Коритися “Вищим Властям” — Чому?

“Нехай кожна душа кориться вищим властям, бо нема власти, як не від Бога; а існуючі власті є поставлені Богом на їхні відносні місця”.— Рим. 13:1.

 1. В який спосіб підкорення Йосифа й Марії політичним властям світу, було в гармонії з волею Бога й пророцтвом?

В ДРУГОМУ році перед Хр. Йосиф, син Якова та його вагітна дружина, Марія, дочка Ілиїва, підкорилися декрету римського імператора Цезара Августа. Вони зареєструвалися в їхньому родинному місті в Юдеї. І так сталося, що її син, Ісус Христос, народився в Вифлеємі. Це була воля Ісусового небесного Отця, Бога Єгови, що предсказав народження свойого Сина у цьому місті, сім століть наперед, через пророка Михея. (Мих. 5:2; Матт. 1:1, 16, 18; Луки 2:1—7; 3:23) Підкорення політичним властям у цьому відношенні не було проти волі Бога і Його наміру, хоч євреї у Палестині ще дальше були під Десятьма Заповідями та іншими законами, що Єгова дав їм через свойого пророка Мойсея.

 2. Між якими двома групами законів мусіли євреї пристосуватися й яке досконале правило на це висказав до них Ісус?

² Тоді як євреї були під вищим законом Бога, вони мали пристосуватися до закону імперіального уряду, що мав під контролею землю Юдейську й Галилею, вдержуючи там порядок, стягаючи податки й данину. Досконале правило, як застосуватися до політичного уряду, висказав Ісус Христос до групи євреїв, з яких одна частина була за Римською Імперією, а друга частина була проти неї. Ісус сказав до них: “То ж віддайте Цезареві — Цезареве, а Богу — Боже”. (Матт. 22:15—22) Ніхто не міг нічого сказати проти цього правила, ні євреї, що були за Імперією, ані ці євреї, що були проти Імперії.

 3. Чому християни ще дальше мусять поступати після цього досконалого правила, крім того, що сталося в 1914 році?

³ Цезарі Римської Імперії пропали з цією імперією давно тому назад, але це, що Цезар репрезентував у словах висказаних Ісусом дев’ятнадцять століть тому, надальше існує, не як імперіалізм чи колоніалізм, але як політичний уряд цього світу. Це є дійсним навіть і після 1914 року, коли то Часи Поган або “визначені часи народам” скінчились, так як це предсказав Ісус в свойому пророцтві про кінець цієї світової системи. (Луки 21:5—7, 24) Отже це провідне правило висказане Ісусом і надальше мусить бути респектоване і додержуване, а особливо посвяченими й охрещеними християнами, якими є Свідки Єгови. Сьогодні не тільки народи ще існують, але також Бог ще існує, й всі народи землі є на суді перед ним від 1914. Люди покірного наставлення до Бога, будуть поступати після цього правила й будуть віддавати Цезареві тільки те, що Цезареве, а Богу все, що Боже. Християнські апостоли, Павло й Петро придержувались цього правила й в писаннях піддержували його.— Матт. 25:31—40.

 4. (а) Коли й до кого писав Павло про цю спірну точку й яких володарів мав він на увазі? (б) Чи розуміли його ці люди, що одержали його листа, і як мається справа з християнами сьогодні?

⁴ Около 56 року Павло писав до християнського собору в самій столиці Римської Імперії. В тринадцятому розділі свойого листа він спеціально розглядав цю спірну точку. Це було більше як дві сотні літ перед тим, заки так зване Християнство дістало свій початок (в четвертому столітті). Павло писав серед поганської Римської Імперії, перед часом, заки прийшли до влади так звані християнські царі, кажучи, що їх правління є з божественного права й “з ласки Бога”. Так Павло писав до християн в Римі, не про політичних володарів у так званому Християнстві, але про поганських володарів як Цезар і його губернаторів й царів поодиноких народів. Християни, а особливо у Римі, мусіли мати відповідь на це питання: Володарі світу не є християнами й не є посвячені Богу Єгові, й чи християни мають якусь повинність до цих існуючих володарів, що правлять землею, так, навіть землею Палестини включно із містом Єрусалимом? Для добра Християнства, собор в Римі мусів мати відповідь на цю спірну справу й поступати після їх ясного сумління. В цьому листі до собору в Римі, Павло докладно розглядав цю справу. В свойому листі до них, Павло розглядав уважно цю справу. Він ясно висловив свою думку й вони зрозуміли це, що він їм писав. Але крім цього сьогодні, дев’ятнадцять століть пізніше, існує спір над цим, як Павло це розумів, як це виказує релігійний випадок у поділеній Німеччині, недавно накинений на увагу світу.a

5, 6. (а) Для чийого добра написав Павло Римлян 13:1—7, й яке питання повстає в зв’язку із цим? (б) Що допоможе нам знайти правдиву відповідь на це питання, й що ми робитимемо?

