Єгова — Бог любови й терпеливости

“Єгова не бариться з Своєю обітницею . . . але Він довготерпить вам, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття”.— 2 Пет. 3:9, НС.

 1. (а) Яким способом другий лист Петра є подібний до Малахійового пророцтва? (б) Як Ісус і Петро напоминали про певність Божого Слова?

ПРИ кінці свого другого листа Петро перестерігав нас, що “в останніх днях прийдуть глузії з насмішками своїми”, і будуть запитувати насміхаючися: “Де та обітниця його присутности?” Так як бувало в пророцтві Малахії, Петро тут згадує деякі точні правди про “день суду й загибелі безбожних людей”. З людської сторони воно може виглядати, що Єгова “бариться з Своєю обітницею”, але не робіть цієї помилки. “День Єгови прийде як злодій”, і захопить цих глузіїв несподівано. Воно цікаво зауважити, що Петро сполучує перехід символічних ‘небес і землі, що є тепер’ з певністю Божого вірного слова обітниці. Подібно, коли Ісус дав своє велике пророцтво, він сказав: “Небо й земля проминуться, але мої слова не минуться”. Отже, ми повинні віддавати найбільшу пошану Божому Слові й його вістці для сьогоднішнього дня. “Щасливий той чоловік . . . що не сидів із глузіями. Але втішається законом Єгови”.— 2 Пет. 3:3—10; Луки 21:33; Пс. 1:1, 2, НС.

 2. Про що уявна повільність Єгови є доказом?

² Вдійсності те, що нам здається є зволіканням із сторони Єгови є чудовим доказом Його любови та терпеливости, “бо Він не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття”. Так само, ми повинні “уважати терпеливість Господа нашого за спасення”. (2 Пет. 3:9, 15, НС) Коли б Єгова й Ісус Христос не були повні терпеливости, то ми сьогодні не мали б нагоди бачити сповнення притчи про блудного сина. Декотрі з тієї класи вже сьогодні спасаються через терпеливість Господа. Чи ще є час іншим спастися? Чи ми можемо в якийсь спосіб помогти? Чи є якась добра причина чому ми не повинні помагати?

 3. (а) Як життя є доказом Божої любови? (б) Як час показується бути доказом Його терпіння? (ц) Як ці “способи проживання” були добре й зле вжиті?

³ Любов і терпеливість Бога Єгови помагають нам побачити, як, так як було передсказано в притчі про блудного сина, Він “поділив Свій спосіб прожитку” класі, яка мала небесну надію із тією, що мала земну надію, які то класи представляли два сини. (Луки 15:12) Тут є включено дві речі, життя й час. Життя є дар від Бога. Можна сказати, що цей дар представляє його гарний маєток, якого він поділив між своїми двома синами. Це є доказом його любови. В цих “останніх днях” Бог також поділив час доказуючи Свою терпеливість. (2 Тим. 3:1) А як це? Дні горя над сатанською організацією почалися в 1914., і правильно могли продовжатися аж до свого кінця у біблійній битві Армагеддону. Але, так як Ісус сказав, “ті дні будуть вкорочені”, бо коли б ні, то не спаслося б ніяке тіло”. (Мат. 24:22) Ця дорогоцінна перерва часу, яка почалася в 1918 р., і яка буде тривати до Армагеддону, ще є з нами, і продовжається багато довше ніж ми колись сподівалися. Протягом цього часу, вірний останок, який мав небесну надію, вживав своє життя й час у службі свого Отця, так як робив старший син. Багато з “інших овець” про яких говориться в Йоана 10:16 так само роблять. Але ті, яких представляє молодший син уживають Богом-дані дари життя й час і перемінючи їх у способи задовольняти їхні зіпсуті тілесні бажання.

ШЛЯХ ПОКИНЕННЯ Й ЙОГО НАСЛІДКИ

 4. Як і чому “молодший син” класа вибрала дорогу покинення?

