Покірно коріться Єгововому способові для спасіння
“Покірних людей Ти спасеш; але очі Твої проти зухвалих”.— 2 Сам. 22:28, НС.
1. Що сталося в зборах свідків Єгови в 1972 р.?
У ВЕРЕСНІ 1972 р. велика зміна відбулася в зборах свідків Єгови навколо світу. Від 1932 і аж до 1972 р., в кожному зборі один чоловік служив за “предсідника збору”, і в багатьох випадках він служив у тій позиції на протязі багатьох років. Але в 1971 р. було пригадано з Писання, що по Християнських зборах за першого століття служило тіло або група старших або надзирателів, а не лише один. (1 Тим. 4:14; Фил. 1:1) З цього прикладу був прийнятий Біблійний розпорядок, щоб тіло старших служило в кожному зборі і щоб предсідник того тіла чергувався рік за роком по зборах. Таким способом, в більшости з 28.407 зборів свідків Єгови у вересні 1972 р., хтось новий зайняв посаду місцевого предсідника.
2. Як зміна в організаційному розпорядку далі помогла ототожнити Божих людей на землі сьогодні?
2 А як колишні “надзирателі збору” або “слуги збору” віднеслися до цього? Майже кожний з них покірно прийняв цю зміну і оцінив, що Єгова провадив Свою організацію, щоб вона була ближче до першого Християнства. Ці особи добровільно відступили з розумінням, що стали частиною тіла старших, що складається з рівних слуг, замість розпорядка в якому лише одна особа служила за надзирателя збору. Чи така зміна могла відбутися в якійсь світській організації, а саме, взяти всіх тих, що служили на головних посадах і тоді змінити їх, без катастрофічних наслідків? Ледве. Однак це було можливо між свідками Єгови, тому що вони є люди, які ‘нічого не роблять підступом або з чванливости, але в покорі мають один одного за більшого від себе’.— Фил. 2:3.
3. Як це, що свідки Єгови мають скромність та покірність?
3 Але як свідки Єгови розвивають такі характерні риси? Вони родяться грішниками, посідаючи смертельні хвороби гріха, так як цар Давид і решта людства. (Пс. 51:7) Вони навчилися, проте, що покірно пристосовуватися до способу Єгови може довести до спасіння від такого стану, так як Нааман спасся або видужав від прокази. У випадку з Нааманом, спосіб Єгови був єдиний спосіб. Бог дав розпорядок через Свойого пророка Єлисея, і Він не змінився. Коли Нааман покорився і прийняв цей розпорядок, то дістав благословенство через зцілення і навчання правди. Отже нам також треба навчитися покірности.
4. Яку значність приписується словам в єврейській, грецькій та англійській мові, які відносяться до покірности?
4 Слово, яке переводиться з Єврейського Писання словом “покірність” походить від коріння, що значить “поклонятися”. Покірність, смирність, поблажливість і скромність, усе це є зв’язане зі значенням того слова. Слово, яке первісно вживалося в Християнському Грецькому Писанні близько сполучує покірність із скромністю розума. В англійській мові, воно походить із латинського humus, стосуючись до землі і значить бути без гордости або зарозумілости.
ДОСЯГАЮЧИ ПОКІРНОСТИ
5. Що помагає нам оціняти потребу розвивати покірність?
5 Покірність є риса, яку можна розвинути. По-перше, особа мусить мати бажання бути покірною. Цю охоту можна підкріпити читанням Біблії. У ній ми навчаємося, що “Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать”. (Як. 4:6) Ми починаємо оціняти, що Єгова хоче, щоб ми “покірно ходили” з Ним. (Мих. 6:8, НС, 1960 р., видання) Отже наше бажання догоджати Богові спонукує нас розвивати характерну рису покірности.
6. Чому оціняти наше споріднення з Єговою помагає нам бути покірними?
6 Близько зв’язано з цим є добре оцінення нашого споріднення з Єговою. Ми повинні мати відповідний страх до Нього, себто шанувати Його, боятися, щоб не розгнівати Його, знаючи, що все те, що Він вимагає від нас є правильне. (Пс. 111:10; Прип. 8:13) І Соломон з’єднав страх Єгови з покірністю, коли сказав: “Заплата покори і страху Господнього [Єгови], це багатство, і слава, й життя”.— Прип. 22:4.