⁵ Павло писав “усім, що знаходяться в Римі, улюбленим Божим, покликаним святим”, цебто він писав для добра християнського собору. (Рим. 1:7) Але не всі справи, що він дискутує в цьому листі відносяться до внутра собору. Сьогодні великим питанням є, Чи речі про які писав Павло в листі до Римлян, розділ тринадцятий, вірші 1 до 7, є внутрі собору, чи на зовні? Одна річ це, що вірші, котрі приводять нас до тринадцятого розділу допоможуть нам це вирішити. Ми мусимо пам’ятати, що Павло не поділив свойого листа на вірші й розділи; він написав це як лист, а не як теперішнього часу книжку, чи теперішнього стилю Біблію. Ми не маємо доказу, що він відділив це, що тепер є розділ 13:1—7 від цього, що сказане перед тим. І так, щоб мати вступний зміст, починаймо читати без зупинки, від цього, що є тепер розділ 12:17 аж до розділу 13:7, як нижче зазначено:

⁶ “Не відплачуйте нікому злом за зло. Робіть добрі діла перед усіма людьми. Якщо можливо, оскільки це залежить від вас, живіть в мирі з усіма людьми. Не відомщайтеся, любі, але позбудьтеся місця на гнів, тому, що написано: ‘Пімста належить мені; Я відплачу, каже Єгова’. Отож, ‘як твій ворог голодний, нагодуй його; як він спрагнений, напої його; бо роблячи це, ти згребеш розпалене вугілля на голову його’. Не дайся подужати злу, але перемагай зло добром. Нехай кожна душа кориться вищим властям, бо нема влади, як не від Бога; а існуючі власті є поставлені Богом на їхні відносні місця. Тому той, хто противиться властям, противиться розпорядкові Бога; а ті, що противляться, осуд набудуть собі. Бо володарі не на добрі діла є страх, а на злі. Хочеш не боятися влади? Роби добро, а матимеш похвалу від неї; бо влада Божий слуга, тобі на добро. Але як чиниш ти зло, то бійся бо не дармо носить він меча; він бо слуга Божий, месник у гніві злочинцеві. Тому треба коритися не тільки задля гніву цього, але й ради вашої совісти. Тому то й ви платите податки; бо вони слуги Божі, що стало служать для тієї цілі. То ж віддайте належне всім: кому податок, податок; кому мито, мито, кому страх, страх; кому честь, честь”.

 7. Взявши під увагу вступний зміст, логіка показує, що де знаходяться “вищі власті”?

⁷ З повище наведених слів є ясно, що в останніх п’ятьох віршах дванадцятого розділу Павло каже святим Бога, як вони мають поводитися між людьми поза християнським собором, “з усіма людьми” включає навіть ворога, що робить зло християнам, отже це є особа, що знаходиться на зовні собору, а не внутрі. Так зараз після цього Павло починає дискусію про “вищі власті”, і так він фокусує свою увагу не на те, що є внутрі собору, але на те, що є на зовні, поза собором. Логіка показує, що “вищі влади” знаходяться в світі, поза собором.b Безперечно, що ми не можемо оминути цей факт, що влади існують поза християнським собором.

 8. (а) Яке грецьке слово уживав Павло на “владу”, й в яких інших випадках було це саме слово вжите? (б) Як це слово було вжите Сатаною й римським сотником в Капернаумі?

⁸ Хоч собор був в Римі, Павло писав до них у грецькій мові, а не в латинській мові. Грецьке слово, що Павло вживав на “влади” було exousı́a. Читачі старинного грецького перекладу Єврейських Писань так званого Септуаґінта були досить ознайомлені із цим словом exousı́a, що відносилося до поганських урядів чи властей. (Дивіться Даниїла 7:6, 14, 17; 11:5.) Навіть Сатана Диявол заявив, що він має владу. Коли він пробував спокусити Ісуса Христа владою і володінням світу, він сказав до Ісуса: “Я віддам тобі всю цю владу [exousı́a] і їх славу, бо мені це передане, й я даю, кому хочу, її”. Але Ісус відмовив торгуватися про світову владу із головним ворогом Бога. (Луки 4:6—8) Пізніше римський сотник в Капернаумі, коли просячи Ісуса, щоб він виздоровив його слугу, ужив слова, які знаходяться в Римлян 13:1 і сказав: “Тільки промов слово, і видужає мій слуга. Бо я також людина під владою, й вояків маю я під собою, і кажу одному, ‘Іди’! і він іде”.— Матт. 8:5—9; Луки 7:8.

