Причини на національне щастя
1, 2. (а) Що показує, що благословенство Єгови спочивало на цьому відродженому народові більше як 600 років після його відродження? (б) Як Павло, перед Агріппою, потвердив, що євреї за його дня становили народ?
ІЗРАЇЛЬ існував більше як 605 років після такого чудового відродження в 537 р. перед З.Д. Протягом того часу Бог Єгова висилав їм пророків, і майже до самого кінця того часу той народ тримав небувалу позицію ласки з Ним. Майже шістсот років після відродження народа обрізаний фарисей на ім’я Саул із Тарси, з Веніяминового племені, підсумував привілей того народа, якого він був членом по народженню, кажучи: “Отож, що має більшого юдей або яка користь від обрізання? Багато, на всякий спосіб, а насамперед, що їм довірені були Слова Божі”. “Братів моїх, рідних мені тілом, вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці, що їхні й отці, і від них же тілом Христос”. (Рим. 3:1, 2; 9:3—5) О, які причини на щастя!
2 Називаючи своїх людей “народ”, цей самий писатель сказав цареві Агріппі в місті Кесарії: “А життя моє змалку, що спочатку точилося в Єрусалимі, . . . що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри. І тепер я стою отут суджений за надію обітниці, що Бог дав її нашим отцям, а її виконання чекають побачити наші дванадцять племен, служачи Богові безперестанно вдень та вночі. . . . Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих? . . . Я стою аж до дня сьогоднішнього та свідкую малому й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали пророки й Мойсей, що статися має, що має Христос постраждати, що він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам”.— Дії 26:4—8, 22, 23.
3. Ради яких причин відроджений ізраїльський народ міг бути щасливий?
3 Великі й багато було причин для відродженої стародавньої нації Ізраїлеві бути щасливою. Вони мали правдиве поклоніння одного живого й правдивого Бога, Єгови, їхнього Життя-давця, і тому Він хоронив їх від демонських духів під “князем демонів”, Сатани Диявола. Єгова був не лише їхнім Богом, але також їхнім небесним суддею й Законодавцем. (Іс. 33:22) Вони були природні потомки Єговового друга Авраама й його сина Ісака й Якова його правнука й Яковових дванадцятьох синів. Отже по тілу вони всі були споріднені і таким чином були одною великою родиною, або нацією братів і сестер, справді один “люд”, один “народ”. Тому що вони походили від Авраама, Ісака й Якова, всі мали Божу обітницю й тому що Бог Єгова визволив їх від невільництва в Єгипті, цей народ стався Його вибраним посіданням або спадком. Вони належали до Бога Єгови.
4. (а) Що бути “насінням Авраамовим” значило для цього народа? (б) Які інші визначні благословенства мали прийти через цей народ, закінчуючись в якій події в 33 р. З.Д.?
4 Вони були в ряді статися “насінням Авраама” через якого всі народи землі будуть навіки благословити себе. (1 Мойс. 22:18; 26:2—5; 28:13, 14) Вони самі дістали “святе письмо” або звіщання від Бога Єгови, маючи Святе Писання або Закон, Пророки й Псалми. Вони мали привілей дістати освіту зі всіх цих “святих проголошень Бога” з гарними божественними обітницями й надіями, яких ці містили. Через пророка Мойсея вони були в народній угоді з їхнім Богом, і через Божу спеціяльну угоду з царською родиною вірного царя Давида вони дістали Божу обітницю про вічне царство під Його Месією або Христом. Дійсно, цей Месія або Христос мав прийти до них, народитися в їхній нації. (Дан. 9:24—26) Їхній Месія-Цар мав прийти в’їздом до столиці Єрусалиму, принести мир й спасіння їм. (Зах. 9:9) Згідно з історією, він дійсно зробив так і це точно на час, у 33 р. З.Д.— Мат. 21:1—14; Ів. 12:12—18.
5. Що сталося з цим народом у 70 р. З.Д., підносячи які важні питання?
5 Хоч цей народ мав такий великий привілей, то він був знищений в літі 70 р. З.Д. Столиця Єрусалим уже другий раз була знищена, її дорогоцінний храм поклоніння спалений, а Юдейська земля спустошена, цим разом римським військом. Євреї, які пережили цю катастрофу були забрані в неволю і продані у рабство по всіх народах. А чому? Чому цей ізраїльський народ попався в таке велике нещастя?
6. Яке було споріднення між причиною на перше й друге знищення?
