Теократична організація серед демократій та комунізму

“Бог [Те·ос, по-грецьки] усякої благодаті (незаслуженої ласки), що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує. Йому слава та влада [краʹтос, по-грецьки] на вічні віки”.— 1 Пет. 5:10, 11.

1, 2. (а) Чи слово теократія є нове слово сьогодні? (б) Хто створив те слово, і як він пояснив його?

ЦЕ СЛОВО теократія можливо є нове слово для багатьох читачів, але воно вже є принаймні дев’ятнадцять століть старе. Так, воно вживалося ще в першому столітті нашої Загальної Доби, і в той час воно було чуже слово.

² Те слово створив історик Флавіус Джосіфус із Єрусалиму. На відповідь до обвинувачувань, яких накидали на його людей, Джосіфус написав свій твір, у двох томах, під назвою “Проти Апіона”. У 2-му томі, в 45-му параграфі, він відноситься до “Мойсея, наш чудовий законодавець”, а в 52-му параграфі вносить те нове слово разом із слідуючими словами написані грецькою мовою: “Кілька народів мають свої різні форми урядів і їхні різноманітні закони. Деякі уряди дають правління в руки одної особи, а інші людям. Наш законодавець не звертав уваги на жодні з цих форм, але висвятив уряд, якого можна назвати теократія (те·о·кра·тіʹя, по-грецьки), або Свята Республіка, віддаючи всю владу і силу Богові, і переконуючи людей вважати Його за автора всіх добрих речей, якими все людство спільно втішається, або якими кожна особа особисто втішається. Він справляє нас шукати допомоги в Нього в нашому горі, як Він вислуховує наші молитви, і вишукує таємниці наших сердець. Він вкорінює науки про одного Бога, нестворенного, незмінного, і вічного Єгову, безмежно славетного і незбагненного, більше ніж ми можемо навчитися про Нього по Його творах”.a

3, 4. (а) До якого уряду Джосіфус пристосовував слово теократія? (б) До чого Вартова Башта пристосовує те слово у цьому двадцятому столітті, і якими словами?

³ Отже слово теократія було створене значити “управління Бога”, уряд Всевишнього Бога як Провідник, у протилежності урядові у “руках одної особи” (автократія) і урядові відданий “людям” (демократія) і уряд відданий заможним (плутократія або буржуазія) і урядові відданий багатьом владам (бюрократія). Історик Джосіфус пристосував слово теократія до уряду, який був заснований законодавцем Мойсейом за наказом Бога, Який сказав йому, що Його ім’я було Єгова (або Ягве). У нашому двадцятому столітті, одначе, те слово теократія вживалося у зв’язку з правдивою християнською церквою або собором, у цих часах коли політичні демократії поширилися, а політичний комунізм був насильно заснований у багатьох країнах. Згідно з цим, християнський собор є теократична організація, під урядуванням Бога, великого Теократа, Єгови. Признаючи цей факт число Вартової Башти (анг. мові) з 1-го червня 1938 р., на сторінці 163, в 1-му параграфі, сказала:

⁴ “Організація Єгови у жодному відношенні не є демократична. Єгова є Всевишній, й Його уряд або організація є зовсім теократична. Це заключення не є відкрите до успішного заперечування”.

 5. Остільки Джосіфус пристосовував слово теократія у такий спосіб, то що ми мусимо сказати відносно того чи уряд заснований Ізраїлем в Єрусалимі є теократія?

