Вступ, що зацікавлює

ВСТУП — це надзвичайно важлива частина будь-якого виступу. Якщо по-справжньому зацікавити слухачів на початку, вони уважно слухають і подальші слова. Деколи через нецікавий вступ уривається розмова в служінні. Якщо ти, промовляючи у Залі Царства, не полонив уваги слухачів, вони, звичайно ж, не встануть і не вийдуть, проте можуть почати думати про щось інше.

Коли готуєш вступ, став собі такі цілі: 1) привернути увагу слухачів; 2) чітко назвати свою тему і 3) показати, чому ця тема є важливою для аудиторії. Деколи цих трьох цілей вдається досягти майже одночасно. Але іноді на кожній з них можна зосереджуватися окремо і в різному порядку.

Як привернути увагу слухачів. Коли люди зібрались на промову, це ще не значить, що вони готові присвятити їй усю свою увагу. Чому ж так? Річ у тім, що життя людей переповнене невідкладними справами, які просто вимагають їхньої уваги. Можливо, їх непокоять домашні клопоти та інші життєві турботи. Перед тобою як оратором стоїть нелегке завдання — заволодіти увагою слухачів і втримати її. Цього можна досягти кількома методами.

Однією з найвідоміших в історії промов була Нагірна проповідь. Як вона починалась? Згідно з розповіддю Луки, Ісус сказав: «Блаженні убогі, ...блаженні голодні тепер, ...блаженні засмучені зараз, ...блаженні ви будете, коли люди зненавидять вас» (Луки 6:20—22). Чому такий вступ ви́кликав зацікавлення? Усього кількома словами Ісус торкнувся серйозних проблем, котрі дошкуляли його слухачам. Відтак, не зупиняючись на детальному обговоренні цих негараздів, Ісус пояснив, що люди все одно можуть бути щасливими. Він зробив це таким способом, що присутні захотіли слухати далі.

Ефективно пробуджувати інтерес можна запитаннями, але для цього вони мають бути вдалими. Якщо з твоїх запитань видно, що ти будеш говорити про давно відомі речі, зацікавлення слухачів може швидко згаснути. Не став запитань, котрі бентежать присутніх або виставляють їх у поганому світлі. Старайся формулювати запитання так, щоб вони спонукували до мислення. Після кожного роби коротку паузу, щоб слухачі встигали відповідати у думках. Коли вони відчувають, що ведуть з тобою мислений діалог, значить ти зумів заволодіти їхньою увагою.

Ще один дієвий спосіб полонити увагу — розповісти якийсь випадок з життя. Але якщо від цієї розповіді комусь ніяково, вона не досягне потрібної мети. Не станеться цього і тоді, коли твою розповідь пам’ятають, а урок з неї — ні. Історія з життя, наведена у вступі, повинна служити підвалиною для якогось істотного елемента основної частини виступу. І хоча для пожвавлення розповіді іноді треба додаткових подробиць, не розтягуй її понадміру.

Декотрі промовці починають виступ якоюсь новиною, цитатою з місцевої газети або твердженням визнаного авторитета. Якщо цей матеріал пасує до теми і слухачів, такий прийом теж дієвий.

Коли ти виступаєш у серії промов або на службовому зібранні, намагайся робити вступ коротким і влучним. Виголошуючи публічну промову, точно дотримуйся часу, відведеного на вступну частину. Найціннішу інформацію має доносити слухачеві головна частина виступу.

Іноді доводиться виступати перед аудиторією, налаштованою скептично, а навіть вороже. Як заволодіти її увагою? Якось Степана, одного з перших християн, мужа ‘повного Духа Святого та мудрости’, силою притягли в юдейський Синедріон. Там він виголосив промову, у котрій вправно боронив ідею християнства. Як Степан почав свій виступ? Він шанобливо звернувся до присутніх і почав з того, з чим вони погоджувалися: «Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з’явивсь Авраамові, отцеві нашому» (Дії 6:3; 7:2). Коли апостол Павло виступав на атенському Ареопазі, він пристосував свій вступ до цілком іншої аудиторії, сказавши: «Мужі атенські! Із усього я бачу, що ви дуже побожні» (Дії 17:22). Обидві групи слухачів виявили завдяки таким вдалим вступам готовність слухати далі.

Привертати увагу людей потрібно і в проповідуванні. Якщо ти не домовлявся про відвідини, господар помешкання може бути зайнятий. У декотрих частинах світу очікують, що непрошений відвідувач швидко викладе суть справи. За звичаями інших країв, перш ніж гість пояснить причину свого візиту, він мусить дотриматися певних формальностей (Луки 10:5).

