Що приходить першим — ваша церква, чи Бог?

БІЛЬШІСТЬ віруючих журяться теперішньою кризою, що зустрічає Католицьку Церкву, а також протестантські релігії. Їхні реакції різняться, одначе, залежачи від їхньої віри. У декотрих, Бог є перший, а церква є лише спосіб, якого вживається служити Йому. З іншими, їхня церква стала самою метою, беручи верх над Богом і Його Словом, Біблією. Де ви стоїте? У вашому серці й розумі, що приходить перше — ваша церква, чи Бог?

Минулого липня, один із французьких тижневиків, Le Nouvel Observateur, появився з яскраво порпурною обкладинкою, показуючи священика, який виглядав з дверей церкви, під заголовком у великих білих буквах: “La mort de l’Eglise” (Смерть Церкви). Після вибачення за вживання титула, який правдоподібно зворушив багатьох католиків, журнал додав, що “цей вираз не є наш: священики вжили його”, він почав говорити про трьох осіб, які представляють три роди віруючих:

“Перша людина є та, яка почувається спокійною в традиційній будові Церкви; друга хотіла б побачити деякі зміни в цих будовах; а ‘третя людина’a потихо покинула Церкву. Вона далі вірить у цінність Євангелії, але не сподівається помочі від Церкви. Вона покинула Церкву, і її клопоти вже не турбують її”.

ПИТАННЯ ДЛЯ “ПЕРШОЇ ЛЮДИНИ”

Ця “перша людина” представляє тих, які лишаються вірні церкві бувши вірні релігії в якій їх виховали вірити. Їхнє відношення є: Добра чи зла, це моя релігія! Чи це ваша думка? Якщо так, то ви певно є вірна особа. Але кому належиться більша вірність — вашій церкві чи Богові? Тому що у світі є так багато невірства, то вас треба похвалити за те, що ви ще тримаєтеся віри, але в що ви повинні вірити — в релігійну організацію чи в Бога? Чому ви ходите до церкви? Основно, чи не тому, що ви вірите в Бога? Чи безбожники ходять до церкви? Чи сама ціль ходження до церкви не є поклоніння Богові і отримання Його похвали? Отже, якщо б сталося ясно, що ваша церква не сповняє свого основного наміру, то де був би ваш перший обов’язок?

“Але”, ви можете відповісти, “як ми можемо знати чи наша церква виповнює свій намір?” Чи ваша церква притягає чимраз більше людей до Бога і помагає їм служити Йому? Або, чи її найкращі й найщиріші члени є розчаровані, розстроєні й знеохочені? Яких людей ви бачите в церкві в неділю рано? Чи вони є добрі люди, які виводять овочі духа, такі як любов, радість, мир, терпеливість, милість, доброту, вірність, приємність і самоздержливість”? Або, чи вони є люди, які потаємно беруть участь у розпусті, великій непристойності й статевій безвідповідальності; ідолослужінню і чарівництві; ворожнечі і сварках, заздрості, маючи велику злість і сварки; не згоджуються, чинять розділ; п’янство і беруть участь у подібних речах? Тому що “ті, які так поводяться не вспадкують царства Божого”, то чи не ясно, що церква, якої священик дозволяє таке поводження і якої члени беруть участь у таких практиках не може догодити Богові й зазнати Його благословенства? — Гал. 5:19—23, Католицька Єрусалимська Біблія.

Крім цього, щоб бути приємному Богові, то чи церква не повинна вчити правду? Чи Ісус Христос не підкреслював цього самарянці біля джерела в Сікарі? Він сказав їй: “Повір, жінко мені, . . . надходить година — дійсно тепер вона є,— коли правдиві поклонники будуть вклонятися Отцеві в дусі та в правді: Отець хоче таких поклонників. Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись”.— Ів. 4:21—24, ЄБ.

Зауважте, що вклонятися “в правді” є потрібно! Отже воно неможливо служити Богові без глибокої любови правди. Правдива християнська релігія мусить бути заснована на правді, а не на традиціях, віровченнях, догмах і предметах віри, яких часто трудно зрозуміти, тому що вони противляться розсудкові з яким Бог створив нас. Ну, який же є християнський рівень міряти правду? Чи то не Біблія? Отже, коли заходить незгода між наукою церкви, яка заявляє бути християнською, а ясною правдою, що знаходиться в Святому Писанню, то котре повинно бути перше в вашому поклонінню — ваша церква, чи Боже Слово, Біблія? Яка буде ваша відповідь якщо ви щиро бажаєте бути “поклонником, якого Бог хоче”?

