Розділ 13

Реформація — нові спроби знайти Бога

1, 2. а) Як одна книжка про Реформацію описує середньовічну Римо-католицька церкву? б) Які запитання виникають стосовно стану Римської церкви?

«СПРАВЖНЯ трагедія середньовічної церкви полягає в тому, що вона не змогла йти в ногу з часом... Вона була далеко не прогресивною, не давала духовного проводу, консервативна і занепадницька, згори до низу зіпсована». Так описує книжка «Історія Реформації» (англ.) могутню Римо-католицьку церкву, яка панувала з V до XV сторіччя н. е. над більшою частиною Європи.

² Як Римська церква втратила свою всесильну позицію і стала занепадницькою та зіпсованою? Як папи, котрі вважали себе апостольськими наступниками, не змогли давати навіть «духовного проводу»? І який був наслідок такої неспроможності? Щоб відповісти на дані запитання, нам потрібно коротко розглянути, якою церквою вона була і яку роль відіграла в намаганнях людства знайти правдивого Бога.

Крайній занепад церкви

 3. а) Який був матеріальний стан Римської церкви під кінець XV сторіччя? б) Як церква намагалась підтримувати свою пишноту?

³ Під кінець XV сторіччя Римська церква зі своїми парафіями, чоловічими і жіночими монастирями, розкиданими по всіх її володіннях, була найбільшою землевласницею у цілій Європі. Кажуть, що вона володіла аж половиною земельних площ у Франції і Німеччині та двома п’ятими — у Швеції й Англії. До чого це привело? Книжка «Історія цивілізації» (англ.) повідомляє: «Наприкінці XV і на початку XVI віків незмірно зросла пишнота Риму і на якийсь час зросла його політична вага». Але це процвітання вимагало коштів, і, щоб підтримувати його, папи мусили шукати нових джерел доходів. Вілл Дюрант так описує різні способи здобуття грошей:

«Кожна призначувана церквою особа за перший рік («annates») своєї служби повинна була посилати папській курії — адміністративній канцелярії пап — половину своїх доходів, а потім щороку — десяту частину, тобто десятину. Новий архієпископ мав заплатити папі значну суму грошей за архієпископський плащ — накидку з білої вовни, яка була підтвердженням і символом його влади. Коли помирав кардинал, архієпископ, єпископ чи абат, його маєтки поверталися до папи... За кожне прихильне рішення чи послугу з боку папської курії потрібно було віддячитись, і на саме рішення частенько впливали відповідні дарунки».

 4. Як багатства, що надходили до церкви, впливали на пап?

⁴ Чималі суми грошей, які рік за роком напливали у папську казну, зрештою довели до великих зловживань і зіпсуття. Казали, що «навіть папа не може доторкнутися до дьогтю, не забруднивши своїх пальців». Справді, історія церкви цього періоду відзначилась, за словами одного історика, «низкою вкрай світських пап». Ось деякі з них: Сикст IV (папа, 1471—1484 роки) витратив значну суму на побудову Сикстинської капели, яку назвав своїм іменем, та на збагачення багатьох своїх племінників і племінниць; Александр VI (папа, 1492—1503 роки), горезвісний Родріґо Борджіа, відкрито визнавав і підтримував своїх незаконних дітей; Юлій II (папа, 1503—1513 роки), племінник Сикста IV, який більше цікавився війнами, політикою та зброєю, ніж виконанням своїх церковних обов’язків. У 1518 році голландський католицький богослов Еразм Роттердамський цілком справедливо написав: «Безсоромність римської курії сягнула своєї вершини».

 5. Що свідчать писемні джерела про моральність духівництва?

⁵ Зіпсуття і неморальність були характерними не лише для пап. У ті часи була поширена приповістка: «Якщо хочеш погубити свого сина, зроби з нього священика». І тодішні хроніки підтверджують це. За словами Дюранта, в Англії серед «усіх звинувачень у [сексуальній] нестриманості, задокументованих 1499 року... 23 відсотки стосувались служителів культу, хоча духівництво становило, напевно, менше 2 відсотків населення. Дехто зі сповідальників вимагав сексуальних послуг від жінок, котрі приходили до них сповідатися. Тисячі священиків мали коханок, а в Німеччині майже всі». (Порівняйте 1 Коринтян 6:9—11; Ефесян 5:5). Занепад моралі був очевидним і в інших сферах. За переказами, один іспанець того часу скаржився: «Бачу, що без грошей ми майже нічого не можемо отримувати від Христових служителів: хрещення за гроші... одруження за гроші, сповідь за гроші, навіть соборування [останній обряд] теж за гроші! Без грошей вони і в дзвони не задзвонять, і не відслужать похорону в церкві, здається, навіть Рай закритий для тих, хто не має грошей». (Порівняйте 1 Тимофія 6:10).

