Виявляючи христіянські обичаї
“Ніякого ні в чому не даємо спотикання, щоб не було ганене служення, а у всьому показуючи себе як слуг Божих: у великому терпінню, в горю, в нуждах, в тіснотах . . . в добрості, в святому дусі, в любові нелицемірній.”— 2 Кор. 6:3—6.
1, 2. Які нарікання були висказані проти новочасних обичаїв?
ХРИСТІЯНСЬКІ обичаї бувають рідкі навіть у Христіянстві. З кожного боку являється брак розваги й застанови про інших. Люди стали так поспішними, що вони рідко коли спиняються сказати “прошу” або “дякую.” В суті речи, люди так непризвичаєні чути такі вирази, що іноді й трафіка буває затамована в східних штатах Сполучених Держав, коли при рогатці на дорозі, метники почали уживати їх!
2 В січню цього року Журнал Таймс в Ню Йорку описав “Комедію без Обичаїв” на субвею (тунель) під час навальної пори. Більше ніж рік тому, він зобразив Ню Йорк як “Столицю Поганих Обичаїв.” Але це не тільки Ню Йорк має погані обичаї. В тому артикулі показано, що в провідних містах по всьому світі обичаї безнастанно погіршаються.
3. Що можна сказати, що те зіпсуття обичаїв було предсказане?
3 Слово Боже предсказало цей погіршаючий стан обичаїв, що “в послідні дні . . . люди будуть самолюбні, сріблолюбні, пишні, горді, хулителі, родителям непокірні, невдячні, безбожні, нелюбовні, непримирливі, осудливі, невдержливі, люті, вороги добра, зрадники, напастники, гордувники, що більше люблять розкоші ніж Бога, мають образ благочестя, сили ж його відцурались.” Певна річ, що такі риси витворюють погані обичаї. Отже христіяни повинні бути на осторозі, щоб вони не наслідували погані обичаї навколо них.— 2 Тим. 3:1—5.
ВИЯСНЕНІ Й ЗОБРАЖЕНІ
4, 5. Що це обичаї, і чому вони важні?
4 Що це обичаї? Їх вияснюють як налогові поведінки, відношення та обходженняся, і відносяться до нашого способу відношення до інших. Синонім добрих обичаїв є ввічливість, чемність, розважливість, ласкавість і тактика. Добрі обичаї можна назвати “добрість у подробицях.” Вони складаються з малих пожертв, які ми робимо для добра інших. Добрі обичаї вигладжують споріднення між особами, помагають виминати непорозуміння й будують добру волю. Їх основний принцип є любов, узгляднення на інших. Їх ціль є зробити інших відчувати звільнення, подати поміч і виминати непотрібні образи.
5 Христіянин знає, що важна річ є знання Божого Слова, Божого святого духа й виконувати чисте почитання. В порівнанню до таких основних та важних річей, то добрі обичаї можуть здаватись неважними. Однак, вони є важні; бо все добро яке христіянин може доконати, то поганими обичаями він може знищити.
6. До чого можна уподобити добрі обичаї?
6 Отже добрі обичаї можна гаразд пристосувати до певних простежних елементів, як от кобальту, молібдену, борону, і тим подібне, котрі грають таку важну ролю в здоровю рослин, звірят та людей. Вони схожі до маленької скількости екстракту (витягу) для присмак і соли, що господиня уживає при печеві коржів, і без котрих коржі не можуть бути успішні. Добрі обичаї можна також порівнати з олієм та іншої масти, якої потрібно для намащення машин, щоб вони ходили гладко, і до воздуху в обручах автомобіля і в подушках для сидіння в наших автомобілях, що помагають в приємній їзді замість трудностей. Многі люди є дуже уважні щодо їх позірного вигляду, проте вони таки забувають про свої обичаї, хоч їх обичаї є більше важні ніж їх вигляд.
7, 8. (а) Що можна сказати про обичаї деяких людей? (б) Коли христіяни потребують добрих обичаїв, й чому?
7 Правдою є, що многі й не-христіяни підкреслюють добрі обичаї. Але вони частіше мало дбають про щирість або мотиви такої поведінки. Для них обичаї є лише зовнішня прикраса ради користи. Але ж христіянські обичаї є добрі, бо основані на любові Божій, на любові праведности й любові до ближнього. Такі христіянські обичаї здержують від “осуду інших”, бо цілком основані на “любові нелицемірній.”— 2 Кор. 6:6.
