Розділ 103

Знову в храмі

ІСУС і його учні ночують у Віфанії вже третю ніч, відколи прийшли з Єрихона. У понеділок, 10 нісана, коли встає сонце, вони вже в дорозі до Єрусалима. Ісус зголоднів. Побачивши здалека фігове дерево, вкрите листям, він підходить, щоб подивитись, чи є на ньому плоди.

Зазвичай фіги збирають не раніше червня, а тепер лише кінець березня, тож листя на дереві з’явилось надто рано. Але Ісус вважає, що оскільки дерево раніше пустило листя, то й могло раніше принести плоди. Однак його сподівання не справджуються. Вкрите листям дерево справляє оманливе враження. Тоді Ісус проклинає дерево, кажучи: «Нехай же ніхто ніколи більше не їсть твоїх плодів». Про наслідки і значення слів Ісуса учні дізнаються наступного ранку.

Невдовзі Ісус з учнями дістається Єрусалима. Він приходить у храм, який оглядав вчора після обіду. Але сьогодні він робить те, що зробив три роки тому, коли прийшов на Пасху 30 року н. е. Ісус виганяє з храму продавців і покупців, а також перекидає столи міняльників та лавки тих, хто продає голубів. Він навіть забороняє переносити через храм будь-яке начиння.

Засуджуючи міняльників і продавців тварин, він каже: «Хіба не написано: “Мій дім називатиметься домом молитви для всіх народів”? Ви ж зробили з нього печеру розбійників». Ісус називає їх розбійниками, тому що вони просять за тварин для жертвоприношень непомірно високі ціни. І люди змушені у них купувати, бо не мають іншого вибору. Тому Ісус вважає таку торгівлю здирництвом і свого роду розбоєм.

Коли старші священики, книжники і впливові люди народу почули, що зробив Ісус, то знову стали шукати можливості вбити його. Так вони показують, що не піддаються виправленню. Однак вони не знають, як вбити Ісуса, бо весь народ горнеться до нього й прагне слухати його.

Серед тих, хто прийшов на Пасху, окрім юдеїв, є і язичники. Це прозеліти, тобто люди, які навернулись на юдейську віру. Деякі греки, мабуть, теж прозеліти, підходять до Пилипа і кажуть, що хочуть побачити Ісуса. Пилип іде до Андрія, можливо, для того, щоб запитати, чи буде доречною така зустріч. Очевидно, в той час Ісус перебуває в храмі, де греки можуть його побачити.

Ісус знає, що йому залишилось жити всього кілька днів, і показує це за допомогою прикладу: «Настав час прославитися Сину людському. Щиру правду кажу вам: якщо пшеничне зерно не впаде в землю та не помре, воно так і залишиться тільки одним зерном. Якщо ж воно помре, то принесе багато плодів».

Одне пшеничне зерно не має великої цінності. Але що стається, коли воно потрапляє в землю і «помирає», перестаючи бути зерном? Воно пускає паросток і з часом з нього виростає стебло, на якому визріває дуже багато зерен. Подібно Ісус — це лише одна досконала людина. Але якщо він помре, зберігши вірність Богу, то завдяки цьому люди, які виявлятимуть такий самий дух самопожертви і залишаться вірними, зможуть отримати вічне життя. Тож Ісус говорить: «Хто дорожить своєю душею, той знищить її, а хто душу свою в цьому світі ненавидить, той збереже її для вічного життя».

Говорячи ці слова, Ісус, очевидно, має на увазі не тільки себе, адже далі він пояснює: «Якщо хтось хоче служити мені, нехай іде слідом за мною, і де буду я, там буде й мій слуга. І якщо хтось буде служити мені, Батько шануватиме його». Яка ж чудова нагорода для тих, хто іде слідом за Ісусом і служить йому! Батько вшанує їх, дозволивши бути разом з Христом у його Царстві.

Роздумуючи про великі страждання і мученицьку смерть, що чекають його, Ісус далі говорить: «Душа моя занепокоєна. Що́ маю сказати? Батьку, врятуй мене від цієї години!» Якби ж він міг уникнути того, що чекає його попереду! Але це неможливо, як він і говорить: «Та, зрештою, для цієї години я і прийшов». Ісус згідний на все, що постановив для нього Бог, навіть принести в жертву власне життя. Матвія 21:12, 13, 18, 19; Марка 11:12—18; Луки 19:45—48; Івана 12:20—27.

▪ Чому Ісус сподівається знайти плоди на фіговому дереві, хоча на це ще не прийшла пора?

▪ Чому Ісус називає продавців у храмі «розбійниками»?

▪ В якому значенні Ісус подібний до пшеничного зерна, яке помирає?

▪ Які почуття виникають в Ісуса, коли він роздумує про страждання і смерть, що чекають його попереду?