В обороні шлюбу
“Нехай шлюб буде чесний між усіма, і подружнє ложе непорочне; блудників же і перелюбників судитиме Бог.”— Жид. 13:4, НС.
1. Що указує, що шлюб є почесною установою?
ЄГОВА установив почесне подружжя між чоловіком а жінкою. Ісус Христос, Син Божий, звеличав шлюб. Самий Він не одруживсь — бо ж намір Божий не включав Його шлюб на землі — але Він прийняв запрошення на весілля в Кані Галилейській і підніс його радість через створення свого першого чуда, перемінивши воду у вино для весільних гостей. Він також ужив весільної оказії для пояснення правд відносно царства небесного. Він був ужитий Богом Єговою для привернення шлюбу до його первісного рівня в Едені.
2. (а) До кого звернено слова в Жидів 13:4, і що це показує? (б) Хто забороняє одружуватися? Чи це добре чи зле?
2 Творець сотворив жінку для чоловіка, щоб через подружжя обидвоє могли залюднити цю землю звершеним родом людським, походячи всі від одних родичів, всі з одного тіла й крові, зв’язані разом родинним узлом споріднення. Наслідки Божого способу завжди приносять честь Йому, як Творцеві. Його воля є, що шлюб мусить завжди бути в пошані між Його поклонниками: “Нехай шлюб буде чесне між усіма, і подружнє ложе непорочне.” (Жид. 13:4, НС) Цей приказ був даний християнам. На землі християни мають привілей брати участь в цій божественній установі. Але, щоб його ужити правильно, то вони мусять задержати шлюб в пошані й не стягнути ніякої зневаги на нього через надужиття. Реліґійні провідники, що відпали від християнської віри або які ніколи не знали про неї, забороняють християнам женитися із чесною гідністю. “Натхненні слова явно кажуть, що в останні часи деякі відступлять від віри, слухаючи оманливих натхнених слів і наук бісовських, через лицемірних людей, що говорять лож, запеклих у совісті своїй, що боронять жинитися,” (1 Тим. 4:1—3, НС) Ті, що відпали від християнської віри й забороняють певним мужам і жінкам одружуватися, твердять, що ця заборона одружуватися приносить добро християнству. Але в цім вони обманили себе, бо ж це противиться волі Божій. Отже така річ не ділає на добро, а шкоду тих, що визнають Християнство. Це запровадило в неморальність.
3. Як Диявол напав на відношення до шлюбу в зборі християн?
3 Нема й одної установи, яку установив Творець, щоб Його противник Диявол не старався сфальшувати й уперто псувати й перекручувати. Одна з речей, ради якої християнський збір був установлений, це, щоб привернути непорочне й почесне споріднення між жінкою та чоловіком, і чому противник зробив християнський збір особливим предметом для свого нападу в цім особливім згляді. Для цього нападу він підніс ложних пророків, навчителів ложних наук, і представників ложних засад для поведінки. Завважте оцей новочасний случай, поданий в Нью-Йоркському Таймс з 29 грудня, 1949 р., як слідує: “Наша суспільність в часі лише кількох ґенерацій буде так терпима до дошлюбного полового споріднення, як і інша більшість з людей світа.” Таке прогнозував вчора др. Джордж Пітер Мурдок, професор антрополоґії в Єльському університеті. . . . . ‘Як науковець, я змушений прогнозувати, що старі міродайности зникнуть, і також мушу признати, що нові міродайности, хоч особисто непривітні, можливо розвинуться на вдоволення всякого.’ Др. Мурдок заявив, що він особисто не тривожився зростаючим числом розводів. . . ‘Тимбільше, я думаю, що збільшаюча свобода перед шлюбом остаточно допровадить до більше розсудного подружжя і цим чином число розводів зменшиться.’ ”
4, 5. Як апостол Петро остеріг християн про це?
4 В своїм другім листі до християн апостол Петро перестеріг їх проти пророків ложних моральних засад. Він пригадує їм, що вони утікли “від тлінного хотіння, що в світі”. Це отже було не порядно для християнина поринати знов у порочність, що знаходиться в цім грішнім світі. Щоб здержати нас від такого упадку в світове зіпсуття, то нам дано правдиві пророцтва. (2 Пет. 1:1—4, 19—21, НС) Але ж противник зробив визов Всемогучому Богу поставити на землі чоловіків і жінок, яких він не міг би зіпсувати, зломавши їх невинність до Бога. Отже противник хитро підносить ложних пророків в самій середині Божих зорґанізованих людей. Завважте Петрову пересторогу про це.