8 Коли ж христіянам потрібно добрих обичаїв? Чи тільки при певних оказіях, коли їм потрібно зробити добре враження, коли вони стараються вплинути на інших? Зовсім ні! Радше, цей принцип відноситься до случаїв, “чи то їсте, чи пєте, чи що інше робите, все на славу Божу робіть.” Отже їм потрібно указувати добрі обичаї всякого часу: вдома, в подорожі, при роботі, в христіянськім соборі як і в христіянській службі.— 1 Кор. 10:31.
В ХРИСТІЯНСЬКІЙ СЛУЖБІ
9. Що христіянські обичаї наказують про особи вигляд?
9 Всякого часу христіяни повинні жити “достойно благовістя Христового.” Чого ж потрібно, коли хтось іде від дому до дому з благовістям? Коли він постукає у двері, то це значить, що він бажає бути гостем того ж дому. Христіянські обичаї вимагають, щоб він представив себе в приємний спосіб — оскільки його обставини позволяють — бути охайним, чистим, черевики попуцувати, волосся зачісати й убрання випрасовати. Хоч жінки можуть менше помилятися відносно цих точок ним чоловіки, то вони мусять берегтися, щоб не пійти в другий бік до скрайности. Надто показні прикрашення звертають невластиву увагу і також не є добрим христіянським обичаєм.— Филип. 1:27.
10, 11. Який привіт є впливовий, і щоби виминути непотрібні образи, то потрібно чого?
10 Щирий і приязний усміх й привіт є також частю христіянських обичаїв. От Авраам “вклонився землякам, синам Хетовим.” Оце був добрий обичай в його часі. Коли Ісус висилав сімдесяти євангелистів, він велів їм складати привіт кожному домі, кажучи: “Впокій домові цьому.” Приязне представлення себе є важливе, інакше Ісус був би не згадував про це в своїй інструкції.— 1 Мойс. 23:7, 12; Луки 10:5.
11 Христіянські обичаї вимагають також бути уважним про те, що говориться. Не треба нікого непотрібно ображати й замикати уші до слухання доброї новини про Боже царство, отже христіянин мусить бути на осторозі й обсервувати. Якщо він зауважає жидівський “мезузах” при дверах (звиток у склі зі словами св. Письма), то він поведеться інакше як коли він побачить хрестик на шиї господаря. В той самий час він не повинен лестити “культурному” господарю, ані промовляти з “висока” до простих людей.— 1 Кор. 9:20, 21.
12. Який повинен бити обичай в розмові?
12 Із чемности до свого слухача христіянин є уважний у своїм способі говорення. Якщо він не говорить ясно й виразно, тоді щось поганого з обичаями того христіянина, або коли він говорить надто догматично або в різкий та незносимий спосіб. Христіяни мусять памятати, що перший лист Петра 3:15 каже їм, не тільки бути готовими всякому, що домагається про їх надію, дати одвіт, але це вони мусять робити з лагідністю і страхом. А це саме найлучшої якости обичаї. Не треба оминати потреби втягнути господаря в розмову. Якщо він покажеться бути боязкий, то обичаї христіянина подиктують йому постаратись, щоб він висказав самий приязні та відповідні питання.
13, 14. Як христіянські обичаї заставляють поводитися, і в яких обставинах?
13 Що ж скажемо про христіянські обичаї в часі проповідування доброї новини на рогах вулиць прохожим мимо людям? Вони мусять бити тактовні, приязні, некрикливі, ніколи не вперті, і не перешкаджати мимо переходячим. І роблячи поновне відвідання до людей зацікавлені Біблією, христіянин поводиться як гість, указуючи оцінення за гостинність через властиве здержанняся себе. Треба бути осторожним, щоб не статись надто свобідним.
14 Коли (господар) подає перекуску — можливо із помилкової повинности, то що тоді робити? Коли дозволити на це, така гостинність може статись тягарем для господара. Отже замість без надумання легкодушно прийняти, то христіянин повинен показати неохочисть, так щоб дати нагоду йому показати, що він дійсно бажає подати її, а не лише із формальности. Ісус подав про це взірець. Після того, як він потішив двох учеників в дорозі до Емауса, він вдавав, що він наче бажав іти далі. “Вони ж удержували його” заки він згодився вступити і вечеряти з ними, хоч він і бажав остатись з ними, щоб виявити себе їм.— Луки 24:28—32.
В ХРИСТІЯНСЬКОМУ СОБОРІ
15, 16. Які є христіянські обичаї в соборі на зібранню?
