Який є ваш релігійний звичай?

1, 2. В які два дні кожного року багато людей ходять до церков, і які спонукані питання виринають?

ВСІ релігії мають свої власні “святі дні” й спеціяльні церемонії по їхніх релігійних храмах. Переважно по таких спеціяльних днях їхні місця почитання є переповнені. Коли в так званому Християнстві відбувають Різдво, то вони виставляють кольорові пишні видовища про Йосифа й Марію, немовля Ісуса та пастухів, які прийшли побачити його. Вони справляють веселу музику і майже всі в соборі приходять на службу Божу. Навіть чужинці, що не належать до їхніх релігійних гуртків товпляться почути цю спеціяльну музику й побачити їхню виставу. Великодня неділя також є “святим днем” у так званому Християнстві й приваблює до себе натовп людей, які приходять побачити виставу нових капелюхів та іншу весняну одіж. Певно, що є декотрі люди, які ходять до своїх церков і серйозно задумуються над смертю і воскресенням Ісуса Христа. Але чому людям у так званому Християнстві треба такого приваблення, щоб привернути їх назад до місць почитання, лише два рази з п’ятдесят двох тижнів? Яке дійсне значення мають ці свята для людей, які є християнами лише два рази на рік? Чи вони дійсно вірять, що Ісус Христос помер, щоб спасти їх? Спасти їх від чого? Чи ви думаєте, що коли свята кінчаються, то вони тоді чуються кращими християнинами, або чи вони почуваються бути лицемірами? Який є ваш релігійний звичай?

² Всі знають, що більшість із церков так званого Християнства є переповнені на Різдво або на Великдень. Але чи ви коли запитували себе: “Чому я ходив? Чи я ходив тому, що цікавлюся громадою? Чи я ходив через якесь суспільне зацікавлення? Або чи ходити до церкви є добра політика для торгівлі? Можливо ви думаєте зустрінути декотрих із ваших політичних приятелів. Чи ви ходили, тому що ви не мали нічого більше важного робити? Ану подумайте! Чи ви справді ходите на ваше релігійне зібрання, щоб навчитися правду про Бога й ваше спасіння?

 3. Яка повинна бути дійсна причина ходити до дому Божого, і як це повинно впливати на особу?

³ Дійсна причина йти до дому Бога повинна бути набирати знання про нашого Творця, Єгову й навчитися більше про Його Сина, Ісуса Христа, який зробив провізію всім із нас набути вічне життя. Ви повинні мати бажання навчитися про спасіння, яке Бог робить можливим усьому людству через Свого Сина й заснованням Божого царства, за яким то царством християни були навчені молитися: “Нехай прийде царство Твоє. Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі”. (Мат. 6:10, АП) Регулярне ходження до дому Божого повинно поліпшити вашу здібність мислення й ви повинні оціняти, що життя є дар від Бога й бажати навчитися чому людство є тут на землі. Навчання правди в домі Божому повинно спонукувати у нас бажання розказувати іншим людям те, що ви навчилися про Божі провізії для людства. Коли ваше місце почитання не спонукує вас розказувати іншим про те, що ви навчилися, то ви повинні шукати іншого місця в якому ви зможете навчитися правди та почитати Бога у правильний спосіб.

 4. (а) Чому Ісус мав звичай регулярно ходити до синагоги? (б) Яку вістку він мав для людей?