5 Відносячися до Ізраїльтян до яких Бог Єгова висилав своїх правдивих пророків для навчання й спасення, Петро каже: “Були ж і лжепророки між людьми, як і між вами будуть лженавчителі, які непомітно введуть єресі погибелі й відцуравшись того, що відкупив їх, стягнуть на себе скору погибель. Дальше, многі зблудивши підуть за їх розпустними ділами, і через них дорогу правди хулитимуть. І в зажерливості придуманими словами вас підходитимуть. Та суд з давнього часу не гаїться для них, і погибель їх не дрімає.”— 2 Пет. 2:1—3, НС.
6, 7. Як вони відрікаються Власника, що купив їх?
6 Звідси ми бачимо що те, що сталося з природними Ізраїльтянами перед Христом, було дане наперед як пояснення того, що буде грозити християнському зборові з духових Ізраїльтян. Ложні навчителі напевно повстануть через діяння противника. Вони то витворять єресі, ґрупи, що відлучаться від правдивої орґанізації й підуть за людьми, як провідниками. Вони “відречуться навіть Того, що купив їх”, іменно, Ісуса Христа. До Нього сказано є: “Ти був заколений, і відкупив нас Богу кров’ю своєю, з усякого рода, язика і люду і народу.” (Одкр. 5:9, НС) Отті ложні навчителі й вносителі ложних звичаїв признають Його і погоджуються з словами в 1 Коринтян 6:19, 20 (НС), де сказано: “Ви не свої, а ви куплені ціною.” Отже ложними словами вони будуть кликати Ісуса Христа Господом, Паном і Власником, але вони заперечують Його способом їх приватного життя. Це сталося, коли апостол Павло остерігав християн проти поповнення перелюбства з блудницею, ставшися одним тілом із нею, що він пригадав християнському зборові, що вони не належали до себе, а були куплені ціною і тому мусять прославляти Бога, як тіло християнське. Це бо нечистим напрямом життя, розпустою, чого їх Власник ніколи не робив та не схвалював між своїми купленими рабами, що ті ложні навчителі заперечують їх Власника, який купив їх своєю дорогоцінною кров’ю.
7 Ми можемо відречися Бога і Його Христа способом нашого життя. Апостол Павло показав це також в словах відносно людей, що опоганили свої уми й сумління: “Прилюдно визнають, що знають Бога, а ділами своїми відрекаються Його, бувши гидкими й непокірними і до всякого доброго діла неспосібними.” (Тита 1:16, НС) Таке нечисте, розпустне життя, це один спосіб в який ложні провідники заперечують Христа, як на це апостол Петро указує, коли він додає: “Многі зблудять з дороги і підуть: за їх розпустним життям, і через це дорогу правди хулитимуть.”— 2 Пет. 2:2, НС.
ВПЛИВ НА ОРҐАНІЗАЦІЮ
8, 9. (а) На кого впливає поведінка християнина? (б) Отже наша відповідальність робити що?
8 Ніхто не живе тільки для себе. Отже, коли визнаний християнин ступить з дороги чистоти й праведності і піде за звідником у розпусту, то він не тільки шкодить собі, але також стягає зневагу на чисту орґанізацію Бога Єгови. Осторонні люди приглядаються їх нечистому напрямку беруть їх як приклад на всіх інших, що знаходяться в орґанізації. Звичайно вони починають говорити образливо про орґанізацію й про “дорогу правди”. От цього, що противник бажає. Він бажає стягнути зневаги на Божу правдиву орґанізацію і виставити її на сором в очах світа. Це не тому, що реліґійні орґанізації світа є самі чисті морально й доктринально, але тому, що Божа орґанізація представляє дорогу правди.