 6. Як Мак’явеллі описав Римську церкву? (Римлян 2:21—24).

⁶ Стан Римської церкви початку XVI сторіччя влучно описав знаменитий італійський філософ того часу Мак’явеллі:

«Якщо б релігія християнства трималась настанов Засновника, то нині християнські панівні класи і народ були б більш об’єднаними й щасливими. Також не існувало б безперечного доказу їхнього занепаду — що ближче люди до Римської церкви, провідника їхньої релігії, то більші вони безвірники».

Перші спроби реформ

 7. Які кволі зусилля доклала церква для боротьби з декотрими зловживаннями?

⁷ Кризу церкви почали бачити не лише такі люди, як Еразм Роттердамський чи Мак’явеллі, але й сама церква. Для розгляду деяких скарг і зловживань скликались церковні собори, але це не принесло відчутних наслідків. Папи, насолоджуючись своїм авторитетом і славою, знеохочували будь-які реальні спроби запровадження реформ.

 8. До чого довело закореніле недбальство церкви?

⁸ Якщо б церква була більше зацікавлена в тому, аби чистити свій «дім», можливо, не повстала б Реформація. Заклики до реформ почали лунати як у лоні самої церкви, так і за її межами. В 11-му розділі ми вже згадували про вальденсів та альбігойців. І хоча їх затаврували як єретиків та безжалісно винищили, вони пробудили в людях незадоволення до зловживань католицького духівництва і запалили бажання повернутись до Біблії. Ці настрої заволоділи розумами багатьох ранніх реформаторів.

Голоси протесту в лоні церкви

 9. Ким був Джон Уїкліф і проти чого він виступав?

⁹ Джон Уїкліф (1330?—1384 роки) був католицьким священиком і професором теології в Оксфорді (Англія). Його часто називають «досвітньою зорею Реформації». Він добре знав про зловживання, які чинилися в церкві, тому писав і виступав проти зіпсуття в чернечих орденах, проти папських податків, доктрини про трансубстанціацію (згідно з якою хліб і вино під час меси буквально перетворюється в тіло і кров Ісуса Христа), сповіді та втручання церкви у світські справи.

10. Як Уїкліф виявив свою відданість Біблії?

¹⁰ Уїкліф особливо гостро критикував те, що церква занедбала навчання Біблії. Одного разу він заявив: «Бог хоче, щоб кожна парафіяльна церква цієї країни мала добру Біблію і добре розуміла Євангеліє, щоб священики належно досліджували їх та дійсно навчали людей Євангелія і Божих заповідей!» Для цього Уїкліф в останні роки свого життя взявся за переклад на англійську мову Вульгати (Біблія латинською мовою). З допомогою своїх товаришів, особливо Ніколаса Герефордського, він видав першу повну Біблію англійською мовою. Це, безперечно, був найбільший вклад Уїкліфа у справу пошуків Бога людством.

11. а) Чого досягли послідовники Уїкліфа? б) Чого зазнали лоларди?

¹¹ Твори Уїкліфа і частини його перекладу Біблії розповсюджувала по цілій Англії група проповідників, яких часто називали «вбогими священиками», бо вони ходили в простому одязі, босоніж і не мали майна. Їх також іронічно називали лоларди. Слово Lollaerd походить з середньоголландської мови й означає «той, хто бурмотить молитви або хвалебні гімни» («Словник фраз і байок» за редакцією Брюера, англ.). У книжці «Лоларди» (англ.) сказано: «За кілька років дуже зросла їхня кількість. Гадають, що принаймні кожен четвертий мешканець держави активно або формально підтримував ці настрої». Усе це, звичайно, не проходило повз увагу церкви. Уїкліф займав видатне становище серед правлячих та освічених класів, отже йому дозволили спокійно померти в останній день 1384 року. Його послідовникам поталанило менше. В Англії під час правління Генріха IV їх затаврували як єретиків, багато з них зазнало ув’язнень, тортур або було спалено.

12. Ким був Ян Гус і проти чого він виступав?

¹² Погляди Джона Уїкліфа дуже вплинули на Яна Гуса (1369?—1415 роки) з Богемії (Чехія). Він теж був католицьким священиком і, крім того, ректором Празького університету. Гус так само, як і Уїкліф, виступав проти зіпсуття католицької церкви і наголошував на важливості читання Біблії. Це швидко викликало обурення з боку ієрархії. У 1403 році влада наказала йому припинити проповідування антипапських ідей Уїкліфа, книги якого були публічно спалені. Але Гус не зупинився і написав одні з найгостріших звинувачень проти діянь церкви, в тому числі проти продажі індульгенційa. Гуса засудили й відлучити від церкви 1410 року.

