Єгова доглядає християнський собор

 1. До кого Ісус був подібний, отже до кого мусять бути подібні ті кваліфіковані, яких він вибрав?

ІСУС ХРИСТОС лишив гарний приклад своїм послідовникам відносно того, який пастир повинен бути коли доглядає покірних людей на землі. Одного разу він сказав, що ті, які бачили його бачили Отця, бо Ісус був таким дуже подібним до Отця в тому, що він говорив і чинив. Перший собор Господніх людей не лише мав кваліфікованих осіб доглядати їхніх справ, але декотрі з цих чоловіків мали небувалий привілей товаришувати з Ісусом у його земній службі.

 2. Наведіть приклад Ісуса показати як любий пастир цікавиться вівцями.

² Одно зображення, яке Ісус дав про себе як пастир представляючи свого Отця, і які його послідовники повинні бути знаходиться в Матвія 18:12—14. Там Ісус сказав: “Як вам здається: коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблудить, то чи він не покине дев’ятдесятьох і дев’ятьох у горах, і не піде шукати заблудлої? І коли пощастить відшукати її, поправді кажу вам, що радіє за неї він більше, аніж за дев’ятдесятьох і дев’ятьох незаблудлих. Так волі нема Отця вашого, що на небі, щоб загинув один із цих малих”. Як сильно Ісус пояснив свою точку, що пастир повинен добре дбати про кожну вівцю, а головно про ту, яка заблукає і є в небезпеці.

3, 4. (а) Як Петро нагадував пастирям бути такими як Ісус й його Отець, Єгова? (б) Як така опіка цих земних пастирів мала підкріпляти собор?

³ Один із дванадцятьох вибраний Господом Ісусом, і який стався пастирьом отари Божої, був чоловік на ім’я Петро. Його писання показують, що Петро був апостолом Ісуса Христа і написав свій перший лист до тимчасових мешканців у “Понту, Галатії, Каппадокії, Азії й Віфінії”. В свойому листі Петро давав багато заохочення про діла і поводження християнів. Закінчуючи цей лист Петро каже: “Отже, до старших між вами я даю оце заохочення, бо я також є старший так як вони і свідок страждань Христових, учасник слави, що повинна з’явитись: Доглядайте стадо Боже, під вашою опікою, наглядайте не з примусу, але охочо; не ради нечесного зиска, але ревно; не пануйте над спадком Божим, але будьте для стада за взір. А коли головний пастир з’явиться, то одержите нев’янучого вінка слави”.— 1 Пет. 5:1—4, НС.

⁴ Ті слова заохочення були написані до старших, “здібних чоловіків” у соборі. Ці мали ніжно доглядати собор, тому що він належав до Бога. Вони мали робити це, не з примусу, але тому, що вони охочо хотіли служити справам стада Божого. Вони не мали виконувати цієї роботи через любов нечесного зиска, але ревно наслідувати Господа Ісуса як і Великого Пастиря Єгову. Вони мали цікавитися справами своїх братів, ставлячи гарний провід для них. І цим вимагалося від цих пастирів багато. З другої сторони, чи Єгова, Великий Пастир, не показав таких характерних рис Своїм зацікавленням тим, що хотіли любити і служити Йому? То через незаслужену ласку Єгови, що Петро й інші апостоли, як і старші, були вжиті за пастирів. Ці слова поради розійшлися до багатьох перших соборів і справді мусіли бути великим підкріпленням.

 5. Хто Павло казав призначав пастирів у соборі, і що він казав станеться з переходом часу?

⁵ Апостол Павло також один з апостолів, вибраний доглядати собори, особливо післаний до не-єврейських народів, пам’ятав потребу мати правильний погляд про цю пастушу роботу. Говорячи до старших собору в Ефесії, Павло сказав: “Пильнуйте себе та всієї отари, в якій святий дух призначив вас надзирателями, щоб пасти собор Божий, який Він купив власною кров’ю Свого Сина”. (Дії 20:28, НС) Павло, так як Петро, бачив потребу цим старшим чоловікам добре доглядати собори. І апостоли знали, що коли їх не буде там, щоб постачати гарного проводу соборам, то будуть виринати труднощі так, як було з самим Ізраїлем, коли він відвертався від чистого поклоніння. Дійсно, Павло сказав: “Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть... Із вас самих навіть повстануть мужі, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою”.— Дії 20:29, 30.

 6. Як “люті вовки” увійшли між стадо Боже, і з якими наслідками?

