Невинність Через Шанування Святости Крови

“Чистий я від крови всіх.”— Діян. 20:26.

 1. Як за дорогоцінна є наша кров для нас, й як напрям Христа як Царя ріжниться від тих, що вибухають атомні бомби?

О, ДОРОГОЦІННА є кров у наших тілах! Наше життя залежить від крови, і вона становить від десять до двадцять частин нашого тіла. Натурально, ми здригаємось на згадку зросту смертельної недуги в крові, що є знана як лейкемія, що постає із радіоактивного випаду з вибуху атомних бомб на землі. В однім місяці напружних атомних спроб, в осини 1958 року, Совєтська Унія фактично подвоїла кількість радіації в нашій атмосфері. Так сказав др. В.А. Лібби, вчений член Американської Атомної Енергічної Комісії. Це побільшення по цілому світу є загрозою крові. Як це? У небезпеці для чоловіка із спадання радіації, радіоактивний продукт є найбільше важливий із вибуху атомної бомби над землею і це хемічно є знане як стронтіюм 90, а це довго-живучий радіоактивний матеріал, котрий може спричинити рака в костях, то є лукемію. В кістковім мозку виробляється наша кров. (Ню Йорк Таймс, 14 березня, 1959) Напевно що стан ума людей, котрі експльодують такі загрози для крови роду людського, з далеко відмінний від ума Христового, котрого наш Творець призначив бути Царем нового Світу. Про цього Царя святі пророцтва кажуть: “Він змилосердуєсь над мізерним і бідним, і спасе душі бідних. Від гнету і насилля вибавить їх душі, і кров їх буде дорога перед його очима.”— Пс. 72:13, 14.

 2. Що люди в загалі сьогодні мало оціняють про Божий закон відносно крови, й чому ми повинні поінформувати себе про це?

² Вартість крови й близьку спорідність між кровю а життям — ніхто не знає краще як Творець цієї живучої, рухаючоїся суті в звірячім тілі. Як наш Творець и Життя-давець, він давно тому дав закон відносно крови. Ті закони показують, що він уважав кров за святість. Мало людей в загалі оціняють сьогодні, що вони є під законом Творця відносно крови й що вони будуть покарані за нарушення святости її. Це не буде легке карання, але воно буде вимагати власного життя. Звиш 4,327 років минуло від потопу Нойового часу, але закон який Бог тоді проголосив відносно крови ще є правосильний. Що більше, він стосується до всього людства; бо всі ми, чи Жиди або не-Жиди, походимо від не-Жидів котрим цей святий закон був проголошений, Ноєві й його синам Симові, Хамові й Яфетові. Наше життя залежить від нашого знання про цей закон і від сповнення його. Ми скористаємо і будемо просвічені, якщо ми зауважаємо мову цього закону для всього роду людського живучого сьогодні.

3, 4. (а) Що можна сказати чи Ноя жертви після потопу переступили святість крові? (б) В його законі до Ноя відносно крові, що Єгова сказав?

³ Коли Ной й його спів-пасажири вийшли із ковчегу у котрім вони й звірята й птиці пережили через найбільший потоп в людськім досвідченні, тоді Ной зі своєю родиною принесли жертву Богу. Ной забив деякі звірята й птиці там на горі Арарат. Це показалось бути ніяким переступом святости крови. Більше як пятнадцять століть перед Потопом вірний Авель, другий син Адама, приніс жертву, через забиття деяких первінців з його стада овець. Але Бог прийняв його жертву й дав свідоцтво Авелеві, що він був праведний, невинний. (1 Мойс. 4:1—4; Жид. 11:4) Отже Бог одобрив жертву Ноя з чистих звірят й птиць, й Ной “стався наслідником праведности котра згідна з вірою.” (1 Мойс. 8:18—22; Жид. 11:7) Це сталося підчас свого одобрення Ноя й його синів, що Бог, Спаситель людського роду, зазначив свій закон відносно крови, що мав правити ним. Ми читаємо:

⁴ “І благословив Бог Ноя і сини його, і каже їм: Бувайте плодющі і намножуйтесь і залюднюйте землю. І страх і ляк перед вами нехай находить на всяку животину земну, і на всяке птаство небесне, і на все лазюче по землі, і на всяку рибу морську. На поталу вам подав я їх. Усяке двигуще, що живе на землі, буде ваша їда; як зело травяне подаю вам усе. Тільки мясива з його кровю, душею, щоб не їли. Крові бо вашої, душ ваших, вимагатиму, на всякій животині метатимусь за неї і допевнятимусь душі людської від руки чоловіка, від руки брата його. Хто проллє кров людську, того кров теж проливати ме чоловік: бо в образ Божий сотворив Бог чоловіка.”— 1 Мойс. 9:1—6, НС; Елеберфелдер; Сеґонд; Ліенарт; ДеВаукс

 5. Чому Бого-боязливі люди не їли крові перед Потопом, й в який спосіб Бог уповажнив людей їсти мясо по Потопі?

⁵ Авель ніколи не їв мяса з його кровю, що є його душа або життя. Авель був Бого-бійний чоловік, й божественне дозволений для роду дюдського їсти мясо з нижчих звірят й птиць й риб не було ще дане. Отже, Ной й його переживша родина не їли мяса перед Потопом задля цієї причини. З повною пошаною до дорогоцінної ціни й значення крови, Бог тепер дозволив родові людському їсти мясо з звірят й птиць, але не з кровю того сотворіння.

 6. Хто це був перший, що згадав про кров, й під якими обставинами?

⁶ Навіть перед Потопом Бог дозволив й одобрив, що кров була пролита із жертви на його святім жертівнику, але ні кров, ані мясо, що мало кров, не мало братись в людське тіло як поживу. В Біблії, найперше згадав про кров був самий Бог. Коли Каїн відмовився признатись, що він замордував свого брата Авеля, Бог сказав до Каїна: “Слухай, це голосить кров брата твого до мене з землі. Оце ж проклят єси прогоном із землі, що розявила уста свої пити кров брата твого з руки твоєї.”— 1 Мойс. 4:10, 11.

 7. Який факт Єгови визначив пятдесят пять століть перед тим заки медичні науковці доказали це, й що медичні науковці іґнорують сьогодні?

⁷ Згадавши Авелеву кров радше ніж тіло з мяса, Бог указав на факт, що життя в крові. Пятьдесять пять століть заки це було одобрене медичними вченими, Бог визначив факт, що принцип-життя є в крові. В його законі данім Нойові зараз по потопі, Бог ясно наказав що життя, т. є сама душа є в крові. Але новочасні вчені медики відмовляються признати Божий власний закон, який приказує пошану до святости крови. Новочасні лікарські вчені іґнорують правдою, що ввесь рід людський сьогодні є обовязаний приказам про кров й підлягають карі з руки Божої за зломання того святого закону відносно крови.

8, 9. (а) За часу Німрода чи людство уникало від його, й чому? (б) Як Рубена мова відносно Йосифа підкреслила, що життя з представлене в крові?

⁸ Ной мав пра-правнука на імя Німрод, котрий стався царем Вавилону. Під його впливом велика часть світу роду людського почала відступати від Божого закону відносно святости крови. Цього можна було сподіватись, оскільки цар Німрод стався визначним “Як велетень ловець перед Єговою.” (1 Мойс. 10:8—10) Авраам, чоловік віри в Бога Єгову, прийшов із сумежного Німродового бувшого царства. Через Ісаака й Якова, Авраам мав дванадцять пра-внуків, котрі сталися головами дванадцяти поколінь Ізраїля. Заздрість повстала й життя одного з тих племінних голов, Йосифа, було загрожене з рук його братів. У змагання спасти його, його старший брат Рубен сказав: “Не проливайте крові.” Нарешті його брати не бачили самолюбної користі, коли забють Йосифа, й стараючись “затаїти кров його,” й вони продали його в неволю. Роки пізніще Бог Єгова підніс Йосифа із неволі й увязнення Египті до позиції премєра Фараона, Египецького царя.