СВІТСЬКІ ВЛАСТІ

 9. Як Ісус і його вороги вживали це слово у відношенню до світських властей?

⁹ Остерігаючи своїх учнів перед переслідуванням зі сторони ворогів Християнства, Ісус сказав: “Коли приведуть вас перед публічні збори, і урядів, і до влад, не турбуйтеся як або, що ви будете відповідати”. (Луки 12:11) Єврейські релігійні провідники вислали до Ісуса людей, що вдавали себе за праведних, “щоб зловити його на слові, а тоді видати урядові й владі губернатора”, каже Луки 20:20. Коли дозволив заарештувати себе в Гетсиманському саді, він сказав до своїх ворогів: “Це ваша година і влада темряви”. (Луки 22:53; Кол. 1:13) Що зробив губернатор Понтійський Пилат з Ісусом? “Довідавшись, що він з під влади [exousı́a] Ірода, відіслав його Іродові”. (Луки 23:7) В гармонії з владою світських властей, Ісус вже перед тим говорив до своїх апостолів: “Царі народів панують над ними, а ті, що власть над ними мають, доброчинцями звуться. Ви ж такими не повинні бути”. (Луки 22:25, 26) В останній книзі Біблії, де предсказані події нашого дня, сказано про десять символічних царів, що вони “приймуть власть як царі, на одну годину зі звірем. Вони мають одну думку, а силу та власть свою звіреві передадуть”. (Одк. 17:12, 13) Отже ці всі є світські власті.

10. Чи прикметник “вищий” вжитий в зв’язку із цими “властями” підносить їх повище цього світу, чи ні, й що допомогає нам вирішити, яка є відповідь на це питання?

¹⁰ Одначе дехто може заперечити, кажучи, що в Римлян 13:1 Павло називає власті “вищі”, й чи ж тоді цей вислів не підносить їх повище цього світу? Чи ж можуть бути власті “вищі” понад Бога? Ні; але Павло пригадує нам, що ті “власті”, крім цього, що вони є “вищі”, вони підлягають Богові. Як це так? Павло каже: “Нема влади як не від Бога; а існуючі власті стоять поставлені Богом на своїх відносних місцях”. Якщо Бог поставив їх на місця у відношенню до Нього самого, як і один до одного, так тоді ці “вищі власті” мусять підлягати Богу, котрий є Найвищий. (Луки 6:35; Діян. 7:48; Жид. 7:1) Значіння грецького слова “вищі”, яке його уживав Павло, значить “мати верх; бути вищим (або, кращим); перевершувати; бути більш відомим”, а не обов’язково найвищий. Звернімо ще увагу на інші вживання цього грецького слова.

11. Як це одне й те саме грецьке дієслово є вжите в 1 Тимотея 2:1, 2; 1 Петра 2:13 й Филипян 2:3?

¹¹ В 1 Тимотея 2:1, 2, розглядаючи молитви, котрі включали б всякого роду людей, Павло каже, що треба молитися “за всякого роду людей, за царів і всіх тих, що на високих позиціях”. Вислів “високі позиції” це переклад грецького іменника hyperokheʹ, який походить із дієслова hyperékhein, дієприкметник з дієслова, якого Павло вживає в Римлян 13:1. Петро уживає це саме грецьке дієслово в 1 Петра 2:13 й висловлюється про царя як “вищого”. Також у листі до Филипян 2:3 апостол Павло каже християнам у соборі як вони повинні дивитись один на одного, кажучи: “В покорі майте один одного за вищого від себе”, але очевидно не за найвищого, як Бог Єгова.

НАД КИМ “ВИЩІ”?

12. Чи на зовні у світі є люди, що занимають вищі становища ніж християни, й в зв’язку із цим, що християни мають на увазі?

¹² Одначе на зовні у світі, якого християни не є частиною, крім факту, що вони знаходяться у ньому, є люди, що занимають вищі позиції й власті від правдивих християн. Це правда, оскільки це відноситься до політичних урядів, тому що правдиво посвячені християни такі як Свідки Єгови, не вмішуються в політику, щоб змагатися за місце в політичному уряді. Але вони пам’ятають слова Царя Соломона в Екклезіаста 5:8, а саме, що Єгова є вищий понад найвищого чоловіка на землі, кажучи: “Як побачиш в країні, що тіснять убогого та суд і правду насилують, то не дивуйся тому, бо над високим стоїть вищий, і понад ними є ще вищі”.

