Надзирателі в Правій Руці Христа
1. До котрого собору Йоанові сказано було писати перше, й які прощальні слова апостола Павла могли деякі з його надзирателів чути особисто?
“АНГЕЛОВІ Ефеського собору напиши: Це говорить Той, що держить сім звізд у правиці своїй, що ходить поміж семи свічників золотих.” (Одкр. 2:1) В послушенстві до цього приказу від прославленого Христа, Йоан безсумніву писав до надзирателів або ґрупи надзирателів над собором в Ефесі. В Йоановім часі деякі із тих старших мужів могли стрінути апостола Павла роки перед тим, як він висказав оці прощальні слова: “Тим достерегайте себе й все стадо в котрому вас дух святий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю (Сина) своєго. Я бо знаю, що після мого виходу прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада. І з вас самих устануть люди, говорячи розворотне, щоб потягнути учеників за собою. Тим пильнуйте.” (Діян. 20:28—31) Тепер Йоан знаходився у вигнанні на острові Патмос, не далеко від Ефес, і він то постарався, щоб надзирателі в Ефес, як і надзирателі інших названих соборів в малій Азиї, дістали ціле Одкриття з його особлившою вісткою для кожного собору.
2. Своїми отвираючими словами, що Ісус пригадав надзирателям Ефесян, й які обставини в соборах сьогодні були зображені тоді?
2 Своїми отвираючими словами в цій промові Ісус Христос пригадав тим надзирателям в Ефес, як і всім іншим соборам, що вони знаходилися в його правій руці, тобто, в його силі й контролі, в його ласці й охороні. “І не вихопить їх ніхто з рук моїх,” сказав він. (Йоана 10:28) Також і в цих апокаліптичних часах, пригадується особливше з духа-помазаним надзирателям над собором Божого стада, що й вони знаходяться в Христовій руці, і що вони мусять бути під проводом його руки і уживані ним, а не протистояти або боротись проти неї. Сьогодні нема ні одного собору в Ефес поблизько побережжя Егейського моря. Але обставини в соборі тоді представляли обставини Свідків Єгови сьогодні. Обставини в усіх сімох соборах згадані в малій Азії були ужиті, щоб представити ріжні обставини, які виринають тут і там сьогодні між соборами Божого стада. Отже це властиво для соборових “звізд,” помазаних надзирателів всіх соборів, бути повідомленими про обставини, які відповідають тим, що є представлені в Христовій вістці до сімох соборів в малій Азії. Отже вони мусять наслідувати Христові інструкції, як люди його правої-руки, в роботі, щоб справити невластиві обставини й помогти всім членам побідити цей старий світ, що тепер в його останніх часах.
3. В тих часах, що соборова “звізда” робила з вісткою отриманою через Йоана, як приклад якої роботи сьогодні?
3 В тому давньому часі, якщо особливша вість була післана від Христа через Йоана, тоді соборова “звізда” мала читати вість для собору для користі всіх. В такий самий спосіб й сьогодні, надзирателі соборів перечитують послання до їх соборів, які вони отримують від правлючого тіла “вірного й розумного раба” кляси.
СВІТИЛЬНИК В ЕФЕСІ
4. Помимо річей в його користь, то що Ісус тримав проти собору в Ефесах, й як могли собори сьогодні потребувати помочі в цей спосіб?
4 Як собор в старинній Ефесі, собори сьогодні можуть мати труд і тяжку працю й історію витривалості на їх добро. Вони можливо не мусіли поборювати лукавих людей. Щодо людей, котрі кажуть, що вони є апостолами або апостольськими наслідниками, вони провірили їх при помочі надхнених Писань й знайшли їх брехунами. Вони пішли назад до апостольських наук й способу діяння і взялись до “тяжкої боротьби за віру, святим раз передану.” (Юди 3) Через роки вони терпіли задля Христового імя й невтомилися. Але питання є, Чи вони полишили любов яку вони мали на початку? Задля намноження беззаконня в Христіянстві, чи їх любов охолодла? Чи їх любов була відчужена до деяких принад цього матеріалістичного старого світу? Чи вони втомилися показуючи любов до Христа, котра закликає їх годувати його вівці й мати умовий стан, який він мав? Христос докорить їм, якщо вони полишили ту теплоту, ревність й нероздільність любови, яку вони мали на початку. Якщо так, вони потребують помочі, щоб дістатись назад де вони були й щоб привернути те, що загублено.
5. (а) Відносно тих, що втратили їх першу любов, то що надзиратель робить? (б) Як його світильник може бути усунений?
