Надзирателі головуючи в гарний спосіб
“Пильнуйте себе та всієї отари, в якій святий дух вас поставив надзирателями, щоб доглядати збір Божий”.— Дії 20:28, НС.
1. Які обставини роблять розпорядок старших дуже вчасний?
СВІДКИ ЄГОВИ є дуже вдячні Богові, що “вірний і мудрий раб” класа заснувала Біблійний розпорядок старших по їхніх зборах, а особливо тепер, коли так дуже багато людей стають по стороні Божого царства. На протязі п’яти років більше як три четвертих мільйона осіб охрестилися на християнських Свідків Єгови, 90.519 з цих охрестилися на конвенції у 1974 р. під назвою “Божественний Намір”. Через впорядковання старших по зборах, цих нових можна краще доглядати ніж під колишнім тимчасовим розпорядком, де служив один “слуга збору”, бо тепер десятки тисяч старших є зайняті помагаючи стадові.
2. (а) Як збори користають із цього розпорядку? (б) Яка користь приходить із гуртових рішень?
2 Збори користають із цього Біблійного впорядковання в різні способи. Коли є старші, то вони заохочують більше осіб уживати свої здібності вчити, особисту ініціативу і вже більше не надіяться лише на одну особу брати провід. Коли знання і досвід різних старших з’єднається, то це дуже гарно впливає на збір. Усі можуть вчитися від других і набирати кращого розуміння своїх відповідальностей перед Єговою і збором. Чергуванням старших до різних призначених обов’язків розподілюється тягар відповідальностей. Група старших може більше зрівноважено обговорювати справи і виносити постанови. Хоч рішення групи забирає більше часу, то переважно воно є більше грунтовно засноване і на останку заощадить час. Справді, ‘у численності радників є спасіння’. Інших чоловіків у зборі також заохочується розвивати потрібні риси ‘добиватися’ позиції надзирателя і брати участь у роботі.— Прип. 24:6; 1 Тим. 3:1.
3, 4. (а) Буквально, що це значить “головувати”? (б) Але, що воно значить у більшому розумінні?
3 У 1 Тимофія 5:17 апостол Павло згадує про старших, які добре головують або пильнують збір. Але, як це треба розуміти, що старший “головує”? Згідно грецьким словом, якого тут уживається, то “головувати” значить буквально “стояти напереді”, провадити, керувати, скеровувати, дбати про інших, як-от коли хтось стоїть перед кимось або перед чимось, щоб охороняти його. Хоч лише одного з групи старших призначається на “предсідника”, то всі старші повинні пильнувати збір, так як показує 1 Солунян 5:12: “Шануйте тих, що працюють між вами, і в вас старшинують у Господі, і навчають вас вони”.— 1 Тим. 3:5.
4 Хоч старші керують у буквальному розумінні, коли ‘стоять на переді’, даючи біблійні промови і провадять зібрання, то в більшому розумінні вони старшинують, коли дають правильний провід і добре доглядають справи збору загалом і коли доглядають духовні справи кожного індівідуального члена збору. Це сходиться з тим, що вони є надзирателі і пастирі, так як Павло показує у листі до Євреїв 13:7, 17: “Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили слово Боже; і, дивлячись на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру. Слухайтесь ваших наставників та коріться їм, вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю а не зідхаючи, бо це для вас не корисне”.
5. (а) Якої риси головування вимагає від старших? (б) Перед ким вони відповідають? (в) Лише хто повинні мати високе становище у зборі?
5 Тому що вони керують як пастирі, то муситимуть відповідати перед Божим Головним Пастирем, Ісусом Христом. Отже вони мусять старшувати “з пильністю”. (1 Пет. 5:4; Рим. 12:8) Вони шанують Христове головування, коли відбивають Його особистість у своїх діяннях із іншими, наслідуючи Його покірність (Мат. 20:24—28; Ів. 13:13—16) Тому що вони є старші, то це не оправдує їх гордитися цим. Навпаки, “любіть один одного братньою любов’ю; випереджайте один одного пошаною”. (Рим. 12:3, 10) Це охороняє особу від пастки шукати особисте визначне становище, ставати власницькими або бажати ‘перші місця’, так як робили фарисеї. (Мат. 23:6) Лише Богові Єгові і призначеному Голові збору, Ісусу Христу, належиться таке визначне становище, отже старші повинні шукати високої пошани для Них. Старатися “бути кимось” є безглуздо. Покірність поможе старшим виявляти співчуття, носити тягарі інших і охочо та терпеливо вислуховувати їхні проблеми, щоб допомагати їм. Через покірність вони не будуть вибагливі, коли якась спірна справа не порушує біблійного принципа. Тоді братам у зборі буде легко “шанувати” і любити старших за їхню гарну працю.— 1 Сол. 5:12, 13.