13. Чому “кожна душа” мусить коритися, й з чого видно, що це не відноситься до ангелів у небі?

¹³ Тому, що християни не можуть оминути цього, щоб не мати до діла з урядами світу, Павло каже християнам у Римі, що “Нехай кожна душа кориться вищим властям”. Він пригадує їм, що вони є душі, й що це заторкується їхнього життя як душ. Кожна душа, кожна одиниця собору має обов’язок коритися властям. І тут нема жодного винятку; життя Павла є доказом цього, що він не виключив і себе самого. Але як далеко може сягати ця покора християнина? Тільки до певної міри. У всякому випадку. Майте на увазі, що слова у листі до Римлян 13:1 не відносяться до ангелів у небі, що коряться тільки Богу й Його прославленому Синові Ісусові Христові. (Жид. 1:5, 6; 1 Пет. 3:21, 22) Небесні ангели воювали проти політичних урядів чоловіка в минулих часах, й ще будуть воювати проти них у “війні великого дня Всемогучого Бога”. (Одк. 16:14—16; 19:14—20) Слова у Римлян 13:1 відносяться не до них, але до християн тут на землі, де ще існують політичні уряди цієї системи речей.

14. Які це є деякі обмежені дільниці, де християни мусять коритися другим?

¹⁴ Тут на землі є обмежені дільниці, де християни до певної міри мусять коритися другим, як це наказує Боже написане Слово. Навіть Ісус, як хлопець “корився” своїм земним опікунам в Назареті, Йосифові й Марії. (Луки 2:51, 52; Гал. 4:1—5) Покора дітей християнським батькам, це приказ Бога, в 1 Тимотея 3:4; в Ефесян 6:1—4; молодші християни повинні бути в покорі до старших (1 Пет. 5:5); раби чи слуги до власників або панів (Тита 2:9; 1 Пет. 2:18; Ефес. 6:5—8); жінки до чоловіків (Кол. 3:18; Тита 2:5; 1 Пет. 3:1, 5; Ефес. 5:22—24); жінки до братів у соборі (1 Кор. 14:33, 34); і члени собору до братів, що вірно їм служать. (1 Кор. 16:16) Всі ці випадки є відносне підкорення, яке є обмежене; бо понад усе ми мусимо робити так як каже Якова 4:7 християнам: “Корітеся ж оце Богу та спротивляйтеся Дияволові, то й втече він від вас”.

15. В зв’язку із цим, якого роду є підкорення, яке християни є зобов’язані виказувати “вищим властям” й чому?

¹⁵ Рівно ж і підкорення, яке християни є зобов’язані виказувати “вищим властям” цього старого світу є тільки відносне, тому, що воно не виключає Бога й совість, але бере їх під увагу. Наприклад, апостол Павло каже, що одна із причин чому кожна душа повинна коритися, а це тому, що “нема власти, як не від Бога”.

ЗА ДОЗВОЛОМ БОГА

16. Як це є, що Сатана Диявол посідає владу й що він зробив з цією владою?

¹⁶ Силу, яку Сатана Диявол має, він від початку дістав від Бога. Одначе ми не сміємо ані на хвилину коритися Дияволові, але ми мусимо противитися йому. Він дістав дозвіл, мати власть над цим старим світом в невидимий спосіб; інакше, він не міг би пропонувати владу над цілим світом Ісусові, коли це він пробував спокусити його до гріха. Особа, яка має силу й владу, може передати або віддати частину її другим. Сатана, “змій великий” вчинив це для своєї видимої організації на землі. В Одкриттю 13:1, 2 його організація є змальована, як дикій звір, і сказано: “І змій дав звіреві свою силу, і престола свого, і владу велику”.

17. Чи християни корячися політичним урядам коряться Дияволові, чи є щось, що робить різницю у цьому випадку?

¹⁷ Очевидно, що це все сталося за дозволом Бога, а в наслідок цього повстали політичні уряди й власті, які існують сьогодні. Одначе, Сатана Диявол не є видимою земною владою, котрій християни повинні коритися. Коли християни коряться видимим земним урядам чоловіка чи “вищим властям”, вони не коряться Сатані Дияволові, Змієві. Вони слухаються приказові Бога.

18, 19. (а) Задля якої цілі Бог не знищив Диявола? (б) Що мусів Бог доказати в зв’язку із обіцяним “насінням”?

¹⁸ Від часу перед потопом Ноя аж до сьогодні, Сатана Змій посідав силу й владу тільки за дозволом Бога. Бог стримався знищити Сатану тільки задля того, що Бог сказав до Сатани в саді Еденському, після того як Адам і Ева згрішили. Бог сказав: “Я положу ворогування між тобою і жінкою, між твоїм насінням і її насінням. Він розчавить тобі голову, а ти ж упиватимешся йому в п’яту”.— 1 Мойс. 3:14.