⁴ Коли люди почули Ісусові проповіді, то вони дуже дивувалися його способом навчання й почали наслідувати його. З кожним днем вони зростали в правді й почали практикувати те, що Ісус навчав їх. Чи ваша релігія робить те саме для вас? Ісусів звичай був ходити до синагоги кожної суботи, бо він знав, що там він почує читання Слова Божого з Єврейського Писання. Він знав, що там будуть обговорювати й пояснювати його. Одної суботи в Назареті, Ісуса запросили прочитати з Писання й він приложив його до себе. Він знав, що він був помазаний звіщати добру новину вбогим. Це значило, що він мусів ходити від одного місця до другого й говорити до багатьох людей. Він запевняв пригнічених жидів, що буде звільнення поневолених і що з часом вони дістануть свою свободу. Але, як ця обітниця дати прозріння сліпим мала здійснитися? Ісус дійсно давав зір людським очам, але бачити правду і маючи зрозуміння Божого Слова в їхніх серцях і думках було багато важніше. (Луки 4:16—20) Його слухачі могли мати все це коли б вони прийняли наближаюче “царство небесне”. Це вимагало багато проповідування й навчання. Ісус мав велике призначення, але він міг виповнити його з благословенством Єгови. Він був головним вісником усьому людству, проголошуючи прихід Божого царства. Чи люди прийняли його за Божого вісника? Ісус сказав: “Син людський прийшов не на те, щоб йому служили, а щоб послужити, і дати душу свою на викуп за багатьох”. (Мат. 20:28, НС) Справді, що в Божому призначеному часі Ісус відкупить багатьох, і через його царство, ми побачимо як Божа воля буде виконуватися на землі, як і на небі. Чи ваша релігія помагає вам ‘покладати віру в нього’, щоб дістати вічне життя? (Йоана 3:16) Чи ви розказуєте іншим людям про те, що ви навчається й чи ви служите іншим?

 5. Крім своєї служби, що інше робив Ісус?

⁵ Хоч Ісус прийшов, щоб бути вісником, то він також приготовляв своїх учнів ставатися вісниками. Він добре привчав або тренував їх вивченням Божого Слова, а тоді висилав їх регулярно проповідувати те Слово. Християни живучи в нашому століттю мусять так само робити. Вони також мусять ставатися вісниками й проповідувати та навчати всіх добру новину про Боже царство.— Мат. 24:14.

 6. (а) Як Ісусові учні прикладали те, що вони навчалися? (б) Як релігійні провідники дивилися на них?

⁶ Коли Ісус вибрав своїх дванадцятьох учнів, вони відтоді подорожували з ним, навчаючись і проповідуючи. У них також був звичай ходити до синагоги та храму й слухати Ісусової науки. Вони цікавилися чути те, що він навчав. Вони давали йому багато питань, бо хотіли навчитися від нього. По публічних місцях вони мали нагоду брати участь у цікавих розмовах. Деколи він висилав їх по двоє проповідувати в Ізраїлі. Це поліпшило їхню здібність мислення. Вони мали інакші натури та походили з різних доріг життя, і це також додавало цікавости до їхніх розмов. Наприклад, Симон і Андрій були рибалками. Ісус сказав їм: “Ходіть услід за мною, і я зроблю вас ловцями людей”. Вони зараз покинули свого невода й стали наслідувати його. В той самий час Ісус покликав Йоана й Якова. П’ятеро з них зайшли в Капернаум “і негайно в суботу ввійшов він у синагогу, і почав навчати. І вони почали дивуватися його способом науки”. (Марка 1:16—22, НС) Це не були сильні та благородні люди, що наслідували Ісуса, а особи, яких світ уважав за звичайних. Але тому, що вони були з Ісусом і навчалися від нього, то це дуже впливало на них. Ми знаємо, це, бо коли заарештували апостолів й вони стали на суд перед релігійними провідниками, ці “побачили сміливість Петра та Йоана, і спостерегли, що вони були невчені та прості . . . і пізнали їх, що вони були з Ісусом”. (Дії 4:13) Учні користали коли слухали Ісусової науки в синагозі. Його наука робила їх більше дозрілими й робила їх більше здібними ставатися вісниками.

ЗВИЧАЙ АПОСТОЛА ПАВЛА

 7. Яку цікаву точку робиться про Савла в Діях 9:15—20?

⁷ Так як Ісус, ранні християни знали цінність зібрання й вживали синагогу проповідувати іншим. Коли Савло навернувся від Юдаїзму до Християнства, то за “кілька днів, що він був із учнями в Дамасці він зараз почав проповідувати про Ісуса у синагогах, що він був Сином Божим”. (Дії 9:15—20, НС) Коли він пізнав правду, то він зараз почав виявляти свою віру. Савло, якого ім’я пізніше було перемінене на Павло, знав, що найкраще місце де починати своє проповідування було там де сходилося багато людей.