7. Що приклад Єгови робить для нас у цьому відношенні?
7 Приклад покірности Єгови також поможе нам. (2 Сам. 22:36; Пс. 18:36) Він був милосердний і мав співчуття до грішників; так, Він навіть дав Свого Сина на жертву за гріхи людства. (1 Ів. 4:10) Якщо Єгова, найбільша особа в цілому всесвіті, є покірний, то чи ми, незначні створіння не повинні бути також покірні?
8. Як Ісусові вчинки та слова помагають нам розвивати покірність?
8 Якщо ми є Християни, послідовники Христа, то ми повинні наслідувати приклад, якого Він поставив для нас. (1 Пет. 2:21) Чи ж не було передсказано, що Він буде “покірний”, коли в’їздив в Єрусалим представити Себе, як царя. (Зах. 9:9; Мат. 21:5) Як Слово, Божий первороджений Син на небі, Той, що став Ісусом певно мав високе становище, але “ставши подібним до людини, і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти”. Павло також розумно радив зборові у Филипії: “Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі”. Ті думки містили в собі риси покірности. (Фил. 2:5—8) Як людина на землі, Ісус говорив про дорогоцінність цієї риси покірности, заохочуючи Своїх учнів ставати покірними, як мала дитина, і пригадував їм, що “Хто ж понижується (покориться), той піднесеться”.— Мат. 23:12; 18:4.
9. Як молитва помагає комусь ставати скромним?
9 Ще одна допомога, яка поможе нам покоритися є молитва. Вона пригадує нам Божу величність і нашу незначність, факт, що інші також хочуть знайти або втримати добре споріднення з “Отцем нашим”; і який чудовий розпорядок Єгова зробив через Свого Сина, щоб наші гріхи були прощені нам! Молитва помагає нам пам’ятати, що самі собою ми не маємо чим гордитися.— Мат. 6:9—12.
10. Як любов підходить до дискусії про покірність?
10 Риса любов, одна з плодів Божого духа, є потрібна, щоб розвивати покірність. (Гал. 5:22) “Любов . . . не величається”. (1 Кор. 13:4) Ми починаємо оціняти, що найважніша любов є наша любов до Бога Єгови, і що, крім цього, ми маємо ‘любити нашого ближнього, як самого себе’, а саме, ми повинні мати їх на рівні зі собою, не думаючи більше про себе, як про них. (Мат. 22:37—39) Свідки Єгови хочуть бути покірні. Вони знають, з їхнього студіювання Біблії, що Єгова вимагає цього від них. Вони роздумували над прикладами Єгови та Ісуса Христа в цьому відношенні. Вони користають із молитви, і далі стараються показувати любов, яка Ісус сказав буде відзначати Його послідовників і яка поможе їм розвивати покірність розума.— Ів. 13:34, 35.
ПОКІРНІСТЬ Є ПОТРІБНА СЬОГОДНІ
11, 12. Як покірність помагає нам у цьому ненависному світі?
11 Розвиваючи рису покірности помагає нам зустрічати виклики цього сучасного, самолюбного, ненависного світу. Бог надхнув апостола Павла передсказати, що “останніми днями” люди будуть “самолюбні, . . . горді”. (2 Тим. 3:1, 2) Це відношення захопило людей всіх становищ в житті, і певно, що ми не хочемо набиратися цього напряму від них.
12 Бійки між народами різних національностей або різних рас, люди признають, походять через націоналістичну або расову “гордість”. Але гордість є протилежна покірності, і “перед загибіллю гордість буває, а перед упадком — бундючність”. (Прип. 16:18) Чи ми хочемо стикнутися з Богом через національну або расову гордість? Це значило б наше знищення.
13. Як покірність помагає жінкам у цьому лукавому ладі?
13 Люди кругом світу вже є знайомі з рухом визволення жінок. Деякі жінки, які є зв’язані з цим рухом, вірячи, що це лише чоловік написав Біблію, гордо твердять, що вірш, який каже, що чоловік є “образ і слава Бога, а жінка — чоловікові слава”, є лише шовінізм або мужеський погляд їхньої вищости. (1 Кор. 11:7) Гордість таких жінок завела їх прямо в конфлікт з Єговою, Який надхнув писання Біблії. Чи ви жінки, що хочете Божої похвали обминаєте такий брак покірности? Апостол сказав чоловікам у Христианському зборі: “Покоріться під міцну Божу руку”. Чи ви жінки не знаходите, що коли ви також послухаєте цієї Біблійної поради, то це поможе вам покоритися, і зробить ваше життя щасливіше? — 1 Пет. 5:6.