⁶ Зараз по смерті апостолів, останній з яких помер коло 100 років З.Д., ці “вовки люті” почали входити в стадо і покинули наслідувати гарну науку для пастирів, яку апостоли і старші в соборах давали їм у першому столітті. Незадовго Божий собор прийшов під гнітюче вправління фальшивих пастирів і велика темрява покрила християнський собор. Книжка Історія Християнської Церкви (анг.), яку написав Генрі Ц. Шелдон (авторське право 1894, сторінка 239), ось що каже про першу церкву: “Хоч з самого початку церква мала свої спеціяльні наставники, то ці не були, крім апостолів, інші від загальної групи віруючих. Священство навіть на думку не приходило першим християнам. . . . ‘Розрізнення’, каже Рітшіл, ‘між дієвими, а недієвими членами собору — іншими словами, по-католицькому розумінню, священство,— було чуже в перших двох століттях’ ”. Розвиття єпископства або церковного уряду під ієрархією єпископів було поступове, і таке розвиття принесло зі собою “лютих вовків”, що повстали з-поміж самого Божого стада, і почали говорити перекручені речі, щоб потягнути за собою учнів, так як апостол Павло, через святого духа, перестерігав станеться. Історія показує, що коли відступницьке Християнство починало набирати ласки в політичних урядах воно чимраз більше ставалося частиною цього лукавого ладу і чимраз дальше відпадало від науки Ісуса Христа.

 7. Якої поради доброго пастиря, Ісуса, фальшиві пастирі тепер не слухали, і що сталося з християнським собором?

⁷ Це був Господь Ісус, який сказав у молитві до свого небесного Отця, що його послідовники не були частиною світу так, як він не був частиною світу і що його царство не було частиною цього світу. (Ів. 17:16; 18:36) Але до четвертого століття союз церкви з державою показав сповнення апостольської перестороги. Ті, які лишилися як пастирі стада звернулися до світу і стали частиною нього. Пишучи про цей союз повищезгадане видавництво далі каже: “Церква і Держава відчули наслідки з’єднання загальних справ. Імператор бачив, що дати церкві міру впливу і владу у державних справах буде йому на користь. А церква відчувала, що такий корисний союзник як імператор повинен мати трохи влади в її країні, щоб він міг краще резвивати її інтереси. Міра до якої таке царське втручання мало розвиватися не була сказана, ані зрозуміла; але в добі самовладного управління, дозвіл світському князеві мішатися в її справи, безперечно за короткий час зробить його найсильнішим фактором церковних справ”.— Сторінки 379, 380.

 8. До якої міри Константин, римський імператор, говорив для відступницького християнського собору?

⁸ Під Константином цей союз церкви з державою доказався бути дуже корисний для нього і дуже ослабив правдиві християнські принципи, яких Ісус наложив на своїх послідовників. Кажуть, що Константин одного разу сказав єпископам: “Ви є єпископи, яких право є в церкві; я також є єпископ, посвячений Богом, щоб наглядати над справами, що не є під церковною владою”. Нам кажуть: “Він [Константин] видавав декрети потверджуючи рішення єпископів над питаннями про науку й поклоніння, вигоняв священиків, які не хотіли прийняти його віровчення, наказував приймати назад виключених осіб проти спротивлення єпископів, і забороняв різним єретичним або розкольницьким гурткам сходитися в зборах”.— Історія Християнської Церкви (анг.), Шелдон, сторінки 380, 381.

 9. Що тепер сталося з організацією Божих людей, і як довго цей стан мав тривати?

⁹ Незабаром особи різного типу хотіли ставатися “християнами”, тому що держава показувала їм ласку. Ці особи не мали наміру жити в гармонії з прикладом Ісуса Христа, але лише цікавилися особистим зиском. Справді фальшиві пастирі, які ввійшли в собори говорили перекручені речі і звели багатьох, які хотіли наслідувати доброго пастиря, Ісуса Христа, і прийти під догляд Великого Пастиря, Бога Єгову. Цей стан мав існувати багато століть. По суті, аж пізно в дев’ятнадцятому століттю, серед великого релігійного замішання, Єгова знов мав мати вірну пастушу організацію між людством, щоб провадити зусилля Його людей в часі кінця цього лукавого ладу. Єгова, через апостола Павла дав надхнену інформацію, яка сталася частиною Святого Писання, щоб у часі кінця люди могли знати, що тоді буде відновлення правдивого поклоніння під опікою любих земних пастирів, які будуть наслідувати Єгову та Його доброго пастиря, Ісуса Христа.— Ефес. 1:8—10.

10. Що Єзекіїля 34:2—6 каже про фальшивих пастирів, і що сталося з вівцями Великого Пастиря?