13. а) Що, за словами Гуса, було правдивою церквою? б) Чого зазнав Гус через свою непохитність?

¹³ Гус безкомпромісно захищав Біблію. Він писав: «Повстати проти облудного папи — значить послухатись Христа». Гус також навчав, що правдива церква аж ніяк не опирається на папі і католиках, а «складається з усіх вибраних людей і містичного Христового тіла, головою якого є Христос. Церква — це наречена Христа, яку він з великої любові викупив власною кров’ю». (Порівняйте Ефесян 1:22, 23; 5:25—27). За все це Гуса допитували на Констанцському соборі і визнали винним у єресі. Сказавши, що «ліпше добре померти, ніж погано жити», Ян Гус відмовився зректись, і 1415 року його спалили на стовпі. На тому ж соборі було видано наказ викопати і спалити кістки Уїкліфа, хоча від часу його смерті минуло вже 30 років!

14. а) Ким був Джироламо Савонарола? б) Що спробував зробити Савонарола і який був наслідок?

¹⁴ Іншим раннім реформатором був домініканський монах Джироламо Савонарола (1452—1498 роки) з монастиря Сан-Марко у Флоренції (Італія). Савонарола пройнявся духом італійського Відродження і почав виступати проти зіпсуття як церкви, так і держави. Посилаючись на Святе Письмо, а також на видіння та одкровення, які, за його словами, отримував, він думав заснувати християнську державу, тобто теократичний устрій. У 1497 папа відлучив Савонаролу від церкви. Наступного року його заарештували, піддали тортурам і повісили. Ось його останні слова: «Мій Господь помер за мої гріхи, чи ж не повинен я охоче віддати це жалюгідне життя за нього?» Його тіло спалили, а попіл укинули в річку Арно. Савонарола недаремно називав себе «предтечею і жертвою». Пройшло лише кілька років, і по цілій Європі з усією силою спалахнула Реформація.

Розділений дім

15. Як реформаторський рух розділив християнство в Західній Європі?

¹⁵ Коли піднялась буря Реформації, вона розколола релігійний дім християнства у Західній Європі. Римо-католицька церква майже неподільно панувала в цій частині світу, яка тепер стала розділеним домом. Південна Європа — Італія, Іспанія, Австрія і частини Франції — залишилась здебільшого католицькою. Решта Європи розділилась на три основні частини: лютеранська — Німеччина і Скандинавія, кальвіністська (або реформатська) — Швейцарія, Нідерланди, Шотландія і частини Франції та англіканська — Англія. Паралельно з ними існували теж менші, але радикальніші групи: спочатку анабаптисти, а пізніше меноніти, гуттерці та пуритани, які свого часу завезли їхню віру до Північної Америки.

16. Що зрештою сталося з домом загальновизнаного християнства? (Марка 3:25).

¹⁶ З роками ці головні відгалуження роздробились на тисячі віросповідань, котрі існують і сьогодні. Ось лише декілька з тих церков: пресвітеріанська, єпископальна, методистська, баптистська, конгрегаціоналістська. Християнство дійсно стало розділеним домом. Як стався цей розкол?

Лютер і його тези

17. Яку подію можна вважати початком протестантської Реформації?

¹⁷ Якщо потрібно точно вказати на початок протестантської Реформації, то ним став день 31 жовтня 1517 року, коли августиніанський чернець Мартін Лютер (1483—1546 роки) прибив до дверей замкової церкви у Віттенберзі в Саксонії (Німеччина) свої 95 тез. Але що стало причиною цієї переломної події? Ким був Мартін Лютер? І проти чого він протестував?

18. а) Ким був Мартін Лютер? б) Що спонукало Лютера видати свої тези?

¹⁸ Мартін Лютер, як і його попередники Уїкліф та Гус, був ученим-монахом. Доктор богослов’я і професор біблійних досліджень у Віттенберзькому університеті, Лютер був досить відомим завдяки своїм знанням Біблії. І хоча мав тверді переконання щодо спасіння, або виправдання, вірою, а не ділами чи покутою, однак не думав поривати з католицькою церквою. Насправді його тези були відповіддю на один особливий інцидент, і це не було запланованим бунтом. Він протестував проти продажу індульгенцій.

19. Як використовувались індульгенції в часи Лютера?

¹⁹ В епоху Лютера публічно продавалися папські індульгенції, до того ж не лише за живих, а й за мертвих. Існувала навіть приказка: «Як тільки монети в скриньку потрапляють, душі з чистилища відлітають». Для простого народу індульгенції стали ніби страховим документом, що мав охороняти від покарання за будь-який гріх,— і потреба в каятті відпала. Еразм Роттердамський писав: «Усюди продають звільнення з чистилища, і не тільки продають, але й змушують купувати тих, хто цього не хоче».