15 Що ж скажемо про христіянські обичаї в соборному місці почитання? Приходити пізно на зібрання — це поганий звичай, бо цим чином занепокоюється промовця і його слухачів. Матери з малими дітьми показують взгляднення на інших, коли вони сідають в задних лавках, щоб найменше турбувати інших, коли їм приходиться вставати під час зібрання. Придверники, розуміється, повинні співдіяти.
16 Христіянські обичаї не дозволяють на дрімоти, шептання або читання інших матеріялів під час коли проповідник старається затримати увагу своїх слухачів, ані не треба обертатися кожного разу коли хтось увійде пізніще. Також не повиннося їсти цукорків або жувати ґуму. На все під сонцем є час, і певно, коли проповідник промовляє до собору, то це час дати йому 100-процентову увагу із пошани до нього і його вістки.— Еккл. 3:1; 1 Кор. 11:22.
17. До кого треба показати особлившу пошану, і в який спосіб?
17 Привітувати іностороного, що може случайно зайти, також є частю христіянського обичаю. Його треба привітати як гостя, щоб він чувся як між приятелями. Подайте йому всяку поміч, щоб він міг вповні скористати із програми. Ані не треба забувати про старців та немочних. Оцей принцип іще добрий: “Мусиш шанувати лице старого.” Також правило є, що до багатого й бідного відноситися однаково.— 3 Мойс. 19:32; Якова 2:1—9.
18. Як можна неначе сказати, що стіл Єгови не варта пошани?
18 В дійсності, дебто христіяни не збиралися для почитання, чи то в приватному домі для студії Біблії сусідів, або у величезній стадії для міжнародної конвенції, христіянські обичаї вимагають шановного відношення й уваги до інших. Статись недбалим і оправдувати себе великим числом присутних — це рівнається словам: “Столові Єгови не належиться пошана.”— Малахія 1:12.
ВДОМА Й ДЕІНДЕ
19-21. Христіянські обичаї вимагають чого від членів родини?
19 Що ж сказати про христіянські обичаї в наших домах? Упавша людська натура відчуває, коли ми живемо близько разом і як члени родини бачимося часто кожного дня, то христіянськими обичаями можна знехтувати. Але ні! Радше, до тих, що ми з ними живемо й котрі мусять зносити наші упавшости, ми повинні показати ввічивість та розвагу. Навіть в таких малих справах, як от в конторолі тону нашого голосу, указуючи добрість і теплість — і тут ми можемо отримати чимало щастя.
20 Жонатий апостол Петро радить чоловікам жити з їх жінками “по знанню, віддаючи честь як більше слабосильній посудині.” Напевно це включає христіянські обичаї. З другого боку, апостол Павло радить жінкам підкорятися чоловікам і показувати “глибоку пошану”. От для жінки бути незгідною або критикувати свого чоловіка прилюдно — це доказ поважного браку христіянських обичаїв.— 1 Пет. 3:7; Ефес. 5:33.
21 А що при обіді? Ми можливо не навчені про всі гарні точки етики, але ми можемо указати міркування. І чи ми без надумання уживаємо фоноґрафу, радіо або телєвізії, коли інші потребують спокою для студії або відпочинку? Ті самі принципи відносяться до всіх наших споріднень до інших, будь це при роботі, в подорожі або при забаві.
22, 23. Чого вимагається від молодиків відносно христіянських обичаїв? І чому вони особливше повинні уважати на свої обичаї?
22 А ви молодики, як ваші христіянські обичаї? Чи вони показують, що ви свідомі, що ви прибили на соборне зібрання, щоб слухати й вчитися? Погані обичаї показують брак пошани до Бога Єгови, до його Слова, до його собору і до ваших старших, включаючи й ваших родичів. Декотрі з вас маєте поганий наліг дуже часто бігати до туалету під час зібрання. Ви напевно набули цей наліг від молодих правопорушників з якими ви примушені щодня зустрічатися в публичних школах й котрі уживають цього як средства для вираження їх розстроєння та обурення. Не наслідуйте їх! Ви знаєте, що вони пропадуть в Армагедоні, коли ж ви сподієтеся пережити його в новий світ, чи не так? — 1 Кор. 15:33.
23 Христіянських обичаїв також сподіються від вас і вдома. Чи ви все уважно слухаєте, коли ваші родичі промовляють до вас? Ви повинні! Чи ви все промовляєте до ваших родичів чемно й з властивою повагою, так як вони хотять, оціняючи їх Богом-дану позицію, як і те, що вони зробили й роблять для вас? Ви молоді юнаки, з причини відомих поганих прикладів навколо вас, ви особливше повинні уважати на ваші обичаї! — Ефес. 6:1—3.