 8. Яку цікаву вістку Павло мав для людей в Антіохії, і де він проповідував її?

⁸ Ісусові учні широко подорожували. Вони мусіли подорожувати, щоб досягнути всіх націй. Коли вони ходили від міста до міста, від області до області, то добра новина про Боже царство проповідувалася й християнський собор зростався. Коли Павло або інші жидівські християни приходили в місто, то вони зараз ходили в синагогу й проповідували в суботу. Вони наслідували Ісусів звичай. Тут маємо приклад, що сталося: “Вони . . . вийшли з Пергії, і прийшли до Антіохії в Пісідії, і зайшли та посідали в синагозі дня суботнього. А по публічнім читанні Закону й Пророків, старші синагоги послали за ними, кажучи: ‘Браття, якщо маєте слово заохочення для людей, то промовте’. Отже Павло встав, і давши знака рукою, сказав: ‘Ви ізраїльтяни й інші, що боїтеся Бога, послухайте’”. (Дії 13:14—16, НС) Павло палко бажав встати й звістити свою віру, і він дав дуже цікаву проповідь, яка є записана в тринадцятому розділі Діях Святих Апостолів. Він розповів історію жидівського народу відтоді коли вони були чужинцями в Єгипті аж до часу суддів та царів. Провівши їх через століття часу, він зараз почав наводити слова Йоана Хрестителя, пророка, який проголошував прихід Христа. Тоді на здивовання всіх людей, він розказав їм про воскресення Ісуса Христа й сказав: “Але Бог воскресив його з мертвих; і він з’являвся багато днів тим, що були поприходили з ним із Галілеї до Єрусалиму, які тепер є свідки його всім людям”.— Дії 13:30, 31 НС.

 9. Як його вістка впливала на людей?

⁹ Ця проповідь апостола Павла в синагозі тої суботи справді зворушила людей. “І коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й з нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою, які промовляючи до них заохочуючи їх перебувати в Божій незаслуженій ласці. А в наступну суботу майже все місто зійшлося почути слово Єгови. Коли жиди побачили натовпи, вони наповнилися заздрістю, і почали хулити та перечити те, що Павло говорив”. (Дії 13:43—45, НС) Павлові та Варнавові треба було відваги, щоб стояти в синагозі та говорити й казати людям: “По суті, Єгова наложив наказ на нас оцими словами, ‘Я призначив тебе бути світлом для народів, щоб ти був спасінням аж до краю землі’. Коли ті з народів почули це, вони почали радіти й прославляти слово Єгови й всі ті, що були праведно нахилені до вічного життя, увірували”. (Дії 13:47, 48, НС) Ті ранні нововірці навчилися правди в домі Божому. Вони навчилися правди, тому що Павло та Варнава були приготовлені давати їм проповідь з Божого Слова. Вони ходили до синагоги розказувати іншим про свою віру так само, як вони робили ходячи від дому до дому, або коли вони були в якомусь іншому публічному місці. Воно було дуже важним для них усе проповідувати добру новину. Це був їхній звичай говорити про цю правдиву релігію, яку вони тепер прийняли. Чи ваша віра в Ісуса Христа спонукує у вас звичай проповідувати й говорити так, як ранні християни робили? Вона повинна!

10. (а) Де Павла можна було знайти коли він був в Атенах? (б) Куди його проповідування завело його?

¹⁰ Коли Павло пішов до Атен, він стався дуже роздратований коли побачив місто повне ідолів і людей почитаючи образи. “Отже він став розмовляти з жидами та іншими людьми, які почитали Бога в синагозі й на ринку щоденно зо стрічними”. При цих відвідинах Павло міг уживати ввесь свій час проповідувати “на ринку щоденно зо стрічними”. Він мусів давати багато проповідей “кожного дня” гурткам людей й особам, бо “декотрі філософи із епікуреїв та стоїків сперечалися з ним, а інші казали: ‘Що цей пустомов хоче сказати?’ А інші: ‘Здається, що він є проповідник чужих богів’. Це було тому, що він звіщав добру новину про Ісуса й про воскресення”. (Дії 17:17, 18, НС) Це дало апостолові Павлові гарну нагоду говорити з тими вченими людьми в Атенах. “Отже вони схопили його й повели в ареопаг, кажучи: ‘Чи ми можемо знати, що то є ця нова наука, яку ти говориш?’” (Дії 17:19, НС) Павло вжив цю нагоду дати чудесне свідоцтво, уповаючи на Ісусові слова: “Бо це не ви будете говорити, але Дух Отця вашого буде говорити через вас”.— Мат. 10:20, НС.

