Користі Божої Нової Угоди Поширюються По Цілому Світі
1. Про здібність служити за посередників, як Мойсей й Ісус Христос різняться один від одного?
ВВЕСЬ духовний “Божий Ізраїль” приймає слова апостола Павла в 1 Тимотея 2:5, 6, НС: “Є один Бог, і один посередник між Богом а людьми, людина Ісус Христос, що дав самого себе на викуп за всіх”. Пророк Мойсей вже був мертвим три тисячі й чотириста років і не міг служити за посередника між Богом а жидівським народом. Але, що сказати про Сина людського, Ісуса Христа? Після його смерти подаючи себе в “жертву”, він воскрес із мертвих і одержав нагороду безсмертного життя на небі з Богом Єговою. Отже він далі служить за “одного посередника між Богом а людьми”.
2. За Писанням до Жидів 8:6—12, Ісус Христос є посередником якої угоди, і з ким?
2 Він є посередником нової угоди між Богом а духовним “Божим Ізраїлем”. На доказ цього надхнений лист до християнських Жидів (8:6—12, НС) каже: “А тепер одержав Ісус краще служіння, поскільки Він посередник і кращого заповіту, який на кращих обітницях був узаконений. Бо коли б отой перший був бездоганний, не шукалося б місця для другого. Бо їм докоряючи, каже: ‘Ото дні надходять’, говорить Єгова, ‘коли з домом Ізраїля й з Юдиним домом Я складу заповіта нового, не за заповітом, що його Я склав був із отцями їхніми, дня, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі єгипетської. А що вони не залишилися в Моїм заповіті, то й Я їх покинув’, говорить Єгова. ‘Оце, заповіт, що його Я складу по тих днях із домом Ізраїлевим’, говорить Єгова”. Цей письменник до Жидів тоді наводить Боже пояснення цієї нової угоди як вона знаходиться в Єремії 31:31—34.
3. Як нова угода рівняється зі старою, і чому?
3 Що ця нова угода була краща від старої угоди Закону з тілесним Ізраїлем, цей письменник показуючи, каже: “Скільки ж більш кров Христа, що себе непорочного Богу приніс святим духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб ми могли приносити святу службу живому Богові? Тому то Він є посередником нового заповіту”.— Жид. 9:14, 15, НС.
4. Отже, згідно з Писанням до Жидів 12:18—24 і 13:20, 21, до чого ті жиди, які прийняли Християнство приступили, і якою кров’ю вони цікавилися?
4 Пізніше в своєму листі, письменник каже цим християнам, що хоч вони були жидами, то вони не приступали до гори Сінай в Арабії де Мойсей служив за посередника. Ні, але яко духовний Ізраїль “ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч ангелів, і до собору первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх — до Бога, і до духів удосконалених праведників, і до Посередника нового заповіту — до Ісуса, і до покроплення крови”. “Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров’ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса, нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити його”.— Жид. 12:18—24; 13:20, 21.
5. Відносно того, що книга Одкриття показує, то яку частину людства приймається в Божу нову угоду через Христа?
5 В Одкриття 7:4—8 апостол Йоан дає назву “дванадцятьом племенам” духовного Ізраїля й каже, що їхнє число є 144,000 або 12,000 з кожного з “дванадцятьох племен”. Одкриття 14:1—5 показує нам цілий духовний “Божий Ізраїль” стоячий на небесній горі Сіон із “Агнцем” Божим, їх посередником, Ісусом Христом. Про цих 144,000 не говориться, що вони були відкуплені від стародавнього Єгипту, але що вони були “відкуплені з-поміж людства яко перший овоч Богові й Агнцеві”. Сьогодні природні, обрізані жиди числяться на 12,867,000, а решта з людства на більше як три тисячі мільйонів. З цього можна бачити, що дуже мало з людства є забрані в Божу нову угоду, якої Ісус Христос був посередником.
6. Скільки осіб сьогодні є ще в новій угоді, і по чім їх можна пізнавати кожного року?