⁴ Перестерігаючи нас про тих, що є добровільні вороги Божих людей, Петро каже, що “вони вважають денну розпусту за розкіш . . . покидаючи просту дорогу, вони заблудили”. (2 Пет. 2:13, 15, НС) Це дуже гарно зображає шлях, яким пішов молодший син, хоч він і ніколи не стався добровільним противником, позбуваючись всієї надії на відкуплення. Ті, що сьогодні належать до тієї класи не мають ніякого лукавого наміру пошкодити комусь. Вони лише хочуть мати добрий час, щоб ніхто не стримував їх, або щоб ніхто похмурно не дивився на них. Світ подає їм збудження та чарує їх своїм світлом і нічним життям. Отже вони покидають дім, можливо не буквально, але вони перестають товаришувати з Єговою або з Його людьми. Вони йдуть далеко “в далеку країну”.— Луки 15:13.

 5. Чому йти до “далекої країни” не вимагає довгої подорожі?

⁵ Буквально це не значить, що вони роблять довгу подорож. Сатанський лад знаходиться навколо нас, але його стан та дух є дуже віддалені від Єгови й чужий духові Його. Фарисеї, які слухали Ісусової притчи вірили, що молодший син представляв грішників та митників, які хоч жили в своїй країні, були слугами далекого Риму. В своїй роботі митники часто обманювали своїх співгорожанів, і тому фарисеї вважали їх бути цілком покинені та без надії.

 6. Що може легко статися з тим, що вибирає дорогу покинення?

⁶ Знайшовши себе в далекій країні, воно не брало багато часу цьому молодому чоловікові ‘розтратити свій маєток розпусним життям’. Справді, він був блудним сином. В Біблії не подається нічого докладного, але ми можемо сподіватися, що сталося з ним. Старший син пізніше сказав, що його брат “проїв твій [батьків] маєток із блудницями”, і ніхто не стримував його. Тут маємо просту пересторогу. Хоч “молодший син” класа не є добровільно лукаві, то вони дуже близько приступають до лукавства своїм товаришуванням у такому “розпусному житті” й “покидаючи просту дорогу”. Але не робіть неправильного заключення. Ні одна притча не покриває кожну можливість. Не кажіть, “Я буду втішатися з моїми друзями у світі, а тоді прийду до свого розуму і буду брати життя серйозно”. Але поступивши трошки задалеко коли людина є в такій громаді, то вона може впасти у класу з якої вже нема повороту або виздоровлення. І подумайте собі також про це! А що сталося б коли б Армагеддон знайшов вас у тій громаді? Тоді вже не буде часу на покаяння.— Луки 15:13, 30; 2 Пет. 2:13, 15.

 7. Що сталося з тим молодим чоловіком коли зайшов голод, включаючи які труднощі?

⁷ Вертаючись назад до притчи, ми далі читаємо, що “зайшов великий голод”, і молодий чоловік, розтративши все своє майно, нарешті знайшов працю пасти свині. (Луки 15:14—16) Але бувши жидом, це було дуже принижаючим та опоганюючим для нього. Жидам було заборонено їсти свинину, їм навіть не було вільно доторкатися до живої або мертвої свині. “Вони є нечисті для вас”. (3 Мойс. 11:7, 8; 5 Мойс. 14:8) Блудний син тепер мусів придушити своє сумління. Він не міг сподіватися, щоб його роботодавець, ‘горожан тієї країни’, турбувався сумлінням простого свинопаса. Та ж йому навіть не дозволяли їсти з свиньми, які харчувалися стручками! “Ніхто не давав йому нічого”.— Луки 15:16, НС.

 8. (а) Як голод ударив так зване Християнство від 1918 р? (6) Як це впливало на “блудного сина” класу?