11. Які факти були відкриті про Павлову християнську службу в Коринті та Ефесії?

¹¹ Павлове християнське життя було дуже дієве та цікаве. Нарешті він відійшов від Атен і прибув до Коринту. Там він зустрінув деяких жидів, Акилу з Італії, і Прискиллу. Акила займався тією самою роботою, що Павло коли йому було потрібно грошей, щоб він міг продовжати свою службу. Павло перебував в їхньому домі й вони працювали разом виробляючи намети. “Але кожної суботи, він промовляв у синагозі й переконував жидів та греків”. (Дії 18:4, НС) Це був його релігійний звичай, і так він робив учнів. Який є ваш релігійний звичай? “Павло, перебувавши довгий час із ними, попрощався з братами, і поплинув у Сирію. . . Отже вони прибули в Ефес, і там він лишив їх; але сам ввійшов у синагогу й став розмовляти з жидами”. (Дії 18:18, 19, НС) Павло ніколи не пропускав нагоди. Він цікавився просвяченням ім’я Єгови, доказуючи, “що воно не можливо Богові сказати неправди”.— Жид. 6:18, НС.

12. Як Павло відчувався про товаришування з співвіруючими?

¹² Де б Павло не пішов, він усе планував бути з людьми й коли було можливо, в “домі Бога нашого”, щоб було між ними обмінювання віри. Павлові треба було заохочення, так як кому-небудь іншому і він усе був готовий заохочувати інших. Ось як він висказав це християнам у Римі: “Я прагну вас побачити, щоб подати вам якогось дару духовного для підкріплення вас; або, щоб було обмінювання заохочення між вами, кожен через віру іншого, моєю й вашою”. (Рим. 1:11, 12, НС) Подумайте, як багато добра ви можете предбати вашим братам коли будете висловлюватися в “домі Бога нашого”. Свідки Єгови роблять це по своїх тижневих зібраннях у Залах Царства.

ІНШІ РЕЛІГІЙНІ ЗВИЧАЇ СЬОГОДНІ

13. (а) Чи можна чути вістку “царства небесного” по церквах так званого Християнства сьогодні, а коли ні, то що? (б) Як вістка та поводження Ісуса Христа різниться від вістки папи римо-католицької церкви?

¹³ Релігійний звичай Ісуса та його учнів був уживати “дім Бога нашого”, щоб розказувати правду іншим особам, висловлювати свою власну віру, набирати точного знання Біблії та звіщати Боже царство як єдина надія для людства. Чи по церквах у так званому Християнстві сьогодні відбувається те саме, що по зібраннях ранніх християнів? Чи ви чуєте таку саму біблійну вістку про “царство небесне” так як вона лунала в устах тих, що жили в часі Христа? Або чи ви чуєте у вашій церкві, що організація Об’єднаних Націй є “останньою надією”, яку ми маємо? Чи ви погоджуєтеся з Папою Павлом VI, коли він промовив до організації Об’єднаних Націй, і сказав: “Ми можемо називати нашу вістку бути затвердженням, урочистим моральним затвердженням цієї високої інституції. . . . Люди всієї землі вважають організацію Об’єднаних Націй бути останньою надією згоди й миру; ми припускаємо представити тут, з їхньою даниною честі й надії, також нашу власну данину”?a Дев’ятнадцять століть тому Ісус Христос відкинув царства цього світу, яких Сатана Диявол давав йому й саме перед своєю смертю на стовпі мук він сказав губернаторові Пилатові: “Моє царство не є частиною світу цього”. (Йоана 18:36, НС) Сьогодні, коли головний провідник релігії так званого Християнства каже ‘Ми затверджуємо організацію Об’єднаних Націй’, і каже людям цілої землі звертатися до цієї організації та приймати її за останню надію на згоду та мир, то де ж його віра й наука про Боже царство? Він не має такої віри! Чи ви в дусі всесвітньої церкви хочете прилучуватися до тих, що вже не вірять у Святу Біблію? Провідники так званого Християнства не лише відкинули Боже царство, але вони також старалися покрушити віру своїх членів майже у всю Христову науку.