20. а) Чому до Ютербога приїхав Йоганн Тетцель? б) Як зреагував Лютер на те, що Тетцель продавав індульгенції?

²⁰ У 1517 році до Ютербога, що неподалік Віттенберга, прибув домініканський чернець Йоган Тетцель продавати індульгенції. Отримані від продажу гроші пересилались на реконструкцію собору св. Петра в Римі. Вони також ішли Альбрехту з Бранденбургу, щоб він міг віддати позичені гроші, які було заплачено римській курії за посаду архієпископа Майнца. Тетцель використовував увесь свій талант вправного крамаря, і до нього тягнулись юрби людей. Обурений Лютер, бажаючи публічно висловити свій погляд на весь той «цирк», вдався до найшвидшого доступного для нього заходу — написав 95 дискусійних тез і прибив їх до церковних дверей.

21. Які аргументи проти торгівлі індульгенціями висунув Лютер?

²¹ Лютер назвав свої 95 тез «Диспут про силу індульгенцій». Він хотів не стільки підважити авторитет церкви, скільки вказати на крайнощі та зловживання, пов’язані з продажем папських індульгенцій. Це видно з нижченаведених тез:

«5. Папа не має ні права, ні влади звільняти від будь-якого покарання, за винятком покарання, яке він наклав на когось, користуючись своєю владою...

20. Отже, коли папа говорить про повне відпущення гріхів і звільнення від усіх покарань, це насправді не стосується всіх покарань, а лише тих, які він сам на когось наклав...

36. Кожен християнин, що відчуває справжні докори сумління, навіть без листів прощення має право на повне звільнення від покарання і вини».

22. а) До чого довело поширення ідеї Лютера? б) Як у 1520 році розгортались події, котрі стосувалися Лютера, і чим усе закінчилось?

²² Завдяки недавно винайденому друкарському верстату ці запальні ідеї швидко поширились по інших землях Німеччини, навіть потрапили в Рим. Те, що почалось як академічні дебати про індульгенції, невдовзі перетворилось на полеміку щодо віри і папської влади. Попервах католицька церква вела з Лютером дебати і наказала йому зректися своїх поглядів. Коли Лютер відмовився, на нього накинулась і церковна, і політична влада. У 1520 році папа видав буллу, або указ, якою заборонив Лютеру проповідувати і наказав спалити його праці. На знак непокори Лютер привселюдно спалив цю папську буллу. Папа 1521 року відлучив Лютера від церкви.

23. а) Що відбувалось на рейхстазі у Вормсі? б) Як у Вормсі Лютер пояснив свою позицію і яким був результат?

²³ Під кінець того року Лютера викликали на засідання рейхстагу, тобто імперського парламенту, до Вормса. Його допитував відданий католицизму імператор «Священної Римської імперії» Карл V, а також шість курфюрстів від різних німецьких князівств та інші релігійні і світські лідери й сановники. Коли від Лютера ще раз почали вимагати зректися свого вчення, він промовив свої знамениті слова: «Мене переконає лише Святе Письмо або чіткий аргумент... На тому стою і не можу інакше, бо чинити супроти сумління — і небезпечно, і нечесно. Бог мені поміч. Амінь». Після цього імператор оголосив його поза законом. Одначе правитель князівства, в якому жив Лютер, німецький курфюрст Фрідріх Саксонський подав йому руку допомоги і сховав у замку Вартбург.

24. Яку працю виконав Лютер, перебуваючи в замку Вартбург?

²⁴ Але ці заходи не змогли зупинити поширення Лютерових ідей. Десять місяців Лютер працював у замку Вартбург: писав свої праці й перекладав Біблію. Він, узявши за основу грецький текст Еразма Роттердамського, переклав на німецьку мову Грецькі Писання. Потім була праця над Єврейськими Писаннями. Біблія Лютера стала саме тим, що потребував простий народ. Кажуть, що «за два місяці було продано п’ять тисяч примірників Біблії, а за дванадцять років — двісті тисяч». Вплив його перекладу на німецьку мову і культуру часто прирівнюють до впливу «Перекладу короля Якова» на англійську мову і культуру.

25. а) Як з’явилась назва «протестант»? б) Що таке «Аугсбурзьке сповідання віри»?