⁸ Воно не є трудно побачити сповнення цієї частини притчи. Писання говорять про “голод, не на хліб, не спрагу на воду, але спрагу почути слова Єгови”. Такий голод зайшов на так зване Християнство, головно після 1918 р. Відтоді релігійні провідники, так як ставалося в Ізраїлі, “відкинули саме слово Єгови, що ж за мудрість ще мають вони?” Так як Ісус сказав до них за свого дня: “Ви знівечили Слово Боже ради передання вашого”. Сьогодні по цілій світовій імперії фальшивої релігії, її мешканці голодують духовно. Провідники, або головні горожани, сатанського світу, подають людям лише свої плани, як-от організацію Об’єднаних Націй, яку релігійні провідники попирають. “Блудний син” класа, пішовши в світ, прилучились до таких планів, надіючись знайти полегшення та поживність. Але в цьому світі нема нічого для духовно хворих, які лишаються голодними і покиненими. Це є темна сторона цього образу.— Амоса 8:11; Єрем. 8:9; Мат. 15:6; 2 Кор. 4:4.

МОЛОДШИЙ СИН СПАМ’ЯТАВСЯ

 9. (а) Чи Бог посилає лукавство, щоб ми схаменулися? (б) Що помогло молодшому синові схаменутися?

⁹ Розказуючи те, що сталося з молодшим сином, Ісус каже: “Коли він спам’ятався”, а тоді пояснив як він розсуджував справу сам до себе. (Луки 15:17—19) Священики так званого Християнства часто кажуть тим, що переносять труднощі, що це Бог посилає їм такі досвіди, щоб навчити їх дещо, щоб вони схаменулися. Це робить Бога відповідальним за дозвіл лукавства й учасником у ньому. Така наука не є біблійна й стягає докір на Боже ім’я. Боже Слово каже, що “Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує”, злими речами. Бог випробовує та дисциплінує, але не лукавством. Писання далі кажуть: “Але кожен спокушується, як надиться і зводиться своїм власним бажанням”. (Якова 1:13, 14, НС) І так сталося з блудним сином. Правда, що коли б він далі задовольнявся, то він не схаменувся б, але коли він почав пригадувати собі деяку інформацію, яка була в його задніх думках то це помогло йому вернутися назад. Так як ізраїльтяни, коли вони ставалися поневолені ворогами, то вони знали куди звернутися. І так сталося з цим молодим чоловіком як було показано його розсудком.

10. Що показується словами блудного сина в Луки 15:18, 19, кидаючи яке світло на відношення батька?

¹⁰ Довідавшись, що в його країні не було голоду, то молодий чоловік сказав сам до себе: “Я встану та вернуся до отця свого, та скажу йому: ‘Отче, я прогрішився проти неба й супроти тебе. Я вже не недостойний зватись сином твоїм. Прийми ж мене, як одного з своїх наймитів’”. (Луки 15:18, 19, НС) Його слова показують, що він не хотів лише уникнути голод і наїстися. Насамперед, він признав сам в собі, що він прогрішився, не лише проти отця свого, але й проти Бога на небі. Його слова також показують, що він мав лише одну ціль, а саме вернутися та жити й служити під своїм батьком вдома. Він знав свого отця й знав як воно було вдома. Коли б його батько був розгнівався та сварився з ним коли він виходив із дому, то він не був би такий охочий вертатися назад. Може бути, що він вирішив би вернутися й пошукати роботи десь інше, але не у свойого батька. Але він не мав такої думки. Він хотів вернутися додому! Бо ніде не було так добре як вдома!

11. Як ті, що сьогодні належать до “блудного сина” класи можуть схаменутися?

¹¹ Таке саме є правда про тих, який цей молодий чоловік представляє. Через їхній попередній дотик із людьми Бога Єгови й вісткою правди, вони мають основу схаменутися. Правда, що коли все є добре, то вони не думають про такі справи. Однак вони все пам’ятають, як воно було “вдома” жити між Божими людьми в їхній теократичній організації. Коли вони зазнають розчарування та порожнечу в сатанському світі, тоді вони можуть робити порівняння. Дальше, так як натякається в притчі, вони чують новинки про добробут, яким посвячені слуги Єгови втішаються, що вони, говорячи духовно, “мають хліба аж надмір”, і про всю роботу вдома, де такої роботи не бракує. (Луки 15:17) Дійсно, всім є відомо, що Свідки Єгови втішаються цими речами до великої міри.