¹⁰ Після багато століть проводу фальшивими пастирями, які обдирали овець і руйнували стадо, Єгова знов має вірних пастирів доглядати тих із людства, які хочуть прийти під Його любу опіку. Пастирів так званого Християнства можна порівняти до фальшивих пастирів у стародавньому Ізраїлі, і слово Єгови через Єзекіїля відноситься також до них: “Горе Ізраїлевим пастирям, які пасуть самих себе. Хіба ж не отару повинні пасти пастирі? Жир ви їсте, та вовну вдягаєте, ситу вівцю ріжете, але отари не пасете. Слабих не зміцняєте, а хворої не лікуєте, і пораненої не перев’язуєте, сполошеної не вертаєте, і загинулої не шукаєте, але пануєте над ними силою та жорстокістю. І порозпорошувалися вони з браку пастиря, і стали за їжу для всякої польової звірини, і порозбігалися. Блукає отара Моя по всіх горах та по всіх високих згір’ях, і по всій широкій землі розпорошена отара Моя, і немає нікого, хто турбувався б про них, і немає нікого, хто б їх шукав”.— Єзек. 34:2—6.

11, 12. Що Єгова нарешті зробить для Своїх овець?

¹¹ Тоді, розказуючи, що Він зробить, Єгова продовжає через Єзекіїля: “І поставлю над ними [Його вівцями] одного пастиря, і він буде їх пасти, раба Мого Давида, він їх буде пасти, і він їм буде за пастиря. А Я Господь [Єгова], буду їм Богом, а раб Мій Давид — князем серед них. Я, Господь [Єгова], це сказав”. (Єзек. 34:23—25) Більший Давид Єгови, Його Син, Ісус Христос, цими останніми днями справді стався добрий пастир для овець Єгови і працюючи близько з ним є підпастирі, вірні чоловіки, здібні чоловіки, які бояться Бога, і ненавидять несправедливого доходу. У цьому двадцятому століттю Єгова знов назначив пастирів, щоб доглядати Його овець.

¹² Ті, яких Єгова вибрав через Ісуса Христа доказалися бути здібними чоловіками. Тому що Єгова вибрав таких чоловіків, то Його вівці знову збираються до отари, а ці помагають багатьом іншим йти дорогою до життя.

КУДИ ТЕПЕР ПОВЕРНУТИСЯ

13. Чому багато стратило довір’я в відступницькі релігії, але що ми є запрошені робити?

¹³ Ви можете тепер запитати: Де ми можемо знайти таких вірних земних пастирів, і в якій організації можна знайти таких осіб, які справді цікавилися б доглядати духовних потреб овець Господніх? Бачачи як релігійні організації так званого Християнства покинули Боже Слово і змінили Божі заповіді та науки, багато стали обурені відступницькою релігією, і вони відчувають, що Бог не вживає її помагати людям. Знаючи відповідальності, які спочивають на тих, що будуть пастирями, і на тих, які будуть вівцями, ми запрошуємо вас переглянути організацію свідків Єгови, щоб побачити, що вона робить на допомогу людям приходити під любий догляд Великого Пастиря, Бога Єгову.

14. Як Товариство Вартової Башти є зорганізоване, і які вимоги пастирі мусять сьогодні зустрічати?

¹⁴ Засноване в 1884 році Товариство Вартової Башти проводило пастушу роботу продовж більше як вісімдесят років. Це Товариство сьогодні є зорганізоване теократично маючи Єгову, Великого Пастиря, який через Свого доброго пастиря і святим духом призначає здібних осіб на землі бути пастирями стада Божого. Ті, що є призначені на пастирів стада мусять бути такими, яких Мойсей вибирав, здібні особи, які бояться Бога, вірні й які не шукають несправедливого доходу. Вони мусять сповнити вимоги, які є надхнені святим духом через апостола Павла в його листі до Тимофія. Такі вимоги є: “Коли який чоловік хоче надзирателем статися, то доброго діла він прагне. А надзиратель має бути бездоганний, муж однієї дружини, тверезий, здоровий розумом, невинний, чесний, гостинний до приходнів, здібний навчати, не п’яниця, не заводіяка, але розсудливий, несварливий, не сріблолюбець, щоб добре рядив власним домом, що має дітей у слухняності з повною чесністю”.— 1 Тим. 3:1—4, НС.

15. Як пастирі або надзирателі сьогодні не є інші від решти овець у соборі?

¹⁵ Пастирі є частиною собору, а не окремі від нього. Це значить, що вони мають участь у всіх ділах собору і беруть провід на користь вівцям, щоб ці мали гарний взірець наслідувати. Пастир Господніх овець мусить показати своїм поводженням і своєю любов’ю до Бога Єгови і овець, що він основно цікавиться тими, яких Єгова любить і водить, а це покірними людьми. Павло показав, що пастир повинен брати провід у правильному поводженню. Ті, які мають обов’язок доглядати Господнє стадо не лише розказують іншим, що вони повинні робити, але вони беруть провід у тій самій роботі, а це проповідувати добру новину про Боже царство, так як робив гарний пастир, Ісус Христос, коли був на землі. Між ними нема розрізнення на священиків а мирянів, але вони всі разом є брати і слуги Бога Єгови і один одного. Призначення всіх надзирателів, або пастирів у соборі сходиться з рівнем даний через святого духа так, як він знаходиться в Божому Слові.