9 Отже коли хто-небудь з членів орґанізації поводяться проти засад правди, тоді сторонні приглядаються цьому й вважають їх за лицемірів. Хто бажає пристати до лицемірної орґанізації? Остаточно чесні люди блазняться проти орґанізації взагалі через недбалу, розпусну та невірну поведінку одного члена. Це перешкаджає їм в пошукуванню за співтовариством з Божою орґанізацією, а це якраз відповідає намірам Диявола. Розпусна, неморальна одиниця не служить Богу, але служить Його визовникові й противникові й мимоволі дістається в його руки. Цим чином ми можемо бачити як відповідальні ми є за нашу правильну поведінку, щоб показати правильно й вірно перед цілим світом за чим теократична орґанізація стоїть в моральності й в доктрині. Християни, що вертають до неморальности і цим приносять незаслужену зневагу на орґанізацію, через те приходять під особливший осуд від Бога Єгови. Нехай вони не думають, що вони можуть утікти і гріх не знайде їх. Божий суд проти таких одиниць не бариться, та й погибель їх не дрімає, наче вони не є свідомі про їх нечистий поступок.
“ДОРОГА ВАЛААМА”
10, 11. (а) Яким звідничим способом Диявол старається зломати здоровий стан орґанізації? (б) Як Петрові слова дальше указують на це?
10 Нечисті споріднення між полами це одна із спокусливих доріг при помочи якої Диявол старається зломати силу християнського збору. Щоб скріпити цього, то можна навести дальші слова в тій же дискусії. Говорячи про звірячість осіб, які хитро ділають, щоб зіпсувати інших, ділають як грішне дріжджі, що ферментує ціле місиво, Петро каже: “Вони мають очі повні перелюбства і не можуть здержатися від гріха, надять душі неутверджені. Серце в них навчене до зажерливости, це,— діти прокляття; котрі, опустивши праву дорогу, заблудили, йдучи дорогою Валаама, сина Восорового, що полюбив несправедливу нагороду, тільки ж отримав докір за Його власне нарушення праведності. Німий під’яремний звір промовив чоловічим голосом, перешкодив дорозі несамовитого пророка.”— 2 Пет. 2:14—16, НС.
11 Завважте, що такі люди мають очі повні перелюбства, якими дивляться за утвердженими душами, щоб їх спокушати. Вони пішли дорогою Валаама, який полюбив нагороду неправедності. Яремний звір Валаама, осел, чудом заговорив людським голосом і перестеріг Валаама, коли він їхав проклинати Божий вибраний нарід. Він винаймився в царя Моавського, Валака, ужити свою пророчу силу виповісти прокляття на Ізраїльтян. Але іншим чудом Бог відвернув намір Валаама проклинати і замість того він поблагословив Його вибраних людей. Коли Валаам не зміг ужити своєї пророчої сили, щоб проклясти Ізраїльтян, то він видумав інший спосіб яким би спричинити їм упадок і стягнути Боже прокляття на них. Який же це був спосіб? Неморальність! Петро указує на це через наведення прикладу з Валаама, коли він застановляється над нечистими, перелюбними поступками між християнами.
12. Як Ісус указує на той самий клас тепер подібний до Валаама?
12 Господь Ісус Христос також указує прямо на цей клас подібний до Валаама, який старається заманити християн в розпусне полове споріднення. В голові другій і третій Одкриття Ісус посилає вість “семи церквам, що в Азії”. Число сім символічно представляє духову досконалість, а всі ті збори разом представляють визнаний християнський збір тут в цім “часі кінця” цього світа. Отже обставини, які існували в тих сімох церквах з першого століття, представляли обставини, які будуть існувати в християнському зборі в нашому часі, коли пророцтво Одкриття буде сповнятися. Почавши з деякими словами похвали для збору (церкви) в Пергамі, Господь Ісус каже: “Тільки ж маю дещо проти тебе, ще бо маєш там таких, що держаться науки Валаама, який навчив Валака ввести поблазнь перед синами Ізраїля, щоб їли ідолські жертви і жили в перелюбі.” (Одкр. 2:14, НС) Перелюбство значить добровільне полове сполучення зі сторони неодруженої особи з особою протилежного полу.
13. Не змігши проклясти Ізраїля, що Валаам підгадав Валаку? Чому?