5 Це відвічальність надзирателя, соборової “зорі,” освічувати шлях назад для тих, що їм Христос докоряє цю втрату їх першої любови. Вони повинні зробити кроки, щоб зворушити тих, що загубили цю першу любов. Їх любов до Христовох овець порушить надзирателів вийти й пробувати привести назад тих відсутніх від зібрань або тих, що сталися недбалими. Вони будуть пробувати протидіяти небезпеці, яку Христос предсказав: “І задля намноженого беззаконня, прохолодне любов многих.” (Мат. 24:12) Вони розуміють, що ніхто хто втратить свою першу любов не може бути останнім членом в Божім соборі. Отже, це час памятати від чого він відпав, і тоді з жалем він змінить свій ум й піде назад до виконання попередніх завдань. Інакше ніхто не буде діяти як часть світильника, іменно, дозволити світлу світити. Він не буде мати участі в службі світильника. Якщо надзиратель дозволить всім своїм вівцям рости без любови й відпасти й перестати світити, тоді Христос усуне його світильника. Він буде звіздою без світильника або собору. Тому він мусить пільнувати, щоб світильник собору світив і освічував ту часть поля, що є світ.
6. Як собор в Ефесіянах був перестережений Павлом, то що надзиратель й собор мають ненавидіти сьогодні, й чому?
6 В своїй прощальній промові до надзирателів Ефес, Павло перестеріг їх, що відступні навчителі будуть пробувати потягнути учеників за собою. Як й собор в Ефесі, надзирателі й собор повинні гарячо ненавидіти сектанства як “діла Николаїтів,” тому що Ісус Христос, Голова одного нероздільного тіла, також ненавидить сектанства, що наслідує одного або другого чоловіка на землі.
7. Чому нам сьогодні настроювати наші уші, щоб слухати, що дух каже соборам?
7 Ми що товаришимо з світильниками під надзирателем “зорою”, повинні мати наші уші настроєні слухати що дух Божий каже. Ми мусимо слухати слів надхнені Богом. Сказав Ісус: “Хто має уші до слухання нехай слухає що дух говорить соборам,” сім соборам в Азії, що представляли всі подібні собори сьогодні. Навіть Ісус в небі говорив через духа Божого або активну силу, отже це в дійсності Бог промовляє через Ісуса. Ось так Ісус дає більшу вагу й авторітет Божому духові ніж собі, щоб остерегти нас проти смертельного гріха проти духа Божого. На землі Ісус говорив під діянням Божого духа, та й в небі він не змінився.— Іса. 61:1. АВ; Луки 4:16—21; Жид. 13:8.
8. До якої побіди дух заохочує соборових членів, й чому така побіда можлива?
8 Ті, що відпали в певних відношеннях й котрі потребують навернення, мають багато що побіждати. (1 Петр. 4:17, 18) В дійсності, всі члени собору мають багато до поборювання. Вони мусять доказати, що вони є побідителями; але за це є нагорода. Дух Божий заохочує всіх йти наперед до побіди над Сатанським світом з цією обітницею: “Хто побідить, тому дам поживати від дерева життя, що по серед раю Божого.” (Одкр. 2:7) Для народженого з духа собору, то це справа набути небесне життя з Богом або втрата вічного життя де небудь. Побіда є можлива. Про цей факт ми не потребуємо непокоїтися; Ісус сказав: “Це казав я вам, щоб у мені впокій мали. У світі горе мати мете, тільки ж бодріться: я побідив світ.”— Йоана 16:33.
СВІТИЛЬНИК В СМИРНІ
9. Що говориться похвально про собор в Смирні, й що говориться проти “синаґоґи Сатани”?
9 Сьогодні є такі одиниці, що уподібнені до собору старинної Смирни. Для тих дано заохочену вість через надзирателя, “звізду.” Одно, що говориться в їх користь, то це, що вони не є матеріалістичні як цей світ; їх спосіб життя є вільний від любови до грошей й вони є задоволені з матеріальних речей, які вони мають. Христос знає, що вони убогі. На землі він також був убогим; проте він був багатим духово й він також знає, що вони є духово багаті. Вони не наслідують тих, що фальшиво називають себе Жидами, але котрі хулять визнаючи себе за таких, вони не є правдиві для імя; вони не хвалять Єгови, як це Лея, мати Юди, робила. (1 Мойс. 29:35) Замість бути Божим собором, як Жидівський нарід колись був заки він відкинув й забув Христа Месію, вони є “синаґоґою, Сатани.” Вони є матеріалістичні й вбігаються за небіблійними речами Сатанського світу.
10. Як правдиві христіяни сьогодні наслідують собор Смирни, а не наслідують тих з “синаґоґи Сатани,” й чим соборовий надзиратель не може бути?
