Вірність із обєднаним серцем

“Сохрани душу мою, бо я вірний. . . Навчи мене, О Єгово, про дорогу твою; буду ходити в правді твоїй; прихили серце моє до страху імені твого.”— Псальма 86:2, 11.

1, 2. (а) Чого шукається в провіднику, і до якого народу звертаються за провідництвом сьогодні? (б) Якого іншого провідництва шукають, отже яке питання виринає?

У ЦІМ світі непевності, зміни й заколоту, люди, а далі й держави, шукають провідництва. Вони бажають стати в ряди за вірогідним та непохитним провідником із добре обдуманими планами, які обітовують добрі наслідки. Такий провідник мусить показати верховність через успіх, через досягнення, через видатність, через відвагу постанови, через дозрілий розсудок. Він мусить бути тим, що надихає вірність у своїх послідовниках, тим що він є вірний до своїх послідовників і до установлених намірів і правил поступовання.

² Отже, в цім світі розколотому “холодною війною,” деякі речники інших держав накликують на Сполучені Держави Америки взяти провідництво у світових справах, а особливо на користь демократичних держав Заходу. Тому що Америка велика, багата й сильна, вони відчувають, що вона повинна взяти провідництво для якого, їм здається, вона була приспособлена судьбою. Інші народи, ті з комуністичного блоку, вповають на Москву Червоної Росії про провідництво, і публично визнають вірність до неї. Вірності вимагається навіть тоді, коли нема переконання серця. Опріч крику й домагання за політичним провідництвом, є ще заклик за релігійним провідництвом. Все це ускладнює питання про лояльність в цих часах. Кому ж нам бути лоальними з обєднаним серцем?

 3. (а) Яка боротьба тепер ведеться між політичними і релігійними силами, і до кого довіря вменшається? (б) Однак, яка вість дзвонить правду, і чому?

³ Як це ніколи не бувало передтим, цей день є пропаганди. Всіма средствами, щоб досягнути людей крізь їх очі та вуха, боротьба відбувається між політичними силами й релігійними властями, щоб злапати уми й лоальність людей. З цього виринуло замішання й розколи. Втрата довіря в те, що вони бачать й чують, зростає чимраз більша, тому що багато з тієї пропаганди є брехня. Велика міра цього є часть “холодної війни” яка тепер бушує. Але крізь усі ті суперечности й шум битви пропаганди, то є чутка про одну вість, що вона має звук правди. Вона має запоруку від авторітету, що не має ніякого закиду, і який не лишає нікого в ілюзиї (пустій надії). Це є вість доброї новини про Боже царство. Це є вість яка не заведе в неволю людську або в систему людську, бо вона приходить від Бога, “котрий не може сказати неправди.” (Тита 1:2) “В котрих не можна обманити Богу”.— Жид. 6:18.

4, 5. (а) Як ми знаємо, що це не випадково,не людським винаходом або задумами ця вість про Царство тепер голоситься? (б) У відповідь на яке питання, і як доказ якого факту, все це було предсказане?

⁴ Це не через випадок, ані через людський винахід або задуми, що ця вість про Боже царство проголошувалась по всьому світі від 1914 року. Давно тому вона була предсказана, і сьогодні вона проголошується у сповнення пророцтва. Девятьнадцять століть тому найбільший проповідник Божого царства, який коли жив на землі, предсказав це як ознаку нашого часу. Розказавши наперед історію нашої генерації, цей проповідник Царства, Ісус Христос, зобразив першу світову війну, котра зазначила 1914 рік як зворотну точку в людській історії, разом із недостачею поживи, пошестю, землетрусами, невірністю, беззаконням, релігійним переслідуванням, і міжнародним замішанням та страхом про будучність — все це окреслило нашу епоху від 1914 року.

⁵ Але Ісус Христос не оставив всієї будучности темною. Він також сказав: “І проповідувати меться ця добра новина царства по всій залюдненій землі на свідкування всім народам; і тоді прийде кінець.” (Мат. 24:3—14) Всі ті речі він предсказав у відповідь на питання, як ми мали знати, коли він мав бути на престолі Божого небесного царства і коли послідний розділ, закінчення, цього старого земного ладу мав бути написаний. У посліднім розділі історії цього старого світу від 1914 року було записане сповнення цього серце-звеселяючого начерку Ісусового пророцтва, іменно, проповідування доброї новини про Царство по всьому світі. Але ким?