6 Сьогодні мусить бути дуже мало осіб, що є в тій новій угоді яко духовні ізраїльтяни. Цих можна пізнати по тім, що вони святкують Господню Вечерю кожного року в той самий день, а це 14-го нісана (за біблійним календарем), у якому то часі вони приймають символічний хліб та вино. Записи з цілого світу 1965 року, показують, що около 11,500 прийняли спомин і цим чином визнали себе бути в новій угоді з Богом Єговою яко духовні ізраїльтяни.
7. (а) Отже скільки осіб прямо користають із тієї нової угоди? (б) Однак скільки людей на землі сьогодні користають із нової угоди, і скільки ще будуть користати з неї?
7 Тому що так мало осіб було забрано в ту нову угоду передсказана в Єремії 31:31—34, і тому що вони всі мають бути забрані до небесної гори Сіон, то справді дуже мало з людства будуть прямо користати з цієї нової угоди. Однак, увесь світ людства може користати з цієї нової угоди. Так, сьогодні, благословенства нової угоди не є обмежені лише для тих 11,500 духовних ізраїльтянів, які приймають спомин на Господній Вечері. Ні, бо користі від цієї угоди вже поширюються по цілому світі. А головно більше як мільйон поклонників Бога Єгови, які прямо товаришують із цим малим останком духовного “Божого Ізраїля”, користають із неї. Як це може бути й як все людство, живе й мертве, може користати з неї можна бачити з Божого наміру позаді цієї нової угоди.
БОЖЕСТВЕННИЙ НАМІР
8, 9. (а) З чого можна бачити ціль нової угоди? (б) По тім, що Бог сказав на горі Сінай, то яка була ціль угоди Закону?
8 Нова угода заступає місце старої угоди закону з природним Ізраїлем. Отже ціль нової угоди можна бачити в старій. Коли на горі Сінай в Арабії, Бог обіцяв привести ізраїльський народ в угоду з Ним через посередника Мойсея, Він сказав: “Ви бачили, що Я зробив був Єгиптові, і носив вас на крилах орлиних, і привів вас до Себе. А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля — то Моя. А ви стенете Мені царством священиків та народом святим”.— 2 Мойс. 19:4—6.
9 Зауважте вислови “власністю Моєю”, і “царством священиків та святий народ”. Коли вони будуть точно дотримувати свою частину цієї угоди з Богом, то народ природного Ізраїля мав статися чимось. А чим він мав статися? Божою постійною спеціяльною “власністю більше всіх народів”. Вони мали статися, не святим народом у якому декотрі члени будуть служити як священики, а інші як царі, але “святим народом”, що мав бути “царством священиків”. Цебто сказати кожний член цього “святого народа” буде царським священиком. Цілий “святий народ” мав служити Богові яко царське священство.
10, 11. (а) Чи угода Закону доповнила тієї цілі, і що Єремія натякав про це? (б) Чи нова угода також не досягне своєї мети, і які сприятливі фактори вона має?
10 Бог мав цю річ на думці, але чи Він добуде її лише з одного народа природного, обрізаного Ізраїля? Коли б природний Ізраїль скористав із цієї нагоди й стався “царством священиків”, о що за користі могли б плисти до решта людства з якого Бог вибрав їх статися спеціяльною “власністю”, Його “святим народом”!
11 Більше як вісім століть по Мойсейові, Бог Єгова надхнув Свого пророка Єремію передсказати нову угоду, показуючи, що ізраїльський народ не дотримував Божих вимог. Яко народ вони не стануть Його спеціяльною “власністю”, Його “святим народом”, Його “царством священиків”. Більше як шістсот років пізніше прийшов посередник тієї обіцяної нової угоди, Ісус Христос, Син Божий із неба. Він, бувши без гріха, досконалий яко чоловік, міг постачити потрібної жертви постарати кров, щоб заснувати нову угоду між Богом а духовним Ізраїлем. А який був її намір? Такий самий як намір старої угоди у Мойсейовому законі. Стара угода не придбала “царства священиків”. Чи й нова угода також утратить свою ціль? Ні! Бо “кров заповіту” є краща від звірячої крови, якою Мойсей кропив по книзі Закону й ізраїльтянів. Тут також є кращий посередник, який не вмирає так як Мойсей. Отже ми читаємо:
12, 13. Те, що він живе повіки дає якої здібности Божому Первосвященикові на користь тих, що є забрані в нову угоду?