⁹ Щоб оминути голод в Палестині, десять колишніх заздрісних братів Йосифа були вислані в Египет на купно потрібної поживи. Їх приведено перед Йосифа, але вони не пізнали його як премєра Египетського. Щоб поставити їх на спробу стан їх серця, Йосиф через тлумача винував їх, що вони шпігуни й тримав їх під загрозою кари смерти. Будучи загрожені стратою їх життя, десять братів пригадали їх вину й почали говорити Єврейською мовою про те, як вони продали Йосифа можливо на його смерть. Тоді Рубен заговорив: “Хіба ж я не казав вам: Не согрішайте на дитині! Та ви не послухали. Оце певно, що кров його жадається від нас.” (1 Мойс. 37:21—28; 42:21, 22) Ось тут Ізраїльтянин Рубен ужив те саме висказання, що Єгова Бог ужив, коли він наложив закон відносно святости крови на ввесь рід людський. Своєю мовою Рубен підкрислив, що людське життя є представлене через все-конечну кров.

10. Роблячи свою угоду з Ізраїлем, як Єгова наполягав на Ізраїля затримати його закон даний Ноєві?

¹⁰ Століття опісля Єгова визволив дванадцяти поколінь Ізраїля із неволі в Египті й привів їх до гори Синай в Арабії. Там через пророка Мойсея як посередника він установив угоду, між собою й дванадцяти поколінь Ізраїля, щоб були їх Богом й для них були його вибраним народом. Окрім Десять Заповідей, він дав їм сотки інших законів. Щоб вони могли бути святим народом, відмінними від не-Ізраїльтянів, людей світу, Бог Єгова наполягав, щоб вони тримали закон який він дав їх праотцеві Ноєві відносно святости крови. Отже він заборонив їм брати кров з чоловіка або звірят в їх тіло як поживу або напиток.

11. Через закон Єгови, що було заборонено захожим жителям, як рівнож й Ізраїльтянам, й чому?

¹¹ Один з його законів каже їм: “І ніякої крові не їсти мете по всіх осадах ваших, чи із птаства або скотини. Всяка душа, що попоїсть якої крові, та душа викоренеться зміж людей своїх. Навіть захожім жителям між їх людьми не дозволялось крові як поживу. Закон Єгови каже: “І хто б то ні був із дому Ізраїлевого, чи з приходнів, що пробувають між вами, хто їсти ме яку б то ні було кров, проти людини, що їсть кров, поверну лице моє і викоренню її зміж людей. Бо в крові душа тіла, і призначив я її для жертвіника, щоб роблено покуту за душі ваші; кров бо це, що чинить покуту за душу. Тим же то казав я Ізраїлевим синам: Ні одна душа зміж вас нехай не їсть крові; і приходень, що пробуває між вами, нехай не їсть крові.”— 3 Мойс. 7:26, 27; 17:10—12.

12. Що МкКдінтока й Стронґа Енцикльопедія каже відносно заборони крові як поживу й про переступ ції заборони?

¹² МкКлінток й Стронґа Енцикльопедія Біблійної, Теольоґічної Екклєзіястичної Літератури, Том I, сторона 834, каже про заборонення крови як поживи: “В случаю де заборону уведено відносно законної й беззаконної їжі, а причину цього загально призначено в тексті що ‘кров є душа’, отже приказано, щоб кров вилити на землю як воду. Але де говориться у відношенні до жертви Господеві, тоді текст, в додатку до попередньої причини, твердить що ‘кров є покутую за душу.’ (3 Мойс. XVII, 11, 12). Цей строгий наказ відносився не тільки до Ізраїльтянів, але й до сторонніх мешканців між ними. Кара призначена за переступ цього наказу була, “викоренення з між людей”, а ця кара здається була смерть. (Порівнай Жидів x, 28), хоч трудно упевнитися чи така кара була виконана мечем або каменуванням.”

13. Які важні факти про Божі закони Ізраїлським ловцям підкреслено?

