Приборкування вбивці

Від нашого кореспондента в Канаді

ВІН прокрадається в ліс, обминає молодих і нападає на старших. Убивця дуже маленький у порівнянні зі своєю жертвою. Він пересувається швидко і не заспокоюється доти, доки жертва не гине. Жертва намагається позбутись незваного гостя, починається боротьба не на життя, а на смерть. Врешті-решт нападник перемагає.

Хто ж він? Це — маленький жук, сосновий лубоїд (Dendroctonus ponderosae), що живе на заході Північної Америки. Від нього потерпає велична сосна Pinus contorta, поширена в канадській провінції Британська Колумбія.

Сосни цього виду становлять приблизно 35 відсотків лісу провінції, через що утворюється справжній розсадник соснового лубоїда. Спочатку ці жуки циліндричної форми, завдовжки 3—8 міліметрів нападають на ділянки перестійного чи хворого деревостану сосни. Однак коли популяція жуків зростає, вони нападають і на здорові дорослі дерева (дивіться рамку «Життєвий цикл соснового лубоїда»). Недавно в Британській Колумбії протягом лише одного року під час масивного нападу лубоїдів загинуло 30 мільйонів сосон. За підрахунками, в ураженому дереві виводиться стільки жуків, що наступного року вони можуть знищити два дерева таких самих розмірів.

Сосновий лубоїд є природним компонентом екосистеми, адже він, як і пожежі, сприяє відновленню дозрілих соснових лісів. Однак людина стала втручатись у природні процеси, оскільки виявляє і гасить пожежі. Це призводить до збереження величезних ділянок стиглого і перестійного лісу. Таким чином людина захистила ареали тварин і рослин, міграційні коридори, а також ділянки для відпочинку і виробничих потреб, але через це виникла необхідність рятувати ліс від соснових лубоїдів. Як же знаходять цих крихітних паразитів у величезному лісі й стежать за ними? Що можна робити, аби стримувати хвилі руйнування, які вони спричиняють? І чи це взагалі можливо?

Знайти і знешкодити

Боротьба із сосновим лубоїдом починається з визначення його місцеперебування. Ліс обстежують з повітря, щоб знайти дерева, у яких почервоніли верхівки крон. Такі дерева уражені паразитами, і їх легко помітити на зеленому тлі. Ділянки інвазії, а також число почервонілих дерев визначають за допомогою глобальної системи позиціонування (GPS). Дані записуються і надійно зберігаються в міні-комп’ютері. Потім їх вводять у пам’ять стаціонарних комп’ютерів і за допомогою інформаційних географічних систем великої ефективності наносять на докладні карти лісового покриву. Кожну уражену паразитами ділянку нумерують, а тоді створюють перелік таких ділянок із вказаними координатами. Ці дані потрібні для групи наземної зйомки, яка з’ясовуватиме масштаби інвазії.

Справжню, однак, загрозу для лісу становлять не ті дерева, що вже почервоніли, а ще зелені, свіжозаселені жуками. Такі дерева можна пізнати за натеками живиці навколо отвору, через який комахи пробралися всередину, а також за купками тирси біля дерева. Усі дерева, на котрі напали жуки, позначають пластиковими стрічками і номерами, які наносять фарбою. Занотовують особливі ознаки місцевості й кількість уражених дерев, а також усю іншу інформацію, що може допомогти вповноваженим організаціям вирішити, як зупинити поширення паразитів.

Методи контролю

Якщо ділянки ураженого лісу досить великі, тоді на них дозволяють вести лісозаготівлю. В такому разі туди для складання карти висилають іншу групу. План лісозаготівлі подають у Міністерство лісового господарства на затвердження. Лісозаготівельна компанія бере на себе зобов’язання відновити лісові насадження на даній ділянці і доглядати саджанці, доки вони не зміцніють. Ця процедура не тільки дозволяє використовувати деревину, але також обмежує поширення інвазії та сприяє вирощуванню нових дерев.