ЗНАННЯ Й МУДРОСТИ ПОТРІБНО
24, 25. (а) В який спосіб знання помагає в показанню христіянських обичаїв? (б) Як мудрість помагає в цьому?
24 Чого ж потрібно, щоб мати добрі христіянські обичаї? Ми мусимо пристосовувати в нашому життю чотири головні чесноти — мудрість, силу, справедливість і любов. Зауважте найперше важливість мудрости, котрої знання є нерозлучна часть. Обичаї вельми ріжняться в ріжних частях світу, отже знайшовшися серед незнайомих обставин, чоловік мусить набувати знання про звичаї тих людей і приглядатись їм, якщо вони не нарушують христіянських принципів. Як це й апостол Павло заявив: “Усім я був для всяких людей, щоб конче деяких спасти. Це ж бо роблю задля благовістя, щоб бути спільником в йому.”— 1 Кор. 9:22, 23.
25 “Язик же мудрий — загоює,” каже Боже Слово. Це значить, що ми мусимо знати що казати й робити, і коли й як. “Серце в мудрого чинить язик його мудрим; воно й губам його в промові помагає.” Особливо в часі христіянського служення, “чоловік радіє розумним відказом із уст його.” Так, “слово сказане до ладу добро приносить.” “Як золоті яблочка на прозорій срібній тарілці, так слово сказане до ладу.” “Проповідник” не лише “старався добірати хороші вискази, і слова правди списав вірно.” Маючи напоминання апостола, щоб “право правлючи словом правди”— все це включає тактику як і акуратне знання.— Прип. 12:18; 16:23; 15:23; 25:11; Еккл. 12:10; 2 Тим. 2:15; Прип. 15:2.
СИЛА ЯКА ПОКАЗУЄТЬСЯ В САМО-КОНТРОЛІ
26-28. (а) Як чеснота сили показується в само-контролі христіянських обичаїв? (б) Що це приносить іншим?
26 Христіянські обичаї також вимагають, щоб уживати на добро чесноти — сили, яка являється в само-контролі. “Довготерпеливий дужчий від силача; себе вгамувати — це більш ніж місто звоювати.” Упавша людська природа є нахилена бути нетерпеливою із упавшими хибами інших, а це зраджує брак самоконтролі. Нетерпеливий спонукує нас піднести наш голос й змінити його тон, що непокоїть інших,— все це з причини поганих обичаїв. Або навіть вираз лиця може зрадити, що він є сердитий. В такому разі воно добре пригадати, “Покірний лучше ніж такий, що високо несеться. Не давай духу хутко в гнів попасти, гнів бо в серці в дурних гніздиться.”Уживаючи само-контролі, через знехтовання обурення й затримання рівноваги, він показує добрі христіянські обичаї. Тоді “ніякого ні в чому не даємо спотикання,” але “в довготерпінню, в добрості, в святому дусі . . . в силі Божій” ми у всякий спосіб доручаємо себе як христіяни.— Прип. 16:32; Еккл. 7:8, 9; 2 Кор. 6:3—7.
27 Воно також потрібно сили, сили контролі, щоб уважати на інструкції і стримувати себе від зла, і з лагідністю навчати, що не є прихильного успосіблення. Воно не є легко бути лагідним до нерозсудних людей, але ж воно варто попробувати, бо це не кидає догани на правдиве христіянство. “Відказ лагідний гасить гнів палкий,” і також тактовна відповідь, як Гедеонова сварливим Ефраїмам, що записана в книзі Суддів 8:1—3.— 2 Тим. 2:24, 25; Прип. 15:1.
28 Христіянські обичаї дістають добрі наслідки: “Лагідність (повільність до гніву) прихиляє ласку вельможних, а мягкий язик ломить тверду кістку.” В дійсності, чим менше люди мають самоконтролі, тим підліщі їх обичаї є, отже тим більше це конечне для христіянина показати добрі обичаї через вживання само-контролі, бо навіть “довготерпіння Господа нашого на спасення,” так і христіянин, коли покаже довготерпіння іншим, може принести їм спасення.— Прип. 25:15; 2 Пет. 3:15.
СПРАВЕДЛИВІСТЬ І ЛЮБОВ
29. Чому вишколена справедливість помагає в показанню христіянських обичаїв?