6, 7. (а) Яка кляса людей можна розумно сподіватися, що вона буде проповідувати цю добру новину про Царство? (б) На кого указує новочасна історія, що вони виконують це предсказане благовістя?

⁶ Певна річ, що цього не зробили вороги Божого царства, хоч вороги своїми оголошеними нападами на нього і його проповідників проголошували цим чином також. Це проповідування виконувала та сама кляса людей, що вона проповідувала Боже царство за днів Ісуса і його дванадцяти апостолів, то є, через посвячених, охрещених послідовників його. В якій-небудь політичній кампанії, як от в Америці, то хто це, що проповідує демократичну партію та її плятформу й обітниці? Таж певна річ, що це роблять демократи! Хто ж це, що проповідує республиканську партію й її політичну програму та обітниці? Таж певно, що це роблять републиканці! Хто ж це, що проповідує соціялістичну партію й її політичні наміри й кандидати? Аджеж, що це роблять соціялісти! Отже, хто це ті одиниці, що в гармонії з Ісусовим пророцтвом, проповідують “цю добру новину царства по всій залюдненій землі на свідоцтво всім народам”? Аджеж, що це роблять послідовники Ісуса Христа! Вони стоять цілком за царством Божим й лоальними прихильниками його. Вони виконують те, що Ісус сказав своїм ученикам у своїй проповіді на горі: “Шукайте перше царства й праведности його.”— Мат. 5:1, 2; 6:32, 33.

⁷ Чи це значить, що всі ті 869 міліонів людей, що називають себе католиками і протестантськими христіянами є тими людьми, що сповняють Ісусове пророцтво, щоб проповідувати добру новину Божого царства під час закінчення цієї системи або ладу? Цілком ні. Історія нашого часу доказує, що від 1914 року це діло виконувалось і далі виконується через посвячених, охрещених христіян, що є знані як свідки Єгови.— Побач Де Американ Аннуал, стор. 396, колонка 2.

8, 9. (а) Яке питання про свідкування про Царство тепер муситься відповісти? (б) Які люди не увійдуть в благи Царства, отже чому свідків Єгови вживається для проповідування доброї новини?

⁸ Це проповідування Царства мало виконатись в нашому часі, тому що Бог предсказав це через Ісуса Христа, а Бог не може сказати неправди й він ще не показавсь бути ложником. Оскільки проповідування царства на свідоцтво виконується тепер у сповнення пророцтва, то кожний із нас мусить зустрінути й відповісти на велике питання: Чи ми будемо лише тими, що їм проповідується на свідоцтво й не робити нічого, або, чи ми будемо між тими, що проповідують і свідкують іншим і цим показують, що ми є лоальні защитники того царства, що є єдиною надією й рятунком всього людства? Якщо ми визнаємо себе за христіян, тоді що скажемо про наші серця? Чи наші серця є розділені через те, що ми активно заняті в політиці цього світа, думаючи, що “царство Боже” є тільки стан серця й що христіянин буде активний в Божому царстві коли він умре й піде до неба?

⁹ Люди, що їх лоальність є розділена ніколи не увійдуть у благословенства Божого царства. В останній книзі Біблії, Ісус Христос, Син Божий, каже: “Тим то, яко ж літний єси, і ні зимний ні гарячий, викину тебе з уст моїх.” (Одкр. 3:16) Не люди, що лише слухають свідоцтва, але люди, котрі проповідують й свідкують — оці будуть схоронені живими в часі закінчення цієї системи й увійдуть в благословенства Царства після “великого горя якого не було від почину світу аж до тепер, і вже більше не буде.” (Мат. 24:21, 22) От чому христіянські свідки Єгови є уживані Єговою Богом для сповнення пророцтва через проповідування доброї новини про Царство.

Зєдинення серця

10. (а) Чи це розсудне, щоб проповідники Царства були переслідувані? (б) Чому номінальні христіяни дозволяють, щоб їм проповідувано?

¹⁰ Навіть в політичних битвах, люди що агітують за одну форму правительства проти другої, то й вони мають противників. Отже чи це розсудне, що хто проповідує й поширює вість про Боже царство як правильний уряд й єдину надію для людства, має мати противників, обмовників та гонителів? Так, по словам Ісусового пророцтва про “закінчення цього ладу.” До своїх слухаючих учеників Ісус відразу після пророкування світової війни, сказав: “Тоді люди будуть переслідувати і вбивати вас, і зненавидять вас усі народи задля імя мого.” (Мат. 24:9) Кілько народів буде це робити? “Всі народи,” сказав Ісус, запевнивши цим, що всі політичні народи будуть проти Божого царства і будуть ненавидіти його проповідників. Оце є причина, чому більшість з людей, будь вони католики чи протестантські христіяни, сталися лише слухачами свідоцтва радше ніж бути свідками.