12. Яке правильне рішення вони тепер роблять?

¹² Схаменувшись й бачучи цю протилежність, вони тепер роблять правильне рішення. Вони роблять посвячення на здоровій основі знання й оціненню. Вони є готові відповідати ‘Так’ з глибоким почуттям і щирістю до двох питань, яких питають тих, що приступають до хрещення. Так як молодий чоловік, вони цілком визнають свій нечистий, грішний стан і подають себе своєму небесному Отцю в цілковитім посвяченні чинити Його волю й служити Йому. А з яким наслідком? Що сталося з тим молодим чоловіком у притчі?

13. Які події зазначають поворот блудного сина додому?

¹³ Тепер ми приступаємо до найбільш хвилюючої частини. Уявіть собі цю сцену. Та довга подорож до свого дому не була легка, але його рішучість і ціль підкріпляли його. Нарешті, ‘коли він ще був далеко’, він приближається додому. І що він бачить? Його батько прижмурює свої очі й дивиться в його сторону! О, як часто його батько десь робив це! Хоч хлопець ще є далеко, то батько пізнає його й вибігає йому назустріч. Переповнившись жалем, він обіймає свого сина й ніжно цілує його. Прийшовши додому, син тоді визнає свою провину й годиться служити як ‘один із наймитів’. Але його батько вирішив, що насамперед треба вбрати його в найкращий одяг; тоді він запрошує всіх на гостину, “бо цей син мій був мертвий, і знов ожив; був загублений, але знайшовся”.— Луки 15:20—24, НС.

14. Про який принцип тут напоминається, доводячи до якого заключення?

¹⁴ О як сильно Ісус тут зобразив біблійний принцип: “Верніться ж до Мене, і Я вернуся до вас”. (Мал. 3:7, НС) О коли б ті, що відступили лише зрозуміли яку велику радість їх поворот спричинить вдома. Безсумнівно, що почуття сорому часто стримує їх. Але коли вони будуть далі зоставатися та голодувати в сатанському світі, то яку радість це предбає їм? Ніякої! А що ми можемо зробити, щоб помогти таким? Чи ми хочемо помогти їм, або чи ми будемо робити таку саму помилку яку зробив старший син у притчі?

15. (а) Як відношення Єгови рівнялося з відношенням батька блудного сина? (б) Як ті, що є в гармонії з Єговою показували своє оцінення?

¹⁵ Найкращий спосіб, яким ми можемо помогти тим, що заблудили є зауважити, що Єгова робив, як можна бачити з притчи, і поводитися за цим взірцем. В тій притчі, Ісус дуже ясно об’явив відношення та поступок батька. Він не чекав, щоб його син вернувся додому й тоді сказав до нього, “Ну, що ж ти тепер маєш сказати про себе?” Ні, він не робив цього. Він сподівався, що його син вернеться і все виглядав його. Єгова показав таке саме відношення давно тому записуючи в Свойому Слові багато пророцтв і притч передсказуючи поворот цієї класи й радість, яку це дасть Йому й всім в Його організації. І саме тоді коли було потрібно, Він дав пояснення цих стихів ще в 1943 р. Те пояснення прийшло через “вірного й розумного слугу” класу “в відповідному часі”. (Мат. 24:45—47) Ті, що були в гармонії з Єговою, що були у Його домі, були дуже вдячні за це пояснення. Вони не затримували його для себе, але проголошували його іншим усяким можливими способами, і цим відбивали зацікавлення й співчуття їхнього Отця до тих, що показували знаки навернення.

16. Як земна класа повільно появлялася й як вона була заохочена?

