Божа провізія благословити людство

ЯКА люба є провізія, яку Єгова зробив через Свого Сина благословити осіб усіх рас та народів! Він обіцяв визволення від пригнічення, гріха й смерти. О, яка прекрасна надія! Але як може таке чудове визволення здійснитися? Як Бог поблагословить людство?

Воно є важно для нас оцінити, що ці благословенства прийдуть до людства тільки через Ісуса Христа. З цієї причини, Бог надхнув апостола Петра сказати про Ісуса: “І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали”. (Дії 4:12) Набираючи акуратне знання про цю провізію й віруючи в Божі наміри в зв’язку з Христом ви можете поставити себе в ряд цих гарних благословенств вічного життя.

СПОДІВАННЯ ВИЗВОЛИТЕЛЯ

Тисячі років вірні люди чекали на сповнення цієї надії й Божі обітниці давали їм добрих причин чекати. Бог Єгова дав обітницю предкові єврейської родини, Авраамові, що “всі народи землі” будуть благословитися через його “насіння”. (1 Мойс. 22:18) Те “насіння” доказалося бути Ісусом Христом. Писання дуже ясно показують це, кажучи: “А обітниці дані були Авраамові й насінню його. Не говориться: ‘І насінням’, як про багатьох, але як про одного: ‘І Насінню твоєму’, яке є Христос”.— Гал. 3:14—16, 28, 29.

Бог також постачив священство й жертви під Законом даний Ізраїлеві. Ці також показували на Ісуса. “Тому то Закон виховником був”, каже Біблія, “до Христа”. (Гал. 3:24) Священицькі обов’язки під Законом звертали увагу людям на Ісуса яко Первосвященика. Вони показували на те, що він пожертвує своє власне людське життя статися способом, який навіки відбере гріхи й принесе визволення навіть від смерти. То з цієї причини Іван Хреститель показав на Ісуса і сказав: “Ось, Агнець Божий, що на себе гріх світу бере!”— Ів. 1:29; Євр. 9:11, 12.

Крім цього, Бог Єгова предсказав, що той через якого прийде вічний мир для людства буде з Давидової родини і він буде царювати навіки. Ангел Гавриїл, проголошуючи Ісусове тілесне народження, сказав до Марії: “Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Бог Єгова дасть йому престола його батька Давида. . . . І царюванню його не буде кінця”. (Луки 1:32, 33, НС; Іс. 9:6, 7) Але не так як Давидове царювання, яке було обмежене лише до малої околиці на землі, Ісус буде царем Божого небесного царства й зацарює над усією землею. Біблійне пророцтво про його царювання каже: “І він запанує від моря до моря, і від ріки аж до кінців землі”.— Пс. 72:8; Дан. 7:13, 14.

Так, ціле Слово Боже звертає нам увагу на Ісуса Христа бути тим через якого Бог Єгова придбає людству благословенства вічного життя. Мале диво, що вірні люди так надіялися на сповнення обітниць про нього. Але де і коли цей Ісус мав початок?

ПЕРЕДЛЮДСЬКЕ ІСНУВАННЯ

Чи ви знали, що Ісус уже існував перед тим ніж він народився людиною на землі? Біблія каже, що він був Божим “первородженим” Сином. Це значить, що він був сотворений перший перед усіма іншими синами Божої родини. Він також є Божий “однородний” Син, себто сказати, єдиний, якого Бог Єгова сотворив Сам; все інше почало існувати через нього, бо він стався Божим Головним Представником. Так то перед його народженням як людина на землі він служив на небесах, де він був названий “Слово”, або Божий промовець.— Ів. 1:3, 10, 14; Кол. 1:15—17.

Тому то Ісус міг сказати: “Перш, ніж Авраам був,— я є”, і “Я — хліб живий, що з неба зійшов”. І він міг запитати: “А що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше він був?” (Ів. 8:58; 6:51, 62) Відносячись до високої посади, яку він мав на небі, Ісус молився: “І тепер прослав, Отче, мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе я мав, поки світ не постав”.— Ів. 17:5.

ЙОГО ЖИТТЯ НА ЗЕМЛІ

У гармонії з Божим наміром поблагословити вірних людей, прийшов призначений час для цього небесного Сина статися людиною на землі. Тут Бог мусів зробити чудо. Єгова через Свого святого духа або дієву силу, передав життя Ісуса з неба в утробу єврейської діви Марії. Проголошуючи цю подію, ангел Гавриїл сказав: “Дух святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий”.— Луки 1:35.

Творець мав силу вчинити це диво. Певно, що Той, Який міг сформувати першу жінку з здібністю родити дітей міг спричинити жінці зачати дитину без людського батька, Сам Бог був відповідальний за життя дитини. Ця дитина, Ісус, не була Богом, але Божим Сином. Вона була досконалою людиною, без Адамового гріха. А як це було можливо? Тому, що так як ангел сказав, “сила Всевишнього” була відповідальна; вона навіть провадила його ростом в утробі Марії.