¹³ Отже Бог сказав кожному Ізраїльському ловцеві не бути таким, як вавилонський ловець Німрод, але щоб шанувати кров здобичі: “мусить вицідити кров її, і засипати землею. Бо душа кожного тіла: кров його, це душа його; і сказав я Ізраїлевим синам: Кров з усякого тіла щоб ви не їли, бо душа кожного тіла це кров його; кожен, хто з’їсть її, викорениться.” (3 Мойс. 17:13, 14) Кров була як душа. Тому Бог Єгова дальше сказав до кожного ловця, що в угоді з ним: “Тільки пільнуй, щоб не їсти крові, кров бо, це душа; то й не годиться тобі їсти душу з тілом. Не будеш їсти її; мусиш вилити її на землю, як воду.” (5 Мойс. 12:23, 24) Їсти душу значить їсти Богом дане життя, а це робить їдця відвічальним наче він відберає життя від Бога.

ХРИСТІЯНИ НЕ Є ВИКЛЮЧЕНІ ВІД ЗАКОНУ КРОВИ

14, 15. (а) Що ранні Жидівські христіяни признали відносно Закон-угоди в Божого закону даного Ноєві? (б) Отже які інструкції правлюче тіло післало не-Жидам христіянам?

¹⁴ А що про христіянів, правдивих послідовників Ісуса Христа Сина Божого? Ісус установив христіянський собор на землі. Через три з половиною років по його смерти й воскресенню собор складавсь виключно з обрізаних Жидів або Ізраїльтянів й нововірців. Ці Жиди-христіяни признавали, що Закон-угода, котру Бог Єгова зробив з народом Ізраїля через Мойсея, була усунена, прибита неначе до дерева страстей на котрім Ісус Христос був розпятий як досконала людська жертва. Христіянський апостол Павло, котрий перед тим був жидівським Фаресеєм, ствердив цей факт. (Ефес. 2:13—16; Колос. 2:13—17) Христіянський собор був у новій угоді з Богом Єговою через пролиту кров Ісуса Христа. Однак, вони признали, що вони були ще під законом Єгови даний Нойові відносно святости крови, котрий то святий закон ніколи не був знесений або відкинений. Отже дванадцять апостолів й інші дозрілі христіяни собору в Єрусалимі, як правлюче тіло, вислали інструкції навіть до охрещених христіян, котрі попередньо не були обрізаними Жидами:

¹⁵ “Зволилось бо святому духу та й нам, ніякої тяготи більше не накладати вам, опріч цього конечного: щоб удержувались від жертвів ідолам, та крови, та давленого, та блуду. Від чого зберегаючи себе, добре робити мете. Бувайте здорові!”— Діян. 15:28, 29; 21:24, 25.

16. Помимо скасовання Закон-угоди й введення нової угоди, то що христіянин не може робити, й чому?

¹⁶ Ні, помимо скасування Закон-угоди й помимо уведення нової угоди підтверджену через жертвенну кров Ісуса Христа, Бог Єгова не змінив свойого закону відносно ідолопоклонства й крові й полової неморальності. Отже христіяни не можуть почитати Бога через вживання подобин або символів; вони не можуть поповняти перелюбство або чужолоство; вони не можуть проливати крові через вбивство або годувати свої тіла кровю із птиць, звірят або чоловіка.

17. Чому пиття із спільної чаші при Господній вечері не є переступом угоди відносно крові?

¹⁷ Правда, що христіяни першого століття обходили Господню вечерю кожного року, у котрім обходженні кожний собор брав співучасть у чаші вина. Але через пиття із тієї спільної чаші вони не пили літеральну кров пожертвованого Агнця, Ісуса Христа. Кілька годин перед тим, заки римський воїн проколов лівий бік розпятого Ісуса, так що кров й вода вийшли, Господь Ісус подав спомину чашу своїм одинацяти апостолам у вишній кімнаті в Єрусалимі й сказав до них: “Пийте з неї всі; це бо єсть кров моя ‘нового завіту’, що за многих проливається на оставлення гріхів. Кажу ж вам; Що не пити му від нині з цього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого.” (Йоана 19:33—37; Мат. 26:26—29) Червоне вино в тій чаші було тільки символом. Це був символ Ісусової крови-життя, що мала бути пролита в жертву Богу, щоб очистити наші гріхи.

18. В який спосіб учасники Господньої вечері беруть участь у крові Христа?