10 Христіяни так, як й собор в Смирні, не наслідують тих, що є з “синаґоґи Сатани” в їх матеріалізмі, що тримаються традиції замість Слова Божого, їх політичного Сионізму новочасних часів, й їх відкинення установленого царства Божого. Люди, котрі тепер кажуть, що вони духові Жиди, або Жиди внутрі, але не є правдивим, духовим “Ізраїлем,” а наслідують безвірних тілесних Жидів, вони також є “синаґоґою Сатани.” Правдиві христіяни сьогодні, котрі наслідують собор в Смирні, є собором Єгови й вони несуть й підтримують його святе імя. Щоб передати ці слова від Христа проти матеріалізму, то “звізда” або надзиратель собору не може самий бути матеріалістичним, і встановлювати злий приклад протилежний Христовим словам.
11. (а) Відносно цього, чому Христос на землі не боявся терпіти й вмерти за принцип? (б) Що він каже нам не боятися й яку нагороду святий дух дає для своїх переможних послідовників?
11 Не можучи взяти з собою всього до гробу, матеріаліст боїться вмирати ради принципу. Він не може радісно прийняти, щоб його добро було загарбане за вірне наслідування Христа. Христос не боявся вмирати за непорушне підтримання універсального суверена Єгови; він не був матеріалістом. Якщо він не боявся зректися небесної слави, то він не противився б і розлучитися з меньшими речами — матеріалістичним земним добром. Він каже нам робити так, як він робив, не боятись терпіння, які його послідовники мають терпіти в цім “часі кінця” світу, а особливше тепер, коли Сатана Диявол був скинутий з неба і провадить війну проти вірного останка Божої жони. Ми зустрічаємо остаточну атаку Гога з землі Магог проти останка й їх товаришів вкоротці. Слова Ісуса до собору в Смирні є дуже начасі й добрі: щоб не боятися того несамовитого атаку, ані того, що мають терпіти перед тим — увязнення, “горе десять день,” або насильну смерть. Він самий вмер, але прийшов до життя знову через Божу вселенну силу й вже не може вмерти більше, будучи поза небезпекою “другої смерті.” Він тепер має всю силу на землі й може дати вінець життя для своїх вірних послідовників. Так як він, єдиний Володар, єдиний маючи безсмертність, його послідовники, котрі побідили цей засуджений світ, будуть у воскресенні поставлені поза силою другої смерті. (Одкр. 2:8—11) “Зоря” або соборовий надзиратель повинен бути побідителем світу, як правий приклад.
СВІТИЛЬНИК В ПЕРГАМІ
12. Чому про собор в Пергамі сказано що він домував “де престіл Сатани”?
12 Старинний Пергам було святим містом для поган, реліґійним містом поганства. Для головного з його богів, знаний Зевс або Юпітер, воно мало храм з престолом пядесять стопів високий. Ця старинна столиця Римської провінції в Азії сталась значним центром для почитання римського імператора й інших вірувань. За часів існування Риму храм був збудований на Пергамській твердині в честь імператора Августина, “божественного Августина.” Це місто було славне за його відданність до Риму, столиці Кесаря. Отже відмовитись брати участь в поганському почитанні Кесаря імператора, могло допровадити до мученицької смерти за універсального суверена Бога Єгови. Із таким обрядом почитання Диявола тут в Пергамі, і з напруженням Диявольським-правлінням над людьми, де обожали людей і почитали імператорську силу чоловіка, то це не без доброї причини сказано про собор в тім місті, що ти домуєш “де престол Сатани.”
13. Як ми христіяни сьогодні також мешкаємо де Сатани престіл є, й як помимо цього факту, можемо бути подібними соборові в Пергамі?
13 Сьогодні з націоналізмом так буйним, коли постаті й символи націоналізму трактують як щось святе й гідне почитання, коли образ Обєднаних Народів шанує звиш вісімдесять народів цього світу, й коли вигнаний Сатана Диявол тепер прийшов на землю до мешканців землі і має великий гнів, то останок собору Єгови й їх товариші, як і в Пергамі, тепер живуть де престол Сатани. Чи може Христос похвалити нас також через ангела собору за наше затримання цупко його імя й не заперечення нашої віри в нього як Спасителя й Царя, хоч тисячі з наших христіянських братів були мучені, як Антипа, котрого Христос назвав “свідок мій вірний, убитий у вас, де домує Сатана”? Якщо він може зробити це, тоді ми є як собор в Пергамі в цім случаї.
14. Хто був Балаам, котрого навчання деякі в соборі Пергам трималися стисло, й кого Єгова прокляв задля Балаама?