11. Якої якости повинно бути проповідування Царства, отже про що правдивий христіянин молиться?

¹¹ Проповідування доброї новини Царства вимагає сердечної вірности до Божого царства. Але хто з правдивих христіян бажає бути невірним до Божого царства за котре Ісус умер? Правдивий христіянин прагне бути вірним до того славного царства про котре він молився в Господній Молитві, хоч це й значить бути переслідуваним та зненавидженим всіма народами. Він молиться, щоб йому бути вірним до Божого царства, як це Давид робив, котрий був помазаний сидіти “на престолі Єгови” над народом Ізраїля.— 1 Паралип. 29:23.

12. (а) Яку чесноту Давид показав до Бога, і чого він сподівався, що Бог покаже йому за те? (б) Коли і як ми можемо сподіватися, що Бог буде лоальним до нас?

¹² У вісімдесять шостій Псальмі в котрій він розказує про своє переслідування, Давид каже: “Приклони, О Єгово, ухо твоє, вислухай мене! Бо я нужденний і вбогий. Сохрани душу мою, бо я вірний. Спаси, Боже мій, слугу твого, що вповає на тебе!” (Пс. 86:1, 2, 14, 17) Давид мав вірну любов до Бога Єгови, в котрому то царстві він був помазаний служити як головний чиновник. В гармонії із своєю вірністю, він вповав на Бога Єгову. Він надіявся, що й Бог буде вірний до нього і до тих, що терпіли з ним за царство. У Псальмі 18:25 Давид сказав до Бога: “Для вірного ти являєшся вірним.” (НС) (2 Сам. 22:1, 2, 26) Отже, якщо ми є посвячені справам Божого Царства й шукаємо його перше всього, тоді ми як і Давид будемо старатися бути вірними Богу, котрого царство є. В такому случаї ми можемо бути певні про Божу вірність до нас. О, чудова це річ знати, що Бог є вірний до нас! Однак, помимо цієї чудовости, ми читаємо: “Я бо вірний, говорить Єгова.” (Ерем. 3:12) Це правильно для нас бути лоальними до Бога, бо він є лоальний до нас.

13. Від якого органу тіла походить лоальність, і що ми мусимо робити відносно лоальности?

¹³ Вірність походить від серця. Ми не можемо бути лоальними якщо наші серця є поділені в їх почуваннях, в їх любові, в їх відданості. Ми не можемо бути лоальними, якщо ми боїмось людини, що противиться нашій любові й посвяті, і котра переслідує нас за це. Наші гонителі й противники діють як слуги Сатани Диявола, а намір є — зламати нашу лоальність до Бога й його царства. Якщо ми бажаємо шукати найперше його царство й проповідувати його, як це Ісус робив то нам треба розвинути цю лоальність й завжди кормити її, і відложити геть страх до ворога. Давид указав нам як це можна зробити, коли він сказав у Псальмі 86:10, 11: “Ти єси Бог, сам один. Покажи мені, Єгово, дорогу твою. Буду ходити у правді твоїй; прихили серце моє до страху імені твого.”

14. (а) Що значить вираз “обєднай серце моє” дотично стану серця? (б) Чому цар Саул показавсь бути невірним?

¹⁴ Що за дивний вираз “прихили серце моє”! Це піддає думку, що серце не є в стані єдности, що воно розділене в собі відносно любови й страху. Це здається визнає, що в йому знаходиться якийсь страх до чоловіка і це позбавлює його від повного страху до Бога. Сказано є в Приповістях 29:25, “Хто боїться людей, той в біду попаде”, і така полапка значить смерть для нас із рук тих, що бажають пожерти або знищити нас. Давидів гонитель, цар Саул, мав страх до людей, і через такий страх він забув про страх до Бога й переступив Божі накази й заповіди. Цар Саул сказав до Божого пророка Самуїла: “Провинив я, переступивши повеління Єгови і твій розпорядок; тільки ж я боявся людей, тим і вволив їх волю.” (1 Сам. 15:24) Такий страх допровадив до невірности до Бога Єгови.

15. Висилаючи своїх апостолів проповідувати, яку інструкцію Ісус подав їм про це, і чому?