²⁵ У роки після рейхстагу в Вормсі ідеї Реформації набули такої популярності, що 1526 року імператор надав право кожному німецькому князівству самому вибирати собі релігію — лютеранство чи католицизм. Проте 1529 року імператор відмінив своє рішення, і деякі німецькі князі запротестували. Відтоді прихильників реформації стали називати протестантами. Через рік на рейхстазі в Аугсбурзі 1530 року імператор спробував залагодити розбіжності між двома сторонами. Лютерани виклали свої вірування в документі за назвою «Аугсбурзьке сповідання віри», сформульованому Філіппом Меланхтоном на основі ідей Лютера. Хоча тон цього документа був доволі примирливим, католицька церква відкинула його і цим закріпила цілковитий розкол між протестантизмом і католицизмом. Багато німецьких князівств стало на бік Лютера, і невдовзі це зробили скандинавські країни.

Реформа чи бунт?

26. Через які головні питання, за словами Лютера, стався розкол між протестантами й католиками?

²⁶ У яких принципових питаннях не погоджувалися між собою протестанти й католики? За словами Лютера, їх було три. По-перше, Лютер вважав, що спасіння можливе завдяки «виправданню лише особистою вірою» (по-латинськи: sola fide)b, а не через відпущення гріхів священиком або через плоди покути. По-друге, він навчав, що прощення досягається завдяки Божій милості (sola gratia), а не через священиків чи римських пап. І останнє, Лютер твердив, що всі питання віри мають затверджуватись лише Писаннями (sola scriptura), а не папами чи церковними соборами.

27. а) Які небіблійні католицькі вчення і ритуали залишились у протестантизмі? б) Яких змін домагались протестанти?

²⁷ «Католицька енциклопедія» (англ.) каже, що, незважаючи на це, Лютер «зберіг ті стародавні вірування і ритуали, які відповідали його особистим поглядам щодо гріха і виправдання». В «Аугсбурзькому сповіданні віри» про лютеранську віру сказано: «У ній ніщо не суперечить Святому Письму, католицькій вірі чи навіть Римській церкві, принаймні такій, яку її знають з писань отців церкви». Згідно з «Аугсбурзьким сповіданням віри», лютерани визнають такі небіблійні погляди, як вчення про Трійцю, безсмертну душу і вічні муки, а також дотримуються хрещення немовлят і церковних свят. І все ж лютерани запровадили певні зміни. Наприклад, під час причастя звичайні люди можуть приймати і хліб, і вино, а целібат, чернечі обіти та обов’язкові сповіді були скасованіc.

28. У чому Реформація досягла успіхів, а в чому — ні?

²⁸ У цілому Реформація, яку пропагували Лютер і його послідовники, змогла скинути папське ярмо. Але, згідно зі словами Ісуса, записаними в Івана 4:24, «Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись». Можна сказати, що завдяки Мартіну Лютеру людство зробило чергову спробу знайти Бога, проте до вузької дороги правди було ще далеко (Матвія 7:13, 14; Івана 8:31, 32).

Реформа Цвінглі у Швейцарії

29. а) Ким був Ульріх Цвінглі і проти чого він виступав? б) Чим відрізнялася реформа Цвінглі від Лютерової реформи?

²⁹ Тоді, коли Лютер у Німеччині завзято боровся з папськими посланниками і цивільними владами, католицький священик Ульріх Цвінглі (1484—1531 роки) у Цюриху (Швейцарія) дав початок своєму реформаторському рухові. У цій німецькомовній частині Швейцарії люди вже перебували під впливом реформаторських ідей, які напливали з півночі. Приблизно 1519 року Цвінглі почав виступати проти індульгенцій, культу діви Марії, целібату священиків та інших доктрин католицької церкви. Цвінглі заявив про свою незалежність від Лютера, але погоджувався з ним у багатьох питаннях і розповсюджував по Швейцарії Лютерові трактати. На відміну від більш консервативного Лютера, Цвінглі виступав за усунення всяких слідів Римської церкви: ікон, розп’ять, священицького одягу і навіть літургічної музики.

30. У чому полягала головна незгода між Цвінглі та Лютером?

³⁰ Але найбільшу незгоду між двома реформаторами викликало питання євхаристії, тобто причастя. Лютер виступав за буквальне розуміння Ісусових слів: «Це — тіло Моє!». Він вважав, що в момент причастя у хлібі й вині чудесно присутні тіло і кров Христа. А Цвінглі у своїй праці «Про Господню Вечерю» доводив, що Ісусові слова «треба сприймати символічно або метафорично»; вислів «Це — тіло Моє» слід розуміти так: «цей хліб означає моє тіло», або «є символом мого тіла». Через цю розбіжність два реформатори остаточно розійшлись у різні боки.

31. Які були результати діяльності Цвінглі у Швейцарії?

