Збираючи заступників на весілля

 1. (а) Як “ті запрошені” на весілля показують, що вони не є достойні”? (б) Що це значило б для них покинути їхні самолюбні матеріалістичні інтереси?

ЧОМУ вигубилося протихристиянських “убійників” знищенням святого міста, Єрусалиму, і жидівської незалежности у 70 р. З.Д.? Це сталося тому, що так, як цар в Ісусовій притчі сказав, ті запрошені на весілля “недостойні були”. (Мат. 22:8) Євреї доказали свою недостойність, коли ображали, не шанували, стали невірні, і часто шалено відмовлялися відповісти на запрошення небесного царя після Його другого повідомлення. А що це значило б для них покинути свої матеріалістичні справи і прийти на духовне “весілля”? Це значило б, що вони мусіли покаятися, не лише тому що не дотримували закон Мойсея, але також тому, що так буйно відкинули Месію від Бога і тоді мусіли охреститися у воді на учнів Ісусових, як їхнього Месію. Але вони були дуже горді, дуже праведні в своїх очах, дуже зайняті своїми власними планами, отже не хотіли зустріти таких вимог. Так назагал сталося з ізраїльським народом.

 2. (а) Чому не всі місця на весіллі були порожні при кінці другого повідомлення? (б) Скільки місць Цар мав намір наповнити “достойними” особами”?

² Чи це значить, що всі місця на “весіллі” будуть незаповнені? Цілком ні! Біблія показує, що деякі “запрошені” євреї прийняли перше повідомлення і ще більше обрізаних юдейських нововірців прийняли друге повідомлення, яке почалося на свято П’ятдесятниці 33 р. З.Д. Але в дійсності їх було лише кілька у порівнянні з багатьма місцями, яких треба було заповнити на весіллі. А скільки місць Цар мав намір заповнити? Тому що ті гідні, які займали місця на весіллі представляють співспадкоємців Царевого Сина в “царстві небесному”, то небесний Цар Єгова мав намір заповнити 144.000 місць, щоб наповнити “весільну кімнату” такими “гідними” особами. Цей факт доказує те, що Ісус Христос показує нам в останній книзі Біблії, в Об’явленні.” (Об. 7:4—8; 14:1—3; 20:4—6) Те число представляє багато місць на весіллі.

3, 4. (а) Так як Ісусова притча показує, кому далося першу нагоду наповнити тих 144.000 місць? (б) Чи їх було досить, щоб заповнити так багато місць?

³ Так як Ісусова притча показує, Цар Єгова дав нагоду цілому Ізраїлеві під Закон-угодою, постачити гідних осіб, щоб заповнити всі ті 144.000 місць. Вони були природне тілесне “насіння” Авраама, з яким Бог був зробив Свою угоду, щоб поблагословити всі родини землі через те “насіння”. (1 Мойс. 12:3; 22:17, 18) Закон угода в яку Бог завів їх через Мойсея, поставила їх у ряд стати “царством священиків”, яких Бог мав намір заснувати під Месією, Посередником, більшим від Мойсея. Вони були виключно “ті запрошені” на духовне весілля.

⁴ Взагалі їхній народ міг постачити 144.000 природних євреїв, щоб заповнити всі місця. Там було мільйони євреїв з яких можна було вибирати кандидатів. Таж, так як Йосіфус показує на Свято Пасхи у 70 р. З.Д., зійшлося в Єрусалимі 1.197.000 євреїв. І не всі євреї порозкидані по тодішній залюдненій землі прийшли на Пасху.

 5. (а) Хто були ті з природного, тілесного “насіння” Авраамового, які відповіли на запрошення, так як Павло каже? (б) Одначе, чи тепер було так багато місць, як раніше?

⁵ Отже там було багато, всі 144.000, які були запрошені з-поміж природного тілесного “насіння” Авраама. Але Біблія показує, що тільки кілька з Авраамового природного насіння відповіли на запрошення через Закон-угоду. Десь у 56 р. З.Д., християнський єврей, апостол Павло обчислив, що вибрані євреї становили лише “останок” ізраїльського народу. (Рим. 9:27—29; 11:5) Але, присутність цього ізраїльського “останку” у “весільній кімнаті”лишила менше місць від повного числа 144.000 в часі першого повідомлення, що почалося у 29 р. З.Д.

 6. В Ісусовій притчі, як цар не дозволив, щоб його благородний намір був поборений або знеславлений?