29 Пильний змисл справедливости є необхідний для христіянських обичаїв. Чому? Чи ж Ісус не сказав: “Як хочете, щоб чинили вам люди, так і ви чиніть їм”? Аджеж! Отже дивлячись на це прямо із точки, що є добре і справедливе, то виявлення христіянських обичаї — це обходженняся з іншими таке, яке ви бажали б, щоб інші обходилися з вами серед подібних обставин. Ніхто не бажає гостя при дверах, що неуважний, простацький, упертий та недбалий до його майна! Цей факт, що має добрий намір і чисту мотиву не оправдує його, щоб він забував про христіянські обичаї.— Луки 6:31.
30, 31. (а) Понад усе, якої чесноти потрібно для христіянських обичаїв, і чому? (б) Який приклад дав Павло в цій справі?
30 Але понад усе, христіянські обичаї вимагають пристосувати чесноти любови. Любов є уважна, помірковна, тепла, приязна, приємна,— все це становить основу й тканину христіянських обичаїв. А головно любов помагає виминати неуважности, бо вона заставляє думати про інших і оціняти їх погляди й інтереса. Христіяни бажають не тільки тримати свої серця чистими й служити Богу несамолюбно, але також вираз чистої мотиви в пливовий спосіб, з любовю. Любов помагає виминати обидві скрайности в обичаях: лицемірну лестивість, і неуважність. Вона не допустить його говорити гладко без компромісу, і буде стримувати його від бажання, щоб “вогонь зійшов з неба й пожер” противників.— Іса. 30:10; Луки 9:54.
31 Апостол Павло дав гарний приклад, як обминути ті два скрайности, як це можна бачити з його листа до христіян в Сулонії: “Ніколи бо не було в нас лестивого слова до вас, яко ж знаєте, ані думки зажерливої.” А це, що у бизнесовім світі значить: щоб лестивими словами й поведінкою досягнуту зажерливости, користи. “Ні”— каже далі Павло — ми були тихі серед вас, як от мамка гріє діток своїх.” Він не тільки думав добре, але й показав любов, лагідність до них.— 1 Солун. 2:5, 7.
32. Чому любов є конечним фактором в христіянських обичаях?
32 Оскільки ті зайняті христіянським служенням роблять це із любови, то нехай же любов дасть їм очі й уші, щоб воин знали що робити й казати серед даних обставин. Любов заставить їх подбати, щоб зробити як найбільше добра й спричинити як найменше шкоди, а це зробить їх уважними. Хоч любов “веселиться правдою”, то часом це може здаватись дати краще двозначну або приховану відповідь радше ніж нетактовно ляпнути пряму правду. Про любов можна сказати, що вона є необхідним фактором в христіянських обичаях. “Любов довго терпить, милосердує . . . любов не величається, не надимається, не осоромлює, не шукає свого, не поривається до гніву . . . все покриває . . . все терпить.— 1 Кор. 13:4—7.
33. Яке свідчення дали осторонні люди про христіянські обичаї товариства Нового Світу?
33 Нема сумніву, що христіянські обичаї є важні. Вартість їх підкреслена доброю славою, яку осягнуло товариство Нового Світу із Свідків Єгови. Прикладом цього є довгий рапорт сенатора Сполучених Держав, який уміщено в Конґрешонал Рекорд (урядовий часопис) у Сполучених Державах. Суть його змісту була, що обичаї свідків Єгови були “не з цього світу.” І певний рапортер до Ню Йорк Гералд-Трібюн писав: “Вони чисті виглядом, мають добрі обичаї й показують пошану до людей всякого віку. Вони є товариські в такий гарний спосіб, що громадянин міста мусить відчути сором про грубіянство цього брудного та зимного міста нашого.”
34. При закінченню, що можна сказати про вартість христіянських обичаїв?
34 Хоч малі й незначні можуть здаватись бути христіянські обичаї, то вони таки важні: “Ніякого ні в чому не даємо спотикання, щоб не було ганене служення.” При помочі їх, христіяни не тільки матимуть “свідкування добре від осторонніх”, але і будуть мати добрі споріднення в родинних кругах й в христіянськім соборі, на їх спільне збудування і на славу Бога Єгови! — 2 Кор. 6:3—7; 1 Тим. 3:7.
[Вставка на сторінці 6]
“Єгова самий дасть потугу народові свому, Єгова самий благословитиме людей своїх миром.”— Пс. 29:11.