ІЛЛЯ

(озн. «мій Бог — Єгова»).

1. Один з найвидатніших пророків Ізраїля. Очевидно, Ілля походив з Тішбе — села, що, на думку деяких біблеїстів, лежало в краю Гілеад, на Сх. від Йордану (1Цр 17:1). Своє багаторічне служіння пророком він почав в Ізраїлі за часів царя Ахава, який сів на трон приблизно в 940 р. до н. е., і продовжив у часи правління його сина Ахазії, який став царем близько 919 р. до н. е. (1Цр 22:51). Остання згадка про його служіння (цього разу пророком в Юдеї) стосується кінця восьмирічного правління юдейського царя Єгорама, який почав правити в 913 р. до н. е. (2Хр 21:12—15; 2Цр 8:16).

Через Іллю Єгова захищав чисте поклоніння в той час, коли духовний і моральний стан ізраїльтян був просто жалюгідним. Цар Ахав, син Омрі, не лише підтримував поклоніння телятам, запроваджене Єровоамом, але й одружився з Єзавеллю, дочкою сидонського царя Етваала. Під її впливом Ахав почав грішити більше за всіх попередніх ізраїльських царів, зробивши поклоніння Ваалу поширеним як ніколи раніше. Тоді з’явилося багато священиків та пророків Ваала і моральне зіпсуття ізраїльтян досягло небувалого рівня. Через ненависть до Єгови Єзавель переслідувала та вбивала його пророків, тож вони були змушені ховатися в печерах (1Цр 16:30—33; 18:13).

Іллю годують круки. Вперше Біблія згадує про Іллю, коли Єгова посилає його передати ізраїльтянам, що покарає їх за їхні гріхи. А його перші записані слова звучать так: «Як живий Єгова, Ізраїлів Бог, якому я служу». Ілля проголошує, що за наказом Єгови, живого Бога Ізраїля, протягом кількох років не буде ні роси, ні дощу, хіба що за його, тобто Іллі, словом. Цей період тривав три з половиною роки (1Цр 17:1; Як 5:17). Проголосивши це, Ілля, як звелів йому Єгова, йде в долину Керит, що на Сх. від Йордану на території племені Гада. Там його чудом годують круки. Воду Ілля бере з потоку, доки той через посуху не висох. Після цього Єгова посилає його за межі Ізраїлю, у фінікійське місто Сарепту, що в той час належало до Сидона. Тут, неподалік Сидона, де править тесть царя Ахава Етваал (1Цр 16:31), Ілля зустрічає вдову, яка збирається востаннє приготувати для себе і свого сина їжу із залишків борошна та олії. Він просить її приготувати для нього маленьку хлібину, обіцяючи, що Єгова піклуватиметься про неї під час посухи. Вдова розуміє, що він Божий чоловік, тому виконує його прохання й отримує благословення від Бога. (Пор. Мт 10:41, 42.) У той час як Ілля гостює в домі вдови, помирає її син. Але пророк молиться до Бога, і хлопчик оживає. Це перше описане в Біблії воскресіння і третє з восьми чуд, які зробив Ілля (1Цр 17).

Як Ілля показує ізраїльтянам, що Єгова — правдивий Бог?

Тим часом Ахав усюди шукає Іллю, безсумнівно, для того, щоб вбити його (1Цр 18:10). Зрештою Бог каже пророку піти до Ахава. Зустрівшись з царем, Ілля просить його зібрати 450 пророків Ваала і 400 пророків, які поклоняються священній палі (Ашері). Ахав збирає пророків на горі Кармель, неподалік Середземного моря (ІЛЮСТРАЦІЯ, т. 1, с. 950). Стоячи перед народом, Ілля пропонує перевірити, хто є правдивим Богом. Бог, який відповість, пославши вогонь на пожертвуваного йому бика, і виявиться правдивим. Люди погоджуються на це. Першими свого бога починають кликати поклонники Ваала, але він не відповідає. Немає ні вогню, ні іншого доказу, що Ваал — живий бог, хоча його пророки продовжують молитися до нього і навіть за своїм звичаєм ріжуть себе кинджалами і колють списами. Вони майже цілий день, кульгаючи, танцюють довкола свого жертовника під палючим сонцем, а Ілля в той час безжально насміхається з них, від чого вони ще більше шаленіють (1Цр 18:18—29).