14. Наведіть різні погляди, які так зване Християнство має у порівнянні з наукою в Біблії й вірою Ісуса Христа.

¹⁴ Дев’ятнадцять століть тому, Ісус навчав, що всі в гробах повиходять, і що коли мертві почують його голос то вони воскреснуть. (Йоана 5:28, 29) А як ця наука змінилася, де тепер священики так званого Християнства кажуть нам, що чоловік іде у вічний вогонь пекла або у чистилище й що кілька йдуть до неба? Така наука є чужа християнинові, бо Біблія каже, що в Шеолі, або гробі, куди людина іде після смерти, “немає ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости”. (Екл. 9:10, НС) Людина спить у гробі (Шеолі), й вже не існує. “Бо ти порох, і до пороху, вернешся”. (1 Мойс. 3:19) Вірний Йов знав це, але він також вірив у Боже царство й у воскресення мертвих. Йов сказав: “О, якби Ти у Шеолі заховав мене, коли б Ти тримав мене таємно, аж поки не перейде гнів Твій, коли б Ти призначив час для мене, та й згадав про мене!” Йова 14:13, НС) Біблія вчить, що чоловік був сотворений, але наука й багато релігійних провідників кажуть нам, що чоловік розвинувся із якоїсь нижчої звірини або іншої форми життя. Кому ви будете вірити, чоловікові чи Богові? (1 Мойс. 2:7) Біблія каже, що Бог так полюбив світ, що післав Свого Сина, щоб спасти його, але священики кажуть, що це сам Бог прийшов, що Христос є Богом і доказати це вони вчать поганську доктрину трійцю. (Йоана 3:16) Ісус Христос наводив із Єврейського Писання й говорив про дні Ноя й Содому та Гомору. Він вірив у написане Слово Боже, але сьогодні багато священиків, які привлащують бути Христовими послідовниками кажуть, що історія про сотворення, про Ноя й його ковчег, про Содому та Гомору, про ізраїльтянів як вони переходили Червоне море, навіть, що народження Ісуса від діви, є байки, або міфи, яких не треба вірити, бо вони не є фактичні або правдиві. Не робить різниці, що провідники так званого Християнства навчають, то свідки Єгови погоджуються із апостолом Павлом, який сказав: “Нехай Бог буде правдивий, а кожна людина неправдива”. (Рим. 3:4, НС) А чому ми знаходимо таку велику зміну в християнській науці з переходом століть? Біблія й на це відповідає.— 1 Мойсея, розділи 1 і 2, 6—8; 1 Мойсея 19:1—29; 2 Мойсея, розділ 14; Луки 1:26—38.

15. Хто є відповідальний про ці різні погляди, і яку практику свідки Єгови наслідують?

¹⁵ Сатана Диявол, Бог світу цього, засліпив очі людям і тримає їх у темряві. (2 Кор. 4:4) Ісус не робив помилки коли він сказав про книжників та фарисеїв, що були релігійними провідниками за його часу: “Вони є сліпі провідники. А коли сліпий водить сліпого, то обоє впадуть до ями”. (Мат. 15:14, НС) На нещастя, дуже багато людей дозволяють, щоб священики різних релігій так званого Християнства мислили за них. Воно було б багато краще вам особисто досліджувати Біблію ніж дозволити фальшивій релігій завести вас у пропасть. Більшість із людей дозволяють, щоб священики молилися за них, а ці молитви переважно є лише читанням молитв із якихось сторінок молитвенника. Присутні на такім релігійнім зібранню не мають заохочення висловлюватися. Між ними нема “обмінювання заохочення”. О, як це різниться від Ісусового часу коли, прочитавши писання, застановлялися над ним і обговорювали його! Свідки Єгови далі мають такий звичай в їхніх вивченнях Вартової Башти. Предсідник заявляє тему вивчення, тоді читає стих з Біблії, що закладає основу дискусії. Журнал Вартова Башта вживається провадити дискусію цілого собору, і сам собор бере участь у цій дискусії.