¹⁵ Давид не бажає піддатися такому страху. Коли Ісус Христос, син Давидів, висилав своїх дванадцять апостолів як місіонерів проповідувати, він сказав: “Царство небесне наближилося,” і перестеріг їх проти такого страху до людей. Інакше, такий страх мав стримувати їх від відважного проповідування Царства. Ісус сказав: “Не страхайтесь тих, що вбивають тіло але душі вони не годні вбити: але страхайтеся того, що може знищити душу й тілу в Геєнні.” (Мат. 10:5—7, 28) Отже це було властивим для Давида молитися: “О схорони душу мою, бо я вірний.”

16, 17. (а) Що Єгова зробив Давидові щоб зєдинити серце його в страсі до Його імя? (б) Звернувши увагу свідкам Єгови на Своє імя, то чому страх обгорнув ціле їх серце, і до чого це допровадило?

¹⁶ Це для нашої користи сьогодні, що Давидова псальма була схоронена. Як же нам розуміти Давидову молитву до Єгови: “Зєдини моє серце, щоб я боявся імені твого”? Що ж Єгова мав робити, щоб відповісти на ту молитву? Це значило, що Бог мав усунути всякий інший страх, що розділював Давидове серце й перешкоджав його страхові до Всемогучого Бога, котрий може погубити душу й тіло в Геєнні знищення. Це значило зєдинити серце Давида в страсі до імені Єгови. Люди цього світу можуть мати визначні імена або славу, і вже спомин про їх імена наганяє страх в серце того, що не пізнав вищого страху. Сьогодні люди не тремтять на згадку Бога. Але погрози їм імям якогось ватажка, або якогось диктатора, або чарівника-доктора, і вони зараз тремтять і бояться про життя й тіло.

¹⁷ Але не так було з Давидом три тисячі літ тому! Ані так не є із свідками Єгови сьогодні. Пригадайте тільки їм імя Бога Єгови, і нехай хтось згадає про його імя, вони зараз роздумують про всю його славу якою він увінчав своє імя. Вони зараз пригадують всі його чудові діла й подвиги в минувшині і всі пророцтва які він перевів у сповнення в цім двадцятім століттю. Тільки згадай про його імя, і вони зараз пригадують у своїм умі про всі його кари й знищення, які він виконував проти своїх ворогів і проти тих, що були невірні йому. Ба навіть як він знищив цілий світ людей за часів Ноя. (2 Пет. 2:5; 3:6) Тоді їх страх до Єгови опановує всі інші страхи, які можуть виринути. Страх до його імя обняв ціле серце й кермує те зєдинене серце бути лоальним до Бога, що побуджує страх.

18. Чому це не є боягузний страх?

¹⁸ Це не є легкодушний, боязливий страх. Каже Псальма 19:9: “Страх Єгови чистий, вічно пробуває.” Він хоронить людину від боягуства перед людьми й провадить до чистоти життя. Він усуває геть всяке нерішення чи слухати Бога як володаря радше ніж людей. Із зєдиненим серцем в страсі Божому, то людина вже не є “нерішальним чоловіком (або двоє-душним), нестатечним у всіх дорогах своїх.” (Якова 1:8, НС, видання 1950) Отже це шлях мудрости для нас бути цілосердечними в нашому страсі до Всевишнього Бога.

19. Давид показав, що чого потрібно, щоб Бог зєдинив серце?

¹⁹ Чоловік посвячений Богу Єгові молиться про обєднання серця; але як Бог відповідає на таку молитву? Що христіянин робить в гармонії з такою молитвою, щоб діяти разом з Божим діяннням? Зараз перед цією молитвою, Давид розказує нам про Божу часть в цій справі і потім про свою часть, кажучи: “Ти бо великий єси і чудеса твориш, ти єси Бог, сам один. Покажи мені, Єгово, дорогу твою, буду ходити в правді твоїй.” (Пс. 86:10, 11) Треба було, щоб Єгова дав науку про свою дорогу; і також треба було для Давида ходити дорогою Єгови і в правді. Того самого потрібно й сьогодні.

20. Що з нашої сторони ми мусимо робити, щоб Бог навчав нас?

²⁰ Якщо ми молимося так, як Давид, щоб Єгова навчив нас, то це значить, що ми є раді бути навчені, готові бути навчені, шукаємо бути навчені, про дороги його. Ось така була молитва свідків Єгови, як Давидова, протягом многих століть.

