Двоє зображень про визволення
“Він благання за гріхи наші; не за наші тільки, а також цілого світа.”— 1 Йоана 2:2.
1. Як свідки Єгови відносяться до їх зібрань, і як це показано?
СВІДКИ ЄГОВИ живо інтересуються всіма їх зібраннями, але є одно, що відбувається раз у рік, що є визначним від усіх інших. Нема іншого зібрання подібного йому, ні в його поступованню або в його цілі і важливості. Ради цих причин, то ті з товариства Нового Світу роблять особливше зусилля бути присутніми і запрошують інших, ново заінтересованих, прибути на нього.
2. (а) В який спосіб Господня вечеря є незвичайним зібранням? (б) Як всім присутнім можна помогти краще зрозуміти її?
2 Зібрання яке ми маємо на думці — це “Господня вечеря”, що її часто називають Спомин, тому що Ісус дав ось такий приказ: “Чиніть це на спомин мій.” Цього року, 1963, день на святкування “Господньої вечері припадае на 8-го квітня після 6 год. вечером, [Стандард Тайм]. Одна річ, що робить це зібрання незвичайним є факт, що ті ради котрих воно є приготоване, і для котрих особливше приготовляється ту оказію, є в малому числі. І справді після рапортів, їх число стає чимраз менше кожного року, підчас коли присутніх на зібранню стає чимраз більше. Ми розуміємо також, що правди там розбирані, які ми тут переглянимо, є глибокі правди з Божого Слова, “тверда пища”, а не саме молоко, “первісна наука”. З огляду на це, і тому що для многих це може бути перше зібрання із свідками Єгови, ми відчуваємо, що це буде на місці вглянути в певні начерки Божого наміру для визволення людства, що не тільки кількох одиниць, але всі зібрані тієї ночі дістануть поміч для кращого розуміння й глибшого оцінення тієї речи.— 1 Кор. 11:20, 24; Жид. 5:12; 6:1.
3. В якому змислі ми всі потребуємо цього, і як воно було дане?
3 На тій оказії основа центральної теми є смерть Ісуса, і це є початок нашої дискусії. Правдою є, що ‘Чоловік Ісус Христос дав себе як рівну жертву за всіх’ через положення своє досконале життя і цим чином стався відкупителем і визволителем чоловіка. Він є “Агнець Божий, що бере на себе гріх світа”. Відносно цього, як діти Адама, ми всі знаходимося на одному рівні й маємо таку саму потребу. Ми ніколи не повинні забувати цього і повинні всякого часу оцінити з вдячністю Єгові, Авторові цієї провізії, і його дорогому Синові, котрий так охотно виконав це.— 1 Тим. 2:5, 6; Йоана 1:29.
4. Чи користи викупу були дані всім однаково, і чи Єгова є якнебудь зобовязаний відносно цього?
4 Хоч ми всі заключені в одному акті викупу, то це не слідує, що Бог замірив розподілити користи тієї жертви викупу всім однаково. Писання показують, загально говорячи, що визволення людства від гріху й смерти візьме місце в Божому царстві, в обітованім “новім небі й новій землі”, під урядованням Царя, Ісуса Христа. Але ж Писання також показують, що це є Божа воля, щоб декотрі із них отримали частину з благ тієї жертви в часі їх відокремлення. Але тут би зараз зазначити, що це не за їх унасліджену чесноту або заслугу, але як вираз чудової й незаслуженої ласки з руки Єгови. Якщо він вирішить визволити декотрих у спеціяльний спосіб, то це його абсолютна прероґатива [право першенства]. Як це й Павло говорить про цю точку, що ми не можемо “змагатися з Богом”.— Одкр. 21:1—4; Рим. 9:20.
5. Яке писання указує на цю ріжницю?
5 Апостол Йоан виразно указує на таке відрізнення, коли він каже про Ісуса Христа: “Він вблагання за гріхи наші” не за наші ж тільки, а також цілого світа.” (1 Йоана 2:2) Щоб помогти краще зрозуміти це, ми вернемося назад й застановимось над драмою виконаною й записаною в Біблії звиш тридцят чотири століть тому, коли Єгова визволив своїх людей Ізраїля із Фараонової руки.
ВИЗВОЛЕННЯ З ЕГИПТУ
6, 7. Які головні події зображують визволення Ізраїля з Египту, і це допровадило до якого наслідку, і представляло яке сповнення?