³¹ Цвінглі продовжував проповідувати свої реформаторські доктрини в Цюриху, і це спричинило багато змін. Невдовзі за ним пішли інші міста, але люди на сільських теренах були значно консервативніші, тому продовжували триматися католицизму. Такий розрив допровадив до громадянської війни у Швейцарії між протестантами та римо-католиками. У 1531 році Цвінглі, який був на тій війні капеланом, загинув у битві під містом Каппель неподалік озера Цуг. Коли нарешті настав мир, кожна область отримала право вирішувати, якої релігії дотримуватись — протестантської чи католицької.

Анабаптисти, меноніти і гуттерці

32. Ким були анабаптисти і чому вони так називались?

³² Деякі протестанти вважали, що лідери Реформації не до кінця звільнились від фальші папської католицької церкви. Вони вірили, що членами християнської церкви можуть стати лише активні вірні, які приймуть хрещення, а не просто всі люди в тій чи іншій місцевості або країні. Тому відмовилися од хрещення немовлят і наполягали на відокремленні церкви від держави. Вони таємно охрещували співвіруючих і через це отримали назву анабаптисти («ана» по-грецьки значить знову). Оскільки ці люди відмовлялись брати до рук зброю, складати присяги і займати державні посади, їх вважали загрозою для суспільства, а це вело до переслідувань як з боку католиків, так і з боку протестантів.

33. а) Чому проти анабаптистів почали застосовувати насильство? б) Як поширився вплив анабаптистів?

³³ На початку анабаптисти жили малими групами на теренах Швейцарії, Німеччини та Нідерландів. Всюди, куди йшли, вони проповідували свою віру, тому їхні ряди швидко зростали. Певна група анабаптистів у релігійному запалі відмовилась від свого пацифізму і 1534 року захопила місто Мюнстер, яке спробувала перетворити на Новий Єрусалим зі спільною власністю і полігамними стосунками. Але їхній рух з великою брутальністю швидко придушили. Через ці події за анабаптистами закріпилось погане ім’я, і з часом вони майже зникли. Здебільшого анабаптистами були прості релігійні люди, котрі намагались жити відокремлено і спокійно. Їхній рух породив більш організовані групи, наприклад, менонітів (засновник голландський реформатор Менно Симонс) і гуттерців (засновник тиролець Якоб Гуттер). Дехто з них, рятуючись від переслідувань, переселився до Східної Європи — у Польщу, Угорщину і навіть Росію. Інші переїхали у Північну Америку, де заснували громади гуттерців та амішів.

Поява кальвінізму

34. а) Ким був Жан Кальвін? б) Яку важливу працю він написав?

³⁴ Реформацію у Швейцарії продовжив француз Жан Ковен, або Жан Кальвін (1509—1564 роки), який познайомився з протестантськими ідеями ще в студентські роки у Франції. Через релігійне переслідування Кальвін залишив Париж 1534 року і поселився в Базелі (Швейцарія). На захист протестантів він опублікував працю «Настанови у християнській вірі», в якій підсумував ідеї ранніх отців церкви і середньовічних богословів, а також Лютера і Цвінглі. Цей твір став доктринальною основою усіх пізніших реформатських церков Європи й Америки.

35. а) Як Кальвін пояснював доктрину про передвизначення? б) Як суворість цієї доктрини вплинула на інші аспекти вчення Кальвіна?

³⁵ У «Настановах» Кальвін виклав свою теологію. Згідно з нею, Бог є абсолютним сувереном і за своєю волею керує всім. А людина через гріхопадіння абсолютно недостойна милості. Тому спасіння не залежить від виконання людиною добрих діл, а лише від Бога. Отже Кальвін сформулював догмат про передвизначення:

«Ми заявляємо, що Бог через вічний і незмінний намір один раз для всіх визначив, кому Він дає спасіння, а кого Він засуджує на знищення. Ми твердимо, що цей намір стосовно обраних базується на Його великодушній милості і не залежить від заслуг людини; а для тих, кого Він віддає на засудження, брама життя зачинена через справедливий і бездоганний, однак незбагненний вирок».

Суворість цього вчення виявлялась у різних сферах життя. Кальвін твердив, що християни мусять провадити святе і чеснотливе життя, уникати не тільки гріха, але й задоволень та фривольності. До того ж він доводив, що церква, яка складається з обранців, повинна бути вільною від усіх цивільних обмежень і що лише завдяки церкві можна побудувати справді благочестиве суспільство.

36. а) Що Кальвін і Фарель хотіли зробити в Женеві? б) Які строгі правила було запроваджено? в) Який горезвісний результат принесли ці крайні заходи Кальвіна і як він оправдовував свої вчинки?