14. Як ‘голова дому’ може бути покірний?
14 Певна річ, що цю думку про мужеське головування можна взяти до крайностей. Щоб виповнити свою ролю, як батько і чоловік, то муж дому мусить бути покірний, бачити свої власні недостачі і старатися перемогти їх, як і признавати, коли він зробить помилку. Покірність виявиться в тому, що він буде мати співчуття. як і брати до уваги інших членів родини перед тим, як буде робити важні рішення. Це також поможе йому прощати членам родини і не сподіватися досконалости від них так, як Єгова не сподівається її від нього. Покірність дійсно помагає усім у родині обминати проблеми, які походять з різниць між чоловіком, а жінкою, між молодими, а старими. Покірність розума помагає ‘у любові терпіти один одного’.— Ефес. 4:2.
15. Як покірність помагає нам проповідувати і зносити переслідування?
15 Покірність поможе нам брати участь у роботі, яку Ісус сказав буде виконуватися перед кінцем цієї лукавої системи. Він передсказав світову роботу проповідування, розказувати іншим про Царство, Божий уряд, яким Він має намір володіти землею. (Марка 13:10) Покірність розума помагає нам застановлятися над поглядами тих, яким ми проповідуємо; вона помагає нам розуміти їхній стан коли розмовляємо з ними. Ісус також передсказав, що Його послідовників будуть ненавидіти і переслідувати за те, що наслідують Його. (Мат. 24:9) Покірність помагає нам зустрічати таку опозицію, бо ми признаємо, що Єгова є вищий, і тому не будемо бунтуватися проти Нього тому, що Він дозволяє такий стан. Ми дивимося на приклад, якого Ісус поставив, коли зустрічав переслідування, бувши покірний перед тими, що ображали Його, залишаючись вірний Своєму Отцю.— 1 Пет. 2:23.
16. Як покірність помагає нам у дисципліні?
16 Покірна особа приймає пораду і дисципліну. “Дорога ж життя, то навчальні картання”. (Прип. 6:23) Горді не люблять, коли їм дають пораду; вони відчувають, що не вчинили нічого злого. Але покірні признають, що роблять помилки і оціняють коли їх поправляється. “Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности”. (Євр. 12:11) Отже тим, що приймають пораду і дисципліну, помагається робити гарний духовний поступ.
СУЧАСНІ ПРИКЛАДИ ПОКІРНОСТИ
17. Як покірно признаючи свою неписьменність помогло одному молодому чоловіку?
17 Якщо б ви не вміли читати, то чи ви були б досить покірні признати це і просити допомоги? Один молодий чоловік Західної Африки розповідає слідуючий досвід: “Мені було соромно, тому що бувши дев’ятнадцять років віку, не вмів читати, ані писати. Але одного дня я почув, що свідки Єгови вели по своїх Залах Царства класи освічувати людей. Хоч я не був Свідок, то вони дозволили мені вписатися. Ця класа була частиною одних із їхніх зборових зібрань, і щоб показати оцінення я залишався на решта вечірньої програми. Я так любив ці зібрання і дуже прагнув давати виклади так, як інші молоді чоловіки робили. Один із цих чоловіків розпочав зі мною домашню студію Біблії. За менше як два роки, я не лише навчився читати і писати, але вже міг ходити на службу, символізував моє посвячення хрещенням у воді і тепер втішаюся привілейом піонерувати”. Покірність цього чоловіка помогла йому навчитися читати і писати, прийти до пізнання правди і стати повночасним вісником, приносячи правду іншим людям.
18. Як один гордий чоловік змінився? І що сталося?
18 У тій самій місцевості був чоловік, що не був такий покірний. По суті, гордо він сказав одному свідкові Єгові, що не потребував, щоб хтось його вчив, керівника великої промислової фірми, тому що він міг студіювати Біблію. Проте, він прийняв запрошення на одно зібрання у зборі. Теократична Школа зробила на нього велике враження і він почав приходити регулярно. Незабаром він вписався до школи й його ціле відношення змінилося, коли почав застосовувати й приймати пораду, яку діставав в школі. Він попросив, щоб з ним студіювали Біблію в його домі і робив гарний поступ. Так, він покорився і тепер має привілей служити, як посвячений хрещений слуга Бога Єгови.