⁵ Історик Джосіфус був свідком знищення Єрусалиму римськими військами в 70 р. нашої Загальної Доби. Він пристосовував слово теократія до народної єврейської організації, яка існувала перед тим великим нещастям. У теперішньому часі, після шість-денної війни в 1967 р., жиди посідають усе те, що тепер називається Єрусалим, і там вони заснували свою народну столицю. Але чи ми можемо вважати, що уряд, якого вони заснували в тій стародавній батьківщині є наступником теократії, яку Мойсей заснував у 1513 р. перед Нашою Загальною Добою? Чи народний уряд із стародавнім Єрусалимом як столиця є теократичний? Як це може бути, коли його називають “республіка” і в ньому служить демократично вибраний президент, і від 1949 р. він був членом поганської організації для світового миру та безпечности, а саме, Організації Об’єднаних Націй? Навіть президент ізраїльської республіки і члени народного парламенту, Кнесет, не заявляють, що їхній уряд є теократія, теократична організація. Між ізраїльськими політиканами є велика боротьба відносно справи старого дотримування Закону Мойсея. А що ж сталося? Оце:

 6. Чим жидівський народ перестав бути в першому столітті З.Д., і які слова промовлені перед римським губернатором доказують це?

⁶ У першому столітті нашої Загальної Доби жидівський народ перестав бути теократичною організацією. Це сталося ще перед знищенням Єрусалиму в 70-му році. Історичні події звертають нам увагу на цей факт. У день Пасхи в 33-му році, коли товпа згромадилася перед римським губернатором, Понтійським Пилатом, і вимагала звільнення кримінальника Варавву замість чоловіка, якого Пилат особисто хотів відпустити, бо він був невинний, то що та товпа там в Єрусалимі кричала? Оце: “Якщо Його пустиш, то не кесарів приятель ти! Усякий, хто себе за царя видає, противиться кесареві. . . . Ми не маєм царя, окрім кесаря”. (Ів. 19:12—15) Така вимога стояла в дивній протилежності тому, що їхній стародавній пророк Ісая сказав давно тому: “Бо Господь (Єгова) — наш суддя, Господь (Єгова) законодавець для нас, Господь (Єгова) то наш цар”.— Іс. 33:22.

7, 8. Пізніше, хто був предсідником на сесії синедріону, і як суджені відповідали на його нарікання?

⁷ Два місяці або більше після цього в Єрусалимі відбулася ще одна подія. Це сталося на суді народного синедріону, складаючись із сімдесят один членів. Первосвященик був предсідником цього особливого суду, і дванадцятьох природних жидів були на суді за те, що вони проголошували деяку релігійну науку, яка була образлива цьому синедріонові або Найвищому Судові. Про це ми читаємо:

⁸ “Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи: ‘Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про те Ім’я не навчати? І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка того припровадити на нас’. Відповів же Петро та сказали апостоли: ‘Бога повинно слухатися більш, як людей! Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві. Його Бог підвищив Своєю правицею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів. А тих справ Йому свідками ми й святий дух, що його Бог дав тим, хто слухняний Йому’”.— Дії Апостолів 5:27—32.

 9. Згідно з свідоцтвом дане тоді, з ким знаходилася Єговова теократія?

⁹ Те свідчення у цьому суді відкрило, хто поводився теократично, признаючи Бога за управителя або Теократа. Згідно з тим свідченням, то з ким була теократична організація — з синедріоном, представниками жидівського народу, або чи з тими дванадцятьма апостолами Ісуса, якому той синедріон недавно заподіяв смерть? Поза всяке заперечення, теократія Єгови була з тими дванадцятьма апостолами Ісуса Христа.

10, 11. (а) Яким сильним доказом у день свята П’ятдесятниці було доказано, що теократія вже не була з жидівським народом? (б) Як Гамаліїлова порада жидівському синедріонові натякала, що його поводження не було теократичне?