¹⁶ Вкоротці, переглядаючи поступ, який був зроблений відтоді, ми зауважуємо, що в 1923 р., перший раз, журнал Вартова Башта дав правильне пояснення притчи “вівці й козли”. Він показав, що “вівці” представляли земну класу, які збираються по правиці Царя, маючи надію вічного життя під його правлінням. (Мат. 25:31—46) В 1931 р. ця сама класа була ототожнена з тими, що “зітхають і стогнуть від гидот”, яких виконують у так званому Християнстві. Вони дістають ‘знак на своїх чолах’, представляючи їхнє знання правди й те, що вони явно визнають правду, доводячи до їхнього збереження в Армагеддоні. (Єзекіїля, 9-ий розділ) В 1932 р. ця класа була ототожнена з Йонадавом, який охочо прилучився до царя Єгу в його колесниці коли цей був у дорозі викорінювати поклонників Ваала, представляючи знищення всіх фальшивих поклонників Вавилону Великого в Армагеддоні. Тоді напоминалося, що зацікавлені люди ще мали нагоду прилучуватися до служби Царя, Ісуса Христа, Більшого Єгу, в його організації. (2 Цар. 10:15—27) В роках 1933 до 1934, цій класі дали поміч розпочатковуючи роботу в якій робили поновні відвідини, що значить знов відвідувати зацікавлених людей, і регулярно підкріпляючи їх домашньою студією Біблії. Потреба посвячувати себе й тоді приймати хрещення водою, була пояснена в 1934 р.

17. Як розвиття цієї класи було показане в 1931 і 1935 р.?

¹⁷ Від 1931 р. ці покірні постійно побільшалися числом, і ставали по стороні Єговових помазаних свідків і брали участь у службі з ними. Багато, так як блудний син, промарнували свої ранішні нагоди посвятити себе Єгові й служити Йому. У розвиттю й повороті цієї класи, то здається, що 1935 р. був найбільш рішальним. Того року щось сталося, що рівнялося з поворотом блудного сина й благородним трактуванням, яке він дістав від свого батька, що довело до явного й публічного признання цього довго-загубленого сина, який вернувся додому. Він дійсно вернувся й це дало правильну причину справляти гостину та веселитися. А що сталося в 1935 р., що сходилося з цим?

18, 19. Як події на конвенціях у 1935 р. здійснили цей образок, доводячи до якого питання?

¹⁸ Нашу увагу звертається на конвенцію, яка відбулася в травні того самого року у Вашингтоні. Значно, у попередньому числі Вартової Башти було запрошення всім Йонадавам бути присутніми.a На тій конвенції було ясно доказано з писань, що “велика громада” в Одкритті 7:9 не була ніби то друга духовна класа, як поперед розуміли, але була та сама земна класа так як інші писання, яких ми тільки що переглядали, доказують. Дальше присутніх, яких уважали бути цієї “великої громади” запросили встати, і велике число встало. Тепер був дуже значний час для духовного бенкетування і веселости. На інших конвенціях мали подібну програму й з подібними наслідками. “Велика громада інших овець” вже прибула! Вони вже були тут!

¹⁹ Але ви будете казати, що все це сталося тридцять років тому. Який є стан сьогодні? Заки ми дамо відповідь, то застановімся над останньою частиною Ісусової притчи, яка показує відношення та стан подібні до старшого сина над поворотом свого брата.

НЕ БУЛО ПРАВИЛЬНОЇ ПРИЧИНИ НА СПОТИКАННЯ

20. Який шлях взяв старший син коли його брат вернувся додому, і як батько просив його?

²⁰ Так сталося, що старшого сина не було вдома коли його брат вернувся. Приближаючись додому він запитав слуги, що ця музика та танцювання значили. Коли цей розказав йому про що сталося, він дуже розсердився й не хотів ввійти до середини. Батько просив його ввійти і участувати у гостині. Але ні! Старший син почав обвинувачувати свого батька, про несправедливе трактування, будучи за м’ягким та похвалюючи свого блудного сина, а також відмовляючи йому те, що йому належалося, бо він ніколи не дав йому козеняти, щоб він міг веселитися із своїми приятелями. З великою просьбою, батько знов удається до нього поправляючи свого старшого сина, кажучи: “Дитино, ти завжди був зо мною, і все моє є твоє; але ми мусіли тішитись та веселитись, бо цей брат твій був мертвий, і ожив, був загублений, але знайшовся”. (Луки 15:25—32, НС) Так повість кінчиться, лишаючи відчинені двері для старшого сина входити, після передумання справи й коли схаменеться.