¹⁹ Час і вільність діяти мусіли бути дозволені Дияволові на це, щоб дати відповідь на новоповстале питання: Хто є всесвітнім володарем, Бог Єгова чи Сатана Диявол? Рівно ж, тому що Насіння або Нащадок Божої “жінки” було згадане в цьому питанні, Бог мусів доказати: Що крім того, що перший досконалий чоловік згрішив під натиском Сатани Диявола, Єгова Бог є в силі мати Насіння або Нащадок на землі, посеред дияволського світу, який був би вірний Богу. Підкорення цього Насіння земним “вищим властям” не приведе це Насіння або Нащадка до нелояльности Богу, або до зломання вірности Богу.

20. Що було зілюстровано з прикладу Йова й доказом чого був цей випадок?

²⁰ Дозвіл Бога для Сатани вживати свою силу проти богобоязливих й вірних людей, є показано у прикладі терпеливого Йова з країни Уз. Під викликом Сатани Диявола, Єгова Бог сказав йому відносно вірного Йова: “Гляди! Все, що він посідає є в руці твоїй. Тільки на нього самого не простягай руки твоєї”! Коли, не маючи успіху, Сатана в друге кинув виклик до Бога, Бог сказав йому відносно Йова: “Він є у руці твоїй! Тільки уважай на душу його”! Йов доказав знова, що Сатана є брехун. Це віщувало як Сатана, зовсім не буде мати успіху коли буде дозволене йому вжити свої сили проти Насіння або Нащадка Божої “жінки”.— Йов 1:12; 2:6.

21, 22. (а) Як це так, що “вищі власті” користуються владою? (б) Як Ісус вияснив цю справу римському губернаторові?

²¹ Як це ми бачимо в випадку Диявола, так само це є в випадку видимих “вищих властей” чоловіка. Вони рівно ж не можуть мати влади, хіба що за дозволом Бога, і це з причини піднесеного питання суверенітету. В зв’язку із цим, коли самий головний із Насіння Божої “жінки”, а саме Ісус Христос, будучи перед земною вищою владою в Юдеї, римським губернатором Понтійським Пилатом, Ісус висказав дуже поучаючі слова. Ісус тоді був на суді за своє людське життя.

²² Коли Ісус відмовився сказати римському губернаторові про свій небесний початок, “Пилат сказав до нього: ‘Не говориш до мене? Хіба ж ти не знаєш, що маю владу звільнити тебе, й маю владу розп’яти тебе’? Ісус відповів: ‘Ти не мав би жодної влади надо мною, коли б не було тобі дано звиш’”. (Йоан 19:9—11) Тільки за дозволом Бога, Пилат міг ужити свою земну владу проти Ісуса й вчинити йому смерть.

23. Що тоді є правдою, у випадку постуновання “вищих властей” проти інших членів насіння жінки й як Американський Переклад Біблії, в Римлян 13:1, погоджується із цим?

²³ Це є також правдою у відношенні до політичних “вищих властей”, коли вони йдуть проти вірних членів насіння чи нащадка Божої “жінки”, як наприклад, коли вони йдуть проти “останків насіння її” в наших часах. (Одк. 12:13, 17) Тому то слова Павла в Римлян 13:1 відносяться до Богом дозволеної влади, яку ці “вищі власті” посідають. Згідно з цим фактом Американський Переклад Біблії передає Римлян 13:1 в цей спосіб: “Кожний один мусить коритися властям що над ним, тому, що жодна влада не може існувати без дозволу Бога”.

24. Чи ця дана влада є на шкоду людям Бога й чи влада є із божественного права?

²⁴ Без огляду на це, як недосконалий грішний чоловік уживає цю дану йому владу, це не буде на шкоду вірним людям Бога; а радше це буде для їх вічного добра. Бог стежить за цим, як люди, що посідають владу, уживають її. Уживання її в добрий спосіб, або лихий спосіб не є без Його відома, як це показує Його написане Слово. Їх уживання влади є із дозволу Бога, а не тому, що “вищі власті” володіють із “божественного права”.

“ІСНУЮЧІ ВЛАСТІ”— ПОСТАВЛЕНІ

25. На яких місцях знаходяться “існуючі власті”?