¹⁰ Факт, що божественна теократія вже перестала існувати в ізраїльському народі, а була передана дванадцятьом апостолам і іншим учням Ісуса Христа був доведений сильним доказом. А яким доказом? Оцим, що Бог вилив Свого духа на тих учнів Христа, які признали Бога за провідника замість людей, що противилися Богові. То при помочі того великого духа, що Петро та інші одинадцять апостолів могли дати таке відважне свідоцтво перед жидівським синедріоном. Кілька днів перед тим, на святі П’ятдесятниці, Бог вилив Свого духа на них, як сповнення пророцтва Йоіла 2:28, 29, НС. Того дня апостол Петро наводив те пророцтво, коли пояснив диво, яке щойно відбулося тисячам святкуючим свято П’ятдесятницю. На тій оказії Петро сказав допитливим жидам: “Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог його, того Ісуса, що його розп’яли ви”. (Дії 2:14—36) Що жидівський народ уже не поступав теократично натякнув жидівський учител закону Гамаліїл, коли він сказав синедріонові про дванадцятьох апостолів, які були на суді перед ними:

¹¹ “Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що з ними робити ви маєте. . . . І тепер кажу вам: ‘Відступіться від цих людей, і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде,— розпадеться вона. А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями’ ”.— Дії 5:34—39.

12. Пізніше, що доказало, що “оця рада чи справа”, як то Гамаліїл назвав її, була “від Бога”, отже, яке перенесення відбулося?

¹² Те, що цей жидівський фарисей Гамаліїл назвав “оця рада чи справа” доказалася бути “від Бога”, бо ні синедріон, ні всі жидівські люди всередині і поза Римською Імперією не могли перекинути її, навіть хоч вони переслідували духом-помазаних послідовників Ісуса Христа. Але у 70-му році З.Д. жидівська столиця Єрусалим була знищена і разом із нею був знищений народний жидівський синедріон. А три роки пізніше, в 73-му році З.Д., остання жидівська твердиня в Юдеї, а саме, Масада на західному березі Мертвого моря, впала до римського війська. Але перед усім цим вірні жидівські християни втікли з Єрусалиму та інших частин Юдеї, тому що Ісус Христос сказав їм утікати, коли пророчо говорив про наближаюче знищення Єрусалиму. (Мат. 24:15—22; Марка 13:14—20; Луки 21:20—24) Очевидно, тоді теократія Єгови була передана від народного обрізаного Ізраїля в руки духом-наповненої організації учнів Ісуса Христа, Сина Божого. До цього самого дня вони проповідують про царство Боже, а не про Республіку Ізраїля, або про якийсь інший людський уряд.

ТЕОКРАТИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ У ПЕРШОМУ СТОЛІТТІ З.Д.

13. Ми повинні уважно переглянути чи посвячені читачі Вартової Башти тримаються чого, і чому?

¹³ Журнал Вартова Башта звертав і постійно звертає нам увагу до теократичної організації, і щоб бути послідовним з цим, ми повинні переглянути чи посвячені, хрещені християнські читачі цього журналу дійсно тримаються теократичної організації чи ні.

14. Апостоли знали, що перед-християнський Ізраїль мав яке урядування, і як це було показано тими, яким Мойсей представив себе коли вернувся до Єгипту?

¹⁴ Нема сумніву, що нам треба вернутися назад до першого століття, до днів Христових апостолів, щоб побачити як їхня теократична організація була збудована. Всі апостоли були природні обрізані жиди або ізраїльтяни, таким, яким Ісус Христос був. Вони добре знали, що в перед-християнській будові теократичного ізраїльського народу були деякі призначені урядники або керівники. Вони знали, що коли Єгова післав Мойсея назад до Єгипту, щоб визволити Своїх поневолених людей, Він сказав йому: “Іди, збери старших [z^eqe·nimʹ, по-єврейськи] Ізраїлевих та й скажи їм: ‘Господь [Єгова], Бог батьків ваших, явився мені’ ”. (2 Мойс. 3:16) Ці “старші” не були особи тільки старшого віку, але мали рангу “старших”, правдоподібно, що на цій оказії вони були представниками цілого дому Ізраїля.

15. Яку рангу мали тих сімдесят чоловіків, який Мойсей взяв з собою на гору Сінай, і як це є показано?