14 Отже, ми не можемо ніколи забувати, що є такі люди, котрі бажають зробити нам духову шкоду, і тим самим вічну шкоду. Хто це вони? Це реліґійні люди як Балаам й як навчителі секти Николаїтів. Матеріалістично, Балаам пробував обернути свій уряд пророка в гандель для набуття матеріалістичних користей, навіть коштом прокляття святого народу Єгови, Ізраїля. Коли ж Бог Єгова обернув намірений проклін в благословення Ізраїля, тоді Балаам пробував працювати з політичними властями цього світу, що символічно представляв цар Балак. Він пробував заманити Ізраїля в ідолопоклонство, в демонське почитання, при помочі поганських дівчат, котрих тіла були присвячені нечистому вжитку через почитання фальшивого бога, Баал з Пеору. Це зобовязало Єгову прокляти, не цілий народ Ізраїля, але тих, котрі подалися хитрощам захланого пророка Балаама.
15. Як мусить надзиратель собору діяти як священик Пінхас, й чому він мусить розглянути себе, й проти чого нам берегтись?
15 Сьогодні “звізда” надзиратель собору повинен доказати, як колись Пінхас син Елеазара син Аарона священика. При тій старинній оказії Пінхас викорінив такі хитрі діла реліґійних провідників, як Балаам. (4 Мойс. 22:1 до 25:15; 2 Петр. 2:15, 16; Юди 11) Надзиратель сьогодні повинен провадити собор в поході до Нового Світу. Він не повинен перешкоджати або дозволити перешкоді в нашому поході йти успішно до нашої мети поза битвою Армаґедон. Він мусить перевірувати себе постійно, щоб він не торгував своєю пророчою позицією, своїм відповідальним та поважним урядом. Він мусить берегти проти просякнення полового почитання від цього світу й проти улізливості реліґійних сект.
16. Що людина, винувата за повище, потребує робити, й щоб оминути другу смерть й здобути життя, то що нам робити?
16 Всякий хто винуватий за такі поступки повинен покаятися, і то негайно, бо Христос скоро приходить, щоб виконати божествений суд. В його устах він має силу другої смерти для всякого, що дасться перемогти цьому світові. Він мусить бути обережним, щоб не спричинити виконавчого меча з уст Христа воювати проти нас. Це значило б для нас певна смерть, “друга смерть,” зображена через Геєну. Яко звізди під ним, надзирателі соборів повинні триматися в повній згоді з Ангелом завіту Єгови, Головним Надзирателем, котрий тепер в храмі розпочав суд. Це не час бути побіжденим цим світом, котрий самий Христос побідив. Це час побіждати світ, як він побідив і за його поміччю. Дух Божий, що говорить через нього, обітовує велику нагороду, незопсуття в небесному царстві й в новім спорідненні з Богом Єговою, що зображено через непорочність захованої манни й білого імя-каменя з новим імям написаним на нім, котрий тільки побідитель буде вповні розуміти в своїм часі. Надзирателі повинні бути вірними в доручуванні цієї вістки.— Одкр. 2:12—17.
СВІТИЛЬНИК В ТИЯТИРІ
17. Що собор в Тиятир мав своєї заслуги й похвали, але яку злу думку муситься указати йому?
17 Обставини, які існували з старинім соборі в Тиятирі, мусіли звернути увагу “звізди” надзирателя, який турбується ними. Христос, котрий глядить наче вогняними очима, й котрий ходить наче незопсутими, трівкими ногами, що схожі до міді, бачив, що собор Тиятира побільшився ділами на його похвалу. Але ми не мусимо думати, що коли людина робить гарне, показне діло в тілесній роботі Божої орґанізації й віддає свій час на це, що вона може бути недбалою про свою мораль. Цей факт, що вона не може робити так, потрібно тільки вказати на собор Тиятира; і на це потрібно вказати й сьогодні.
18. Як Єзавель дісталась в собор Тиятира, й як Христос дав їй час, й що він грозив зробити?
18 Єзавель, дочка поганського царя з Сідон, подружилася політично з царем Ахавом. Вона вжила своєї позиції на велику реліґійну шкоду царству Ізраїля. Єзавель, жінка або Група жінок з прикметами подібними до цариці Єзавелі, ввійшли до собору в Тиятирі. Але той собор під його “звіздою” надзирателем не виступив, щоб перемогти й викорінити вплив цієї жінки фальшивого почитання й реліґійної й фізичної неморальності. Христос дав соборові час діяти відносно тієї справи й так дав “жінці Єзавелі” час на покаяння. Але тому, що собор Тиятира недбало зносив діяння тієї нечистої, нехристіянської кляси між собою, Христос самий застеріг, що він почне діяти проти тієї непокаяної кляси. Як? Вбити її великим горем, як видовище для всіх соборів, щоб вони знали, що Головний Надзиратель не зносить жодної такої непокаяної кляси.
19. Чому соборові надзирателі не сміють податись до навчання й впливу Єзавелі, й як може собор триматись сильно того, що він має, докіль Христос прийде, щоб виконати суд?