21. У відповідь на нашу молитву, про що Єгова постарався у більшій мірі чим Давид мав?

²¹ У відповідь на цю молитву Єгова постачив чимало інструкцій, ще більше чим Давид мав в його часі. Давид мав лише перших вісім книг Біблії, а можливо й книжку Йова, якщо вона була написана Мойсейом. Сьогодні ми маємо цілу Біблію із шістьдесять шість книг Богом-надхнених. Що за багатство інструкцій вона уміщає, що ніколи не стають черстві так, щоб треба написати нову релігійну книжку-учебника для христіянського собору в цім космічнім віку!

22. (а) Що дотично пророцтв Божих виявляє його дорогу для нас? (б) Отже ради інструкції про його дорогу, що ми мусимо перше робити?

²² Опріч многих пророцтв, які сама Біблія зазначила як сповнені, то який ряд пророцтв були сповнені відколи Біблія була докінчена девятьнадцять століть тому! Оті сповнення є також для нашої інструкції сьогодні, бо вони відкривають Божу дорогу про яку ми молимося, щоб нас навчити. Отже наша повинність співдіяти з Богом як відповідь на нашу молитву є ясна. Якщо ми молимося до нього, щоб він навчив нас про свої дороги, то ми перше мусимо йти до його Книжки, його написаного Слова, котре каже нам більше про його дороги ніж яка інша книжка у світі, навіть так звана Книжка Природи. Бог не відкладає своєї Книжки на бік і ненавчає нас безпосередно. Ми мусимо так робити, як його Син на землі робив, студіювати Боже написане Слово. Ісус сказав: “Ось я приходжу; у змісті книги написано про мене. Чинити волю твою, мій Боже, моя радість: і закон твій в глубині серця мого.”— Пс. 40:7, 8; Жид. 10:5—9.

23. Що наше досліджування Біблії робить для нас відносно Бога?

²³ Щоб нам отримати інструкції про його дороги, то нема іншого способу лише взятись до студії його дорогоцінного написаного Слова. Мусимо шукати за інформацією по її сторонах. Це не є собі нецікава й нудна релігійна праця, але це є захоплююча та винагороджуюча, як от пошукування за скарбом. “Мудрий як скарб хоронить знання.” (Прип. 10:14) Це познайомлює нас з Богом й його дорогами. Це будує наше довіря в нього і нашу пошану до нього. Це викликує в нас чистий і здоровий страх до Нього. Що такий є вплив із правдивого знання про нього, то про це гарно сказано в Приповістях 22:17, 19: “Прихили ухо твоє до слів премудрого, й оберни серце твоє до знання. Про те, щоб уповав на Єгову, я оце й навчаю тебе, а ти міркуй собі.”

24. Який факт Ісус запевнив для нас в Йоана 17:3?

²⁴ Наше життя залежить від нашого близького пізнання Бога, і цей факт запевнив Ісус, кажучи: “Це життя вічне в тому, щоб прийняли знання про тебе, єдиного правдивого Бога і кого післав єси Ісуса Христа.” (Йоана 17:3) Вже цей урочистий факт, що остаточне вирішення відносно нашого вічного життя або нашого вічного знищення залежить від Бога Єгови, повинно бути вистачальним, щоб єдинити наші серця в страсі до його імя.

25, 26. (а) Що муситься робити опріч особистого студіювання Біблії, і чому? (б) Яких людей Єгова бажає у своїм новім світі, отже через кого ми будемо шукати інструкцій?

²⁵ Однак, наші інструкції про дороги Єгови не всі приходять через приватну студію його написаного Слова. Ті “чудові речі” які він виконав в історії Біблії, і той спосіб в який він сповняв Біблійне пророцтво відколи Біблія була докінчена, був завжди в стичності з його людьми, з його свідками. Щоб дістати повну інструкцію, і першорядну інструкцію, то ми прямо мусимо співтоваришити з його людьми, його свідками. Ті що бажають віддати свої серця цілком в страсі до Єгови, ті не студіюють незалежно одні від одних. Вони збираються разом. В тому часі Малахія 3:16 каже, “богобоязливі ось як говорять одні один одному: Вважає Єгова і чує все, та й перед лицем його списується памяткова книга про тих, що бояться Єгови й почитають імя його.”