Коли ж проводити лісозаготівлю не доцільно, можна обробити окремі дерева. У цьому разі ураженим деревам впорскують пестициди або зрубують їх і спалюють. Такий спосіб боротьби з жуками застосовують у кінці зими чи ранньою весною, тобто до виходу жуків. Він дуже ефективний, але трудомісткий. Дейл, спеціаліст з виявлення жуків і боротьби з ними, описав для нашого журналу свій звичайний робочий день.

«Спочатку ми лавіруємо вузькою лісовою дорогою, якою також їздять величезні автопоїзди-лісовози, що возять масивні вантажі з лісосіки. Для безпеки підтримуємо зв’язок з водіями машин, послуговуючись приймально-передавальною радіоустановкою. Там, де дорога закінчується, ми знімаємо з машини мото- і звичайні сани та вирушаємо в глиб лісу. Наші пристрої глобальної системи позиціонування (GPS), компаси, а також електропили, пальне, моторна олія, сокири, рації, снігоступи й аптечка старанно упаковані. Нам доводиться декілька кілометрів пробиратися через болота, лісосіки та по старих стежках у хащах. Коли вже неможливо їхати на мотосанях, ми надіваємо снігоступи, в яких, хоч і не без труднощів, можемо просуватися по снігу, глибина котрого часом близько 120 сантиметрів.

Коли йдеш незнайомою місцевістю, то нести 15 кілограмів спорядження досить-таки нелегко. Від напруги прискорюється серцебиття. Яка ж то радість знайти потрібне місце! Тут уже починається справжня робота. Досвідчений кваліфікований працівник валить уражені дерева зі спритністю вправного стрільця. Тоді члени групи беруться за роботу і розрубують дерева на частини такої довжини, щоб їх було зручніше спалювати. Важливо повністю спалити кору дерева, аби знищити личинки жуків. Підходить час на перерву, і ми тішимося, що в двадцятиградусний мороз маємо вогонь. Усі гріються біля нього і розморожують свої крижані бутерброди. Потім повертаємось до роботи. Невдовзі, однак, зимове небо починає темніти, і це означає, що надійшов час повертатись додому».

Робота в лісових хащах

Праця в лісі непроста. Ті, хто тут працює, зустрічаються з великими труднощами, але також мають можливість милуватися творивом навколо себе. Це і пейзажі, і незабутні зустрічі з тваринами. Такі зустрічі зазвичай мирні. Скажімо, часом із снігу, мало не з-під ніг, з шумом вилітає тетерук або переполохана білка метнеться зі своєї нірки на ногу працівника. Так, буває, і злякаєшся. Інші випадки можуть бути дуже небезпечними, наприклад, якщо за кимсь гнатиметься місцевий гризлі або чорний ведмідь. Взагалі ж для обачних і досвідчених небезпека не така вже й велика, тож група може насолоджуватися природою без зайвих побоювань.

У технології контролю за використанням безцінних ресурсів землі робиться дивовижний поступ. Багато свідомих людей намагаються захистити і зберегти наші дорогоцінні дерева, наприклад проводячи боротьбу із сосновими лубоїдами. Безперечно, про наші чудові ліси можна ще багато чого дізнатися. Ми з нетерпінням чекаємо часу, коли доглядатимемо дерева у повній гармонії з початковою метою створення лісів.

[Рамка/Схема на сторінці 22]

Життєвий цикл соснового лубоїда

В середині літа доросла самиця жука пробуравлює кору сосни, щоб дістатися до лубу. Після парування вона відкладає приблизно 75 яєць. У той же час жук переносить гриби, які викликають синю плямистість. Це запобігає витіканню живиці, яка може вбити шкідників. Потім з яєць виходять подібні на хробаків личинки, які їдять луб (складну тканину дерева). Через кілька тижнів успішного наступу жуків дерево гине в результаті порушення постачання води і поживних речовин. Личинка розвивається протягом зими, перетворюється на жука, який влітку перелітає на інше дерево, і цикл повторюється.

[Схема]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Дорослий жук.

Яйця.

Личинка.

Лялечка.

[Ілюстрації на сторінках 22, 23]

Так виглядає уражене дерево зблизька.

Уражені дерева.

Натік живиці.