13 Цар Валак став роз’ярений тому, що пророк Валаам був порушений виповісти благословенство замість прокляття на зорґанізованих людей Єгови. Він відчув, що нагорода дана Валаамові була змарнована. Одначе Валаам показав цареві Валаку ще більше підступний спосіб для спричинення упадку Ізраїля. Це мало протидіяти благословенню, яке він щойно виповів, і мало спонукати Ізраїльтян заробити собі на Боже прокляття замість на Його благословенство. Що ж це було? Авжеж, що спонукати їх до розпусних пристрастей і чинити перелюб з принадними поганськими жінками! Таким зломанням їх невинності можна було довести їх їсти ідолські жертви.
14. Чому це піддання спокусі сталося так нещасним для Ізраїля?
14 Причина чому це сталося такою погибеллю була ця: Ізраїльтяни отаборились були на рівнині Моав недалеко гори Пеор, зараз за рікою Йордан Обіцяної Землі, текучої медом і молоком. Майже всі старші люди, що вийшли у віку двадцять років або вище, вимерли впродовж подорожування в пустині. Молодший рід пережив їх. Тут вони щойно мали увійти в землю обіцяну Авраамові їх праотцеві й його потомкам приближно 470 літ тому. Тепер вони були так близько до здійснення цієї божественної обітниці, але чи вони всі увійшли в ту землю? Ні, яких 24,000 із них. Яка ж була причина задля якої вони не могли увійти? Неморальність, і то саме на краю Обіцяної Землі! Ця сумна історія каже нам: “І встав Валаам та й пішов і повернув до свого місця; Валак теж пішов своєю дорогою. І жив Ізраїль в Ситтимі, і стали люди блудувати з дочками Моавовими: і стали вони кликати людей на жертви богам своїм. І люди їли й припадали ниць перед богами їх, і прихиливсь Ізраїль до Вааль-пеора, і запалав Єгова гнівом проти Ізраїля. І сказав Єгова до Мойсея: возьми всі вожді людські й повісь їх Єгові проти сонця, щоб відвернувсь жар гніву Єгови від Ізраїля. . . . а було мерців від помору двацять і чотири тисячі.”— 4 Мойс. 24:25; 25:1—9, АС.
15. Кого Ізраїльтяни побивали як винуватих за це, і як вони виставили себе далі на спокуси?
15 Пророк Валаам був відповідальний за це. Та не тільки Ісус, але й Мойсей ясно указав на його відповідальність. Коли Бог післав Ізраїльтян виконати Божий гнів проти Мідіянітян за їх спільність в цім розбещенню Ізраїля, то ізраїльські воїни не повбивали мідіянітянських жінок і дітей, але пощадили їх як невільниць. Тоді Мойсей у гніві вигукнув: “Прощо ж ви зоставили живими все жіноцтво? Це ж вони були по раді Валаама принадою синам Ізраїля, що вони провинились проти Єгови задля Пеора, і через те й помір був громадою Єгови.” У виконанні Божого гніву Ізраїльтяни вбили пророка Валаама, зате вони пощадили і привели між себе тих, що їх Ваал задумав ужити на опоганення їх. Вони приводили “між себе спокусу до ідолопоклонства, духового перелюбства проти Бога, для задоволення їх пристрасті. Задля моральних причин Мойсей велів усіх жінок, що опоганили свою непорочність ради нечестивого почитання Ваал-пеора, повбивати як джерело для спокуси. Він позволив тільки непорочним дівчатам жити й служити Ізраїльтянам.— 4 Мойс. 31:8, 15, 16, АС.
16. Чому це, що ми належемо до орґанізадії, не є запевненням для нашого будучого вдоху в новий світ?
16 Оттак поступає великий противник. Якщо він не може спонукати людей Єгови устно відректися Єгови Бога і Його чистого почитання, тоді він старається зруйнувати їх через заманення їх в неморальність. Повищий случай був записаний в Слові Божому як осторога для нас. Ми в дійсності входимо в границі праведного нового світа. Хоч ми вже так близько нашої славної мети, то іще є небезпека, що ми можемо не дістатися до неї, як новочасні протилежні тодішних тисяч Ізраїльтян. Не забуваймо, що ми є тіло й кров, як і ті люди були. Спокуси які вони мали можуть також і нас манити і спричинити упадок. Те, що ми належимо до орґанізації, яку Єгова пощадив, не є запевненням, що ми особисто не можемо впасти у гріх і не досягнути своєї мети як одиниця і не ввійти в новий світ з теократичною орґанізацією. Хоч ми можемо належати до орґанізації, то однак кожний з нас має відповідальність, і Бог Єгова вимагатиме від одиниць обрахунку.