12 “Він, що навіки лишається, безперестанне священство він має. Тому він може завжди й спасти тих, що приступають до Бога через нього, бо він завжди живий, щоб за них заступитись. Бо такий високий священик яко цей є потрібний нам, вірний, без догани, відлучений від грішників, що вищий над небесами”.— Жид. 7:24—27, НС.
13 Через цю дуже важну харахтерну рису, то Божий Первосвященик, Ісус Христос, може цілком спасти своїх 144,000 вірних послідовників, “дванадцятьох племен” духовного “Божого Ізраїля”, статися Божим “святим народом”, Його спеціяльною “власністю більше всіх народів”, його “царством священиків”. Факт є, що апостол Петро прикладає ці самі слова до християнів, яких він називає “тимчасовими жителями порозкидані”, “ті, що були вибрані за передбаченням Божим, Отця, посвяченням духа, на покору й окроплення кров’ю Ісуса Христа”.— 1 Пет. 1:1, 2, НС.
14. Згідно з Петром й протилежно тим жидам, які відкинули Христа, то чим християни в новій угоді стаються?
14 Говорячи про різницю між ними а природними жидами, які відкинули Господа Ісуса Христа, жидівський християнський апостол Петро каже: “Для цієї цілі й вони були призначені. Але ви є вибраним народом, царським священством, святий народ, люди спеціяльної власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, що покликав вас із темряви до чудового світла Свого. Бо ви колись не були народом, але тепер ви є Божим народом; ви були ті, що не мали помилування, але тепер ви помилувані”.— 1 Пет. 2:8—10, НС.
15. Як Йоан показує в Одкритті, що духовні ізраїльтяни в новій угоді не тратять свою ціль?
15 Духовний Ізраїль у цій новій угоді, не тратить свою ціль статися “царством священиків”. На доказ цього апостол Йоан каже, що це стається через Посередника, Ісуса Христа, кажучи: “Йому, що нас полюбив і обмив нас від наших гріхів кров’ю своєю — і він зробив нас бути царством, священиками Богові й Отцеві своєму,— так йому слава та сила на вічні віки! Амінь”. (Одк. 1:5, 6, НС) Також у цьому Одкритті, якого Йоан дістав, він бачить символічних двадцять чотирьох старців, які належно признають Агнця Ісуса Христа й кажуть: “Ти був заколений і кров’ю своєю ти викупив людей Богові з кожного племени, і язика, і люду, і народу, і ти зробив їх царством і священиками нашому Богові, і вони будуть володіти як царі над землею”.— Одк. 5:8—10, НС.
16, 17. Як Йоан в двадцятому розділі Одкриття бачить, що нова угода досягнула своєї цілі?
16 Ця нова угода дійсно виводить “царство священиків”, яких апостол Йоан пізніше бачить в одкриттю дане йому. Бачивши Сатану Диявола зв’язаного й ув’язненого в безодні на тисячу років Христового царювання, Йоан каже:
17 “І я бачив престоли та тих, хто сідів на них, і суд був даний їм. Так, я бачив душ тих, що були вигублені сокирою за свідчення про Ісуса й за Слово Боже, і тих, що не почитали дикої звірини, ані образа її, і які не прийняли знамена на чола свої й на руку свою. І вони ожили, і царювали як царі з Христом тисячу років. ... Це є перше воскресіння. Блаженний і святий, хто має частку у цьому першому воскресінні; над цими друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і будуть царювати з ним як царі тисячу років”.— Одк. 20:4—6, НС.
18. Як народ духовного Ізраїля рівняється з священством стародавнього Ізраїля?
18 Таким чином цілий народ духовного Ізраїля стається “царством священиків” разом із Божим Первосвящеником Ісусом Христом. В стародавньому Ізраїлі лише Ааронова родина була призначена бути священиками під Аароном, першим первосвящеником. Вони не були “царські священики”, не були “царством священиків”, щоб володіти над решта Ізраїлем.
