Ісус зціляє сліпого від народження

Ісус та учні далі перебувають в Єрусалимі. В суботу, ідучи містом, вони зустрічають жебрака, сліпого від народження. Учні запитують Ісуса: «Учителю, скажи, хто згрішив: цей чоловік чи його батьки, що він народився сліпим?» (Івана 9:2).

Учні знають, що цей чоловік не має невидимої душі, яка б існувала до його народження. Але їх, напевно, цікавить, чи може людина згрішити ще в утробі матері. Ісус відповідає: «Не згрішив ані він, ані його батьки. Це сталося для того, щоб на ньому виявились Божі діла» (Івана 9:3). Сліпота чоловіка не є наслідком якогось гріха, вчиненого ним або його батьками. Насправді причиною людської недосконалості і всіх фізичних вад, у тому числі сліпоти, є гріх Адама. Проте вада цього сліпого чоловіка дає Ісусові можливість виявити Божі діла, як він робив уже не раз, коли зціляв людей.

Ісус наголошує, наскільки важливі такі діла. Він каже: «Поки ще день, ми повинні виконувати діла того, хто мене послав. Настає ніч, коли ніхто нічого робити не зможе. Тому, поки я ще у світі, я світло для світу» (Івана 9:4, 5). Незабаром Ісус помре, його поглине морок смерті, і тоді він нічого не зможе робити. А поки цього не сталося, він — джерело світла для світу.

Але чи Ісус зцілить цього чоловіка? Якщо так, то яким чином? Ісус плює на землю, змішує її зі слиною і, приклавши до очей чоловіка, говорить: «Іди вмийся в купальні Сілоам» (Івана 9:7). Сліпий робить те, що сказав Ісус,— і прозріває! Як же він радіє, коли вперше в житті починає бачити!

Сусіди та інші люди, які його знають, дивуються:

— Хіба це не той жебрак, який колись тут сидів?

— Так, це він,— кажуть одні.

— Ні, це просто хтось схожий на нього,— заперечують інші.

— Це я,— переконує їх чоловік (Івана 9:8, 9).

— Як же в тебе відкрились очі? — питають вони.

— Чоловік, на ім’я Ісус, змішав землю зі слиною, помазав цим мої очі і промовив: «Іди до Сілоаму та вмийся». Я пішов, умився і прозрів.

— А де зараз той чоловік? — допитуються люди.

— Не знаю,— відповідає жебрак (Івана 9:10—12).

Люди відводять чоловіка до фарисеїв, які також хочуть знати, як той прозрів. Жебрак пояснює: «Він приклав до моїх очей землю, змішану зі слиною, після чого я вмився і почав бачити». Фарисеї мали б тішитися за цього жебрака. Натомість дехто з них починає звинувачувати Ісуса:

— Цей чоловік не від Бога, бо не дотримується суботи.

— Як може грішна людина виконувати такі чуда? — заперечують інші фарисеї (Івана 9:15, 16). Отже, їхні думки розділилися.

Маючи різні погляди, фарисеї звертаються до жебрака і запитують: «А ти що скажеш про нього, це ж тобі він відкрив очі?» Чоловік не має сумнівів щодо Ісуса, тому каже: «Він пророк» (Івана 9:17).

Та фарисеї не хочуть у це вірити. Мабуть, вони вважають, що Ісус змовився з чоловіком, щоб обманути людей. На їхню думку, єдина можливість з’ясувати, чи дійсно жебрак був сліпим,— це запитати його батьків.