¹⁸ Роки пізніще апостол Павло писав до тих, що обходили спомин Господньої вечері: “Чаша благословення, котру благословляємо, хіба не єсть общення крови Христової?” (1 Корин. 10:16) Це що вони пили з чаші вино спомину було образом як вони користали з Ісусового пожертвованого людського життя, представленого через його кров. Це вони робили їх вірою в нього як Того, котрий умер за них, щоб викупити їх від гріха й смерти.

19. Як Бог уповажнив кров, щоб була вжита для набуття життя, й як правдиві христіяни уважають кров Христову?

¹⁹ Бог уповажнив, щоб кров з пожертвованої жертви була вилита на його святий жертівник, як жертва за життя йому. Згідно із цим христіяни признали Ісусову досконалу людську кров як вилиту на Божий жертівник, щоб постачити життя вічне для всіх тих, котрі прийняли його жертву. Отже це була дорогоцінна кров й вона мала викупну силу в Бога. Апостол Петро писав до своїх спів-христіян: “Знаючи, що не тлінним сріблом або золотом викупились від марного життя вашого, від отців переданого, но дорогоцінною кровю Христа, як непорочного і чистого ангця.”— 1 Петр. 1:18, 19.

20. Чому вилиття Христової крові дотикає інакше Жидів, котрі наполягали, щоб Пилат стратив Ісуса?

²⁰ Отже вилиття його крові на жертівник Божий не мало такого впливу на віруючих христіян в такий самий спосіб, як це дотикнуло Жидів, котрі наполягали, щоб римський управитель видав Ісуса на смерть на дереві страстей. Управитель Пилат обмив свої руки у воді перед товпою, кажучи: “Невинен я крові праведника цього; ви побачите.” Вони згодилися побачити це, кажучи: “Кров Його на нас і на діти наші.” (Мат. 27:24, 25) Добровільно вони згодилися взяти на себе відвічальність пролиття Ісусової крові й передати цю відвічальність на свої сини.

21. Задля пиття крові із спільної чаші, при Господній вечері, то про що ранні христіяни були оскаржені, й що їх оборона показує відносно закону даного Нойові?

²¹ Кожного року ранні христіяни обходили Господню вечерю, при котрій вони пили із звичайної чаші вино, що є символ крові Ісуса. Безсумніву, почасти, задля цього невіруючі погани оскаржували цих вірних христіянів, що вони пили людську кров. Це було одно з фальшивих оскаржень проти котрих речник за христіяський собор обороняв себе. Вони затулили роти цих ворогів христіянства пояснюючи, що людська кров була далеко вища й більше цінна за звірячу кров; й христіяни були так далеко від пиття людської крові, що це противилося законові їх Бога пити кров навіть з німих, нерозсудних звірят. Численні є зізнання про наслідки, що ті вірні христіяни не брали людської крові в їх систему для ніякої цілі.— Гляди Початки Екклєзіястики, або, Старовини Христіянської Церкви, через Йосифа Бінґгама (1668—1723), Книжка 17, розділ 5, параграф 20.a

22. Коли так звані христіяни почали арґументувати проти закону Божого даного Нойові? Й як?

²² Це сталося потому, що Римо Католицький теолог Августин (354—430), єпископ в Північній Африці, заявив, що люди котрі вважали себе за христіянів почали арґументувати, що божественне правило забороняє Христовим послідовникам брати співучасть в їженню крови як поживу, і що це була тільки тимчасова заборона й не стосується до тепер. Однак, цей арґумент був частю причини, що так звані христіяни відступили від правдивої віри, що апостол Павло передсказав.— 2 Солун. 2:1—3.

23. Оскільки Єгова не зміняється, то в який спосіб христіяни наслідують напоминання Юди й тримають себе невинними?

²³ Опісля, як Бог передсказав прихід свойого Сина Ісуса Христа до храму чинити суд, Бог сказав: “Я бо — Єгова, я все той самий.” (Малахії 3:1—6, АС) Правда, вірні христіяни сьогодні наслідують напоминання ученика Юди, “щоб боролись за віру, святим раз передану.” (Юди 3) Згідно з цією вірою вони тримаються невинними відносно крови. Вони оминають кару за переступ Божого незмінного святого закону відносно святости крові. Життя або душі жадного чоловіка Бог не вимагає з їх рук.

[Примітки]