19. Хто в Ізраїлі нарешті отримав царські сили, і яка угода була зроблена про цей привілей?
19 Століття пізніше, коли Бог Єгова дав Ізраїльському народові тілесного царя, він підніс Давида з Віфлеєму статися другим царем над цілим Ізраїлем, без священицької сили. Через Давидову сердечну відданність до божественного почитання, Бог Єгова зі Своєї власної волі зробив угоду з Давидом про вічне царство в його родині.
УГОДА ПРО ЦАРСТВО З ДАВИДОМ
20. Угода про царство була зроблена в якій іншій угоді, і як царство Постійного Спадкоємця було взято з-під тієї іншої угоди?
20 Ця угода про царство була зроблена з чоловіком, що був під старою угодою Закона й таким чином була включена в угоді Закона. (2 Сам. 7:8—17; 5 Мойс. 17:14—20) Чоловік, який доказав себе бути постійним спадкоємцем тієї угоди царства був чоловік, який народився під угодою Закона, а саме, Ісус, спадкоємець Давида. (Гал. 4:4) Але Ісус виповнив Закон тієї старої угоди, і навіть умер яко людська жертва Богові, і в цей спосіб вийшов з-під тієї угоди Закону. Отже його царство не є під угодою Закона.— Рим. 7:1—6; Мат. 5:17—19; Ефес. 2:13—15; Кол. 2:13, 14.
21. (а) Хто був Мелхиседек, і чи Давид стався його наступником? (б) Але в Псалмі 110:1—6, що Єгова присягнув, що має споріднення з Мелхиседеком?
21 Певно, що Бог Єгова мав першого царя на землі, на ім’я Мелхиседек, цар Салиму. Він також був “священиком Всевишнього”, і бувши таким священиком, він одержав релігійну десятину від патріярха Авраама, якого він, яко священика благословив. (1 Мойс. 14:18—20) Мелхиседек царював на якийсь час над землею, яка пізніше була дана ізраїльському народові, але він сам ніколи не був під угодою Закона. Цар Давид із Ізраїля не був наступником царя Мелхиседека й він не був подібний до нього. Але в Псалмі 110:1—6, цар Давид сказав, що Бог Єгова присягнув, що прийде священик повіки такий як Мелхиседек і що цей священик буде сидіти на царському престолі, навіть по правиці Бога на небі. Цар Давид признав, що цей надходячий небесний Цар-Священик буде його “Господом”.
22. (а) Чи Божа обітниця про Мелхиседека була частиною старої угоди Закону, і чи вона була зроблена для 144,000 духовних ізраїльтянів у новій угоді? (б) Коли Бог так присягнув на сповнення Псалми 110:4?
22 Бог Єгова зробив присягу відносно цього “священика до часу необмеженого по чину Мелхиседека”. Цей обіт не мав нічого до діла зі старою угодою Закона з ізраїльським народом. Він не був частиною тієї угоди й не був включений в ній, так як цар Мелхиседек сам ніколи не був під ізраїльським законом. Бог Єгова присягнув Ісусові Христові, що він буде священиком повіки так як був цар Мелхиседек. (Жид. 5:5—10) Але Бог не робить цієї присяги тим 144,000 духовним ізраїльтянинам, які наслідують Ісуса й які є під новою угодою. Отже Божа присяга відносно царського священства так як присяга Мелхиседекові є особиста угода. Бог зробив її лише з Ісусом Христом. А коли Він зробив цю присягу? Це сталося тоді коли Він посвятив Ісуса святим духом по його хрещенні в воді. Божа обітниця й посвячення визначали Ісуса бути Священиком та Посередником нової угоди.— Жид. 5:4—10.
23, 24. (а) Що нам сказати про те чи нова угода була особистою угодою? (б) Про що Ісус Христос робить угоду з тими в новій угоді, і яку угоду Бог перше робить із Ісусом Христом?