³⁶ Невдовзі після опублікування «Настанов» інший реформатор з Франції, Вільям Фарель, переконав Кальвіна поселитись у Женеві. Разом вони почали впроваджувати кальвінізм у життя, прагнули перетворити Женеву на місто Бога — теократію, де правління Бога здійснювалось спільно церквою і державою. Вони на все встановили строгі правила — починаючи від релігійних настанов і церковних служб і закінчуючи суспільною мораллю, а навіть санітарією та запобіганням пожеж. Також запровадили суворі покарання за недотримування тих правил. В одному історичному повідомленні сказано: «Наприклад, було ув’язнено на два дні перукарку, за те, що та зробила нареченій зачіску, яка виглядала непристойно; матір тої перукарки і двоє подруг, які помагати робити зачіску, отримали таке ж покарання. Магістрат теж накладав покарання на тих, хто танцював чи грав у карти». Жорстоко карали людей, котрі не погоджувалися з теологією Кальвіна. Найбільш горезвісна справа — це спалення іспанця Мігеля Сервета. (Дивіться інформацію на сторінці 322).

37. Як вплив Кальвіна поширився далеко за кордони Швейцарії?

³⁷ Аж до смерті (1564 рік) Кальвін запроваджував у Женеві свої реформи, і там реформатська церква міцно утвердилась. Протестантські реформатори з інших країн, рятуючись від переслідувань, утікали до Женеви. Там набирались кальвіністських ідей і ставали засновниками реформаторських рухів у себе на батьківщині. Кальвінізм швидко поширився у Франції, де гугеноти (так називали французьких протестантів-кальвіністів) зазнали жахливих переслідувань з боку католиків. У Нідерландах кальвіністи допомогли заснувати Голландську реформатську церкву. У Шотландії під проводом енергійного Джона Нокса, колишнього католицького священика, було засновано Шотландську пресвітеріанську церкву, яка опиралась на засадах кальвінізму. Кальвінізм вплинув також на Реформацію в Англії, звідки разом з пуританами він потрапив до Північної Америки. Отож, хоча протестантську Реформацію розпочав Лютер, але на її розвиток і поширення значно більше вплинув Кальвін.

Реформація в Англії

38. Як праця Джона Уїкліфа розбудила дух протестантизму в Англії?

³⁸ Англійська Реформація доволі різниться від реформаторських рухів у Німеччині та Швейцарії. Її початки сягають часу Джона Уїкліфа, який виступав проти церковнослужителів і наголошував на Біблії. Це розбуджувало дух протестантизму в Англії. Як і Уїкліф, інші теж намагались перекласти Біблію на англійську мову. У 1526 році свій переклад Нового Завіту опублікував Вільям Тиндаль, який мусив утекти з Англії. Пізніше в Антверпені його впіймали. Тиндаля задушили на стовпі, і тіло спалили. Працю Тиндаля докінчив Майлз Ковердейл, завдяки цьому 1535 року побачила світ ціла Біблія. Вже сама поява Біблії мовою простолюддя була наймогутнішим чинником появи Реформації в Англії.

39. Яку роль в англійській Реформації відіграв Генріх VIII?

³⁹ Формальний розрив з римським католицизмом відбувся за Генріха VIII (1491—1547 роки), якого папа назвав Оборонцем Віри. У 1534 році Генріх оголосив Закон про верховенство і зробив себе главою Англіканської церкви. Він також позакривав монастирі, а їхнє майно розділив між дворянством. Крім того, наказав, щоб кожна церква мала Біблію англійською мовою. Проте ці заходи Генріха були радше політичною акцією. Він прагнув незалежності від папської влади, і це головно стосувалося його історій з одруженнямиd. З релігійного погляду Генріх в усьому, крім назви, залишився католиком.

40. а) Які зміни відбулись в Англіканській церкві під час правління Єлизавети I? б) Які розкольницькі групи зрештою появилися в Англії, Нідерландах і Північній Америці?

⁴⁰ Під час довгого правління Єлизавети I (1558—1603 роки) Англіканська церква на практиці стала протестантською, однак структурою багато в чому залишилась католицькою. Вона здобула незалежність від римських пап, ліквідувала целібат священиків, сповідь та інші католицькі ритуали, але зберегла єпископальну форму управління церквою з її ієрархією архієпископів, єпископів, а також орденами монахів і монахиньe. Такий консерватизм породив чимале невдоволення і спричинився до появи розкольницьких груп. Пуритани вимагали ґрунтовніших реформ для очищення церкви від усіх римо-католицьких ритуалів. Сепаратисти та індепенденти наполягали на тому, щоб церковними справами займалися місцеві старійшини (пресвітери). Багато прихильників розкольницьких течій утекли в Нідерланди або до Північної Америки і там дали початок конгрегаційним і баптистським церквам. У самій Англії з’явилось Товариство друзів, або квакери, (засновник Джордж Фокс, 1624—1691 роки) і методисти (засновник Джон Уеслі, 1703—1791 роки). (Дивіться схему внизу).