19 Надзиратель собору несміє піддатися навчанням і впливові Єзавелі сьогодні. Ті що поповнили духове й фізичне перелюбство з нею, не можуть утекти вогнянних очей Христа Надзирателя, але будуть знищені, якщо вони не покаяться. Воно не потрібно нам входити в таке перелюбство, щоб дізнатись через досвід про “глибокі речі Сатани.” Суддя, котрий знає це через принцип, перестерігає нас проти цього. Його пересторога вистачальна. Ми повинні прийняти її. Тоді Христос не поставить на нас тягару відвічальностей й ми будемо вільні від соборових відвічальностей за злі обставини в ньому. Розчина гріха не може залишитись між нами, щоб псувала добрі вчинки наші. Христос радить: “Держи цупко, що маєш, доки прийду.” Цього конечно потрібно, щоб побідити світ.
20. Яку силу над народами він дасть побідившим світ, й замість соборової звізди, що їм буде дано?
20 Хто на землі побідить цей світ через відпертя його жадоби, його безбожні наміри, його методи й його обичаї, отримає небесну власть над народами. Ті що закінчуть їх земний біг вірно, як світові побідоносники в наслідуванні Ісуса, воскреснуть до сили з ним в небі і будуть співдіяти з ним, коли він поторощить ворожі народи на куски в надходячій “битві великого дня Бога Вседержителя.” Це буде завоювання цього світу в інший спосіб. Це буде побіда для Божого нового Світу. Тепер христіянському собору дано символічні звізди, вірні надзирателі. Але у воскресенні до життя в небі, соборові церкві буде дана “рання зоря,” котрою є Ісус Христос, Жених.— Одкр. 2:18—29; 22:16.
21. Отже який напрям повинні жінки в соборі наслідувати, й чого собори повинні тримати сильно?
21 Отже нехай жінки розуміють їх властиву позицію в соборі. При властивих оказіях нехай вони накривають голови, як знак підкорення, як знак, що вони не пробують узурпувати (присвоїти собі) позиції чоловіка, будь це “звізда” надзиратель або служебний слуга. Нехай вони не спонукують жодного брата до перелюбства духового або тілесного. Нехай всі собори ревно бережуть те, що мають,— христіянську чистоту доктрин й поводження й скарб свідкування про Царство. Тоді Христів прихід як Судді буде, не з смертельним покаранням, але з нагородою Нового Світу.
СВІТИЛЬНИК В САРДАХ
22. (а) Як він промовляв до позатипічного собору в Сардах, що Христос посідає в своїй руці? (б) На які духовно вмираючі обставини соборовий ангел має вказати й не дозволити йти більше?
22 Як окружний слуга або загальний надзиратель Христос перевірує всякого рода обставин в соборах під його наглядом, включаючи й такі духові обставини як в соборі старинних Сардів. Завваживши їх, він певно зверне увагу на це: “Це говорить той, що має сім духів Божих і сім звізд.” Він має всю розяснюючу силу духа Божого, й він має соборового слугу в Сардії, як рівнож ангелів або звізди шістьох інших соборів в його силі й під своїм керовництвом. Ангел такого собору як в Сардах, не має дуже приємної вістки від великого Архангела через “вірного й розумного раба” клясу, новочасного Йоана Одкровителя. Бо що з того, коли хто має форму побожності, а заперечує його силу? Хтось може мати імя, що жиє по реліґійному, але Суддя Єгови знає, що він мертвий як собор в Сардії. Людина спить до своїх привілеїв й до запрошення в годині пильної, живої служби. Але така людина занедбує виконувати всі завдання Божої служби. А ті нариси почитання й служба, що ще осталась є в небезпеці загину. Пильний надзиратель, й Великий Надзиратель над ним, не може дозволити на вмираючі обставини, як ці продовжатись.
23. Що наближення Судного дня повинно пригадати соборові?
23 Остаточний суд людей, котрі надіялися і інтересувались справами Божого царства вже наближається. Це наближення остаточного обрахунку повинно побудити нас памятати, що ми отримали й чули вість про Царство й тому повинні заставити нас оціняти нашу відвічальність. Тоді, з глибшим оціненням, ми повинні пробудитись й пільнувати, розбудити наші змагання служби, що мало не вмерли, й тримати знання про правди й нашу нагоду проповідувати, оскільки знання дозволяє.
24. (а) Як соборове знання має бути побільшене й його оживлення обявлене? (б) Яку годину обрахунку соборовий надзиратель має зустрінути?