16. (а) Кого пастирі сьогодні мусять наслідувати? (б) Пам’ятаючи як Бог ласкаво дбав про стародавнього Ізраїля, що надзиратель або пастир сьогодні мусить робити?

¹⁶ Бувши пастирьом, або надзирателем Божих покірних людей, він має велику відповідальність у соборі і мусить доглядати добробут тих, які товаришують із собором. Він мусить пам’ятати, що коли ділає з покірними людьми він не може бути жорстокий або неприємний. Він мусить наслідувати характеристики, які Ісус показував і які робили його таким визначним представником свого Отця, Єгови. Надзиратель, який пригадує милий спосіб, яким Господь Єгова ділав із ізраїльським народом продовж багато століть, хоч вони багато разів відступали від Нього і не дотримували Його заповідей, побачить потребу бути довготерпеливим з тими, що належать до Господа. Хоч надзиратель хоче, щоб собор покірних осіб був ефективно керований і буде старатися як може, щоб усе в ньому відбувалося за порядком, то він ніколи не повинен жертвувати любов, розуміння й співчуття за ефективність. У соборі надзиратель мусить мати час відвідувати тих, які є хворі фізично й духовно. Він мусить підбудовувати і помагати їм. Він повинен розуміти, що хоч якась річ не є проблемою для нього, то вона може бути проблемою комусь іншому. Не всі бачать усе таким самим способом. Отже, надзиратель мусить показувати співчуття, знаючи, що кожен слуга Єгови є іншою особою і часто з нею треба поводитися в інші способи, щоб така особа могла правильно й любо прийняти його допомогу.

17. Покажіть як відповідальність за Господніх овець сьогодні є поділена поміж багатьох?

¹⁷ Тому що у житті виринають серйозні клопоти вимагаючи уваги дорослих, старших осіб, організація, через святого духа, бачить потребу поділити тягар відповідальности в соборі. Так як Мойсей мусів мати поміч, так у сучасних часах ті, які служать своїм співхристиянам потребують помочі. Хоч ми маємо урядове тіло християнів, які мусять опікуватися роботою, то вони самі не можуть доглянути всіх клопотів, які виринають у житті людей Великого Пастиря по цілому світі. Отже, через святого духа декотрі є призначені бути надзирателями пастирів у країнах і островах по цілому світі. У сучасних часах ми називаємо таких пастирів слуги відділу (branch). У країнах старші чоловіки є призначені для інших посад, як-от повітові й округові (district and circuit) слуги. Вони мають деякі відповідальності сповняти до гуртків або соборів Божих людей в якійсь особливій околиці. Ще інших призначається бути соборними пастирями або надзирателями маючи під їхньою опікою можливо 10 до 100 або і 150 осіб, а декотрі є призначені за помічників цим соборним пастирям помогати їм доглянути потреби людей в соборах. Усе це виконується з наміром помогти вівцям, які належать до доброго пастиря Ісуса Христа та його Отця, Бога Єгови.

18. (а) Як сьогоднішні пастирі по соборах показують, що вони вповають на Єгову за поміч? (б) Що вірні пастирі доказуються бути, згідно з книгою Ісая 32:1, 2?

¹⁸ Усі ці старші мужі, які служать справам Господніх овець шукають проводу від Великого Пастиря та Його Сина коли розв’язують клопоти. Ці пастирі уважно застановляються над серйозними проблемами, які виринають у соборах і шукають у Слові Божому за проводом і поміччю, щоб робити добрі рішення. Вони є пастирями Божих людей, отже їм треба мати знання Божого Слова. Вони мусять орудувати тим Словом у правильний й гідний спосіб. (2 Тим. 2:15) Ті, що служать за пастирів мусять бути швидкі вислухати, повільні до розмови і повільні до гніву. (Як. 1:19) Вони повинні бути подібні до тих про яких говорив Ісая: “Тож за праведністю царюватиме цар, а князі володітимуть за правосуддям. І станеться кожен, як захист від вітру, і немов та заслона від зливи, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі”. (Іс. 32:1, 2) Ті, які товаришують із собором дуже шанують і люблять таких чоловіків.

19. Як ми сьогодні можемо бути певні, що Єгова, Великий Пастир дбає про нас?

¹⁹ Це Господь Ісус сказав: “Я знаю свої вівці, а мої вівці мене знають”, і так мусять пастирі Божих овець, які дійсно є Христові вівці, знати тих у соборі, а ці мусять їх добре знати. У такий спосіб ми будемо знати, що це Єгова Бог всесвіту доглядає і дбає про нас, харчує нас через вірних надзирателів, навіть сьогодні у часі кінця цього лукавого ладу.