6 А чому на них прийшло перше народне нещастя? Тому що щастя народу залежало від факту, що вони мали Єгову за їхнього Бога, то нещастя прийшло, тому що вони відступили від поклоніння цього Бога, Єгови Спасителя, Хоронителя і Благословенника. Отже друге нещастя прийшло з тої самої причини. Під впливом людських традицій та наук, вони затверділи свої серця невірством і відкинули “святе проголошення Бога”. Як найвища критична точка до цього вони відкинули обітованого Месію, Сина Божого. Так то вони загубили свою основу бути “щасливим” народом Бога Єгови.
7. (а) Які питання тепер виринають? (б) Чому тепер не треба відроджувати народ природного Ізраїля?
7 Тепер виринає критичне питання, на сповнення божественних обітниць у Святій Біблії, а саме, чи цей тілесний Ізраїль, природних обрізаних євреїв, мусить відродитися? Чи відродження Ізраїльської Республіки 15-го травня 1948 р., є сучасне сповнення цього пророцтва, і чи обітниця, яку Єгова дав Авраамові про благословення всіх людей й народів на землі сповниться через цю демократичну Ізраїльську Республіку? Згідно з Святим Писанням, то відповідь мусить бути Ні! Нема потреби на таке відродження природного народа, обрізаного Ізраїля. А чому ні? Тому що тридцять сім років перед знищенням Єрусалиму й його храму в 70 р. З.Д. Бог Єгова вже був породив правдивий народ у якому мали сповнятися дальші пророцтва Його “святого проголошення” і це на користь усьому людству, живому й мертвому.
ВІДРОДЖЕННЯ ДУХОВНОГО ІЗРАЇЛЯ
8, 9. (а) Коли відродження духовного Ізраїля сталося? (б) Наведіть події, які відбулися в Єрусалимі від і після того як Сіонський цар, Ісус Христос, в’їхав у місто на сповнення Захарія 9:9.
8 Цей народ народився в Єрусалимі 6-го сівана 33 р. З.Д., день, якого природні обрізані євреї називають “шабуот” (що значить “тижні”), але якого грецькі євреї називали “П’ятидесятниця” (що значить “п’ятдесятий).
9 У гармонії з значенням П’ятидесятниці, цей народ народився п’ятдесятого дня по воскресенню Ісуса Месії або Христа з мертвих з гробу дуже близько Єрусалиму. Він був Сіонським царем, який в’їхав в Єрусалим на сповнення пророцтва в Захарія 9:9, але якого кілька днів пізніше невіруючі релігійні провідники в Єрусалимі вбили через римських вояків. Однак, третього дня після його смерти, Всемогутній Бог Єгова воскресив і підвищив його до небесного життя як Месія або Христос, статися вічним спадкоємцем царства Давидового з яким Бог був зробив угоду про царство. Перед його вознесенням на небо, Месія або Ісус Христос сказав своїм вірним учням лишатися в Єрусалимі аж поки Бог не виллє на них Свого святого духа.— Дії 1:1—15.
10. (а) Як пророцтво Йоїла 2:28, 29 сповнилося у день свята П’ятидесятниці, й на що це сповнення було доказом? (б) Який первоплід Ісус Христос тепер приносив Єгові?
10 Учні мусіли чекати лише десять днів відтоді до свята П’ятидесятниці. Того дня около сто двадцять учнів зібралися в кімнаті в Єрусалимі. Нараз Божий святий дух був вилитий на них, у сповненню пророцтва Йоїла 2:28, 29. Крім шуму мов вітер і вогняне полум’я, які спочивали над їхніми головами, вони всі почали говорити чужими мовами, яких вони досі не вчилися. Це був доказ, що Ісус Христос приступив до Божої небесної присутности й тепер сів по правиці в Бога як “Господь і Христос”. (Дії 2:1—36) Тому що це був пророчий день свята П’ятидесятниці, то це був час коли первосвященики Ізраїля жертвували Богові в храмі в Єрусалимі первоплід пшениці, а Ісус Христос, як Божий Первосвященик, жертвував Богові духовний первоплід. А що? Християнський собор як репрезентовано тими 120 учнями зібрані того дня в Єрусалимі. (2 Мойс. 34:22—24; 3 Мойс. 23:15—21) Вони були породжені Божим духом статися “первопочином творів Його”.— Як. 1:18.
11. Як ми знаємо, що ці події зазначали народження нового народа, і чиє місце він заступив?