МОРАЛЬНІ ЗВИЧАЇ

16. (а) Через зміну поглядів про Біблію, як багато почуваються про її закони та накази? (б) Однак, що Боже Слово каже про тих, що нарушують Його заповіді? (в) Який наказ подає Одкриття 18:4, 5 і куди повинні ті, що втікають з Вавилону Великого йти?

¹⁶ Около сорок або п’ятдесят років тому було багато більше вивчень Біблії по домах людей ніж сьогодні. Багато релігійних організацій заохочували домашнє читання й дослідження Біблії. Але сьогодні, Біблію вважають бути лише книгою гарної літератури, що містить кілька добрих думок і висловів й яку можна читати коли нема нічого важнішого робити. Багато людей кажуть, “Як сьогодні хтось може жити при її моральних законах? Біблійна наука про невірність і перелюб є старомодна”. Отже вони заключають, що коли нема нічого злого в полових зносинах перед шлюбом, то чому не мати трохи різноманітности після шлюбу? Така безладність відбувається кругом світу в так званому Християнстві. Але, що воно робить про це? Нічого! Чи священики засліпили очі свої до слів Павла, який писав: “Хіба ви не знаєте, що неправедні царства Божого не вспадкують? Не обманюйте себе. Ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні чоловіки, яких тримають для неприродного вживання, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п’яниці, ні злоріки, ні хижаки — не вспадкують царства Божого”? (1 Кор. 6:9, 10, НС) Хтось може міркувати собі, ‘Коли папа Павло VI каже, що організація Об’єднаних Націй є “останньою надією для людства”, то нащо дальше розвивати думку про Боже царство?’ А коли нема надії в Боже царство, тоді воно стається легко відкидати й моральні закони того царства. Здається, що ціле так зване Християнство відкинуло їх. По суті, світова імперія фальшивої релігії, Вавилон Великий, не має нічого духовного або морального подати своїм людям. Тому то Боже написане Слово каже: “Вийдіть із нього люди мої, коли не хочете бути спільниками гріхів його, і коли не хочете прийняти частину пораз його. Бо гріхи його досягли аж до самого неба, і Бог ізгадав про вчинки його неправосуддя”. (Одк. 18:4, 5, НС) Сотки тисячі людей вже вийшли з Вавилону Великого і вертаються до чистого, звичайного почитання Бога, і вони стаються правдивими християнами. Ви сьогодні знайдете їх товаришуючи з свідками Єгови, тому що вони відчувають потребу досліджувати Біблію й товаришувати з особами, які також вірять у ціле Слово Боже. Ці особи посвятили своє життя чинити волю Єгови, і їхній релігійний звичай тепер є проповідувати про царство Боже, яке є єдиною надією для людства. Щоб бути дальше кріпкими у вірі, яка була передана святим, свідки Єгови регулярно сходяться в “домі Бога нашого”, бо вони знають, що ‘дружба зо світом значить ворожнеча супроти Бога. Отже, хто хоче бути приятелем світові, той стається ворогом Бога’. (Якова 4:4, НС) Ціль християнського собору є підкріпляти один одного в святій вірі й привчати Божих людей проповідувати добру новину, яка міститься в Слові Божому, щоб вони не погоджувалися й не ставалися ‘приятелями світу’. Будьте правдивим християнином. Ходіть слідами Ісуса Христа. Робіть те, що він робив. Будьте християнином кожного дня в році, а не лише в “святі дні”, так як роблять у так званому Християнстві. Зробіть це вашим звичаєм почитати в домі правдивого Бога Єгови й навчатися про те, що Ісус сказав: “Мої вівці слухають голосу мого, і я знаю їх, і вони йдуть слідом за мною. І я життя вічне даю їм”.— Йоана 10:27, 28, НС.

[Примітки]