¹⁵ Місяці пізніше, коли пророк Мойсей був посередником Закон-угоди між Богом, а ізраїльським народом, Бог сказав йому при горі Сінай: “Вийди до Господа [Єгови] ти й Аарон, Надав та Авігу, та сімдесят із Ізраїлевих старших [z^eqe·nimʹ]”. Що тих сімдесят “старших” були представниками народу стає ясно з 2 Мойсея 24:11, де є сказано: “І Він [Єгова] не простяг Своєї руки на достойних із синів Ізраїля. І вони споглядали на Бога, і їли й пили”. Отже вони були “достойні”, а не лише старші особи. (2 Мойс. 24:1, 14) Вони посідали знання “старших”.

16. Яка була ранга тих сімдесят чоловіків на яких Єгова вилляв трохи духа, який спочивав на Мойсейові?

¹⁶ Пізніше, коли Єгова мав виляти частину Свого духа, що спочивав на Мойсейові, на інших сімдесят ізраїльтян, Він сказав йому: “Збери ж Мені сімдесятеро люда зо старших [z^eqe·nimʹ] Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою”. Коли вони послухали цього приказу, Єгова тепер взяв трохи з Свого духа, який спочивав на Мойсейові “і дав на сімдесят чоловіка старших”, і “вони стали пророкувати”. (4 Мойс. 11:16—25) Тих сімдесятеро осіб були спільниками з “наглядачами”, або, можливо, як “старші” вони самі служили за наставників людей.

17. Згідно з Єгововими інструкціями Мойсейові, що міста в Ізраїлі мали мати, і як показується, що це було правда, навіть за часу Ісуса?

¹⁷ Згідно з інструкціями Єгови Мойсейові, коли ізраїльтяни ввійшли в Обіцяну Землю, то в їхніх містах мали служити “старші” чоловіки, так як їх визначали. (5 Мойс. 19:12; 21:2—20; 22:15—18; 25:7—9) Біблійна історія показує, що так і сталося по містах і селах Ізраїля. (Суд. 8:14—16; 1 Цар. 21:8—11; Ездри 10:14) Той самий розпорядок існував за часу Ісуса Христа й його апостолів. Коли Ісус розказував їм про його надходячу буйну смерть, він сказав, що “мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників і вбитому бути”. (Мат. 16:21) Це не були лише особи старшого віку, але вони мали офіціальну рангу “старших”. Ці особи були з’єднані з первосвящениками і письменниками в часі заарештування і судження Ісуса. (Мат. 26:47 до 27:41) Ці “старші” чоловіки прилучилися до первосвящеників, щоб підкупити сторожів, які стерегли гріб Ісуса намовляючи їх казати, що він не воскрес, але що учні вкрали його тіло.— Мат. 28:12.

18. (а) Так як з Ісусом, з чиїх рук його апостоли мали постраждати? (б) В якому розумінні ці були “старші”, і на їхніх зібраннях, що вони мусіли мати, і як довго?

¹⁸ Так як Ісус Христос, його апостоли також мусіли страждати з рук “старших” і первосвящеників. Коли відпустили апостолів Петра й Івана, то, так як історія показує, “вони до своїх прибули й сповістили, про що первосвященики й старші до них говорили”. (Дії 4:5—23) Усе це показує, що ті спільники первосвящеників були офіціально “старші”. У містах стародавнього Ізраїля не було “мера” так, як ми тепер маємо, але в них була рада “старших”. У цій раді був голова або представник, і правдоподібно те представництво переходило від одного члена до другого по черзі. Як кваліфіковані ставали “старшими” не є показано.

19. (а) Отже, яке питання виринає про Божу нову теократію після свята П’ятдесятниці в 33 р. З.Д.? (б) Яка гадка була подана про “старших”, і які питання така гадка піддає?