²⁵ Продовжуючи думку про дозвіл Бога, Римлян 13:1 продовжує: “Існуючі власті стоять поставлені Богом на своїх відносних місцях”. Грецьке дієслово, що Павло тут вживає, це tasso, що означає “розказувати; покласти у певному порядку”, так, як в Луки 7:8, де воно має значіння — бути під розказом другого. Так це відноситься до впорядкування речей. (Матт. 28:16; Діян. 28:23; 15:2) Ми не сміємо не звернути увагу на це, що в Римлян 13:1 не сказано, що існуючі власті стоять сотворені Богом. Він не є їх Сотворитель. Він дозволив на це, щоб вони прийшли до існування. Він предсказав їх існування, тим більше, що Його рішення було — дозволити їм існувати. Він завжди мав на увазі відношення цих “вищих властей” на землі до Насіння або Нащадка його “жінки”.

26. Визначаючи границі світським народам, кого мав Єгова на увазі й чому?

²⁶ Це ми бачимо на прикладі старинної єврейської нації Ізраїля або Якова. Божий пророк Мойсей ведучи націю Ізраїля (або Якова) із Єгипту, пройшов через багато світських націй, заки досягнув границі Обіцяної Землі Канаану. Там під границею Мойсей склав пророчу пісню перед своєю смертю, і в ній ось що він говорить: “Як Всевишній [Єгова Бог] наділяв насліддя народам, як розділив синів Адама один від одного, він визначив границі народам, маючи на увазі число синів Ізраїля. Бо пай Єгови — це нарід його; Яків — це частка насліддя його. Сам Єгова провадив його, і не було в нього чужого бога”. (5 Мойс. 32:8, 9, 12) Із цієї нації й на сповнення пророцтва Біблії, вийшов самий головний із Насіння Божої “жінки”, як рівно ж тисячі інших членів її насіння. Ми можемо розуміти, чому Єгова визначив границі народам, “маючи на увазі число синів Ізраїля”. Він був зацікавлений у вирощенні цього Насіння.

27. Маючи подібну думку, що Павло сказав до високого суду в Афінах, і як це було показане у випадку Авраама, Ісаака й Якова?

²⁷ Подібну думку мав апостол Павло промовляючи до високого суду Афіни, у Греції: “Бог, що сотворив світ і все що на ньому, будучи таким як він є, Господом неба й землі, не домує в рукотворних храмах, . . . із одного чоловіка він створив кожну націю людей, щоб жили по всій поверхні землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання людей, щоб шукали вони Бога, чей же намацають його та знайдуть, хоч недалеко Він від кожного з нас”. (Діян. 17:24, 26, 27) Як Бог призначив часи й границі їх існування можна бачити з історії Біблії. Коли Авраам, Ісаак і Яків подорожували по Обіцяній Землі Канаану, Єгова дозволив Канаанцям-поганам зайняти землю й мати там своє володіння; а Авраам, Ісаак і Яків мусіли з цим погодитися. “І ходили вони від народу до народу, з одного царства до другого люду. Він не дозволив нікому кривдити їх, і за них він карав царів, кажучи: ‘Не доторкайтеся моїх помазанників, і не робіть зла пророкам моїм’”.— Пс. 105:13—15.

28, 29. (а) Коли “переступки Аморіїв” дійшли до свойого вершка, що Бог зробив зі своїм народом, нащадками Авраама? (б) Під час їх подорожі до Канаанської землі, що Бог не дозволив, щоб нарід Ізраїля вчинив?

²⁸ Сотні років пізніше, коли “переступки Аморіїв” в Канаанській землі дійшли до свойого вершка, Єгова назначив час, щоб викоренити їх із Обіцяної Землі, він вивів нащадків Авраама, Ісаака і Якова з Єгипту рукою Мойсея. Він перепровадив їх через пустиню, і через землю других народів, до східних берегів ріки Йордану.— 1 Мойс. 15:13—21; Пс. 105:26—45.

²⁹ Під час їхньої подорожі до Канаанської землі, Бог не дозволив щоб його нація Ізраїль, непокоїли, спустошували чи викорінювали народи Едома (або Езава; Гора Сеір), Моаба чи Амона. Чому? Тому, що Єгова сказав: “Сеір гори віддав я Езавові в державу”. “Не турбуй Моаба й не починай з ними війни, бо не дам тобі нічого із землі його в посідання, бо віддав я Ар синам Лотовим в державу . . . . не дам тобі в посідання землі синів Амонових, бо синам Лотовим я віддав її в державу”.— 5 Мойс. 2:5, 9, 19.

30. Уживаючи на це Ізраїля, як Бог поступив з іншими народами, а чому деякі поганські народи залишились в Канаанській землі?