²⁶ Якщо вони думають про його імя, то вони будуть говорити про нього один з одним і таким чином будуть побільшувати оцінення того імя. Ось таких людей Єгова бажає мати у своїм новім світі; таких то людей він обітував, що він схоронить живими в часі “великого й страшного дня Єгови,” котрий чимраз наближається. Отже в гармонії з його дорогою визначною в Біблії, його зорганізовані люди, що бояться його імя, є ті через котрих він подає дальші інструкції, що кидають світло на його написане Слово і помагають більше зрозуміти Біблію в многих точках. Отже, якщо наша молитва до Єгови, щоб він просвітив свою дорогу, є щира, то ми будемо раді дістати інструкції через його зорганізованих людей. Ми будемо пильно бажати цього.

27. Як людина повинна уживати інструкції й ходити в Божій правді?

²⁷ Давид не закінчив справу на тім, що він молився про інструкцію. Він зараз і додав: “Я ходити му в правді твоїй.” Ось в такий спосіб людина користає з отриманої інструкції,— вона наслідує її. В цей спосіб людина ходить у правді Божій. Вона живе правдою. Вона приводить своє життя в гармонію з тією правдою про Бога й його царство. Така людина залишає брехню, традиції, церемонії, обряди та свята які вийшли із фальшивих релігій цього світу. Тоді вона проповідує правду й свідкує про неї словом і ділом, як це Ісус робив, бо ж така була ціль ради якої Ісус народився як людське сотворіння.

28. Як правда увільняє нас, і як правда впливає на наше серце?

²⁸ При помочі правди людина усуває рабство до забобонів і свій страх до фальшивих богів та демонів. Страх до єдиного “живого і правдивого Бога” кермує й спрямовує життям людини. Отже, через прийняття інструкції від Єгови про його дорогу, і ходячи в його правді, Єгова відповідає на наші молитви, щоб зєдинити наші серця в страсі до його імені. Що за пільгу, що за свободу, таке зєднання серця приносить нашому життю!

29. Які обставини між людьми зазначують цей “час кінця,” і як амбітні люди самолюбно використують це і цим стягають пробу на лоальність?

²⁹ Це час міжнародного страху до міри незнаної передтим. Цей страх зазначує “час кінця” цьому світу, або “закінчення цього ладу.” Ці обставини Ісус предсказав: “І омертвіють люди від страху та дожидання того, що прийде на всю залюднену вселенну.” (Луки 21:25, 26) Такий страх і страшні сподівання заставляють несвідомих людей шукати сховку або рятунку в людських організаціях, які обітовують охорону, забезпеку та допомогу. Тоді вони шукають за відповідним провідництвом. Тож і не дивно, що є люди й організації, що використують бажання й страхи людські й котрі присвоюють провідництво й тоді вимагають лоальности від людей. Все це заострює питання: кому або чому давати нашу лоальність без помилковости, щоб не дати нашої лоальности невластивій особі і не потерпіти за це опісля без виправдання.

30, 31. (а) Хто не має участи в страхах світу, і що вони роблять? (б) Про які наслідки наша лоальність запевняє нам, і яку нагороду Бог тепер дає своїм вірним людям?

³⁰ Ми, тобто, ті, що маємо наші серця зєдинені в страсі до імени Єгови, не маємо участи в страхах та страшних сподіваннях, які мають люди й народи цього старого світу. Радше ніж боятися їх страхом, ми робимо так як Ісус казав нам робити в цім особливім часі: “Як же зачне це діятись, випростуйтесь і підіймайте голові ваші; бо наближилось визволення ваше.” (Луки 21:28) Отже це не до якоїсь людської організації або політичного диктатора, але до Всемогучого Бога ми кажемо словами псальміста Давида: “Сохрани душу мою, бо я вірний.” (Пс. 86:2) Будучи лоальним Богу Єгові й його царству, ми не можемо помилитися й терпіти за це без відшкодовання. Ми вповаємо, що він вірно сповнить свою обітницю і скермує наші стопи на правий шлях. Про нього написано є: “Ноги вірних він береже, а безбожники в темряві потонуть; бо не своєю силою кріпкий чоловік.”— 1 Сам. 2:9.

³¹ Що заспокоююча сила для наших сердець та нервів є та обітниця! І ця обітниця також: “Він праведним приховує спасення, він заслоняє тих, що ходять в невинності.” (Прип. 2:7) О, велика це нагорода зараз в цім життю за нашу вірність до Бога Єгови із обєднаними серцями у страсі до його імя! Він навіть нагороджає нас тепер тому що він бажає, щоб ми втішалися вічною нагородою в його новому світі, котрий наслідять й замешкають всі ті, що є вірні йому всегда.