11 У цей спосіб, у день П’ятидесятниці 33 р. З.Д. народився новий народ, маючи небесного Господа Ісуса Христа за свого царя. (Кол. 1:13) Апостол Петро, який був присутній того дня й який дав першу промову під силою вилитого духа, називає його народом. Пишучи свій перший лист до членів цього духом-породженого собору, Петро сказав: “Ці [тілесні, обрізані юдеї] спотикаються тому, що не коряться слову. До цієї самої долі вони були призначені. Але ви — ‘вибраний рід, священство царське, НАРОД святий, ЛЮД власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, хто покликав вас із темряви дивного світла Свого”. (1 Пет. 2:8, 9, НС) Тому що Бог Єгова відкинув природного, обрізаного Ізраїля, через те, що він відкинув Ісуса як Христа і Господа, цей новий християнський народ тепер узяв своє місце з Богом.
12. Після перших трьох років і чотирьох місяців існування цього народа, хто почав ставатися його горожанами?
12 Продовж перших трьох років й чотири місяці свого існування, цей “святий народ” складався виключно з осіб, які були природні євреї або особи прийняті в природний Ізраїль, так звані “нововірці”. (Дії 2:5—11, 33—42) Але на початку осени 36 р. З.Д., Бог Єгова перестав показувати спеціяльну ласку лише обрізаним євреям і нововірцям, але вислав апостола Петра до Кесарії навернути італійського сотника Корнилія й його Бога-боячих друзів до віри в Ісуса як Месія або Христос Єгови. Ці віруючі погани тоді дістали святого духа з неба й почали пророкувати під його впливом. (Дії 10:1 до 11:18) Відтоді ті, що були необрізані погани, але, які увірували в Месію Єгови були забрані в той “святий народ”, таким способом збільшаючи членство цього нового народа, “Ізраїля Божого”.— Гал. 6:16.
13. Покажіть як Павло дивився на поганських нововірців, які ставалися горожанами цього “святого народа”.
13 Пояснюючи, що ці поганські нововірці ставали співгорожанами цього “святого народу”, апостол Павло писав: “Що ви, колись тілом погани, що вас так звані рукотворно “обрізані” на тілі звуть “необрізаними”, що ви того часу були без Христа, відлучені від громади ізраїльскої, і чужі заповітам обітниці, не мавши надії й без Бога на світі. А тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були, стали близькі Христовою кров’ю. Він бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував середину перегороду, ворожнечу, своїм тілом, . . . І, прийшовши, він благовістив мир вам, далеким, і мир близьким, бо обоє ним маємо приступ у дусі однім до Отця. Отже, ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога, збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є сам Ісус Христос”.— Ефес. 2:11—20.
14. Які були зв’язки, що сполучали цей новий народ разом, і де було їхнє горожанство?
14 Тому що раса й національність особи по тілу вже не відзначала кого Бог буде приймати в цей новий народ, то зв’язки, які сполучали цих членів у співгорожани одного народа були духовні. Це був духовний народ. Він не лише був посвячений Божим святим духом проголошувати новину про Боже царство, але також був породжений Божим духом статися Божими духовними дітьми, маючи надію й обітницю бути членами Божого небесного царства з Ісусом Христом. З тієї причини апостол міг писати до них і сказати: “Щодо нас, наше горожанство існує на небі, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа”. (Фил. 3:20, НС) Цей “святий народ”, є тому, духовний Ізраїль Божий.
15. Чому тепер Єгові не було потреби відроджувати природний Ізраїль після 70 р. З.Д.?
15 До 70 р. З.Д., тридцять сім років по смерті й воскресінню Ісуса Христа, члени цього духовного ізраїльського народа розмножилися на тисячі всередині і поза Римською Імперією. Отже, коли римські війська під генералом Титом знищили Єрусалим і його храм та спустошили Юдейську землю, і так знищили народ природного обрізаного Ізраїля, Богові Єгові не було потреби наново відроджувати той відкинений народ, чи тоді чи сьогодні. У часі знищення того єврейського народа у 70 р. З.Д., Бог Єгова вже продовж тридцять сім років мав Свій “святий народ” духовного Ізраїля.
16. У кім тепер сповняються Біблійні пророцтва, приносячи що для “народа, якого Бог є Єгова”?
16 То на цей духовний Ізраїль і через нього Біблійні пророцтва далі сповняються аж до нашого дня. Тому що так багато членів природних тілесних євреїв знищеного ізраїльського народа пережили до теперішнього дня, то чому не повинен правдивий духовний “Ізраїль Божий” теж не пережити? На хвалу й славу Бога Єгови й через Його охорону та збереження, останок цього духовного “Ізраїля Божого” існує сьогодні, і зазнає велике щастя “народа, якого Бог є Єгова”.— Пс. 33:12, НС; Гал. 6:16.