Уміле використання запитань

ОСКІЛЬКИ запитання вимагають усного або мисленого відгуку, вони захоплюють увагу слухачів. Завдяки запитанням вдається починати розмови й підтримувати активний обмін думками. Використовуючи запитання у виступах та навчанні, можна виклика́ти зацікавлення, допомагати людині аналізувати тему або наголошувати на своїх словах. Уміло запитуючи, ти заохочуєш інших активно мислити, а не пасивно слухати. Став перед собою конкретну мету і формулюй запитання таким чином, щоб її досягти.

Щоб почати і підтримувати розмову. Коли проповідуєш, шукай нагоди спонукувати охочих осіб висловлювати власні думки.

Багато Свідків розпочинають цікаві розмови з простого запитання: «Чи ви замислювались..?». Коли ці вісники вибирають запитання, яке справді цікавить багатьох, то неодмінно проведуть приємний час у служінні. Породити інтерес у людині можна навіть зовсім новим для неї запитанням. А фразами типу «Як ви думаєте..?», «Як ви вважаєте..?» та «Чи вірите ви, що..?» можна розпочати обговорення великого розмаїття тем.

Наблизившись до ефіопського вельможі, котрий читав уголос пророцтво Ісаї, благовісник Пилип поставив йому просте запитання: «Чи розумієш, що́ ти читаєш?» (Дії 8:30). Завдяки цьому Пилип отримав нагоду пояснити тому чоловікові правду про Ісуса Христа. За допомогою подібного запитання декотрі сучасні Свідки знайшли людей, що палко прагнули ясного розуміння біблійної правди.

Багато хто слухає охочіше, коли дати йому можливість висловити власні погляди. Тож, запитавши, уважно слухай. Стався до реакції співрозмовника доброзичливо, а не критично. Якщо можеш, щиро похвали його. Якось, коли один книжник ‘розумно відповідь дав’, Ісус похвалив його, сказавши: «Ти недалеко від Божого Царства!» (Марка 12:34). Але навіть коли ти не поділяєш погляду співрозмовника, подякуй йому за висловлені міркування. Його слова можуть виказати склад думок, який треба врахувати у подальшому викладенні біблійних істин.

Для введення важливих думок. Коли звертаєшся до однієї людини або цілої групи осіб, намагайся ставити навідні запитання, котрі підводять до важливих думок. Ці запитання мають стосуватися того, що справді цікавить слухачів. Можеш уживати і такі, котрі пробуджують цікавість тим, що відповідь не відразу очевидна. Якщо робити після запитання невелику паузу, аудиторія слухатиме далі з підвищеним інтересом.

Якось пророк Михей запитав, чого Бог очікує від своїх поклонників, а тоді поставив ще чотири запитання, кожне з яких містило можливу відповідь. Усі ті запитання готують читачів до проникливої відповіді, якою пророк завершує цю частину свого звернення (Мих. 6:6—8). А чи можеш застосовувати такий навчальний метод і ти? Спробуй.

Для аналізу теми. Запитання допомагають іншим стежити за логічністю аргументації. Саме таким прийомом скористався Єгова, коли виголошував серйозну звістку ізраїльтянам, про що читаємо в Малахії 1:2—10. Спочатку він сказав їм: «Я вас покохав». Ізраїльтяни не цінували його любові, тому він запитав: «Чи ж не брат Ісав Якову?» Відтак Бог згадав руїни Едому як доказ того, що він позбавив цей народ любові через його негідність. Після цього Єгова навів кілька прикладів і запитань, якими підкреслив, що ізраїльтяни не спромоглись належно відгукнутися на його любов. Декотрі запитання побудовані так, ніби виходять із уст невірних священиків. Інші запитання — це слова Єгови до священиків. Цей діалог викликає почуття і втримує увагу; логічність аргументації неспростовна, а зміст діалогу — незабутній.

Декотрі мовці вправно використовують запитання, вдаючись до подібного прийому. Хоча від слухачів не вимагається усної відповіді, вони реагують подумки, немов беруть участь у діалозі.