Якими були наслідки Реформації?

41. а) Який вплив, на думку певних учених, справила Реформація на історію людства? б) Які питання повинні нас цікавити?

⁴¹ Після розгляду трьох головних напрямків Реформації — лютеранства, кальвінізму й англіканства — підсумуймо досягнення Реформації. Немає сумнівів у тому, що вона змінила хід історії західного світу. «Реформація розбудила в людях спрагу до свободи і до вищого та чистішого типу громадянства. Там, де поширювалась Реформація, в людей зростала самосвідомість»,— написав Джон Ф.  Герст у своїй книжці «Коротка історія Реформації» (англ.). Багато істориків вважає, що західний цивілізований світ, яким його ми знаємо нині, без Реформації виглядав би зовсім інакше. Можливо. Але нас цікавлять ось які питання: чого досягла Реформація в релігійному плані? Який її внесок у намагання людства знайти правдивого Бога?

42. а) У чому полягає найцінніше досягнення Реформації? б) Яке запитання потрібно поставити про реальні досягнення Реформації?

⁴² Найцінніше досягнення Реформації, без сумніву, полягає в тому, що вона дала можливість простим людям читати Біблію їхньою рідною мовою. Вперше люди отримали ціле Боже Слово, з якого могли черпати духовну поживу. Але, звичайно, потрібно чогось більшого, аніж лише читати Біблію. Чи Реформація звільнила людей тільки від влади римських пап, чи й від хибних доктрин і догматів, якими вони були обплутані багато віків? (Івана 8:32).

43. а) Яких символів віри дотримується нині більшість протестантських церков і які вірування в них відображено? б) Як вплинуло вільнодумство і розмаїття поглядів, що з’явилися в результаті Реформації, на пошуки людством правдивого Бога?

⁴³ Майже всі протестантські церкви визнають однакові символи віри,— Нікейський, святого Афанасія та Апостольський,— а в них викладено ті самі доктрини, яких впродовж сторіч дотримуються католики: доктрина про Трійцю, безсмертну душу і вогняне пекло. Такі небіблійні вчення спотворюють образ Бога і його наміри. Замість того щоб допомогти людям знайти Бога, численні секти і віросповідання, котрі виникли внаслідок вільнодумства протестантської Реформації, лише повели людей у різних керунках. Більш того, ці відмінності та замішання змусили декого ставити під сумнів сам факт існування Бога. З яким наслідком? У XIX сторіччі піднялась хвиля атеїзму та агностицизму. Про це розповість наступний розділ.

[Примітки]

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 322]

«Про хибність Трійці».

Іспанець Мігель Сервет (1511—1553 роки), який вивчав право і медицину, маючи 20 років, опублікував працю De Trinitatis erroribus («Про хибність Трійці»). У ній він заявив, що «не вживатиме слова Трійця, якого немає в Писаннях і яке лише увічнює помилку філософії». Сервет засудив доктрину про Трійцю, сказавши, що «ніхто не в стані її зрозуміти, вона неймовірна за своєю природою і навіть блюзнірська!»

За таку відвертість Сервета засудила католицька церква. Але не католики, а кальвіністи заарештували його, допитували і спалили на повільному вогні. На оправдання своїх дій Кальвін сказав: «Якщо папісти, захищаючи своє марновірство, діють різко та брутально, так що з несамовитою жорстокістю проливають невинну кров, то чому християнським суддям мало б бути соромно виявляти меншу запопадливість в обороні незаперечної правди?» Релігійний фанатизм і особиста ненависть Кальвіна засліпили його розсудливість та задушили християнські принципи. (Порівняйте Матвія 5:44).

[Ілюстрації]

Жан Кальвін (зліва) спалив Мігеля Сервета (справа) як єретика.

[Таблиця на сторінці 327]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Спрощена схема походження головних християнських релігій

Початок відступництва II сторіччя

Римо-католицька церква

IV сторіччя (Константин)

1054 рік православ’я

XVI сторіччя Реформація

лютерани

Англіканська церква

Єпископальна церква

конгрегаціоналісти

кальвіністи

[Ілюстрації на сторінці 307]

Дереворити XVI сторіччя показують контраст — Христос виганяє міняльників грошей і продаж папських індульгенцій.

[Ілюстрації на сторінці 311]

Спалення Яна Гуса.

Джон Уїкліф, англійський реформатор і перекладач Біблії.

[Ілюстрації на сторінці 314]

Мартін Лютер (справа) виступив проти торгівлі індульгенціями, якою займався чернець Йоганн Тетцель.