21. Кого старший син тут представляє, і які події нам треба пам’ятати?

²¹ У цьому змислі старший, син не представляє цілого останка, того “малого стада”, що ще є на землі, але лише тих, які показують подібне відношення. А як це можна бачити? Пам’ятайте, що до самого 1931 р. увагу звертали головно до збирання тих, які мали небесну надію. Вони передбачували земну класу, але вони не розуміли, що Бог буде спеціяльно ділати із нею й зорганізує її по цій стороні Армагеддону. Вони не передбачували роботи збирати та навчати “інших овець” перед Армагеддоном, а головно тих, які промарнували свої нагоди так як блудний син. Крім цього, декотрі трималися дуже крайніх погдядів відносно способів, якими Єгова приготовляв їх до їхнього небесного наслідства, віруючи, що Він наглядав над їхнім кожним досвідом до найменшої точки, щодо розвиття приємної натури. Це зробило їх зарозумілими й надто важними в їхніх власних очах. Вони звертали всю увагу на себе. Вони лише себе бачили так як сталося з старшим сином.

22. Як Єгова признав “молодшого сина” класу, і з яким наслідком?

²² Чи Єгова був під обов’язком відкладати Свою добрість, чекаючи на цих зарозумілих, щоб вони справлялися й показували правильного духа? Зовсім ні. Коли час був готовий для їхньої публічної появи Він став приготовляти бенкет для “молодшого сина” класи. Він вбрав їх, говорячи духовно, в гарний одяг, перстень і взуття, показуючи, що вони були Його майбутніми земними синами, які тепер мали добрий приступ в Його організації, “взувши ноги свої приладами доброї новини миру”. (Ефес. 6:15, НС) Але “старший син” класа не оціняла цього й випитувала цей розпорядок у викликовий спосіб. Вони не хотіли ввійти у дім Божої організації, і не мали ніякого бажання привітувати класу, яка забирала увагу від них!

23. (а) Чому погляд “старшого сина” класи не є правильний? (б) Який є правильний погляд?

²³ В обох змислях їхній погляд не був правильний. Вони були певні своєю нагородою, бувши первородженими, коли докажуть себе бути вірними. А щодо “молодшого сина” класи, то в Бога не було переваги одної класи над другою. Якщо, в Божій любві й терпінні, знайшлася земна кляса, і вона з’явилася скорше ніж ми сподівалися, то чи нам не радіти з нашим небесним Отцем на їх користь? Певно, що ми не повинні розвивати сварливе та скупе відношення!

24, 25. (а) Яким способом двері ще є відчинені тим, що належать до цієї класи? (б) На які питання ще треба дати відповіді?

²⁴ Хоч Ісус закінчив свою притчу, показуючи, що старший син ще не ввійшов додому, то ми не можемо заключати, що ніхто з цієї класи не відповість на заклик Єгови. Двері далі є відчинені. Пам’ятайте, що це були фарисеї та письменники, які викликали цю притчу. Їх горде відношення до грішників та митників було подібне до відношення старшого сина до свого брата. Але багато з цих релігійних провідників пізніше схаменулися. Дійсно, так як історія показує, “дуже багато священиків повірили”.— Дії 6:7, НС.

²⁵ Чи любов та терпіння Єгови далі діють? Чи були які події від 1935 р., щоб доказати це? Як нам користати з помилок обох синів, і що ми можемо навчитися від батькового відношення, так як Ісус дуже ясно виявив його? Звичайно ми дуже цікавимося теперішнім станом і будемо розбирати ці питання в наступній статті.

[Примітки]