24 Що треба робити, то це побільшити наше знання. Це значить приватно студіювати Біблію. Це значить вчащати на зібрання й оживлювати такі зібрання; це значить триматися з поступом правди; це значить розказувати правду іншим в соборі й на зовні. Щоб помогти один одному до цього кінця, соборовий надзиратель разом з його служебними помічниками будуть старатись тримати кожного пробудженим духово й не дозволять місцевій орґанізації вмерти, немаючи добрих діл показати, що вона має духове життя. Вони будуть працювати, щоб побільшити число присутніх на зібранях. Вони будуть доручувати найновіщу вість через відсвіження живих доктрин, як вони й відкриті. Вони будуть намагатись побільшити активність собору у всіх потрібних формах служби. Вони розширять свідоцтво більше переконливо. Вони не дозволять соборові статись живими для приємностей, а мертвими в службі. Один з цих днів кожний надзиратель буде мусів дати останний обрахунок комусь вищому над урядове тіло Товариства Вартової Башти Біблії й Брошур. Та година прийде як злодій. О, велика є потреба для відсвіження поступу й затримання всіх живими в праці служби!
25. (а) Хто буде ходити з Христом в білій одежі й не буде викинутий геть з його товариства? (б) Чиє імя не буде витерте геть із книги життя, але яку похвалу дасться йому?
25 Навіть в обставинах як в Сардії кількох можна назвати, котрі мають несплямлену одежу, що є безхибними в їх христіянськім житті. Вони тримають чисту, неопоганену реліґію, котра вимагає тримати себе без моральної й реліґійної плями від цього світу. Йдучи так дальше, вони будуть назначені за гідних ходити з Христом в білім, й не будуть викинуті геть з його громади. Його невіста кляса буде убрана в гарну лянну чисту одіж, бо така лянна одіж символізує праведні діла святих людей Божих. Що за чудові діла служби будуть виконуватись в його новім світі! О, як думка про це заохочує, щоб побідити цей світ! Це витворює бажання, щоб бути живим в новому світі. Людина мусить триматись живою духово тепер. Якщо хтось умре духово, того імя буде витерте з книги життя. Він не дожиє, щоб його імя було визнане перед небесним Отцем й перед ангелами, котрі вірно служили соборові.— Одкр. 3:1—6.
СВІТИЛЬНИК У ФИЛАДЕЛФІЇ
26. В якім змислі Христос має “ключі Давида,” й які двері він отворив від 1919 року, котрі противники не можуть замкнути?
26 Яко той, що має всі справи Царства, Головний Надзиратель промовляє самий до Филядельфійського собору, бо він має “ключ Давида.” Він не дав цього ключа Петрові, а самий затримав його. Як бувало колись з ключником за Давидового царювання в Єрусалимі, так Ісус Христос поручив в його руки уряд над доморядниками віри, бо він є духовним отцем для живучих духовного Ізраїля. (Іса. 22:22; Луки 1:32) Коли він товаришив Богу Єгові до духовного храму в 1918 році, він почав чинити суд від дому Божого. Він знайшов “вірного й розумного раба” клясу. Перед ним він отворив двері від 1919 року, поставив цю клясу у власті над всіма його духовними добрами на землі. (Мат. 24:45—47) Він отворив перед ними нагоду й відвічальність сповнити приказ в Маттея 24:14 відносно давання свідоцтва про Царство по всьому світі всім народам заки світ скінчиться в Армаґедоні. Жодний чоловік не міг зачинити ті двері від тоді, жодні учасники в Світовій Війні II, ані Націський Гітлєризм, ані Мусолінія фашізм, ані Католицька Акція, ані російський комунізм із культом Сталіна, ані інші культи.
27. Для кого ці двері були заперті, й як вони зобовязані визнати, що Христос полюбив нас?
27 Цього ми не приписуємо нашій заслузі. Це діло Христове, котрий тримав двері отворені й буде тримати аж робота свідоцтва закінчиться. (1 Корин. 16:9; Колос. 4:3, 4) Двері до привілеїв Царства були зачинені для псевдо-Христіянства і Жидів, для всіх із “синаґоґи Сатани.” Вони не мають участи в свідкуванні про Царство, щоб показати, що вони радіють із цього вираження любови від Христа. Тепер вони мусять впокорити себе перед нами й признати, що ми маємо роботу, ми маємо історію, й що ми дальше працюємо. Ми запрошуємо всіх “інших овець”, котрих ще маємо знайти, щоб вони увійшли крізь отворені двері й прилучились з нами в роботі.
28, 29. (а) Яка є вість про витривалість яку муситься затримати? (б) За дотримання її, як ми схоронені від години проби на цілу залюднену землю?
28 Вість Божого царства каже нам, що витривалість в його почитанні й службі є важна. Проповідування тієї вістки вимагає витривалости, такої яку Христос указав. У нашій витривалості ми мусимо бути подібними до Христа. Він не перестав працювати, він не піддався ворогові, він не полишив служби або духовної війни. Він безнастанно чинив волю свойого Отця. Він витримав до гіркого кінця. Тому він воскрес на годину тріумфу, до вічного тріумфу. Воно корисним пристосуватися до його витривалости. Ми схоронені від години спроби, що тепер на цьому світі. Як?