Метод, яким ми проводимо біблійні вивчення, вимагає участі учня. Звичайно, навчання приносить найліпші плоди, коли учень не просто переповідає уже надруковані відповіді. Приязно став йому допоміжні запитання, допомагай вдумливо аналізувати матеріал. Коли йде обговорення ключових думок, заохочуй його відповідати на основі Біблії. Крім того, можеш запитувати учня: «Як те, що ми зараз обговорюємо, пов’язане з думкою, котру ми розглянули раніше? Чому обговорюване є важливим? Як воно має вплинути на наше життя?» Навчати таким методом — ліпше, ніж викладати особисті переконання або довгі власні пояснення. Завдяки такому прийому ти допомагаєш учню поклонятися Богові розумно (Рим. 12:1).

Будь терплячим, якщо учень не розуміє певної думки. Можливо, він намагається зіставити твої слова з тим, у що вірить вже багато років. У такій ситуації іноді варто розглянути матеріал під іншим кутом зору. Однак часом потрібно лише кілька простих аргументів. Часто послуговуйся Святим Письмом. Уживай приклади. Супроводь їх простими запитаннями, які заохотять людину розмірковувати над доводами.

Для вияву справжніх почуттів. Коли людина відповідає на запитання, вона не завжди виявляє свої справжні думки. Можливо, вона просто каже те, що, на її погляд, хочеться почути тобі. У такій ситуації належить бути проникливим (Прип. 20:5). Наслідуючи приклад Ісуса, можеш запитати співрозмовника: «Чи ти віруєш в це?» (Ів. 11:26).

Коли багато Ісусових учнів образились на його слова і покинули його, він попросив апостолів висловити власний погляд на справу. Ісус запитав: «Невже й ви бажаєте відступитися?» Ось як Петро описав почуття апостолів: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе — слова життя вічного! Ми й увірували й спізнали, що ти — Божий Святий» (Ів. 6:67—69, Хом.). Іншого разу Ісус запитав своїх учнів: «За кого народ уважає Мене, Сина Людського?» Після цього він поставив запитання, яким запрошував їх висловити думку власного серця: «А ви за кого Мене маєте?» Петро відказав: «Ти — Христос, Син Бога Живого!» (Матв. 16:13—16).

Такий підхід корисно застосовувати і під час біблійного вивчення. Можна запитати учня: «Як ставляться до цієї справи твої однокласники (або співпрацівники)?» Після цього поцікався: «А що про це думаєш ти?» Найбільше ти допоможеш людині, як учитель, тоді, коли знатимеш її справжні погляди.

Для наголошення. Запитувати можна і для того, щоб наголосити на певних думках. Як бачимо з Римлян 8:31 і 32, такий прийом застосовував апостол Павло: «Коли за нас Бог, то хто проти нас? Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас,— як же не дав би Він нам із Ним і всього?» Зверни увагу на те, що кожне запитання розвиває і доповнює попередню думку.

Коли пророк Ісая зробив запис про присуд Єгови на царя Вавилону, то висловив тверду певність у його сповненні. Він сказав: «Врадив Господь Саваот, і хто Його раду відмінить? А рука Його витягнена,— й хто відверне її?» (Ісаї 14:27). Своїм змістом такі запитання показують, що сказане годі заперечити. Такі запитання не вимагають відповіді.

Для викриття хибного мислення. Ретельно продумані запитання — це потужне знаряддя для викриття хибних міркувань. Одного разу, перш ніж зцілити хворого чоловіка, Ісус запитав фарисеїв та декотрих знавців Закону: «Чи вільно зціляти в суботу, чи ні?» Учинивши чудо, він поставив їм ще одне запитання: «Хто з вас, коли в нього син чи віл упаде в колодязь, не витягне його негайно в день суботній?» (Луки 14:1—6, Хом.). Ісус не очікував відповіді, а релігійні провідники нічого й не сказали. Ісусові запитання просто викрили їхнє хибне мислення.

Іноді неправильно мислять навіть правдиві поклонники. Декотрі християни, що жили в першому сторіччі у Коринті, подавали на своїх братів до суду в справах, які могли вирішити між собою самі. Як підійшов до цієї проблеми апостол Павло? Щоб виправити мислення тих християн, він поставив їм низку влучних запитань (1 Кор. 6:1—8).

Уміло використовувати запитання можна навчитись за допомогою вправ. Однак пам’ятай: ставити запитання слід завжди з повагою, особливо коли звертаєшся до старших, незнайомих або тих, хто наділений владою. Уживай запитання, щоб твій виклад біблійної правди приваблював інших.