⁶ Так як Ісусова притча показує, час уже кінчався, тому що весілля вже було готове. Тому що так багато запрошених не хотіли прийти, то що цар тепер мав робити, щоб наповнити кімнату гостями на цю шановну оказію? Мале число присутніх було ганьбою для нього поразкою для його первісного люб’язного наміру. Але цар не буде поборений. Якщо перші запрошені не шанували його їхньою відсутністю на весіллі, то він заповнить їхні призначені місця заступниками! Негайно перед знищенням “міста” тих “убійників”, цар послав своїх слуг поза те місто, поза їхню громаду, на “роздоріжжя”. Звідти “слуги” царя приведуть заступників, так, “кого тільки спіткають”.

 7. Що показує чи слуги царя збирали заступників із таким самим запрошенням, як перше було?

⁷ Слуги зможуть упросити тих незнаних осіб, зустрівши їх на роздоріжжі, не в їхніх домашніх адресах, щоб заповнити місця на весіллі. Це покликання було запрошення, бо ці, яких тепер збиралося не приходили на весілля без запрошення. Але ті, яких тепер збиралося за заступників не були запрошені по їхніх адресах так, як були ті перші. У подібній Ісусовій притчі в Луки 14:15—24, коли третій й останній раз кличеться гостей, то господар, що приготовив “величезну вечерю” каже його слузі: “Піди [тобто поза місто] на дороги й на загороди та й силуй прийти, щоб наповнився дім мій. Кажу бо я вам, що жоден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері”.— Луки 14:23, 24.

 8. Кого тепер збиралося, і коли й як те збирання почалося?

⁸ Ця робота збирати досить гостей з “доріг” поза “містом” запрошених почалася, не в 70 р. З.Д., але в 36 р. З.Д., сім років, або “тиждень років”, після хрещення і помазання Ісуса, Сина небесного Царя. (Дан. 9:24—27) Перший висланий слуга був християнський єврей, апостол Петро. Його було послано до Кесарії, провінціальної столиці римського губернатора Понтійського Пилата, і там він став проповідувати необрізаним поганам, не-євреям. Бог вилив Свого святого духа на слухаючого італійського сотника, Корнилія та його віруючих друзів, а потім апостол Петро охрестив їх. (Дії 10:1 до 11:18) Це збирання необрізаних не-євреїв тягнулося відтоді аж до цього двадцятого століття. Всі ці є заступники оригінально запрошених на весілля.

 9. (а) До кого Павло уподібнює Авраама та його природних тілесних нащадків? (б) Чому були відрізані ті “галузки”, і як вони були замінені?

⁹ За Павловим поясненням до Римлян, в одинадцятому розділі, то природні євреї під Закон-угодою були немов природні галузки оливного дерева. На цьому дереві є обмежене число галузок. Вони були природні нащадки Божого друга Авраама і стаються природні спадкоємці Божої обітниці Авраамові. Патріарх Авраам був стовбур цього символічного оливного дерева з корінням твердо заснованим на Божій обітниці через угоду. Але те, що Бог хотів було духовне “насіння” Авраама, духовного Ізраїля. Отже, коли природні євреї, яких запрошувалося стати “царством священиків не хотіли зустріти цієї вимоги, то вони стали відрізані від того символічного оливного дерева; вони не стали спадкоємцями “царства небесного”. Їх треба було заступити, щоб те символічне дерево могло розростися. Щоб зустріти ці крайні потреби, Бог ласкаво заступив або прищепив їхні місця віруючими поганами, немов галуззя з дикого оливного дерева. Таким чином Бог дістає Свого повного духовного Ізраїля, духовного “насіння” Авраама.

ЧОЛОВІК БЕЗ “ВЕСІЛЬНОЇ ОДЕЖІ”

10. Час уже є близько на сповнення якої риси цієї притчи, і чому?

¹⁰ Тому що вже на протязі вісімнадцять століть збиралося цих, то тепер треба буде багато менше заступників у цьому двадцятому столітті. Отже вже не було потрібно збирати багато. Тепер, після закінчення Часів Поган у 1914 р., і з початком “часу кінця” прийшов час, коли “весільна кімната” небесного Царя вже повина бути повна. В Ісусовій притчі Він говорить про це, коли продовжає: “Як прийшов же той цар на гостей подивитися, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного, та й каже йому: ‘Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?’ Той же мовчав”.— Мат. 22:11, 12.

11. Чому чоловік без одежі не міг відповісти на питання царя?