29 Як і в случаї Ісуса, коли він зустрінувсь з покусою про Царства світу, він відкинув царство Сатани. Він вибрав царство Боже через постанову почитати Бога Єгову, а не “бога цього світу” до котрого ті чоловіком-створені царства належали. Тримаючись того першого вирішення, Ісус витримав через цілу пробу його невинності, й тому він був підтриманий від упадку під пробою, як от Жидівський світ повалився. Ми також зробили наше вирішення за Боже царство. Так довго як ми тримаємось сильно нашого рішення через проповідування доброї новини про Царство, ми також будемо схоронені від упадку протягом цієї проби. Ми ніколи не будемо приваблені в Дияволське почитання через вибір й службу царствам цього світу. Нехай Христіянство пропадає під пробою цієї години, спотикаючись на Богом вибраного Каменя й нехай впаде на своє знищення. (1 Петр. 2:7, 8) Ми рішились стояти за Теократію під Христом. Ми стоїмо!
30. Отже, що мусить соборовий надзиратель робити, й чому ми мусимо тримати сильно те, що ми маємо, й як?
30 “Сім звізд,” що є помазані надзирателі, як рівнож “інші вівці,” котрі товаришать з ними в надзирательстві, мусять помагати всім Христовим вівцям через цю годину спокуси даючи їм властивий приклад й подаючи їм всяку поміч. Час для призначення вічних корон приходить скоро. Маючий “ключ Давида” каже: “Держи що маєш, щоб ніхто не взяв вінця твого.” Так, ми будемо тримати трівко те, що маємо від нього, стараючись побільшити справи Царства, вживаючи наше все як дорогоцінний знаряд в службі Царства. Для помазанників втратити справи Царства тепер перед Армаґедоном значить втратити небесний вінець. Для “інших овець” втратити те, що вони мають, значить втратити життя в Новім Світі під Царством.
31. Як соборові надзирателі мусять доказати, що вони є стовпами і в лінії за Новим Єрусалимом, й що повинні всі надзирателі робити?
31 Помазані надзирателі мусять доказати, що вони є стовпами в Божім храмі почитання, в котрім інші вівці тепер служать. Вони мусять стояти в лінії за Новим Єрусалимом через проповідування Божого царства й триматись чистими як будуча невіста Божого Агнця. Це є обовязкове, якщо вони бажають бути стовпами в славнім небеснім храмі й прийняти імя Божого міста, як небесні громадяни й мати спільність в імені високо-вивисшеного Христа, будучи його люблячою невістою. Храм, Новий Єрусалим, Христове нове імя в його небеснім уряді — це також є речі з якими інші вівці мусять числитися. Нехай вони тепер працюють в гармонії з цими важними дійсностями. Хто не тримається святим, хто духовно знеохочений, хто говорить лож, буде стриманий від Нового Єрусалиму й від його царства на землі. Нехай же всі надзирателі, особливше ті, що в лінії до позиції в небеснім храмі, провадять в храмі почитання ніч й день. Тоді вони зрозуміють благи Христової обітниці в Одкриттю 3:12.
СВІТИЛЬНИК В ЛАОДИКИЇ
32. Як Ісус промовив до собору в Лаодикиї, й чому ця промова повинна уразити собор?
32 В часі апостола Павла був собор в Лаодикиї. (Колос. 4:15) До часу одкриття Йоана, він згіршився. Промовляючи до нього через соборного ангела, Ісус говорить про себе як “Амінь,” “вірний й правдивий свідок, почин сотворення Божого.” Це віднесення повинно було уразити собор в Лаодикиї, бо він не був цілим серцем у згоді з правдою як амінь. Він не був уже вірним й правдивим свідком. Він не дав доказу, що він є частю “нового сотворення,” котрого Ісус Христос був й є першим головним членом. Як же Ісус, як зразковий Головний Надзиратель справився із обставинами собору в Лаодикиї, тоді і тепер?
33. Чому Ісус грозив виплювати їх геть зі своїх уст, й як вони були подібні до Ефраїма?
33 Ті з Лаодикиї є ні скріпляюче гарячі, ані відсвіжаюче зимні; вони — літеплі! Отже, як літепла вода, геть з уст вони мусять йти. Христос не бажає їх за промовців своїх, як “амбасадорів замість Христа,” за носіїв вістки або свідків, що належать до нього й ужиті ним. Їх пай в сповненні Маттея 24:14 він відтягне, хіба що вони покаються. Вони як пануюче покоління старинного Ізраїля, Ефраїм. Як? Будучи як паланиця на пів спечена, як паланиця не перевернена на другий бік, отже на півспечена і тому пів-сердечна, двоє-умна: “Ефраїм — немов той голуб безглуздий; кличе Египтян (не до Єгови), йде в Ассирию (не до Бога).”— Осії 7:8, 11, АС.