17. Що Павло написав для нашої остороги проти цієї небезпеки?
17 Щоб зробити нас християн у зборі цілком свідомими щодо цієї небезпеки відносно цієї особистої відповідальності, то Павло згадав кілька случаїв в подорожі Ізраїля в пустині і писав: “Ані робім перелюбу, як деякі з них робили, та й полягло їх за один день двадцять три тисячі. Усе ж це прикладами сталося їм, прописано ж на науку нашу, на котрих конець віку прийшов. Тимже, хто думає стояти, нехай глядить, щоб не впав. Ніяка спокуса настигла на вас, тільки чоловіча.” Та чи це поза вашою силою відперти таку спокусу? Ні; якщо ви розпізнаєте спокусу і взиваєте рятунку від всемогучого Бога: “Бог вірний і не допустить, щоб ви були спокушені більше ніж що здолієте знести; а зробить із спокусою й вихід, щоб ви здоліли знести.”— 1 Кор. 10:8, 11—13, НС.
ВПЛИВ МУЖЧИНИ І ЖІНКИ
18. Як Ісус перестеріг проти жіночого впливу, що прямує тепер до зіпсуття?
18 Противник може ужити вплив мужчини у зборі, як силу новочасного Ваала. Він також може ужити впливу жіночого, щоб спричини зіпсуття тих, що належать до Божих людей. Ісус згадує про цей жіночий вплив в своїм посланні до семи церков в Азії. Проти жіночого впливу у зборі Він є сьогодні, як і Він був проти його у зборі Тіатирі, кажучи: “Тільки маю дещо проти тебе, бо позволяєш жінці Єзавелі, що зове себе пророчицею, учити і зводити моїх слуг, жити в перелюбі і їсти ідолські жертви. Я дав їй часу, щоб покаялась в перелюбі своїм, та не покаялась. Глянь! це я кидаю її на постіль, і перелюбників з нею у велике горе, хіба що вони покаються в ділах їх. І дітей її уб’ю смертельною поразою, так що всі церкви знатимуть, що я досліджую внутрішні думки й серця, і дам вам кожному по ділам вашим.”— Одкр. 2:20—23, НС.
19. Кого Сатана старавсь ужити, щоб вплинути до зіпсуття?
19 Єзавель була поклонницею Ваала і сталась царицею царя Ахава Ізраїльського. Вона панувала над ним і вживала свого впливу, щоб примусити десятиплемінне царство в неморальне почитання Ваала. Сила її впливу була така сама, як і Валаамової думки, яку він піддав цареві Валакові проти Ізраїля. Отже Сатана може ужити котрий-будь пол, як принаду для спокуси. Його ціль не тільки зруйнувати деяких одиниць, але щоб зіпсувати цілу орґанізацію й стягнути зневагу на неї і її Бога і цим упередити чесних проти неї.
20. Чому нам берегтись, щоб не попасти назад у зіпсуття?
20 Тепер є дуже велика потреба, щоб ми молилися й чували проти спокуси до неморальності, а особливо тепер, коли ми знаходимося так близько нового світа. Якщо ми утікли від багна зіпсуття цього світа, то чому позволити, щоб нас затягнено назад в нього під ложною та романтичною принадою “вільної любові” і легкого прощення від милосердного Бога наших гріхів неморальності? Не дайтеся зв’язати обітницями свобідного життя! Це бо значить підневолення зіпсуттю і при кінці знищення. В цій самій розповіді Петро підкреслює це й каже: “Коли вони обіцюють їм волю, самі бувши слугами зотління; хто бо ким подужаний, того він і невільник. Певно, утікши від нечистоти світа через акуратне пізнання Господа і Спасителя Ісуса Христа, знов замотавшись в те саме і бути поконаним, то останні обставини сталися гіршими від перших. Лучче бо їм було не пізнати дороги праведності, чим, пізнавши її акуратно, відвернутися від святої заповіди переданої їм. Довелося їм по правдивій пословиці: ‘Пес вертається до своєї блювотини, а свиня, скупавшись, іде валятись у калюжу.’ ”— 2 Пет. 2:19—22, НС.