В обох випадках сприятливу атмосферу для розмови можна створити своїм щирим і дружнім ставленням. Зазвичай варто почати з того, що прямо стосується співрозмовника. А як визначити, що сказати? Згадай: чим займалась людина, коли ти прийшов до неї? Може, вона поралась на городі, прибирала на подвір’ї, ремонтувала автомобіль, куховарила, прала або доглядала за дітьми? А може, вона читала газету чи спостерігала за тим, що діється на вулиці? Чи свідчать предмети побуту, що твого співрозмовника особливо цікавить рибальство, спорт, музика, туризм, комп’ютери чи щось інше? Людей часто цікавить те, що вони недавно чули по радіо або бачили по телевізору. Запитання або короткий коментар на одну з цих тем може привести до приємної розмови.

Чудовим прикладом того, як починати розмову-свідчення, є бесіда Ісуса з самарянкою біля криниці неподалік міста Сіхар (Ів. 4:5—26).

Вступні слова слід готувати дуже ретельно, особливо якщо твій збір часто опрацьовує свою територію. Інакше розмова може не вдатися.

Виразно вказуй на свою тему. Зазвичай ведучий програми християнського зібрання або той, хто виступає перед тобою, представляє тебе і оголошує назву твого виступу. Та все ж слухачам іноді варто нагадати про свою тему у вступних фразах. Для цього можна (хоча й необов’язково) навести її дослівну назву. У всякому разі, тема має поступово розгортатися упродовж цілого виступу, і зосередити увагу на ній слід вже у вступі.

Коли Ісус посилав учнів проповідувати, він чітко називав звістку, яку їм треба було поширювати: «Ходячи, проповідуйте та говоріть, що наблизилось Царство Небесне» (Матв. 10:7). А про наші дні Ісус казав: «Проповідана буде ця Євангелія Царства» (Матв. 24:14). Ми повинні ‘проповідувати Слово’, тобто свідчити, тісно дотримуючись сказаного в Біблії (2 Тим. 4:2). Але перед тим, як розгорнути Біблію або розповісти про Царство, варто порушити якусь актуальну проблему. Можна висловитися на тему злочинності, безробіття, несправедливості, війн, хвороб, смерті або того, як допомагати мо́лоді. Але не заглиблюйся у негативне, пам’ятай: твоя звістка — позитивна. Намагайся скерувати розмову на Боже Слово та надію на Царство.

Показуй, чому твоя тема важлива для слухачів. У час виступів перед збором можна бути досить упевненим, що твій матеріал цікавить слухачів. Але чи слухають вони тебе так, як людина, котра чує інформацію, що стосується її особисто? Чи вони уважні, бо бачать, що сказане прямо пов’язане з їхніми обставинами і спонукує до практичних дій? Так станеться лише тоді, коли наперед ретельно аналізувати обставини, погляди й інтереси своїх слухачів. Якщо ти зробив такий аналіз, включи у вступ матеріал, який би свідчив про це.

Один з найліпших способів зацікавити слухача — активно залучати його до обговорення; це стосується як виступів зі сцени, так і проповідування. Показуй слухачу, як його проблеми, потреби і запитання пов’язані з твоєю темою. Якщо ти даєш зрозуміти, що говоритимеш не в загальному, а про конкретні речі, люди будуть слухати тебе ще уважніше. А для цього належить старанно готуватись.

Спосіб викладу. Хоча першорядним у вступі є те, що ти кажеш, інтерес може пробудити і те, як ти говориш. З огляду на це, слід готувати не лише зміст слів, але й спосіб їх викладу.

Щоб виконати задумане, важливо підібрати влучні слова. Через це перших дві-три фрази варто підготувати з особливою ретельністю. Найліпше сприймаються короткі прості речення. Якщо ти готуєшся до виступу в зборі, можеш записати ці речення у нотатках або вивчити їх напам’ять — тоді вступні слова нестимуть увесь необхідний заряд. Виголошуй вступ без поспіху: завдяки цьому ти набудеш спокою та рівноваги, потрібних для решти викладу.

Коли готувати вступ. Існують різні погляди на цю справу. Декотрі досвідчені оратори вважають, що вступ треба складати першим. Інші ж знавці публічного мовлення кажуть, що до вступу належить братися, уклавши основну частину виступу.

Звичайно, щоб опрацювати деталі вдалого вступу, треба спершу знати свою тему і головні пункти. Але що робити, коли ти готуєш промову за надрукованим планом? Якщо після прочитання плану в тебе виникла ідея вступу, запиши її. Крім того, пам’ятай: щоб скласти дієвий вступ, конче потрібно врахувати слухачів, а також матеріал з плану.