Настає черга Іллі. Він бере 12 каменів і відновлює жертовник, зруйнований, мабуть, за наказом Єзавелі. Тоді Ілля каже людям тричі залити водою цілопалення і жертовник. Вода заповнює навіть викопаний довкола жертовника рів, який оточує ділянку площею близько 1000 кв. м (1Цр 18:30—35). Коли настає час вечірнього хлібного приношення, Ілля лише раз молиться до Єгови, і він посилає з неба вогонь, який пожирає не тільки жертву, але й дрова і каміння жертовника, а також висушує воду в рові (1Цр 18:36—38). Побачивши це, люди падають ниць і починають вигукувати: «Єгова — правдивий Бог! Єгова — правдивий Бог!». Тоді Ілля наказує вбити всіх 450 пророків Ваала в долині Кішон. Після цього Ілля молиться Єгові, і він припиняє посуху, пославши зливу. Єгова дає Іллі силу, завдяки якій він біжить перед колісницею Ахава до самого Єзреїла, можливо, аж 30 км (1Цр 18:39—46).

Тікає від Єзавелі. Коли цариця Єзавель дізнається про смерть пророків її бога Ваала, то клянеться вбити Іллю. Злякавшись, він тікає приблизно за 150 км на Пд. Зх.— до Беер-Шеви, що лежить на Зх. від пд. узбережжя Мертвого моря (КАРТА, т. 1, с. 949). Ілля залишає там свого слугу, а сам йде ще далі в пустелю і просить собі смерті. Йому з’являється ангел Єгови, який готує його до важкої довгої дороги до «Хориву, гори правдивого Бога» (тобто до Сінаю). Підкріпившись їжею, яку йому дав ангел, він отримує силу, щоб за 40 днів подолати понад 300 км. На горі Хорив Єгова розмовляє з Іллею, показуючи йому спочатку свою вражаючу силу з допомогою вітру, землетрусу і вогню. Єгова не був у жодній з цих стихій. Він не є богом якоїсь стихії чи її уособленням. Ці природні явища — лише прояв його сили. Всемогутній виявляє Іллі, що він і далі буде служити його пророком. Також Єгова повідомляє йому, що в Ізраїлі є 7000 людей, які не поклоняються Ваалу. Так він виправляє пророка, який думав, що, крім нього, в Ізраїлі не залишилось поклонників правдивого Бога. Єгова наказує Іллі продовжити своє служіння. Бог називає трьох чоловіків, яких пророк має помазати, тобто призначити для певних завдань. Хазаїл має стати царем Сирії, Єгу — царем Ізраїля, а Єлисей — наступником Іллі (1Цр 19:1—18).

Призначає Єлисея своїм наступником. Після цих подій Ілля вирушає до Авель-Мехоли, рідного міста Єлисея. Він знаходить Єлисея, коли той оре землю, і накидає на нього свою накидку. Так він показує, що помазав його, тобто призначив своїм наступником. Відтоді Єлисей постійно перебуває з Іллею і прислуговує йому. Безсумнівно, він присутній, коли Ілля виголошує ще одне пророцтво проти царя Ахава. Цей жадібний поклонник Ваала незаконно привласнив собі виноградник, який був спадковою власністю єзреїльтянина Навота, дозволивши своїй дружині Єзавелі з допомогою неправдивих звинувачень, фальшивих свідків і неправедних суддів вбити Навота. Ілля зустрічає Ахава у винограднику і каже, що на тому самому місці, де пси лизали кров Навота, вони лизатимуть його кров. Схожий вирок Ілля проголошує і для Єзавелі (1Цр 19:19; 21:1—26).

Приблизно через три роки Ахав гине у битві. Коли його бойову колісницю миють біля ставка в Самарії, пси лижуть його кров. Однак сповнення вироку над Єзавеллю відбувається, можливо, лише через 15 років. Наступником Ахава стає його син Ахазія. Він наслідує гріхи свого батька. Покалічившись під час нещасного випадку, Ахазія звертається до фальшивого екронського бога Ваал-Зевува, щоб спитати, чи видужає. Ілля передає Ахазії слова Єгови, що за це він обов’язково помре. Тоді цар посилає до Іллі одну за другою три групи воїнів, кожна з яких складається з 50 чоловіків і воєначальника. За словом Іллі з неба сходить вогонь і пожирає перші дві півсотні. Але начальник третьої благає пророка, і той іде разом з ним, щоб особисто проголосити вирок царю Ахазії (1Цр 22:1, 37, 38; 2Цр 1:1—17).