¹¹ Цар дав був кожному гостеві весільну одежу, щоб вбратися на весільне святкування, отже чоловік без одежі не мав жодного оправдання. І правильно, що він не мав, що відповісти. Ісус, в Своїй притчі не каже, що той чоловік вбрав одежу лише, щоб ввійти, а тоді зняв її. Навпаки, цей чоловік не хотів вбрати одежі, коли царевий придвірник давав йому її. Цар не питав його: ‘Пощо ти зняв весільну одежу?’ але, “Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?” Він відмовився вбирати такої одежі. Він відмовився мати її біля стола. Він не зустрів потрібних вимог, щоб залишитися коло стола, і він не належав там. Кого він сьогодні представляє?

12. Вкоротці, кого, цей чоловік без весільної одежі представляє, і що тлумачі Біблії кажуть ця весільна одежа представляє?

¹² Він представляє тих, що визнають бути побожні християни, але не вбрали те, що “весільна одежа представляла”. Згідно інформацій з стародавніх часів, такі одежі були довгі з білого полотна, так, що всі гості були однаково вбрані, без різниці чи вони були з перших запрошених євреїв або з поганів. Тому багато тлумачів Біблії відносяться до Об’явлення 19:7, 8, де є сказано про дружину Агнця: “І їй дано було зодягнутися в чистий та світлий віссон (білу лляну одежу), бо віссон — то праведність святих”. Отже кажуть, що та “весільна одежа”представляє приписану праведність хрещеному християнинові, його виправдання.

13. Чому “весільна одежа” представляє щось більшого ніж лише “оправдання”?

¹³ Одначе, весільна одежа мусить представляти щось більше ніж лише Боже визнання когось за праведного, через його віру в Христа як викупну жертву. (Рим. 5:1, 9) Таке виправдання, або визнання себе праведним не вистачає. Її намір є, щоб Бог прийняв оправданого, як Свого духовного сина і щоб він став членом духовного “насіння” Авраама і таким чином членом духовного Ізраїля. Ставшись таким, цього усиновленого сина Бог тепер бере в нову угоду, через посередництво Божого Сина, Ісуса Христа. (Гал. 4:4—7; Рим. 8:16, 17; Луки 22:19, 20) Отже, “весільна одежа” представляє все це для покаяного, хрещеного гостя на весіллі. Ця одежа показує, що хтось є духовний ізраїльтянин, один із Авраамового духовного “насіння”.

14. Отже кого, чоловік без одежі представляв?

¹⁴ Тому що той один чоловік не мав досяжної весільної одежі, то він представляє класу, яка не мала віри, отже не мала вчинків віри, за які Бог міг визнати її праведну, прийняти за Свого духовного сина і взяти під нову угоду, яку Він зробив із духовним Ізраїлем через Христа. Він не представляє християнів, що були помазані Божим духом і стали співспадкоємцями з Христом, але доказалися невірні Богові і не набули небесного царства. Навпаки, він представляє так званих християнів, що становлять так зване Християнство сьогодні й які заявляють та вдають бути при весільному “столі”. Бог Цар ніколи не признавав їх, отже ніколи не помазав їх Своїм святим духом бути спадкоємцями Царства.

15, 16. (а) Мусить прийти час, щоб Цар зробив, що тій класі без одежі? (б) Коли Цар прийде переглядати гості?

¹⁵ Час мусить прийти коли Бог виявить неправду їхньої заяви бути при весільному “столі”, так як робить так зване Християнство, і стягнути на нього суд перед усіма людьми. Бог цар робить це, коли Він як Розпорядник весілля для Свого Сина ‘приходить переглядати гості’. Так як Ісусова притча показує, це мусить статися коли “весільна кімната” вже “переповнилась”. (Мат. 22:10, 11) Коли ця кімната буде переповнена гістьми, то робота царевих слуг збирати гостей припиниться. Тому що це збирання вибраних “виконується під невидимим проводом Божих ангелів, то небесний цар мусить прийти для перегляду, коли робота, яку Ісус передсказав сповниться при закінченні цієї системи:

¹⁶ “І того часу на небі з’явиться знак Сина Людського, і тоді ‘заголосять всі земні племена’, і побачать вони ‘Сина Людського’, що йтиме на хмарах небесних із великою потугою й славою. І пошле ангелів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його”.— Мат. 24:30, 31.

17, 18. (а) Закінчення того збирання буде час рішати, що про цю класу без одежі? (б) Що Ісусова притча показує зробиться з тією класою?