Так як було предсказано століття наперед, Ісус народився в місті царя Давида, в Віфлеємі Юдейському. (Мих. 5:2) Він жив зі своєю матір’ю й названим батьком, Йосипом, бувши теслярем, аж поки йому не було тридцять років. Він виріс членом великої родини, і тому був добре відомий в його області, бо пізніше говорили про нього: “Чи ж він не син теслі? Чи ж мати його не Марією зветься, а брати його — Яків, і Йосип, і Симон та Юда? І сестри його не всі з нами?”— Мат. 13:54—56.

Коли йому було тридцять років, прийшов Божий час для нього покинути теслярування. Отже він приступив до Івана Хрестителя, щоб охреститися цілковитим зануренням під воду Йордан ріки. (Луки 3:21—23) Це показало, що він представив себе Богові чинити роботу ради якої Бог післав його на землю. Своїм хрещенням Ісус поставив приклад усім, що покладуть віру в нього, і пізніше він наказав, щоб усі, які ставалися учнями його також охрестилися.— Мат. 28:19, 20.

Але, ще щось іншого сталося в Йордані з Ісусом. Небеса відчинилися, Божий дух зійшов на нього, і Сам Бог промовив із неба, кажучи: “Це Син Мій улюблений, що його Я вподобав”. (Мат. 3:16, 17) Тут не було жодної помилки, це був той, якого Божі пророки предсказали! Там в Йордані, Своїм святим духом, Бог посвятив Ісуса статися предсказаним великим первосвящеником, царем Божого царства, і проповідувати коли він був на землі. (Луки 4:16—21) Ісус мав багато роботи.

Три роки з половиною Ісус проповідував про Боже царство по всій країні, і він навчав своїх учнів робити те саме. Це була робота ради якої він прийшов до землі, так як він сам пояснив: “І іншим містам я повинен звіщати Добру Новину про Боже царство, бо на те мене послано”. І він займався цією роботою, “проходив містами та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже царство. Із ним дванадцять були”.— Луки 4:43; 8:1.

Хоч деякі в тих часах забобонно не хотіли вживати Божого особистого ім’я, то Ісус об’являв людям Боже ім’я Єгова. У молитві до свого Отця він сказав: “Я ім’я Твоє виявив людям, що мені Ти із світу їх дав. . . . Я ж ім’я Твоє їм об’явив й об’являтиму”. (Ів. 17:6, 26; Пс. 83:19) Ісус завжди говорив правду, будь вона популярна чи ні. Цим він поставив нам приклад, якого ми повинні наслідувати коли ми хочемо вгодити Богові. Але він виконав багато більше ніж це.

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ГРІХА Й СМЕРТИ

Ісус знав, що його прихід до землі як людина був частиною Божого розпорядку звільнити людство від гріха й смерти. Тому він сказав: “Син людський прийшов . . . душу свою дати на викуп за багатьох”. (Мат. 20:28) Але що це значить? Викуп це є ціна, яку треба заплатити, щоб визволити з неволі. У цьому випадку Ісусове досконале тілесне життя, яке він приніс у жертву, було ціною, яку треба було заплатити, щоб відпустити людство від гріха й смерти. “Не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були”, Біблія пояснює. “Але дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Агнця”. (1 Пет. 1:18, 19) А пощо треба було такого визволення?

Це тому, що Адам, предок наш, згрішив проти Бога. Цим чином Адам стався недосконалим і загубив право до життя. Ставшись добровільним порушником Божого закона, він прийшов під кару смерти. Бог також заснував закон спадковости, який запевняє, що ми всі дістаємо фізичні особистості та характерні риси наших родичів. Згідно з цим законом Адам міг передати своїм потомкам лише те, що він сам посідав; отже ми дістали від нього гріх і смерть. (Рим. 5:12) Тому то ціле людство вмирає сплачуючи кару за гріх. А як можна знести цю кару смерти й однак дотримати всі вимоги правосуддя?

Бог не змінив і не полегшував Свої власні закони. Таким поганим прикладом Він лише заохочував би більше беззаконство. Одначе, Він не відвернувся від людства лишаючи його без надії. Отже дотримуючи Свої закони, Бог любо постачив полегшення, не для добровільного грішника Адама, але для Адамових потомків, які, не маючи іншого вибору, мусіли терпіти наслідки його злочину. Бог зробив це в гармонії з законним принципом, якого Він пізніше включив у Мойсейовім Законі, а це, “душу за душу”. (5 Мойс. 19:21) Ану побачимо як цей принцип пристосовувався до викупу постачений через Ісуса.

“Жива душа” Адам, який занапастив життя для людства, був досконалим чоловіком. У заміну того, що він загубив, треба було іншої людської душі, рівна Адамові, яка віддасть своє власне досконале життя у жертву на користь людству. (1 Кор. 15:45) Жоден із Адамових потомків не міг принести такої жертви, тому що всі родилися недосконалими. Наслідком вони всі вмирають, тому що є грішниками, не маючи права до людського життя, щоб принести його в жертву на користь іншим.— Пс. 49:8.