ПРАЦЮЮЧИ РАЗОМ
6, 7. (а) Чи предсідник тіла старших є їхній “голова”? (б) Хто є “голова”, отже, що предсідник старається робити?
6 Щоб брати правильний провід і доглядати добробут збору, старші мусять діяти з’єднано і в повній згоді. Вони мусять показувати таку саму покірність між собою, яку вони показують зборові загально. Предсідник надзирателів, який служить на один рік не стається “головою” інших старших. Зверніть увагу, що між “головою”, а старшинуванням є різниця. Наприклад, голова у родині має право брати верх над іншими членами родини; як “голова” він може робити рішення, які є інші від решта членів. Але предсідник тіла старших, принаймні у важних справах, не робить останні рішення. Він є лише один з тіла старших і кориться рішенню групи. Дуже рідко повинно траплятися, щоб усі приналежні до тіла “не говорили те саме”.— 1 Кор. 1:10.
7 Предсідник служить один рік за згодою тіла старших і решта старших дають йому деяке право, щоб різні справи збору були добре доглядені і щоб зібрання відповідно відбувалися. Таким чином Ісус залишається один Голова збору, і предсідник не повинен думати, що коли “він” є предсідником, то все буде так як “він хоче”. Навпаки, він старається служити своїм співстаршим і цілому зборові єднаючи всі теократичні справи, щоб збір функціонував плавко.— Кол. 1:18; 1 Пет. 5:4
8. Що предсідник може зробити, щоб тіло старших діяло в згоді?
8 Коли старші сходяться чотири рази на рік, то всі повинні співпрацювати на цих зібраннях. Щоб завести таку згоду, то предсідник мусить признати свою позицію в спорідненню з іншими. Він повинен застосовувати Біблійне правило і ‘брати провід віддавати честь’ іншим, ‘вважаючи інших більших за себе’. Він повинен слухати їх і домагатися їхніх поглядів. Він повинен бути обережним, щоб не “перемагати” інших старших в якійсь опінії. Така небезпека може існувати, якщо він завжди вимагає бути першим, щоб дати свою опінію. Інші будуть слухати його, але можуть стримуватися висловлювати інший погляд. Отже, коли треба застановлятися над різними справами, то предсідник повинен перше питати погляду інших. Однак він не повинен натякати, що те, що він говорить є останнє слово у справі й що вже нічого додавати не треба. Отже він можливо не схоче бути останнім давати свою опінію. Він також повинен старатися, щоб не завжди давати привілей якомусь одному старшому, щоб цей завжди був перший давати його погляд, а особливо коли той має сильну особистість і напрям впливати на думки інших старших. Кожний старший повинен мати однакову нагоду висловити свою думку, сказати перше слово. Коли старший пам’ятає, що всі є рівні і що його обов’язок є лише тримати порядок, то ці зібрання будуть відбуватися гладко і досягати їхню ціль. Також, якщо він зможе провадити зібрання неформально, то це применшить його важливість.
ПРИГОТОВЛЕННЯ ДЛЯ ЗІБРАННЯ ВАЖНЕ
9. (а) Чому це важно приготовлятися для зібрання старших? (б) Хто є включений в такому приготовленні? (в) Як зібрання може бути організоване?
9 Ці зібрання старших є дуже важні, отже предсідник повинен бути добре приготовлений наперед. Це показує, що він серйозно приймає свій обов’язок. “Думки пильно лиш на достаток ведуть”. (Прип. 21:5) Коли можливо, то інші старші повинні бути повідомлені наперед, які справи будуть розбиратися, щоб вони мали нагоду задумуватися над ними і могли більше додавати до дискусії. Якщо предсідник буде чекати аж поки зібрання не почнеться, то інші не будуть приготовлені висловлювати свої думки. Безперечно, інші старші можуть мати деякі справи про які схочуть говорити на цьому зібранні, то коли можливо, вони повинні повідомити предсідника про ці справи наперед, щоб він міг включити їх у порядок справ для дискусії. Він не хоче, щоб дискусія ставала “забарна” або перескакувала від думки до думки; отже, він повинен доглянути, щоб кожна справа була закінчена перед тим ніж приступати до другої. Таке зібрання буде організоване. Це не значить, що зібрання мусить бути таке формальне, щоб знеохочувати самовільного висловлення. Він також мусить пам’ятати, що деякі не можуть висловлюватися плавно, отже він мусить бути терпеливий, даючи цим досить часу висловити свої думки.