Єлисей стає наступником. Врешті настає день, коли Ілля має передати Єлисею,— якого кілька років тому призначив своїм наступником і добре підготував,— свою накидку. Це стається під час правління ізраїльського царя Єгорама, який успадкував трон після свого брата Ахазії. Ілля спочатку йде до Бетелю, потім до Єрихона, а тоді спускається до Йордану. Єлисей всю дорогу ні на крок не відступає від нього. Біля Йордану Єлисей за свою вірність отримує нагороду — він бачить вогняну бойову колісницю з вогняними кіньми, в якій Ілля піднімається у вихрі на небо. Єлисей підбирає накидку Іллі, яка спала з нього, і отримує «подвійну частку» його духу (подібно як первісток отримував подвійну частку спадку) — духу сміливості і великої ревності, з якою той служив Єгові, Богу військ (2Цр 2:1—13; 1Цр 19:10, 14; пор. Пв 21:17).

У той час Ілля не помер і не потрапив у невидиму духовну сферу, а перенісся в інше місце, де отримав своє наступне завдання (Ів 3:13). Про це свідчить той факт, що Єлисей не оплакував свого пана. Через кілька років після того, як Ілля піднявся у вихрі, він продовжував служити пророком, але тепер у царстві Юди. Він пише лист злому царю Єгораму, в якому повідомляє, що Єгова покарає його, і невдовзі написане пророком виконується (2Хр 21:12—15; див. НЕБЕСА, НЕБО, Вознесіння на небо).

Чудеса. В Біблії розповідається про вісім чудес, які здійснив Ілля, а саме: 1) за його словом почалася посуха; 2) за його словом у вдови з Сарепти не закінчувалися борошно й олія; 3) воскресив сина вдови; 4) у відповідь на його молитву з неба зійшов вогонь; 5) у відповідь на його молитву почав падати дощ і припинилася посуха; 6) за його словом з неба зійшов вогонь і пожер начальника над півсотнею і його воїнів, яких послав цар Ахазія; 7) за його словом з неба зійшов вогонь і пожер другого начальника над півсотнею і його воїнів; 8) розділив води річки Йордан, вдаривши по них своєю накидкою. Те, що він піднявся у вихрі на небо, теж було чудом, але Єгова здійснив його не у відповідь на молитву Іллі або сказані ним слова.

Ілля ревно відстоював правдиве поклоніння. Він з усіх сил боровся з поклонінням Ваалу в Ізраїлі. Його справу продовжив Єлисей, а Єгу здійснив суд над Єзавеллю і покінчив з сидонським культом Ваала. У дні Іллі 7000 осіб, включаючи управителя Ахавового дому Овдія, залишалися вірними Єгові, і пророк, безумовно, дуже зміцняв декого з них. Ілля призначив Єлисея своїм наступником, а вже Єлисей помазав Хазаїла і Єгу.

Апостол Павло, без сумніву, мав на увазі Іллю, коли говорив про «Самуїла та інших пророків», які «завдяки вірі... сприяли утвердженню праведності», і коли згадав про жінок, які «завдяки воскресінню отримували своїх померлих». Тож Ілля належить до «хмари» вірних служителів давнини (Єв 11:32—35; 12:1). Іллю, «чоловіка з такими ж почуттями, як у нас», також згадав учень Яків, коли говорив про те, яку велику силу мають молитви праведних служителів Єгови (Як 5:16—18).

Діяльність Іллі як прообраз майбутнього. Малахія, який пророкував приблизно через 450 років після Іллі, сказав, що пророк Ілля з’явиться «перед приходом великого і грізного дня Єгови» (Мл 4:5, 6). Тому юдеї у дні Ісуса чекали на прихід Іллі (Мт 17:10). Дехто думав, що Ісус був Іллею (Мт 16:14). Іван Хреститель, який, подібно до Іллі, носив волохату накидку і підперезувався шкіряним поясом, заперечив, що він Ілля (2Цр 1:8; Мт 3:4; Ів 1:21). Ангел, який з’явився Івановому батькові Захарії, не сказав, що Іван буде Іллею, а що він матиме «дух та силу Іллі... щоб приготувати народ для Єгови» (Лк 1:17). Ісус вказав на те, що Іван виконав це завдання, але юдеї не розпізнали цього (Мт 17:11—13). Після Іванової смерті Ілля разом з Мойсеєм з’явився під час преображення Ісуса. Це означало, що в майбутньому виконуватиметься праця, прообразом якої було його служіння (Мр 9:1—8).

2. Син веніяминівця Єрохама; житель Єрусалима і голова роду (1Хр 8:1, 27, 28).

3. Священик-левіт із «синів Харіма» (1Хр 24:8; Езд 2:1, 2, 39), який був серед тих, хто відгукнувся на заклик Ездри випровадити своїх дружин-чужинок (Езд 10:21, 44).

4. Нащадок Елама, який був серед тих, хто відгукнувся на заклик Ездри випровадити своїх дружин-чужинок (Езд 10:26, 44).