Отже, Бог післав Свого власного Сина, який тисячоліттями перебув із Ним на небі, до землі. Ісус народився чоловіком, тому що вимагалося людського життя. Але він родився без помочі тілесного батька, так що був досконалий подібний до Адама. Бог Сам був Отцем тілесного Ісуса, так як Він був Адамовим Отцем. (Луки 3:38) Цим чином Ісус був вповні кваліфікований віддати своє життя в “жертву”.— 1 Тим. 2:6; Ефес. 1:7.

14-го нісана 33 р. З.Д., Ісусові вороги вбили його на дереві страстей. Ісус міг протистояти їм, але він не робив цього. (Мат. 26:53, 54) Він добровільно віддав своє життя в жертву за нас. Так як його апостол Петро каже: “Він тілом своїм сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; його ‘ранами ви вздоровилися’ ”.— 1 Пет. 2:24; Євр. 2:9.

Це справді була чудова виява Божої любови для людства! Біблія помагає нам оціняти це, кажучи: “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого однородженого, щоб кожен, хто вірує в нього, не згинув, але мав життя вічне”. (Ів. 3:16) Якщо ви є родич, маючи любого сина, то правдоподібно ви можете оцінити, принаймні до якоїсь міри, що це значило для Бога. Певно, що це повинно приближити наші серця до Нього знаючи, що Він так дбає про нас.— 1 Ів. 4:9—11.

Бог Єгова не залишив Свого Сина мертвим у гробі, але воскресив його до життя третього дня. Він не дістав назад своє тілесне життя, бо це значило б що він брав би назад свою жертву. Але він “ожив духом”. (1 Пет. 3:18) Під час сорок днів після його воскресення він видимо являвся своїм учням кілька разів у матеріялізованих тілах, доказати, що він справді воскрес із мертвих. Тоді, коли учні дивилися, він вознісся на небо й хмара закрила його. Він вернувся до неба там “особисто з’явитись перед Богом за нас” приносячи цінність своєї жертви як великий первосвященик. (Євр. 9:12, 24, НС) Тут вимога божественного правосуддя була дотримана; тепер все людство могло зазнати відкуплення.

Навіть тепер ми можемо користати з того викупу. Віруючи в нього ми можемо втішатися чистим станом перед Богом і прийти під Його любий догляд. (Об. 7:9, 10, 13—15) Коли, через недосконалість, ми поповнимо гріх, то ми можемо шукати прощення в Бога на підставі цього викупу, маючи повне довір’я, що Він вислухає нас. (1 Ів. 2:1, 2) Дальше, його викуп відчинив спосіб збереження через кінець цього лукавого ладу. Він робить можливим воскресення з мертвих. І він постачає основу набути вічне життя в Божому новому ладі, де його жертва буде пристосовуватися до людства змити всі наслідки наслідженого гріха.— 1 Кор. 15:25, 26; Об. 7:17.

ПРОВІДНИК БОЖОГО ЦАРСТВА

Перед Ісусовим народженням ангел Гавриїл сказав Марії, що Ісус буде могутнім царем. Через цілу свою земну службу Ісус проповідував про Боже царство, в якому він мав бути провідником, навіть навчав своїх послідовників молитися до Бога: “Нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі”. І він заохочував їх “найперш шукати царства”. (Мат. 6:10, 33) Царство Боже було темою його проповідування.

Протягом його служби Ісус також виконував багато чудес і воскресав мертвих показати на малу міру, що буде відбуватися на землі під Божим царством. Про один приклад, Біблія каже: “І приступило до нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І він уздоровлював їх. А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять і бачать сліпі”. (Мат. 15:30, 31; 9:35) Уявіть собі щастя коли, під Христовим царюванням, сліпі прозріють, вуха глухим відчиняться, а калікам ноги й руки вздоровляться. Усяка хвороба і терпіння мине. О, що за велике благословенство! — Об. 21:3, 4.

Хоч Ісус є той, якого Бог посвятив бути провідником у царстві, коли Ісус вернувся до неба після його воскресення з мертвих, це не був призначений час для нього вживати свою царську силу. Він мусів чекати на призначений час свого Отця. (Дії 2:34—36) Одначе, Ісус говорив про час коли він вернеться в царській силі, кажучи: “Коли ж прийде Син Людський у славі своїй, і всі ангели з ним, тоді він засяде на престолі слави своєї. І перед ним усі народи зберуться, і він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів”.— Мат. 25:31, 32.

Ми тепер живемо в тому часі розділення. Незабаром Христос на свойому небесному престолі вжиє свою царську власть знищити лукавих і визволити покірних людей, які успадкують земну країну Царства. Боже Біблійне пророцтво давно тому предсказало: “Бо витяті будуть злочинці... й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його, а покірні вспадкують землю, і зарозкошують миром великим. Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній”.— Пс. 37:9—11, 29; Мат. 25:34, 41, 46.

Через Ісуса Христа благословенства є досяжні для всього людства, але ми тепер мусимо виявляти віру, щоб отримати їх. (Ів. 3:36) Ми повинні статися його учнями корячись йому як нашому небесному царю. Чи ви зробите так? Є противники, які хочуть перешкоджати вам, але якщо ви з повним довір’ям будете вповати на Єгову, то ви напевно отримаєте благословенства, яких Бог має для тих, що люблять Його.— Пс. 62:8, 9.