10, 11. (а) Як можна контролювати довжину і кількість зібрань старших? (б) Що всі старші повинні пам’ятати, коли діють один з одним?
10 Коли предсідник є добре приготовлений, маючи щось докладного обговорювати і робити рішення, і якщо він провадить зібрання правильно, то він може контролювати довжину зібрань, а також число зібрань може тримати до мінімум; правдоподібно лише чотири на рік вистачить. Це значить, що треба добре планувати. Багато залежить від того як предсідник буде провадити зібрання, отже він повинен бути пильним. Але все це не залежить лише від нього.— 1 Кор. 14:40.
11 Час є дорогий. Отже, щоб не марнувати його, то всі старші не повинні дуже довго говорити, але коротко висловлюватись, маючи на увазі головні точки. Ті, що натурально люблять багато говорити, повинні старатися запанувати над таким звичаєм на добро всіх. Цар Соломон дає відповідну пораду у Приповістці 10:19: “Не бракує гріха в многомовності, а хто стримує губи свої, той розумний”. Деякі можуть мати кращі здібності говорити від інших, (як деякі говорять, вони мають “хист до балакучости”), і тому повинні старатися, щоб не принижувати погляд інших своїм базіканням або красномовністю. (Порівняйте Римлян 16:18.) Якщо їм не вдасться переконати інших прийняти їхній погляд, то наслідки будуть лихом! Навпаки, покірність і тихий дух є доказ правдивої мудрости. (Еккл. 9:17; Як. 3:13—17) Старші повинні остерігатися, щоб не обертати якісь справи в особисту образу, лише тому, що їхній погляд не був прийнятий. Павло радить: “Отож, хочу я, щоб мужі чинили молитви на кожному місці, підіймаючи чисті руки без гніву та сумніву (сварок)”.— 1 Тим. 2:8; 6:4; (Нова Англійська Біблія).
12. Що старші, вживаючи мудрість, мусять признати про особисте сумління?
12 На своїх зібраннях обговорювати добробут збору, старші просять, щоб Єгова провадив їхні серця і думки приходити до висновку, що будуть у згоді з волею Єгови, і щоб мудрість із верху перемагала. Така мудрість, каже Яків, є чиста, спокійна, розсудлива, покірлива, повна милосердя і не є лицемірна. (Як. 3:17) Коли старші будуть пам’ятати все це, як і факт, що Ісус є між ними (Мат. 18:20), то Єгова буде благословляти їхні обговорення. Вони будуть оціняти, що деякі справи у житті Біблія лишає для особистого рішення, згідно сумлінням особи. Коли Біблія і видавництва “вірного і мудрого раба” не показують ясно риси якогось напрямку, то старші не повинні накидати на когось свої особисті бажання чи неприємності, немов би вони були правила, яких інші мусять наслідувати. Думати забагато про свою власну опінію може довести когось висловлювати погляди, що будуть сягати поза те, що Писання дозволяють.— 2 Кор. 10:12, 18.
УРЯДОВА УСТАНОВА
13. Вживаючи Писання за провідника послужить яку важну ціль?
13 Урядова установа або тіло християнів за першого століття старалося не накидати непотрібного тягару або правил на збір. Нам було б добре наслідувати цей приклад. Писання мусять провадити старших, щоб їхні поради та рішення завжди спочивали на біблійній основі. З цього буде виходити з’єднана, як і правильна наука. Тоді один старший не буде говорити одно, а інший щось іншого, висловлюючи суперечний погляд, доводячи до замішання. Між старшими мусить бути єдність, і вони повинні погоджуватися, щоб їхня служба була ефективна. Це не значить, що на зібранні кожний старший мусить коментувати в кожній точці. Соломон розумно радив, що є час мовчати. (Еккл. 3:7) Якщо особа може додати чогось корисного, добре; якщо ні, то вона повинна лише слухати і вчитися, і бачити як вона може поліпшити свій власний додаток до зібрання.
14. (а) Що старші повинні старатися не робити? (б) Лише коли буде властиво обговорювати добрі риси і хиби якогось брата або сестри?
