Жнива — час радости

ДЛЯ хлібороба нема більшого радісного часу від жнив. Що може виглядати кращим для нього від поля золотого збіжжя, готове збирати в комори? Це значить харч, життя, щастя, час добробуту, не лише для нього, але і для тих, що мешкають по містах. Хлібороб і його помічники можуть вважати жнива з великим задоволенням, тому що від них вимагалося багато праці — перше орати, тоді сіяти — і багато терпеливости. Жнива також вимагає тяжкої праці, але це виконується з веселим серцем.

Щодо людської історії, це тепер є час жнив. Хоч світові обставини можуть виглядати ненадійні, дійсно час великого добробуту, фізичного й духовного живлення і великого щастя, якого світ ніколи не знав, є дуже близько, бо це є Божі жнива. Це дуже тішить нас. Але як ми знаємо це? Вам буде радісно, коли ви побачите опис цих жнив у Біблії й коли застановитеся над ними, ви побачите як ясно й гарно вона малює образ описуючи докладно прекрасні діла, які Бог тепер виконує і речі, які Він плянує для землі в дуже близькій майбутності.

Про ці жнива говориться в 14-му розділі Об’явлення, але ми краще зрозуміємо цей розділ коли перше звернемося до слів найбільшого вчителя, який коли ходив по землі й який навчав дуже звичайним та легко-зрозумілим способом. Слова цього Вчителя та його учнів дуже ясно пояснюють книгу Об’явлення, так що жодного непорозуміння не може бути.

Бог Єгова, яко великий Хлібороб, цікавиться Своїм полем. Говорячи про себе й співхристиянів, апостол Павло каже: “Бо ми співробітники Божі, а ви — Боже поле, Божа будівля”. (1 Кор. 3:9) Він пояснює, що коли він і його друзя працюють у полі, то це Бог дійсно дає ріст і овоч. Ісус, бувши Божим головним робітником, Сівач пшениці, вже продовж, 1,900 років наглядав над роботою сіянням. (Мат. 13:37) Це була величезна робота, включаючи кожний народ на землі. Так як зі всіма жнивами, це вимагає багато часу. Збіжжя мусить бути зріле, і пори року дозрівають збіжжя на час. Отже Бог призначив час для жнив і стримує овоч аж поки не прийде той призначений час.

При кінці єврейського ладу, від 33 до 70 р. З.Д., був час жнив єврейського поля. Ах, що за жнива це були, коли першого дня жнив, зібралося 3,000, і незадовго, 5,000 лише в Єрусалимі! (Ів. 4:35—38; Дії 2:41, 47; 4:4) А коли прийде час жнив для цілого поля, для цілого світу? Ісус назвав цей час “кінець цього ладу”. (Мат. 13:39, НС) А коли це є? Апостоли хотіли знати, і запитали Ісуса як вони зможуть пізнати кінець цього ладу. На відповідь він говорив про незрівняний час клопоту, якого світ зазнає сьогодні, і велику роботу, яка буде виконуватися в часі жнив, а саме, проповідування “цієї доброї новини царства” по всій залюдненій землі, на свідоцтво всім народам. (Мат. 24:3, 7—14) Ця робота буде виконуватися нагально, без втрати часу, бо жнива завжди є коротший час від пори в якій збіжжя росте і зерно повинно зібратися перед тим ніж буде запізно.

Маючи цю інформацію ми тепер є готові заглянути до Об’явлення з більшим розумінням. Ісус, давав Об’явлення, в 14-му розділі, в стихах 6 і 7, де він показує, що проповідування вічної доброї новини буде Божою роботою визволення під керованням ангельської сили. І у стихах 8 до 12 він каже, що ця робота буде виконуватися в дуже тяжких часах, але з радістю для багатьох, а тоді каже символічною мовою:

“І я глянув,— і ото біла хмара, а на хмарі сидить подібний до людського Сина. Він мав на своїй голові золотого вінця, а в руці його гострий серп”.— Об. 14:14.

Син людський з золотим вінцем на своїй голові буде сам Господь Ісус Христос після його укороновання на небесній горі Сіон після закінчення Часів Поган у 1914 р. З.Д. У притчі про роботу проповідування, яку він буде виконувати, він говорив про себе, як приходячи на небесних хмарах. Багато століть перед цим пророк Даниїл бачив у видінні Сина людського приходячи на небесних хмарах прийняти царську силу. Це було перед Божим престолом у невидимих небесах. Хмари представляють невидимість, бо коли Ісус вознісся на небо хмара закрила його, так що учні вже більше не могли бачити його. Об’явлення 14:14 сходиться з Об’явленням 1:7, де говориться, що Ісус приходить у хмарах. Отже в цій духовній формі, укоронований царською силою, Ісус є присутній невидимо, як він звертає свою увагу й силу на землю. Його можна бачити тільки очима серця оцінення, а не буквальними фізичними очима. (Ефес. 1:18) Він тепер має царську силу й земля є підкорена йому; отже він має владу зменшити який-небудь ріст у ній.