6 Це визволення уміщало величезні події в історії Божих старинних людей, що без сумніву були найбільшого обєму й драматичного напруження. Поступившись назад, щоб дістати вирозуміння великої картини, записаної в 2 Мойсея, розділи третій до пятнадцятого, ми бачимо певні черти, що стоять виразно у сміливому визволенню і що можна переказати як слідує: Фараонова зневажлива відповідь на помагання Єгови через Мойсея щоб він ‘відпустив його людей’, стягнула десять пораз, котрі закінчилися смертю всіх первенців Египту, а це принесло негайне вирушення синів Ізраїля із того краю наступного дня; опісля того він розложив тактики під кермою Єгови, що заставило сили Египту вганяти за Ізраїльтянами, котрі були переведені через Червоне море по “сухій землі”, тому що він “розділив море”; нарешті, під простягнутою рукою Мойсея, ті “води вернулись” і так вся Фараонова військова сила погибла, так що “ні один з них не остався”. Це могутнє визволення представляло велике визволення, яке Єгова доконає для всіх своїх “овець”, коли, через Ісуса Христа, він вдарить на всі сили Сатани в Армаґедоні, цілком знищить систему Сатани, цілий нинішній світ, на який Египет бив взірцем на малу скалю. Тоді всі переживші люди прилучаться у співі великої пісні в честь Єгови, як це Ізраїльтяни зробили під проводом Мойсея, а Мирияма все повторяла приспів “Ой співаймо Єгові, славно бо прославивсь, і коня й їздця він повергав у море! — 2 Мойс. 5:1; 12:29; 14:1—4, 21, 28; 15:1, 21.
7 Тепер приступім ближче до тієї картини і побачимо, що сам є вставлений повний образ, а однак є частинок цілого. Цей образ також представляє визволення, але спеціяльне.
ВИЗВОЛЕННЯ ПЕРВЕНЦІВ ІЗРАЇЛЯ
8. (а) Проти десятої порази, які інструкції Ізраїльтяни мусіли сповнити? (б) Чому і як це малось запамятати?
8 Після того як Мойсей повідомив Фараона про ту остаточну й страшну поразу, то є про смерть первенців людських і скотини по цілому Египті, тоді Єгова негайно дав Мойсейові виразні інструкції для виконання всіма Ізраїльтянами. В коротці, кожна родина мусіла взяти вівцю на десятого дня того місяця, що був перший місяць в році для них, і тримати її під доглядом аж до чотирнадцятого дня того ж місяця, а тоді мала бути зарізана і кровю з неї помазати одвірки і верхню часть дверей у кожному домі. Тієї ночі “їстимуть мясиво, спечене на вогні, а їстимуть його з опрісноками і з гіркими залами.” Їм сказано їстимуть таким робом: “Боки ваші попідперезувані, обувя ваше на ногах ваших, і полиці ваші в руках у вас; і їстимете його похапки. Пасха це Єгови! . . . І буде кров вам знаменням по хатах, де будете. Бачивши кров, мину вас, і не буде в вас погибелі, як каратиму Египет.” Від того часу, в той самий день кожного року, Ізраїльтяни мусіли повторяти ту саму службу, “як спомин і як празник для Єгови через усі їх ґенерації”. І вони мали казати до своїх синів, котрі питали їх про це значення: “Ви казатимете: “Це Єгові жертва пасхова, що проходив понад хатами в синів Ізрайлевих в Египті, як побивав Египтян, доми ж наші ізбавив.”— 2 Мойс. 12:1—14, 27.
9, 10. Як визволення первенців Ізраїля було споріднене до визволення цілого людства?
9 Ось так в небувалий спосіб, спеціяльне визволення було дане для первенців Ізраїля. Вони були в небезпеці тільки тієї ночі, їх життя було в небезпеці, але кров “пасхальної жертви” була средством через котре вони були минуті й визволені від наглої смерти. Просимо зауважати, що це спеціяльне визволення первенців попередило визволення цілого народу Ізраїля в часі переходу через Червоне море.— 2 Мойс. 12:21.
10 А тепер, чи це помагає нам ясніще зрозуміти, що Йоан писав про смерть Ісуса, як “жертва за гріхи наші: не наші ж тільки, а також цілого світа”? — 1 Йоана 2:2.
СПОВНЕННЯ ПРООБРАЗУ
11. Яка є тема в листі до Жидів, і що там сказано про первенців?
11 Властиве розуміння цих річей не полишено для нашої уяви або “особистого пояснення”. У своїм листі до Жидів апостол Павло ясно каже, що всяка річ виконана через Ізраїля під їх законом-угодою “була тінню будучих благ” і була дана як зображення [образ]. В дійсності, цей є головний арґумент взятий Павлом в цім особистім листі, показуючи часто, що той Закон, з його приписами та жертвами, представляв або був тінню на далеко більші будучі благи. В листі до Жидів 1:6 він відноситься до Ісуса як Божого “Перворідня”, яким він переважно є; але пізніще він згадує про громаду людей, що занимають таке саме споріднення, зображуючи їх “Перворідня”, яким він переважно записані в небесах.”— 2 Пет. 1:20; Жид. 10:1; 9:9; 12:23.
12. Хто є ті первенці згадані в листі до Жидів 12:23?
12 Хто ці люди? Вони є правдиві христіяни, котрі, колективно, становлять дім Божий, “що ним є церква Бога живого.” Вони є “учасниками небесного покликання,” Ісус Христос будучи їх “первосвящеником.” Він, як вірний Син Божий, є призначений як голова над домом будованим через Бога, та, каже Павло своїм співхристіянам, “А дім Його — ми.”— 1 Тим. 3:15; Жид. 3:1—6.