³⁰ Інші народи, як Аморії, під правлінням Царя Сигона; рівно ж Аморії, під правлінням Царя Оґа із Басгану, а опісля Канаанців, на заході від ріки Йордану, Єгова призначив, щоб його вибраний нарід знищив їх. (5 Мойс. 2:31 до 3:13) Але, коли нарід Ізраїля стратив божественну ревність, і не знищив або підкорив Канаанців, як напримір Фелистинців, Сидонців, Гітинців, Гівіїв, Аморіїв, Періззіїв і Ебусіїв, тоді Єгова заявив, що Він залишить цих ворогів на дратування й пастку Ізраїлеві.— Суд. 2:20 до 3:6.

31. Що можна сказати про Бога, а також про народи, що окружували Ізраїля, перед “призначеними часами поган” і під час “призначених часів поган”?

³¹ Бог Єгова був свідомий цього, що інші поганські народи, як Бабель (Вавилон), Ассирія, Сирія, і також Єгипет, на котрий Єгова зсилав кари, одначе лишив ще при існуванні, окружують його вибраний нарід. Це було перед започаткуванням Часів Поган в 607 році перед Хр. Бог Єгова сам предсказав ті “призначені часи поган”, і його Син Ісус Христос теж згадав їх у свойому пророцтві, говорячи про кінець цієї світової системи речей. (Луки 21:24; Єрем. 25:8—29; 5 Мойс. 28:64—68; 3 Мойс. 26:31—41) Через своїх пророків Ісаю, Єремію, Езекиїла та Даниїла, Єгова також предсказав в якому порядку світові сили, почавши від Вавилону, будуть слідувати одна за одною, протягом тих Часів Поган, аж до їхнього кінця в 1914 році нашої ери.c

32. Що Бог предсказав про національні огруповання або об’єднання після 1914 року, й під час якого часу Павло писав свойого листа про “вищі власті”?

³² Під страх-взбуджуючими символами в останній книзі Біблії, є предсказані національні огруповання або об’єднання, що мають існувати під час цього “часу кінця” після 1914 року; напримір, видима земна організація Сатани теж Британсько-Американська дво-державна світова сила, Ліґа Народів і Об’єднані Нації. (Одк. 13:1 до 19:20) Бог Єгова також предсказав знищення цих “вищих властей” у “війні великого дня Всемогучого Бога”. Апостол Павло писав свойого листа, відносно цих “вищих властей” під час Часів Поган, за днів Римської Імперії. Вартова Башта публікує цю статтю про них, сорок вісім років після закінчення Часів Поган у 1914 р.

33. Чи застосовування Римлян 13:1 закінчилось в 1914 році, а оскільки ні, то коли закінчиться?

³³ Одначе, застосовування Римлян 13:1 не скінчилось із 1914 роком. Кінець “призначеним часом поган” у цьому році, не був кінець “вищим властям” народів, котрі сьогодні є суджені Божим Царством, що було сотворене в небі в 1914, де Божий Син Ісус Христос засів на престолі по правиці Бога. Ці “вищі власті” народів ще дальше існують, хоч вони й переходять багато змін й переорганізувань. Всемогучий Бог і на дальше дозволятиме на їх існування, аж доки Його праця збирання овечо-подібних людей з поміж народів не буде закінчена, після Його волі. Тоді Він зачне всесвітню війну, так звану Армаґедон, на це, щоб їх знищити.

РІЗНИЦЯ В ЗАКОНАХ

34. Як це так, що зміни чи різниці в законах існували, й чи це мало місце тільки серед невірних народів?

³⁴ Як світові сили, одна за одною занимали наглядні позиції на сцені світових подій протягом Часів Поган, безперечно, час від часу були зміни в законах, що їх піддані-люди повинні були зберігати. Також місцеві закони однієї країни відрізнялись від законів другої країни, після правних ідей місцевих властей, що при владі. Закони в одній місцевості могли навіть противорічити законам в другій місцевості. Навіть закони Бога для Його народу були часами різні. Напримір, ізраїльський нарід був під законами старого завіту, і його посередником був Мойсей, між Єговою й людьми; тоді як, “святий нарід” духового Ізраїля від 33-ого року є під християнськими законами нового завіту Бога, і посередником його є Божий син, Ісус Христос. Він заборонив старинним євреям їсти сало, свинину й нечисту тварину, а тепер Його закони дозволяють християнам їсти ці речі. Одначе Бог не заперечує себе, дозволяючи на це.

35. А як це так, що багато законів невірних народів є в гармонії з християнським сумлінням?

