ті давні розбійники. Вони відбирають і гроші, і життя».

Чи може щось спинити смертоносний марш наркотиків. У наступній статті розглядатимуться деякі способи розв’язання цієї проблеми.

[Примітка]

[Вставка на сторінці 8]

«В старі часи бандити на «дикому Заході», погрожуючи пістолетом, вимагали «гроші або життя». Наркотики гірші, ніж ті давні розбійники. ВОНИ ВІДБИРАЮТЬ І ГРОШІ, І ЖИТТЯ».

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 10]

ЧИ ЗМОЖЕ ВАША ДИТИНА ВІДМОВИТИСЯ ВІД НАРКОТИКІВ?

ЯКИМ ПІДЛІТКАМ НАЙБІЛЬШЕ ЗАГРОЖУЄ НЕБЕЗПЕКА?

 а) Тим, які хочуть показати, що є незалежними й не бояться ризику.

 б) Які не цікавляться навчанням і не ставлять перед собою духовних цілей.

 в) Які не ладять із суспільством.

 г) Які не бачать чіткої різниці між тим, що правильне, а що ні.

 д) Чиї батьки не особливо цікавляться дітьми, а друзі підбивають спробувати наркотики. Дослідники помітили, що «добрі стосунки між підлітком і батьками — це найліпша охорона проти наркоманії» (курсив наш).

ЯК ЗАХИСТИТИ СВОЇХ ДІТЕЙ?

 а) Підтримуйте з ними близькі стосунки й добрий обмін думками.

 б) Навчіть чітко розрізняти, що правильне, а що ні.

 в) Допоможіть ставити перед собою конкретні цілі.

 г) Допоможіть відчувати себе частиною дружної сім’ї та турботливої громади.

 д) Поясніть, наскільки небезпечно вживати наркотики. Діти повинні добре розуміти, чому їм слід відмовлятися від цього зілля.

[Відомості про джерело]

Джерело: публікація ООН «Уорлд драґ ріпорт».

[Ілюстрація на сторінці 9]

Наркотики, конфісковані в Гібралтарі.

[Відомості про джерело]

З люб’язного дозволу гібралтарської поліції.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Я мав швидкохідний катер, подібний до цього, на якому міг легко вислизнути з рук поліції.

[Відомості про джерело]

З люб’язного дозволу гібралтарської поліції.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 9]

Godo-Foto