13. Чи Христіянство є безпечним провідником відносно членства правдивої церкви?
13 Справді, з огляду на ці писання, ми можемо бачити, що це не є справа прилучитись до одної або другої церкви так званого Христіянства і записатися як член її. Ніхто не може зробити себе членом правдивої церкви або бути признаним за святого якоюсь земною релігійною організацією. Ні, це “Бог Суддя всіх”, котрий “розложив членів у тілі після своєї вподоби”. Самий Ісус сказав, що ті, що їм дасться Царство і матимуть спільність із ним на небесному престолі, буде “мале стадо”, мале число; а це вже само викреслює ті міліони, що визнають себе за христіян лише тому, що вони є членами якої церкви й вчащають на Господню вечерю, що є часто знана як Богослуження або Святе Причастє.— Жид. 12:23; 1 Кор. 12:18; Луки 12:32.
14. Хто були представлені через первенців Ізраїля, і на підставі авторітету якого писання?
14 Чи є підстава у св. Письмі прикладати правдиву церкву, “собор первородніх”, як рівнобіжність і як прообраз даний через первенців Ізраїля, котрі були особливше визволені тієї ночі в Египті? Так, є. Павло, пишучи до “собору Божого в Коринтії . . . освячений в Ісусі Христі”, напоминає їм, щоб вони відложили певний вплив зопсуття, і уперши свій аргумент на речах представлені через Закон, він каже: “Тим же святкуймо [опрісночий хліб] не в старому квасі, ані в квасі злоби та лукавства, а в опрісноках чистоти й правди.” І яку власть він дає правдивим христіянам святкувати празник опрісночого хліба в цей символічний спосіб, не тільки один день, але кожного дня в році? Завважте його відповідь: “Бо пасха наша, Христос, заколена за нас.— 1 Кор. 1:2; 5:7, 8; 2 Мойс. 13:6.
15. Яке спеціяльне визволення було дане для правдивої церкви, як для будучности так і тепер?
15 Ця дорогоцінна жертва, з “дорогоцінної крови Христа, як непорочного і чистого агнця”, справді принесла спеціяльне визволення для христіянських первенців у два способи. Вона не тільки запевнила їм остаточний “вхід у вічне царство нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа”, і “до насліддя нетлінного і непорочного, що не зовяне, сховане на небесах про вас”, як це заявив Петро, але це також значить в дійсності, хоч вірою, теперішнє визволення яким можна втішатися. Павло висловився про це так: “Він [Бог] збавив нас від власти тьми і переніс у царство Сина любови своєї, в котрому маємо викуп кровю його і прощення гріхів.” Особливо від 1919 року одиниці із тієї громади були визволені від “темряви” із “густого помороку” предсказаний Ісаєю; і будучи іще в тілі, вони увійшли в чудові благословенства служби Царства й просвітчення, яке описується в тім же пророцтві.— 1 Пет. 1:4, 19; 2 Пет. 1:11; Кол. 1:13, 14; Іса. 60:1—3.
16. (а) Яке є споріднення малого стада до Ісуса як Авраамового насіння? (б) Як це помагає зрозуміти це спеціяльне визволення відносно більшого образу?
16 Ось так Боже Слово указує на особливше вибраний собор, “мале стадо”, котрі отримають першу частину з користей Христової жертви викупу, перше ніж решта людства. Як це ранше згадано, самий Ісус є першим Божим первороднім Сином, але він має й інших близьких спільників із ним під його провідництвом, що становлять “собор первенців”. В такий же спосіб, самий Ісус Христос є обітованим Насінням Авраама; також із незаслуженої ласки Єгови, ті первенці, будучи “охрещені в Христа” і “належать до Христа”, і також “дійсним насінням Авраама. Це через те насіння “всі народи землі будуть благословенні” в Божому царстві, після великого визволення в Армагедоні із новочасного Египту. Ось так ми бачимо, як менший прообраз про спеціяльне визволення для кляси первородних мусів узяти місце перше і мусить попередити більший образ, сповнення котрого напевно спричинить спів тріюмфу в честь Єгови, бо “він вельми прославився”. Ось тому, символічно говорячи, він пійшов у Египет перше, щоб “виробити собі імя”.— Галат 3:16, 27, 29; 1 Мойс. 22:18; 2 Мойс. 15:21; 2 Сам. 7:23.
17. Як треба розуміти 1 Йоана 2:2?
17 Ось так ми можемо оціняти чому Йоан, пишучи до тих первородних, сказав, що Ісус перше приніс “жертву за наші гріхи, не за наші ж тільки, а також цілого світа”.— 1 Йоана 2:2.
[Вставка на сторінці 37]
Імя Єгови — це кріпка твердиня; втече праведник у неї, і він безпечен — Приповісті 18:10, АС.