Що такий вибір є потрібний можна показати переглядом таємничої науки про “Трійцю”. Це є основна догма Римо-Католицької Церкви, і всіх двіста і більше церков, які належать до Світової Ради Церков, які вимагають, щоб люди вірили в поняття про Трійцю про “одного Бога, Отця, Сина і Святого Духа”. Однак, слово “трійця” навіть не знаходиться в Біблії, і одинокий вірш, який містить цю догму (1 Ів. 5:7 в католицькій Дуя Перекладі і в протестантськім Перекладі Короля Якова) признають бути доданим до надхненого письма. Той додаток не знаходиться в таких сучасних перекладах як протестантська Нова Англійська Біблія або в Католицькій Єрусалимській Біблії, яка каже в примітці: “Слова в курсивному шрифті [Отець, Слово і Дух, і ці три є одно] (не знаходяться в жодних перших грецьких рукописах, або в перших перекладах, або в найкращому рукописові самого Вулґата) правдоподібно є помилка, яка внеслася в текст”. Очевидно, що ці слова ‘зайшли в текст’, щоб доповнити велику потребу: брак ясного доказу на науку про “Трійцю” в Біблії.b

Цікаво зауважити, що цю науку вже критикують навіть у церквах так званого Християнства. У Нідерландах, голландські католицькі єпископи схвалили катехізис, який підносить сумнів про чотирнадцять важних наукових точок, одна з яких є “Трійця”. Потверджуючи, що декотрі католицькі єпископи сумніваються про правдивість цієї науки, французький журнал L’Express сказав, що один консервативний член Собору Семінарій і Університетів у Ватикані, “Монсінйор” Роміо, вірив, що друга Ватиканська Рада була собі “погана комедія з трьох тисяч нікчем, декотрі з яких навіть не вірять у Трійцю або в Діву”.— Число з 30-го листопада — 6-го грудня 1964 р., сторінка 49.

Щодо протестантського сумніву про “Трійцю”, журнал Тайм (анг.), у довгій статті про “Теологію”, сказав, що єпископальний єпископ радив, що “церква повинна покинути науку про Трійцю, на підставі, що цією наукою вона ніби вчить про три боги замість одного. Християнство, за його поглядом, не повинно приписувати точних вчинків особам Трійці — творення Отцеві, відкуплення Синові, надхнення Святому Духові — але казати, що ці всі були Божі твори”.— 8-го квітня 1966 р., сторінка 54.

Ясна правда з Біблії показує, що “є один Бог, і один посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус”. (1 Тим. 2:5) А відносно святого духа, то це не є особа, але Божа невидима дієва сила, якою Він помазав Свого Сина, і якого Він вилив на Ісусових апостолів та учнів на свято П’ятдесятниці.— Дії 10:38; 2:4, 33.

Обидва, протестантський Короля Якова Переклад і католицький Дуя Переклад говорять про “церкву живого Бога, стовп і підвалина правди”. (1 Тим. 3:15) Отже яка-небудь церква, що вчить помилку про таку основну точку як особа самого Бога не може бути “церква живого Бога”. Якщо ви належите до такої релігії, то що ви повинні класти першим — вашу церкву, чи Бога? Певно, що ваша любов до Бога і правди буде спонукувати вас шукати релігії, яка дозволить вам “поклонятися Отцю в дусі і правді”. Ціль цієї статті є помогти вам знайти правдиву релігію.c

РОЗСУДЖУЮЧИ СПРАВИ З “ДРУГОЮ ЛЮДИНОЮ”

“Друга людина” про яку згадує Nouvel Observateur представляє тих католиків і протестантів, які тримаються церкви, тому що не знають де інше повернутися. Їх навчали, що їхня церква представляє Бога і вони не хочуть відвернутися від Нього. Вони не похвалюють багато церковних практик або наук, але мають надії колись поправити церкву.

Прикладом цих, маємо 744 французьких католиків, які в листопаді 1968 р., післали довгий відкритий лист до папи. У цьому листі вони сказали: “Сьогодні християнинові треба жити в ‘правдивій’ церкві. . . Отже все, що є фальшиве й противиться Євангелії в церкві ранить християнина”. Тоді вони навели довгий список скарг проти Католицької Церкви і проти її сучасної науки та практик. Одначе, при кінці, ці католики висказали свою цілковиту вірність своїй церкві звертаючи до Івана 6:68 і кажучи: “Куди нам піти? У ній [Римо-Католицькій Церкві] ми знаходимо Того, який має слова вічного життя”.d

Але чи Христос може перебувати в церкві, де признають є багато “фальшивого і ганебного, що не сходиться з Євангелією”? Чи апостол Павло не писав: “Що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою? Яка згода в Христа з белійяаром?” (2 Кор. 6:14, 15) У його недавній книжці Etre vrai: l’avenir de l’Eglise (Бути Вірним Майбутність Церкви), швейцарський католицький теолог Ганс Кюнґ признає, що ‘через Церкву велика частина світу відвернулася від Христа’.