“І інший ангел вийшов із храму, і гучним голосом кликнув до того, хто на хмарі сидів: ‘Пошли серпа свого й жни, бо настала година пожати, дозріло бо жниво землі’. І той, хто на хмарі сидів, скинув додолу серпа свого,— і земля була вижата”.— Об. 14:15, 16.

Ця сцена цілком сходиться з Ісусовими словами в притчі про пшеницю і кукіль, коли він сказав: “Женці, це ангели”. (Мат. 13:39) Чи ангел тут розказує Цареві, що він має робити? Ні, але так як було показано в притчі про пшеницю і кукіль, він лише повідомляє Царя, що жнива вже готові.

Згідно з Ісусовими словами, жнива будуть вимагати або включати роботу розділення: “Хай [пшениця й кукіль] разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов’яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї”. (Мат. 13:30) А хто є “пшениця”, то всім буде ясно: “Син людський пошле своїх ангелів, і вони позбирають із Царства його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня, і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів. Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця”.— Мат. 13:41—43.

Отже коли Ісус перебрав свою царську силу у 1914 р., при кінці Часів Поган (Луки 21:24), він мусів відлучувати своїх правдивих послідовників, пшеницю від багато мільйонів так званих християнів на землі. Від великого відступлення, яке почалося після смерти апостолів до Ісусового другого приходу, не було можливо розпізнати хто були правдиві християни, тому що так багато кукіль-подібних синів Диявола, так званих християнів повиростало, що було неправильне представлення, що саме правдиве Християнство є. Кукіль-подібні люди були сучасні вавилонці, ті, що поклоняються згідно з світовою імперією вавилонської релігії. Коли Вавилон упав у 1919 р., стративши свою силу над тими, що хотіли втікти від нього, то розділення вавилонських прихильників, включаючи й так званих християнів, почалося.

У 1919 р. почалися жнива коли звільнення останку 144,000 спадкоємців царства від Вавилону Великого почалося. Це того року Свідки Єгови почали відважно проповідувати вістку, що Боже царство було засноване на небесах. Ісус сказав, що його вівці почують його голос і пізнають його: так то сталося, і проповідування цієї доброї новини Царства розділювало правдиву пшеницю від кукілю. Багато більше почули й вийшли з Вавилону Великого як і решта Диявольської організації прилучитися до цієї роботи проповідування. Відтоді число цих вісників швидко розросталося. Що це є правда можна бачити з збільшення в числі тих, які сходяться на Господню вечерю кожного року і які беруть участь у спомині, показуючи, що вони є Христовими послідовниками й мають небесну надію, так як одинадцять вірних апостолів, які споживали вечерю започатковану Ісусом Христом дев’ятнадцять століть тому. Але, прийшов час коли число учасників почало меншитися. Що це показувало? Це показувало, що число покликаних до небесного царства, а саме 144,000, вже було повне і з них уже більше вмирало ніж додавалося. Як же це міг бути час щастя для 144,000 посвячених?

Нам лише треба вернутися до Об’явлення 14:13 за відповідю: “І почув я голос із неба, що до мене казав: ‘Напиши: Блаженні ті мертві, хто з цього часу вмирає в Господі! Так, каже дух,— вони від праць своїх заспокояться, бо їхні діла йдуть за ними слідом’ ”.

Соломон звернув свою увагу будувати храм у четвертому році після його вкороновання. Ісус приступив до Івана охреститися в Йордан ріці 29 р. З.Д., де він був посвячений святим духом як Месія, Цар, а три роки з половиною пізніше він відвідав храм в Єрусалимі й переглянув усі речі. Наступного дня він провів суд у ньому, вигнавши комерційних грошолюбів. У гармонії з цим часом, три роки з половиною після того як він прийняв царську силу, Ісус прийшов у свій духовний храм на суд. (Марка 11:11, 15—17) Перше він звернув увагу на своїх вірних послідовників, які спали сном смерти, включаючи його вірних апостолів. А ради якої цілі? Апостол Павло пояснює це в 1 Солунян 4:16, кажучи: “Сам бо Господь із наказом, при голосі Архангела та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі”.

Але, що сказати про його духовних братів, які ще далі проповідували відтоді аж до часу смерти. Вони є ті, про яких згадується в Об’явленні 14:13, які вмирають в єдності з Господом, єднаючись із ним у подобі його смерти, щоб могли з’єднатися з ним у подобі його воскресіння. Вони є немов поховані з ним хрещенням у його смерть. (Рим. 6:3—5) Хоч умирати не є приємно, то однак вони є щасливі. А чому? Тому що вони не мусять спати смертю так як вірні апостоли й інші за минулих століть, очікуючи приходу Господа Ісуса в його царській славі.

Сам Ісус, умерши дев’ятнадцять століть тому спав три дні сном смерти. (1 Кор. 15:20) Його послідовники зазнають те, що Ісус зазнав, вони вмирають “смертю подібна до його”, щоб могли воскреснути так, як він воскрес. (Фил. 3:10) Їхній Провідник ‘помер тілом, але ожив духом’. (1 Пет. 3:18) Отже його послідовники дістають духовне, небесне воскресіння, якого неможливо бачити людськими очима. Вони зазнають те, що апостол Павло передсказав, кажучи: “Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось, раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона, і мертві воскреснуть, а ми перемінимось! Мусить бо тлінне оце зодягнутись у нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя. А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, а оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: ‘Поглинута смерть перемогою’ ”.— 1 Кор. 15:51—54.