14 Всі старші повинні оціняти свій власний стан у спорідненні з рештою братів і сестер у зборі. Вони не є духовні начальники або поліцаї. Вони не мусять пхати носа в життя індівідуальних членів збору або цікавитися особистими проблемами кожного брата і сестри. Брати і сестри є посвячені Богові Єгові і переважно можуть вірно виконувати все, що потрібно для власного спасіння. Старші є готові помагати коли їх просять, але вони не повинні поступати поза те, що є властиво. (Фил. 2:12, 13) Інші брати і сестри мають особисті права і привілеї, і отже старші повинні шанувати їхнє право робити рішення. Це не є справа старших на своїх зібраннях обговорювати добрі риси та хиби кожного вісника. Про ці речі треба говорити тільки тоді, коли застановляється над кваліфікаціями братів служити за старших або службових слуг, або коли виринає якась серйозна проблема, яка включає ту особу в зборі.
15. Чому не виявляється публічно про те, що старші говорять на своїх зібраннях?
15 Зібрання старших не є таємні зібрання. Але нема потреби всім розказувати про те, що говориться на таких зібраннях, бо ті справи є секретного змісту. Пощо накидати тягар на осіб або ростроювати їх, коли така справа не стосується до них? Є деякі секретні справи, яких старші не повинні розголошувати. Інші, а особливо, дружина або інші члени у родині старшого, можуть помогти, коли не будуть витягати такої інформації від старших. Про справи, що не є секретні, але стосуються до поступу царської праці, про які говорилося на зібранні, належиться повідомити збір.
16. Замість усе радити або докоряти особам, як старші можуть вживати свій час на добро збору?
16 Старші не повинні відчувати, що вони завжди повинні радити або докоряти комусь, а особливо коли такі особи досить добре служать. Вони можуть, одначе, багато більше зробити, коли будуть привітні, добрі, будуть заохочувати, похвалювати і товаришувати зі всіма в зборі. Особливо гарний час, коли це можна зробити є під час відвідин вісників, не лише тих, що є новозацікавлені, або тих, що слабнуть духовно, але відвідувати всіх “овець” стада, а навіть тих, що беруть повну участь у проповідуванні. Їх також треба доглядати, бо через занедбання, вони можуть заблудити від стада. Таким чином старші признають потребу приймати і виконувати свої відповідальності, як пастирі, так як Біблія показує.
17. (а) Яка риса є потрібна коли мається справу з іншими? (б) Як старші можуть наслідувати апостола Павла так, як показує 2 Коринтян 12:15 і 1 Солунян 2:8?
17 Старші ‘стають батьками через добру новину’ роблячи учнів. Хоч вони не дозволяють нікому кликати їх “Отець”, то вони мусять бути такі терпеливі, як голова родини. Батько родини показує любов членам під його опікою; він не роздратовує, але підкріпляє їх. (1 Кор. 4:15; Мат. 23:9) Павло був видатний приклад у цьому відношенні, так як показує 2 Коринтян 12:15 і 1 Солунян 2:8. Отже старші не будуть противитися, коли зустрічають невигоди або коли хтось нав’язує свій тягар на них. Як пастирі, вони розуміють, що все це є частина їхніх обов’язків.— Ів. 21:15—17; 1 Пет. 5:2, 3.
18. Чи старші повинні бути задоволені теперішньою службою, і яка є спонука для них?
18 Чи хтось, коли досягне позиції старшого, вже не потребує робити поступу, щоб краще вдосконалюватися? Нам радиться не думати про себе більш ніж належиться, ‘щоб мати здоровий розум’. (Рим. 12:3) Отже всі старші мусять робити поступ і поліпшати свою здібність покірно навчати. Чи старший вірить, що він вже є спроможний вчити? Коли так, то він повинен старатися бути ще здібніший. Він завжди може поліпшити виявляти свою покірність. Коли старші будуть робити поступ вперед (і службові слуги, які добиваються посади надзирателя), то вони будуть вдосконалюватися в своїх здібностях служити своїм братам, у згоді з вимогами Єгови. Вони також стануть більшим благословенством для тих, що вже товаришують із організацією Єгови і що лише входять у неї. Усім, що вже не шкодують сили служити, як надзирателі стада Божого, ми кажемо: “Будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!”— 1 Кор. 15:58.
[Ілюстрація на сторінці 167]
На їхніх зібраннях, старші дискутують добробут збору