³⁵ Закони чоловіка одної країни різняться від законів другої країни, й час від часу заперечують себе, однак не всі закони народів противляться совісті Божих людей. Багато з цих законів є в гармонії з християнським сумлінням, крім цього, що законодавці не були під впливом Юдаїзму або Християнства. Як це могло статися? Зовсім легко, тому, що всі нації й народи походять від першого чоловіка Адама й його дружини Еви, в котрих Бог вкорінив це відчуття добра й зла, що зветься “совість”. Крім цього першого початку, всі народи мали недавній початок від праведних прабатьків, які пережили світовий Потоп сорок і три сотні років тому назад, а саме, від сумлінного Ноя та його трьох синів, разом із їхніми дружинами або, разом вісім осіб.

36, 37. Як це вияснив Павло, під яким впливом були видані повище згадані закони?

³⁶ Совість є успадкована в людині, Бог зробив її частиною чоловіка. Тисячі років минуло від часу Потопу, однак люди, що не є із вибраних Бога й не є Йому посвячені ще не втратили всю совість. Багато із їхніх законів показують вплив Богом даної совісті, що ще до деякої міри в них існує. В цій саме справі, ось що Павло сказав християнам у Римі:

³⁷ “Виконавці закону будуть оправдані. Коли бо погани, не маючи закону, по природі законне чинять, то вони, не маючи закону, самі собі закон. [Як це так?] Вони є ті, що показують законне діло, написане в їх серцях, а совість їх — свідок їм, і між тим їх власні думки осуджують їх, або оправдують”.— Рим. 2:13—16.

38, 39. (а) Коли християни коряться “вищим властям”, як вони пристосовуються до їхніх законів? (б) На що вказує приклад Даниїла, під пануванням Медо-Персії й його трьох приятелів під Імператором Новохудонозором, відносно послуху, і як християни сьогодні показують, що вони не є беззаконними до Бога?

³⁸ Так, коли християни коряться “вищим властям” народів, що мають різні системи уряду й закони, вони пристосовуються до тих законів, що відзеркалюють діла совісти, як то це на початку Бог написав у серці чоловіка. Тому, що християнське підкорення світським “вищим властям” є тільки відносне, це не зобов’язує їх коритися світським законам, які противорічать законам Найвищого Законодавця, Бога Єгови. Навіть під час Часів Поган, пророк Даниїл відмовився слухати закону, котрий забороняв йому молитися регулярно, кожного дня, до Єгови. Чудотворне визволення Даниїла із львиної ями було доказом, що Даниїл поступив добре, коли не покорився Цареві Дарієві до тої міри, щоб переступити закон Бога.— Дан. 6:1—23.

³⁹ Три єврейські приятелі Даниїла, крім цього що вони були в неволі у Вавилоні, не послухали закону імператора, який вимагав від них, щоб вони покланялися й почитали золотого ідола. Це, що вони вийшли живі, неспалені, з надмірно горячої огненної печі, було доказом, що вони поступили добре, відмовившися послухати імператора й переступити закон Найвищого Бога проти ідолопоклонства. (Дан. 3:1—30) Так, як повище згадані свідки Єгови в старинному часі, так само й Свідки Єгови сьогодні відмовляються слухати законам чоловіка, якщо ці закони є проти закону Бога. Вони не є беззаконними супроти Бога; й тому то вони коряться всім законам вищих властей” народів, якщо вони не противорічать законові Бога. В цей спосіб вони можуть жити в підкоренню, як законно-підлягаючі громадяни.

40. (а) Якщо власті стоять, покладені Богом, яке тоді відношення вони занимають відносно самого Бога? (б) Чи ці власті мають вищість на землі, й чому християни не стараються про участь у владі, лиш тільки коряться їй?

⁴⁰ Переглянувши історію Біблії й простудіювавши пророцтва Біблії, що сповнилися на народах, ми приходимо до заключення, що слова висказані в Римлян 13:1 є правдиві, а саме: “Існуючі власті є поставлені Богом на їхні відносні місця”. Всевишній Єгова не є Богом світських народів, як їхні “вищі власті”, однак Він має над ними контролю. Розпоряджуючи ними чи ставлячи їх на їхні відносні місця й визначаючи їхнє наслідство до світової влади, Єгова не зарядив, щоб вони були вищі Його самого або Його Христа. А чи власті мають відносну вищість тут на землі? Так, навіть до християн. Їм дозволено користуватися владою, якої правдиві християни не мають. Як це так? Тому, що християни не беруть участи в політиці й не стараються про світські власті як імператори, царі, начальники, посадники міста та інші. Ці існуючі власті теперішнього часу, є частиною цього світу, який в коротці буде знищений в Армаґедоні; а християни не є частиною цього засудженого світу. Але, як довго Бог дозволяє на це, щоб власті існували, християни, до певної міри, мусять їм коритися.d

[Примітки]