Подібні заяви роблять не лише відносно Римо-Католицької Церкви, але також у сполучені з протестантськими церквами. Французький протестантський священик Луї Сімон віце-президент Загальної Комісії для Євангелізації у Поправленій Французькій Церкві, недавно говорив про “Тиху Церкву”, що складається з людей, які “далі вірять в Ісуса з Назарету, але не можуть знайти його в традиційній Церкві”. У Женеві, Швейцарії, двадцять два протестантських теологічних студентів не хотіли висвячуватися на священиків, тому що так, як вони самі кажуть: “Ми шукаємо християнського стилю життя, яке послужиь Євангелії. Але служити Євангелії сьогодні значить противитися роботі церкви в кількох точках”.— L’Express, грудня 1968 р.

Отже, щирі католики й протестанти починають бачити потребу вибирати між церквою а Христом, між церквою а Євангелією. Але що сказати про всіх вас, ‘другої людини’, які стараються поправити церкву? Хто приходить перший — ваша церква, чи Бог? Дійсно, що це є церква Божа? Промовивши слова, яких ми повище навели, Павло писав щирим помазаним християнам: “Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, а вони будуть народом Моїм. Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться”. (2 Кор. 6:16, 17) З зацікавлення Католицький Коментар Про Святе Письмо каже, що в цьому віршу Павло показує, “що з’єднання вірних із Богом значить відлучення від фальшивої релігії [курсивний шрифт наш]”. І точно так є!

А який приклад сам Павло поставив? Бувши фарисейом і головним членом єврейської релігії, він переслідував церкву Божу. Він писав: “Я переслідував церкву Божу . . . бувши більш ревним за традиціями моїх отців”. (Гал. 1:13, 14, Дя) Чи Павло залишився членом традиційної церкви, єврейської релігії, і чи він старався поправити її? Ні! Він вірив, що єдиний спосіб поклонятися і служити Богові треба було ‘вийти з-поміж’ фарисеїв і стати членом Божої правдивої церкви, яка в той час була маленька ненавиджена секта. Перед губернатором Феліксом, Павло пізніше сказав: “Оцим признаюся перед тобою, що в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю [ЄБ: секта], я Отцю й Богові моєму служу так”.— Дії 24:14, Дя.

Отже, якщо ваша церква вчить і бере участь у вчинках, які противляться Біблії й не догоджають Богові, то як християнин ваш обов’язок є ясний: Наслідуйте Павла і ‘служіть Отцю й Богові вашому’ у правдивій релігії, яку, і це не дивно, церкви часто “називають єрессю”.

ПЕРЕКОНУЮЧА НОВИНА ДЛЯ “ТРЕТЬОЇ ЛЮДИНИ”

Це приводить нас до “третьої людини”, що представляє знеохочених, які цілком перестали практикувати свою релігію, але однак вірять у Бога. Хоч ця стаття не є написана головно для них, тому що вони вже покинули церкви так званого Християнства, однак ми маємо трохи доброї новини для них. Для всіх цих і для тих двох клас віруючих про які ми вже говорили, ми кажемо: Відлучіться від фальшивої релігії, так! Покиньте церкви! Але це не все. Шукайте правдивої релігії, яка знаходиться в Біблії. Сьогодні по цілому світі правдиве Християнство практикується гуртком щирих чоловіків і жінок, називаючись свідки Єгови, яких число є більше як мільйон.

Щоб допомогти вам навчитися, що правдива релігія існує, так як вона знаходиться в Божому Слові, свідки Єгови будуть раді студіювати Біблію з вами в вашому домі, і це не буде вас нічого коштувати. Попросіть їх, щоб вони зробили цей розпорядок для вас, або напишіть до редакції цього журналу. Ви також є запрошені приходити на зібрання свідків Єгови в найближчій Галі Царства. Роблячи це ви будете мати нагоду навчитися як “поклонятися Отцю в дусі і в правді”. Бо, пам’ятайте: “Отець хоче таких поклонників”.— Ів. 4:23, ЄБ.

[Примітки]