23 Але ця нова угода не є особистою угодою. Це є угода, яку Бог робить через посередника з людьми, з цілим народом, щоб вони сталися царством священиків. Але з ким цей народ під новою угодою буде “царством священиків”, або “царським священством”? На це питання Посередник нової угоди дав відповідь тієї ночі коли він установив Господню Вечерю й згадав про цю нову угоду. Після того коли його вірні апостоли розмовляли між собою і питали, “котрий з них буде найбільший”, Ісус сказав: “Ви ж оті, що перетривали зо мною в спокусах моїх, і я вам заповітую царство, як Отець мій мені заповів, щоб ви в царстві моїм споживали й пили за столом моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих”.— Луки 22:24—30.
24 Зауважте, що тут Ісус Христос говорить про те, що він називає “моє царство”. Це він робить угоду зі своїми учнями про царство, а саме, що вони будуть із ним у його царстві. Але перше Бог Єгова робить Свою власну угоду про царство з тією одною особою, з Ісусом Христом. Після цього Ісус Христос приводить своїх 144,000 учнів у своє царство з ним. Для цієї цілі він стається посередником нової угоди між Богом а його 144,000 учнями, і це ця нова угода включає священство, посада, якої Ісус не згадував коли він говорив, що зробить угоду зі своїми учнями про царство. Яко священик подібний до Мелхиседека, Ісус царює на небі.a
ЦАРСТВО СВЯЩЕНИКІВ
25. Для кого нова угода є обмежена, але однак хто буде користати з неї, а особливо коли?
25 Ця нова угода є обмежена лише до “святого народа” до 144,000 духовних ізраїльтянів. Однак користі з цієї угоди поширяться по цілому світі. А як це? Це тому, що вона виводить “царство священиків”, або “царське священство” служити під царським Первосвящеником, Ісусом Христом, Царем-Священиком, подібний до Мелхиседека. Цією новою угодою Бог виводить “царське священство” під Ісусом Христом на користь цілому світові. Користі цього “царства священиків”, яких видасть нова угода буде головно об’являтися протягом тисячу років коли вони “будуть священиками Божими й Христа, і будуть царювати з ним”.— Одк. 20:4—6.
26. Хто користав із служби Павла й Тимотея, які були “вісниками нової угоди” за їхнього часу, і хто сьогодні користає зі служби останка?
26 Але користі від цієї нової угоди вже почали поширюватися по цілому світі. Дев’ятнадцять століть тому апостол Павло писав духовним ізраїльтянам у місті Коринт, Греції, і сказав: “Наша здібність від Бога. І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа,— бо буква [писання Мойсея] вбиває, а дух оживляє”. (2 Кор. 3:5, 6) В той час, Павло й його друг Тимотей були “вісниками нової угоди”. З їхньої служби користали лише духовні ізраїльтяни, які ставалися частиною нової угоди. Але сьогодні останок “вісників нової угоди” служить на користь цілого людства.
[Примітки]
a Богові Єгові не потрібно робити нової угоди про царство з Ісусом, щоб він прийняв Давидів престол, бо Ісус по народженню увійшов у ту стародавню угоду про царство, яку Бог зробив із Давидом. Таким чином він стався Постійним Спадкоємцем Давидового царства. Але Божий обіт про вічного священика подібний до Мелхиседека є щось інше. Це є угода про небесне царство. Це є особиста угода про царство зроблена лише з Ісусом Христом. Отже тих двоє угод про царство не відносилися до ізраїльського народа або до Христових учнів, але лише до самого Ісуса Христа. З другого боку новий заповіт робиться через посередника, Ісуса Христа, з його 144,000 учнями. Ця нова угода з “святим народом” духовних ізраїльтянів виводить “царство священиків”, служити під Ісусом Христом, Царем-Священиком, подібний до Мелхиседека. Отже у Луки 22:28—30 Ісус призначив царство своїм учням. І нам треба розрізняти між угодами про царство, які відносяться лише до одної особи, Ісуса Христа, а новим заповітом, що відноситься до народа духовного Ізраїля. Ісус Христос стався Царем-Священиком на небі через обіт Бога Єгови, а не через нову угоду.