19. Як один сліпий священик показав покірність?
19 На острові недалеко Австралії один молодий Свідок зустрів старенького чоловіка, і після багатьох відвідин розпочав студію з групою від п’ять до десять осіб, вживаючи дві або три години на кожних відвідинах. Між присутніми був завжди один старенький сліпий чоловік, що дуже любив Біблію. Незабаром він почав усім розказувати про правди, яких навчався. Пізніше довідалися, що цей сліпий чоловік був місцевий лутеранський священик. За кілька місяців ця група почала приходити на деякі зібрання свідків Єгови, хоч мусіли йти пішки від двох і пів до трьох годин. З часом, цей старенький священик сказав членам церкви, що буде покидати церкву, бо бачив, що її наука не була правдива. Так, він був досить покірний признати помилку свого колишнього життя і взяв кроки приєднатися до Єговового способу спасіння.
20. Чому інший священик залишив свою церкву?
20 Іншого покірного священика зустріли в селі на острові Південного Тихого океану і він погодився студіювати Біблію. Він відразу пізнав різницю між науками його церкви, а Біблією, і лише після двох студій відступив від церкви. Його колишні друззя стали дуже збентежені цим і старалися впросити його далі залишитися їхнім священиком. Він повідомив їх, що відтепер буде підтримувати лише правдиве Християнство. Він робив гарний духовний поступ і тепер є один із хрещених слуг Єгови, помагаючи іншим навчатися правди.
21. (а) Що “нова особистість” включає? (б) Яку гарну похвалу було висловлено відносно “нової особистості” свідків Єгови?
21 Апостол Павло заохочує: “Скиньте стару особистість з її вчинками, та зодягніться в нову особистість, . . . зодягніться у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння”. (Кол. 3:9—12, НС) Отже частина нової Християнської особистості є покірність, скромність. Люди Єгови виявляють ці риси, і це приваблює інших. Слідуючий лист, якого написав керівник підприємства де працює два Свідки до Філіппінського відділу Товариства Вартової Башти доказує це: “Ми почали переорганізовувати наш Фабричний Відділ і в цьому відношенні хочемо знати чи ви не помогли б нам знайти кваліфікованих робітників. Найсильніша причина, яка головно спонукала нас написати до вашого Товариства є та, що спостереження, близьке дослідження і досвід доказали, що на членів вашої організації можна покладати повне довір’я, бо вони будуть несамолюбно і чесно працювати при якій-небудь роботі, і ми також є здивовані їхньою здібністю розуміти і пристосуватися до існуючих економічних і робітничих проблем”.
22. Як один Свідок показав оцінення за зборове зібрання, з яким наслідком?
22 Хоч свідки Єгови добре виконують свої світські роботи, то вони не забувають, що уся честь іде Богові Єгові і далі оціняють привілей ходити на зібрання в Християнському зборі розвивати “нову особистість”. Родина одної молодої жінки Свідка зустріла фінансову потребу і та жінка мусіла шукати світської роботи, щоб допомогти їм фінансово. Під час інтерв’ю відносно роботи в одному підприємстві вона довідалася, що мусить працювати в часі коли в зборі є зібрання, і роботодавець не хотів змінити її час. Вона сказала йому: “Я потребую цю роботу, але я не можу замінити свою віру за роботу”, отже відмовилася взяти її. Два дні пізніше, завідувач послав посланця до Залі Царства, щоб знайти і запросити її до роботи, відпускаючи їй час ходити на всі зібрання. Єгова поблагословив її за її покірне зусилля догоджати Йому.
23. (а) Як один подорожуючий надзиратель висловив покірне відношення? (б) Чим надзирателі між свідками Єгови цікавляться?