¹⁹ Коли природний обрізаний Ізраїль перестав бути теократією й Єгова заснував Свою теократію з церквою або собором учнів Свого Сина на свято П’ятдесятницю в 33 р. З.Д., і опісля, то чи ця нова теократична організація також мала призначених “старших” офіціально? Думка була подана, що в християнському соборі, “всі помазані Богом були старші”.b Таке розуміння буде включати навіть жінок, які через своє посвячення Богові й хрещення у воді та породження від Божого духа були помазані Його духом. Але, що риси християнської теократичної організації за першого століття дійсно показують? Чи вони показують, що жодні посвячені, хрещені чоловіки не мали бути призначені на “старших” в християнському соборі? Ану розгляньмо цю справу.

20. (а) Згідно з цитатою Петра з Йоіла 3:1, 2, які чоловіки мали бути в християнському соборові? (б) Згідно з словом, якого вживається в Йоіла 3:1, 2, чому ці мусіли бути офіціально “старші”, а не лише старші віком?

²⁰ Цитата апостола Петра з Йоіла 2:28, 29, НС, на святі П’ятдесятниці в 33 р. З.Д., показала, що в християнському соборі мали бути “старші”, яким мали “снитися сни”. Але коли це пророцтво переводиться на грецьку мову, то Септуагінт Переклад уживає грецьке слово прес·біʹте·рос, яке дійсно значить “пресвітер” або “старший”. Це тому, що єврейське слово (za·qenʹ) в Йоіла 3:1 є слово, яке регулярно пристосовується до “старших”, як то старші міст, і так далі. Те єврейське слово, одначе, також може значити звичайних старших осіб, таких як Авраам і Сарра. (1 Мойс. 18:11; 25:8) У всякому разі, ці пресвітері, або “старші” в Йоіла 3:1 і Діях 2:17 були частиною “усякого тіла” на якого Єгова вилив Свого духа в “останніх днях”. Вони можуть бути офіціально “старші”, або звичайні “старші чоловіки”.

21. (а) Спеціально кому відсилалося “допомогу” з Антіохії до Єрусалиму, і що це показує про перший собор? (б) Що це є “пресвітер”?

²¹ Але, чи в першому християнському соборі були офіціально “старші” або пресвітері? Щоб дати задовольняючу відповідь на цю точку повернімо до Дії Апостолів 11:30. Християнський пророк Агав передсказав, що “голод великий у цілому світі настане”, який то голод дійсно відбувся за царювання імператора Клавдії. Отже учні Христа в місті Антіохії, Сирії, вирішили вислати допомогу своїм християнським братам у римській провінції Юдеї. То до кого ж вони відсилали представників цієї допомоги (ді·а·ко·ніʹя, по-грецьки)? Історія каже: “Що й зробили, через руки Варнави та Савла, пославши до старших [пресвітерян, старші]”. (Дії 11:27—30 при краї сторінки Нового Світу Переклада Біблії (анг. мові) 1971 р.) Отже приймачі були “старші” або пресвітері, і ці урядники доглядали, щоб харчі були роздані соборам у Юдеї. Вебстерів Третій Новий Міжнародний Словник (анг. мові) пояснює слово “пресвітер” як “начальник першої християнської церкви з обов’язком постачати провід, як надзиратель, переважно над місцевим собором”. З Святого Писання ми можемо довідатися чи таке пояснення є правильне чи ні.

УРЯДОВА УСТАНОВА — СКЛАДАЮЧИСЬ ІЗ КОГО?

22. Перед ким собор в Антіохії представив питання про обрізання, хто прийняв їхніх представників і пізніше хто там зібрався доглянути цієї справи?

²² Коли справа про обрізання не-жидівських нововірців у Християнство розгарячілася в Антіохії, Сирії, то до кого той собор звернувся, щоб залагодити справу? “До апостолів і старших у Єрусалим”. А хто привітав Павла і Варнаву та інших із Антіохії, коли вони прибули до Єрусалиму? “Вони, були прийняті церквою, та апостолами та старшими [пресвітері, або “старші”]”. У цій історії ми бачимо, що “старші”, як і апостоли є відрізнені від решта собору. Не цілий собор в Єрусалимі, але “апостоли й старші (зібралися), щоб розглянути справу оцю”.— Дії 15:2, 4, 6.