34. Чому Лаодикійці були в такім літеплім стані і чому вони повинні усунути їх духове перекручення?
34 Чому воно так було тоді? Тому, що Лаодикия не шукала перше Царства Божого й праведності, яка приходить від нього через Христа. (Мат. 6:33) Їх бесіда показує, що вони припускали, що їх земні матеріальні багатства значили, що вони мають Божий доказ успіху; вони ставили вищу ціну на матеріальне майно ніж на духовне Царство, ціну Царства, особливший “скарб” служення через доручення правд Царства іншим. Що Лаодикийці тепер потребують, щоб усунути їх духове убожество у засліплення й наготу? Оце! Добре й чесне змагання купити від Христа золоту віру випробованої якості, одежу праведності, щоб витримали в новий світ, й духову видиму силу, здібність духового зору, щоб видіти всі важливості Царства відносно котрого свідоцтво мусить тепер даватися по всьому світі.
35. Отже, що мусять надзирателі робити в користь Лаодикійцям про їх духове виздоровлення?
35 Ось робота для надзирателів: Пробудитись, як Лаодикийці, щоб відчути їх духовну потребу й тоді помогти їм статись “багатими вірою.” (Якова 2:5) Таку віру що багата на овочі Царства й жива до праці свідоцтва. Вона провадить нас, щоб шукали праведности в очах Божих, відкинувши всі світські гріхи й грішну наготу. Надзирателі мусять також помагати Лаодикийцям приложити духову масть на очі; то є, прийняти Ісусову науку про цю справу, його пораду, його приклад й його умовий напрям, й діяти в гармонії з ними. Це ліки проти “хотіння очей, і виставностей житєвих.” (1 Йоана 2:15—17) Відзиськавши духовий взір, вони можуть статись очима для інших, а не сліпими провідниками сліпих.
36. Що Христос робить для тих, для котрих він має любов, й що мусить надзиратель робити й як повинні Лаодикійці відповісти?
36 Христос як Головний Надзиратель докоряє й дисциплінує, але це він робить із любови до тих, котрі підпринялись наслідувати його. Надзирателі під ним мусять робити так також. Лаодикийці повинні оціняти цю заохочуючу, отверто обявлену любов й бути ревними й покаятись або змінити їх ум й тоді змінити їх спосіб життя.
37. (а) На що тепер час, й яке запрошення тепер справлене до Лаодикійців? (б) Як новочасні Лаодикійці показують, що вони не були виплювані з уст Христових?
37 Година вже пізна. Це час для найкращої вечері. Багато вечерів Ісус їв коли був на землі, подаючи духові інструкції, бо він тішився гостинністю господаря. Тепер він запрошує нас мати таку духову вечерю з ним. Він стоїть при дверах в Лаодикиї в соборі й стукає. Ви Лаодикийці, чи почуєте ви його стукання? Оживіте вашу любов до Христа, і дозвольте йому увійти й навчати вас в дорогоцінній спільності з ним. Якщо так, тоді ви приймете його надзирателя над вашим собором. Ваш надзиратель, ангел собору, “звізда” в Христовій правій руці, охочий й пильний отворити двері. Він отворив їх для Христа увійти, щоб празникувати з тими, котрі покаялися. Всі ви Лаодикийці, покажіть, що ви не були виплювані з його уст, але є ще членами його собору приходячи на всі соборні зібрання для студії й для служби, бо Ісус обіцяв бути присутним на духовій вечері де два або три з оціненням зійдуться разом в його імя. “Інші вівці” пускають Христа до середини, так що при надходячім суді він скаже до них: “Я був чуженицею а ви прийняли мене.” (Мат. 25:35) Ця гостинність значить життя!
38. Що ми мусимо побіджати тепер, й яка нагорода буде дана для тих, що побідять?
38 Нехай будуть всі остережені докором даним Лаодикийцям. Ми мусимо побідити матеріалізм цього світу в цім “часі кінця.” До кожного переможця Христос говорить духом Божим і обіцяє високу нагороду своїм помазаним послідовникам на престолі, не престол якогось царства цього світу, але з ним по правиці в небі його Отця. До переможців “інших овець” він обіцяє позицію перед його престолом, позицію люблячої ласки на “новій землі” Божого нового світу праведності.
39. Отже, що повинні собори й їх “звізди” робити, й про що ми молимо Христа, щоб їм дав?
39 Отже сияйте дальше, ви надзирателі, як “звізди” в Христовій правій руці, діючи як його ангели до соборів. Світіть, також ви собори, як світильники котрі він затримує в місцях. Нехай він дає вам свою увагу й протекцію, щоб ви могли світити світлом просвічуючи всіх, котрі будуть спасенні навіки.