23 Подорожуючих представників свідків Єгови призначається регулярно відвідувати збори, щоб підкріпляти їх духовно промовами і беручи участь з ними у проповідуванню. Недавно ці відвідини змінили від кожних чотирьох місяців, до кожних шістьох, отже деяких, що виконували цю роботу, яка називається надзирателі округ, треба було відпустити від цієї особливої служби. Один з таких слуг, що служить у місті Нью-Йорку покірно сказав: “Коли я довідався, що кількох будуть відпускати від цієї праці, то я молився до Єгови, що коли мої відвідини перешкоджали або не помагали зборам так, як відвідини інших, то щоб мене відпустили від цієї подорожуючої роботи”. Що за гарне відношення, відбиваючи відношення старших або надзирателів між свідками Єгови по цілому світі! Вони не гордяться своєю позицією, але покірно доглядають смирних послідовників Ісуса признаючи, що “вівці” належать до Нього.— Ів. 10:14.
ВЛАСТИВИЙ ШЛЯХ
24, 25. Що ми повинні робити коли віримо, що спасіння є для покірних?
24 Чи ви дійсно вірите в слова Біблійного писателя Давида, яких він промовив у молитві до Єгови: “Покірних людей Ти спасеш; очі Твої проти гордих”? (2 Сам. 22:28, НС) Якщо ви вірите в це, тоді схочете позбутися всяких знаків гордости у вашому житті, і не будете думати, що ви є кращі від інших чи то через вашу расу, національність, освіту або становище в житті. Ми всі походимо від грішника Адама, отже самі собою дійсно не маємо чим гордитися.— Дії 17:26.
25 Надія на спасіння буде наша коли покірно будемо коритися способу Єгови. Ми мусимо оціняти, що “все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу. Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває”. (1 Ів. 2:16, 17) Шлях Єгови значить, що ми не можемо занурюватися в матеріалістичні погоні цього світу. Через це ми можемо загубити своє життя, так як то сталося з пожадливим Ґехазійом.
26. Який шлях ми особисто хочемо наслідувати?
26 Отже, шлях, якого ми повинні наслідувати є студіювати Писання, пристосовувати наше життя згідно волі Єгови і ставати одними з Його посвячених, хрещених слуг, помагаючи іншим коритися Єгововому способу на спасіння. Для тих, що вже взяли цей крок, вони тепер мусять іти в прямий напрям. “Та до чого дійшли ми, поступаймо в тім самім далі”. (Фил. 3:16) Ми ніколи не хочемо відчувати неспокій зі слів Павла, “майте один одного за більшого від себе”, у нашому спорідненню з своїми християнськими братами. (Фил. 2:3) Ми хочемо вповні оціняти духа покірности між Божими людьми і старатися додавати до такого духа. Ми хочемо мати почуття добробуту і задоволення від нього. Це витворює і затримує приємну і нагороджуючу атмосферу, і покірно висловлюється любов до цілого товариства братів. Також, пам’ятайте, що організація Єгови не може змінитися лише, щоб задовольнити осіб.
27. Чому критикувати роботу тіла старших у зборі не було б правильно?
27 Якщо ми противимося чомусь, що тіло старших зробило або критикуємо спосіб, яким старші полагоджують якусь справу, то стаємося невірні до організації Єгови. Пам’ятаймо, що старші не є новонавернені чоловіки; вони вже на протязі років служать Єгові. (1 Тим. 3:6) А що це спонукує когось знаходити ваду або нарікати? Чи часто це не є бажання повищити себе в очах інших? Іншими словами, гордість є корінь цієї проблеми. Таким шляхом можна протистояти проти святого духа, тому що святий дух призначає старших у зборі. (Дії 20:28) Отже, чому нам критикувати братів за те, що вони упорядковують царськими справами так, як святий дух провадить їх? І якщо брат зробив помилку в якійсь справі, то ми повинні мати віру, що святий дух поправить його.
28. Що ми всі мусимо признати, для нашого вічного добробуту?
28 У світі гірких суперництв, де всі змагаються за своїми особистими справами, то одна організація стоїть цілком відмінна, а це вірні послідовники Ісуса, християнські свідки Єгови. Деякі з них, так, як та маленька ізраїльтянка в життю Наамана, виявляли дуже відважну віру, говорячи те, що вони знають є правда в надії, що хтось скористає. Їх можна вважати за безіменних, незначних осіб, але вони мають похвалу Єгови. Інші служать у більш славних посадах, так як Єлисей, але ці також перше цікавляться набути ласку Єгови; вони не хочуть набувати собі прибутків. Ми всі повинні працювати разом із ними, признаючи, що без покірности та охочости покоритися способам Єгови немає спасіння.