23. Хто був в згоді відсилати декрет із Єрусалиму до соборів, і хто підписав його?

²³ Досягнувши рішення, щоб не обрізувати ново-навернених поган, історія далі каже: “Тоді постановили апостоли й старші [пресвітері] з цілою церквою вибрати мужів із них, і послати до Антіохії з Павлом та Варнавою, Юду, що зветься Варсавва, і Силу, мужів проводирів між братами, написавши своїми руками оце: ‘Апостоли і старші брати до братів, що з поган в Антіохії, і Сирії, і Кілікії: Вітаємо вас’”.— Дії 15:22, 23.

24. Хто були деякі з тих “старших” чоловіків, і апостоли і старші поводилися мов вони були хто, і хто був головою на тому зібранні?

²⁴ З цього виглядає, що апостоли і ці спільники “старші” (пресвітері,) діяли, як урядова установа для всіх християнських соборів по цілому світі, але мали підтримку собору в Єрусалимі. Між тими “старшими” був Яків, двоюрідний брат Ісуса Христа, і Юда (Варсавва) і Сила (Силуан). (2 Кор. 1:19; 1 Сол. 1:1; 2 Сол. 1:1; 1 Пет. 5:12) Переважно це є зрозуміло, що на цьому зібранні урядової установи в Єрусалимі старший (пресвітер) на ім’я Яків, син Марії, був головою. Але сам факт, що він пропонував декрет і його зміст відносно потрібних обов’язків для новонавернених поган не обов’язково запевняє нас, що він був головою.— Дії 15:13—21.

25. По містах, яких Павло і Сила відвідували кому вони давали там видані декрети, і що показується про тих, які були з’єднані з апостолами на вирішення тих декретів?

²⁵ Дії 16:4 говорить про рухи апостола Павла і його товариша Сили (член урядової установи), кажучи: “Як міста [Малої Азії] ж переходили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постанови, які видали в Єрусалимі апостоли та старші”. Факт, що цих “старших” з’єднувалося з апостолами і що вони були частиною християнської урядової установи запевняє, що офіціально вони служили як “старші”, або пресвітері.

26. На його останній подорожі до Єрусалиму, з ким Павло попрощався в Мілеті, і що Дії 21:17, 18 показує про будову Єрусалимського собору?

²⁶ Роки пізніше апостол Павло подорожував останній раз до Єрусалиму. Він зупинився в портовому місті Мілетус і відвідав найближчий собор в Ефесії, Малій Азії. Чи він просив, щоб цілий собор в Ефесії прийшов, щоб попрощатися з ним? Ось що Дії 20:17 каже: “З Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів, [старші собору] Церкви”. Отже в соборі в Ефесії були офіціально “старші”. Дії 21:17, 18 пригадує нам, що в Єрусалимському соборі також були такі урядники, бо там ми читаємо звіт лікаря Луки: “А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати прийняли нас гостинно. А другого дня Павло з нами подався до Якова. І всі старші посходились”. Яків, двоюрідний брат Ісуса Христа також був один із тих “старших”. У Галат 2:9 Павло каже, що Яків був духовний стовп, кажучи: “Яків, і Кифа, і Іван, що стовпами вважаються, подали мені та Варнаві правиці спільности”.

27. Згідно з 1 Тимофієм 5:17, хто заслуговував подвійної честі, і чому, і чиї молитви спеціально були корисні?

²⁷ Даючи свідчення про офіціальну природу “старшого” (або пресвітеря) собору, апостол Павло писав до Тимофія, десь коло 61 до 64 р. З.Д., оці інструкції: “А пресвітері, які добре пильнують діла, нехай будуть наділені подвійною честю, а надто ті, хто працює у слові й науці”. (1 Тим. 5:17) Таким чином ці “старші” офіціально головували по соборах і працювали проповідуючи і навчаючи Біблію. Згідно з Яковом 5:14, молитви таких “старших” були спеціально корисні.

[Примітки]