“Так, каже дух, нехай вони спочивають від труду свого, бо те, що вони чинили піде з ними”. Коли вони були на землі, вони тяжко працювали в службі Єгови, в Його полі діяльности й це вони робили під недосконалими обставинами в недосконалому тілесному тілі. Але, тепер воскресши до безсмертности на небі, вони далі служать у Царстві, беручи своє місце з Агнцем Божим на небесній горі Сіон, і жодне переслідування, навіть смерть, яку вони зазнали не може порівнятися з цим непорівняним щастям в яке вони ввійшли на вічні віки на небесах. Так як каже апостол: “Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з’явитися в нас”.— Рим. 8:18.

Але жнива ще не закінчилися, бо досі лише первоплід зібрався. Жодні жнива не кінчаються лише первоплодом. У Божому законі до Ізраїля, первоплоди кожних жнив були виключно посвячені лише Богові в Його храмі. Так само, первоплід цих жнив є Божим спеціяльним посіданням. (1 Пет. 2:9) Але він мав ще інших зібрати. Тисячі більше почали слухати добру новину про засноване царство й почали прилучуватися до зменшаючого числа помазаного останку. Але ці не брали участи у спомині Господньої вечері як духовні брати Ісуса Христа. Вони не показували, що в них була небесна надія духовним породженням, але висказували надію жити вічно в земному раю, який скоро наближається.— Рим. 8:16, 21—23.

У 1931 р. посвячений останок прийняв Біблійне ім’я Свідки Єгови. Того самого року почалася робота “позначення”. Зрозуміння Єзекіїлевого пророцтва, в 9-му розділі відкрило, що було ще багато інших, які зітхали про огидні речі в так званому Християнстві між так званими християнами й що Христові духовні брати повинні зробити знак на їхніх чолах, щоб відзначити їх як поклонників Єгови й підданців Його царя Ісуса Христа. Іншими словами, тепер почалася велика робота освіти. Але, в 1935 р. було показано, що “велика громада” про яку говориться в Об’явленні 7:9—17 була земна кляса Бога-боязливих людей визволені з Вавилону Великого.

Це придбало велике щастя та радість проповідникам царства й відчинило нагоду на щастя для безліченної “великої громади” по цілій землі. При закінченню жнив зібралося сотки тисяч більше осіб. Це є “інші вівці”, яких пастух Ісус Христос передсказав в Івана 10:16, бути “не з цієї кошари”, “маленького стада” спадкоємців Царства, але ті, що мають надії втішатися вічним життям на землі в щастю. Тепер ми бачимо, що дуже велика більшість вісників доброї новини Царства є ці “інші вівці”, бо на святкуванню Господньої вечері по цілому світі, 16-го квітня 1965 р., число останку, які брали участь у спомині, беручи хліб і вино, зменшилося до 11,550, а загальне число покірних осіб, які регулярно проповідують добру новину про царство збільшилося до 1,034,268.— Мат. 25:31—40.

Нема сумніву, що жнива вже кінчаються. Незабаром з землі вижнеться всіх синів царства, посвячених спадкоємців Царства, як і велику громаду “інших овець”, які повиходять із Вавилону Великого і яких Пастух-Цар, безпечно проведе через руїнницький кінець цього ладу і в новий лад під “новими небесами й новою землею”. (2 Пет. 3:13) Великий Хлібороб і Рільник, Бог Єгова, любить цих. Він уживає їх служити Йому в Його храмі разом із “деяким первоплодом” помазаними духовними братами Христа. (Як. 1:18) У стародавніх часах цих із “великої громади” представляли не-єврейські Нетани, раби й рабині, чоловічі як і жіночі співаки і “сини слуг Соломона”, які вийшли з Вавилону з єврейським останком і вернулися до Обіцяної Землі у 537 р. перед З.Д. після того як Кір видав свій декрет визволення.— Езд. 1:1—6; 2:43—58, 64—70.

О, які великі жнива Бог Єгова збирає в цьому величезному полі, світі! Вкоронований цар Ісус Христос і його женці, ангели, збируть всю пшеницю. Яке благословенство і радість для тих, які помагають у цих жнивах проповідуванням доброї новини про Царство саме в Божому полі! Яке щастя для тих, які тепер збираються, бо і вони помагають у цій роботі маючи надії втішатися досконалим життям і вічним щастям в новому порядкові! Понад усе, Великий Власник поля і Господь жнив має найбільше щастя за всіх у виповненню Свого наміру і обдаровуючи вічним життям тих, що почують добру новину й докажуть себе бути з правильного роду будучи зібрані в Його комори вічного благословенства.

Але з кожними жнивами є молотіння та топтання. Об’явлення описує це нам також даючи нам проблиск того, що ще має статися після того як овоч жнив буде ввесь зібраний. Будемо розбирати про цей проблиск у пізніших числах Вартової Башти.