Юда перестерігає проти закрадливості лукавих людей
„НЕНАВИДЬТЕ зло”. „Ненавидьте зло”. Чому Боже Слово так дуже застерігає нас? Тому що зло або щось лукаве, хоч часто обіцює нам задоволення або якісь світські нагороди, може відвернути нас від наслідування праведних рівнів Єгови.— Пс. 97:10; Рим. 12:9.
На протязі цілої біблійної історії Божі вірні промовці висловлювали сильну ненависть до поганого, лукавого. Один гарний приклад цього знаходимо в короткій біблійній книзі, Юди.
Хто був Юда? Він говорить про себе, як брат Якова; цей Яків може бути тільки тим добре-знаним Яковом (про якого говориться в останній частині Дії Апостолів), який був півбратом Ісуса. Правда, Юда не заявляє бути Ісусовим півбратом, так як Яків нічого не згадує про це, і правдоподібно з тієї самої причини, через скромність. Також, Юда можливо думав, що це не було б пристойно для нього заявляти таке тілесне споріднення, тому що його півбрат Ісус тепер був духовною особою на небі.
Лист Юди був написаний до Богом-покликаних християнів у близькому спорідненню з ним. Правдоподібно, Юда написав свого листа в Єрусалимі, ще до його знищення у 70 р. З.Д., тому що нічого не згадує про цю подію. Крім того, тому що він очевидно цитує з Петрового другого листа, то здається написав свого листа коло 65 р. З.Д.
Юда дуже обурюється, тому що деякі лукаві люди крадькома повходили у християнський збір, „безбожні, що благодать нашого Бога обертають у розпусту, і відкидаються . . . . Ісуса Христа”. (Юди 4) Тоді він посилається на застерігаючі приклади: безвірних ізраїльтянів, які повмирали в пустині; ангелів, які матеріялізувалися на людей, щоб жити з жінками, за який то вчинок ,Бог зберіг (їх) у вічних кайданах під темрявою на суд великого дня’; мешканців Содому і Гоморри, які також практикували велику неморальність і були знищені за це.
Ці люди, які закрадалися у християнські збори не тільки були дуже неморальні, але також горді та бунтарські. Вони зневажали владу і говорили образливо проти славетних у християнському зборі. Навіть архангел Михаїл не відважувався говорити образливо, коли сперечався з Дияволом про Мойсеєве тіло, але сказав: „Хай Господь [Єгова, НС, анг.] докорить тобі”.— Юди 9.
Продовжуючи, Юда уподібнює цих людей до Каїна, який забив свого праведного брата, до Валаама, який пожадливо гнався за самолюбним зиском, і до Кори, який збунтувався проти Мойсея в пустині, і за це загинув у вогні.
Ще більш обурюючись, Юда описує цих людей бути немов зрадницькі скелі, заховані під водою; безводні хмари, що обітують дощ і викорінені безплідні дерева. Вони є немов ті дикі морські хвилі, що викидають бруд, а також як блудні зорі по яких моряки не відважуються наставляти свій шлях. Він дальше ганьбить або клеймить тих невдоволених ремствуючих скаржителів, які під спонукою самолюбних бажань, говорять чванливе, вихваляють особи для зиску, є тваринні, без духовности. Нема жодного сумніву, що Юда ненавидів зло, і вчинив усім християнам добро тим, що наосторожив їх проти таких лукавих людей.— Юди 11—13, 16.
Цілком виявивши тих лукавих людей і застерігши проти них, Юда тепер радить вірних християнів, щоб вони береглися в Божій любові. Як? Підбадьоруючи себе у вірі, молитвою і за допомогою Божого святого духа. Він дальше радить християнів допомагати тим, що мають сумніви, щоб вирвати їх немов би з вогню, а також допомагати тим, яких поведінка була нечиста, роблячи це, проте, зі страхом, щоб не вплинути на них у неправильний спосіб.— Юди 17—23.
Юда згадує про кількох випадків не записаних в Єврейському Писанні, як-от коли Михаїл боровся з Дияволом за Мойсейовим тілом і Енохове пророцтво. Ці факти він міг одержати прямим надхненням або мав доступ до вірогідних джерел крім Святого Писання, що поміщали Енохове пророцтво. Подібний приклад цього знаходимо у Павловому згадуванню деяких осіб, що протистояли Мойсеєві, яких то осіб не згадано в 2 Мойсея, і деяких слів Ісуса, що не знаходяться в жодній Євангелії.— Дії 20:35; 2 Тим. 3:8.
Можна сказати, що Юдин суворий осуд або догана ніколи не була більш вчасна, як тепер, коли лукавство так є дуже поширене і любов багатьох охолодилася. Тому що не оцінювали цих фактів, то досить людей обернули Божу незаслужену ласку на виправдання невгамованої поведінки, або піддалися духові бунту. Справді, ці факти повинні дуже впливати на всіх посвячених християнів, щоб вони старались робити все, що можуть, залишитись у Божій любові і остерігатись від лукавих людей, які можуть закрадатися у християнський збір.