¹⁷ Збирання цих “вибраних” має закінчитися саме перед “великим горем”, якого Ісус порівнював до потопу за Ноєвого дня. (Мат. 24:21, 22, 37—41) Отже, у часі перегляду, чи небесний Цар візьме класу, яку представляє чоловік без весільної одежі разом із “вибраними”? Або, чи вона залишиться, щоб разом із усіма “поколіннями землі” голосити через надходяче знищення? Класа, яка складає так зване Християнство не може оправдуватися перед Царем за те, що пробує бути на “весіллі” без весільної одежі. Та класа не може дати жодної причини, щоб їй було дозволено прийти на “вечерю” і втішатися весільним святкуванням”. У часі останнього перегляду та класа стає “безмовна”. А як Цар буде поводитися з тією класою? Ісусова притча показує:

¹⁸ “Тоді цар сказав своїм слугам: ‘Зв’яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів’ ”.— Мат. 22:13.

19. Куди та класа буде вкинена, і чим вона не буде втішатися?

¹⁹ Отже ця клася є зв’язана так, що вона не може чинити опір. Її кидається в зовнішню ‘темряву’, де немає світил. Там, без освітлення від Бога, та класа буде плакати і скриготати зубами у “великому горі”, в якому релігійний Вавилон Великий з рештою цієї системи буде знищений. (Об. 17:14—18) Та класа буде відрізана від “царства небесного” і не буде мати участи у “весільній вечері Агнця”на небесах.— Об. 19:9.

БАГАТО ЗАПРОШЕНИХ, МАЛО ВИБРАНИХ

20. Якою заявою Ісус кінчає Свою притчу, і чи це відносилося до чоловіка без одежі?

²⁰ Закінчуючи притчу, щоб показати її зміст, Ісус сказав: “Бо багато покликаних, та вибраних мало”. (Мат. 22:14) Ісус не говорив про викиненого чоловіка без весільної одежі.a Цей чоловік не був головною рисою притчи. Певно, цей чоловік не представляв тих, що лишалися з “багатьох” запрошених, коли ‘кількох’ було забрано. Згідно з цим, “гості”, які мають весільну одежу і які не є викинені з весільної кімнати не представляють тих “кількох”, що були вибрані з жидівського народу після того, як більшість “запрошених” жидів відмовилися. Отже, кого Ісус мав на думці, коли говорив про “багатьох” запрошених, і “кількох” вибраних?

21. Отже, хто є тих кількох вибраних, і чи вони були всі ті “гості” на “весільній вечері”?

²¹ Тих “багато” запрошених були жидівський народ під Закон-угодою, яка помагала жидам ставати “царством священиків” для Бога. А “кількох” вибраних, що є достойні “царства небесного” були “останок” природних жидів, які послухали повідомлення від небесного Царя. Такі жиди покинули свої справи цього світу, прийшли до “весільної кімнати” і прийняли “весільну одежу” від Царя, вбралися в неї і сіли коло “стола”. Тому що до 36 р. З.Д. лише “кілька” (жидів) відповіли на повідомлення від Бога, то Цар мусів висилати своїх “рабів” поза жидівське “місто”, або суспільство, з наказом запрошувати заступників із необрізаних поган. З часом кімната наповнилася гістьми. Отже тих “кількох”, що складали жидівський останок були лише частиною “гостей” на весіллі.

22. (а) Як Бог Цар показав, що Він вибирав “гостей” в одежі? (б) Який є намір Ісусової притчи, щоб показати щось відносно того, що Цар справляє весілля?

²² Отже, всі “гості” вбрані в весільній одежі представляють не тільки “останок” жидів, які стали духовні ізраїльтяни. Між тими “гостями” також були всі вірні поганські заступники з-поміж поган. Бог показав, що вибрав цих вбраних “гостей”, коли помазав їх Своїм святим духом через Свого Сина Ісуса Христа. Ісусова притча ніде не показує, і її намір не був показати, що незнане число помазаних християнів стануть невірні і не будуть достойні “царства небесного”. Намір Ісусової притчи був показати, що незважаючи на труднощі, на “весіллі” небесного Царя таки буде повно гостей. В Нього буде успішне “весілля” на сповнення Його славетного наміра.

23. Чи Цар Єгова дозволив Своїм “рабам” приводити більше гостей ніж було місць, або як Він поступав?

²³ Цар Єгова завжди знав скільки місць Він буде мати при весільному “столі”. Отже Він не дозволить Своїм “рабам” припровадити забагато ‘гостей’. Він накаже Своїм слугам, щоб вони привели лише стільки, скільки було потрібно, щоб заповнити всі місця. В Його призначеному часі Він постарався, щоб його “раби” привели останок із перших запрошених жидів. Після того Він покликав потрібних заступників зі всіх необрізаних поганських народів. З часом усі місця були “наповнені”.

24. (а) Що Ісусова притча не показує про викиненого чоловіка? (б) У сповненню, чому не треба заступників для тієї класи без одежі?

²⁴ Ісусова притча не показує одної речі. А якої? Що, коли чоловік без весільної одежі був викинутий, що цар буде висилати рабів, щоб привести когось, щоб заступити місце того чоловіка. Певно, що цар не буде висилати Свойого раба вночі “в зовнішню темряву”, щоб шукати когось на місце викиненого чоловіка. Хто буде на “дорогах” так пізно “вночі”? Цар похвалює всіх гостей вбраних у весільну одежу (напів лежачи при столі), і весілля тепер починається без чоловіка, який не мав весільної одежі й якого викинулося на двір. У сповненні останньої частини Ісусової притчи сьогодні, нема потреби приводити заступника на так зване Християнство та його релігійну товпу. Вони лише старалися ввійти на весілля, а не зустрічали божественних вимог. Але їхнє удавання не помогло їм.

25. (а) Отже, хто кличе або запрошує, і як? (б) Як це вибрання показується, і що вимагається від вибраних?

²⁵ Це Цар Єгова запрошує або кличе. Так як сталося з Корнилієм, перший поганин, який навернувся до Християнства, Бог перше перевіряє серце особи на яку Він звертає увагу. Тоді, через надійне відношення серця, Бог дає такому потрібну допомогу. Такий тоді набирає Біблійне знання про надію небесного Царства. Отже, тому не всі сотки мільйонів, яким проповідується ця “добра новина Царства” дістають Боже запрошення приходити на духовну “весільну вечерю”. (Мат. 24:14; 28:19, 20) Більшість людства лише дістають “свідоцтво” про Царство. Тих, яких Він дійсно “запрошує”, які зустрічають Божі вимоги, тоді “вибираються” помазанням Його святим духом стати співспадкоємцями з Ісусом Христом. (2 Кор. 1:21; 1 Ів. 2:20, 27) Тепер, коли вони вже є вибрані, то вони мусять доказатися вірні до самого кінця.— Об. 17:14; 2:10.

26. Чим вибрані “гості”, що ще є на землі тепер утішаються, і чим вірні будуть утішатися після “великого горя”?

²⁶ Сьогодні цілий світ людства є у великому клопоті, у цьому “часі кінця” цієї системи. Але вірні вибрані “гості” у ясній “весільній кімнаті” зазнають радощі і благословенства Царевого похвалення. Коли вони залишуться вірні саме через надходяче “велике горе”, яке знищить систему цього світу, то вони будуть взяті на “весільну вечерю Агнця” на небі. (Об. 19:7, 9) Тому що вони будуть складати “невісту” Христа, то певно тому в притчі нічого не згадується про невісту царевого сина.b Всі 144.000 вибраних і вірних членів Невісти будуть утішатися вечерею з їхнім Молодим.

ЗОБРАЖАЛЬНІ ДРУЖКИ

27. З ким останок Невісти-збору тепер товаришує на землі, і як вони шанують Царя і його Сина Молодого?

²⁷ У шлюбній церемонії і весіллі є дружки молодої. Псалма 45:13—15 пророчо показує, що на цьому весіллі будуть також дружки. Сьогодні, коли Христової Невісти збір заповнюється, то вони товаришують із “останком” того збору. Певна річ, що ці зображальні дружки не сподіваються піти до неба з “останком”, але вони шанують небесного Царя та Його молодого, Сина, разом шануючи останок збору Невісти. Об’явлення 7:9—17 показує, що буде безчисленний “натовп великий” цих друзів.

28. Кому ті з цього “натовпу великого” тепер помагають, і яку нагороду вони дістануть через Отця Вічности?

²⁸ Вони радіють сповненням цієї чудової характерної особливости Божого наміру і любо помагають останкові Невісті-класі. Побожно вони поклоняються і служать небесному Цареві в палаті Його духовного храму. Від Нього вони дістануть користі вічного життя через Його Сина, Молодого, як їхнього Вічного Отця. (Іс. 9:6, 7) Вічні благословенства будуть їм на райській землі під царством Божого одруженого Сина.

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 42]

В Ісусовій притчі цар наказав своїм слугам викинути чоловіка, який відмовився вбрати весільну одежу. Цей чоловік представляє неправдивих християнів із яких так зване Християнство складається