Усуваючи пляму гріха

ПІСЛЯ того, як Бог Єгова закінчив Свою творчу активність, Він перевірив усе, що Він зробив й проголосив це за „вельми добре”. (1 Мойс. 1:31) Все, що Він зробив було досконале. (5 Мойс. 32:4) Коли гріх вдерся в цей справедливий лад, це було ніби так, як небажана клітина рака атакувала здорове тіло.

В дійсності, людство не було тільки само, яке спротивилось Богові й згрішило. Біблія говорить про „ангелів, що згрішили”. (2 Пет. 2:4) Це була духова істота, Сатана Диявол, який перше спровадив Адама й Єву у їхній злий напрям. (Ів. 8:43, 44) Одначе, нічого вже не можна зробити для тих злих духів. Вони були досконалі й зробили навмисний вибір. Отже, їхній гріх був неоправданий. Пляма їхнього гріха буде усунена з всесвіту через цілковите знищення їх у певний Божий час.— Мат. 25:41.

Подібно, Адам і Єва вибрали згрішити. Хотяй створені досконалі, вони навмисно зробили зло. В цей спосіб вони добровільно стали рабами гріха, тому що Ісус Сам пояснив: „Кожен, хто чинить гріх, той раб гріха”. (Ів. 8:34) Зрештою, вони були усунені з місця, коли то Бог позволив їм померти, як наслідок їхньої гріхом-виведеної недосконалости.— 1 Мойс. 3:19; 5:5.

Справа є інакша з нами. Ми, також, є рабами гріха, та не зовсім згідно з нашим вибором. Ми є грішні, бо ми так родились, так ніби ми вже були продані, як раби перед народженням. (Рим. 5:12; 7:14) Отже, Бог Єгова, у Своїй любові й мудрості зробив подбання або розпорядок так, щоб ми могли вийти з-під ярма гріха, якщо ми дійсно так хочемо.

РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМИ

У Своїх відношеннях до нації Ізраїля, Єгова показав, що Він приймає засаду відкупу. Наприклад, якщо ізраїльтянин став бідним і мусів продати себе, як раба для неізраїльтянина, його близький кревний міг викупити або визволити його, якщо він був спроможний. (3 Мойс. 25:47—49) Ціна була так обчислена, що викуп був цілковито справедливий.

Єгова також установив засаду рівновартости відносно провини за гріх. Наприклад, якщо хтось навмисно спричинив тілесне ушкодження спів-ізраїльтянинові, згідно з справедливістю він мусів потерпіти таке саме ушкодження. Закон визначив, що „даси душу за душу, око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу, опарення за опарення, рану за рану, синяка за синяка”.— 2 Мойс. 21:23—25.

У порівнянню з цим, Бог мав би позволити на викуп людства з-під ярма гріха, та це мусіло б статись згідно з справедливістю. Ціна заплачена мусіла б бути справедлива, не незначна, так ніби то те, що має бути відкуплене не має жодної вартости. Яка була ціна? Отже, тільки подумайте. Те, що Адам віддав було досконале, безгрішне людське життя, з можливістю жити вічно. Це було дуже цінне.

Нічого, що людина посідає не рівняється цьому. Навіть найбагатша людина в світі мусить колись померти. Все їхнє золото й срібло не може продовжити навіть це недосконале життя, не говорячи вже про вічне життя. Одухотворений псалмоспівець сказав: „Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові . . . щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!” (Пс. 49:8—10) Тому поміч мусіла прийти з зовні людської раси.

Бог перше об’явив Свій намір, щоб дати цю поміч зразу після того, як Адам і Єва вибрали згрішити, а ніж послухати. Він передсказав прихід „насіння”, яке б ставило опір впливам злій духовій істоті, яка завела людство у грішний стан. (1 Мойс. 3:15) Послідовними об’явленнями, Він ототожнив родину з якої прийде це насіння, або нащадок. Згодом, ці відкриття зосередились на зарученій парі, Йосифові й Марії, які жили у Палестині під час Римської Імперії.— 1 Мойс. 22:15—18; 49:10; Луки 1:26—35.

Ця пара взнала, що Марія буде мати сина, який буде грати важну ролю, щоб очистити пляму гріха з Божого творива. Ангел Єгови повідомив Йосифа у сні: „Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній — то від Духа Святого. І вона вродить Сина, ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів”. (Мат. 1:20, 21) Тут нарешті був один, що міг „дати викуп за брата”.

Ісус був народженим сином Марії, й так був справді євреєм із родини Давидової. Одначе, як пізніше було об’явлено, Він властиво існував у небесах перед Своїм народженням тут. Його життя було перенесене чудодійною силою Єгови у Маріїну матку, так, що Божий Син міг бути народжений, як людина. (Ів. 1:1—3, 14) У цей спосіб, Ісус не успадкував грішність, яка покалічила все людство до Його часу. Так як Адам, Він був досконалий. Та не так, як Адам, Він залишився в слухняності. Отже, унікально в людській історії, Ісус був людиною, яка ніколи не згрішила. Апостол Петро сказав: „Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його підступу”. Павло пояснив, що Ісус був „вірний, невинний, незлобний, відлучений від грішників”.— 1 Пет. 2:22; Євр. 7:26, НС, анг.

Таким чином Ісус посідав єдину річ, яка рівнялася вартості досконалому людському життю: ще одно досконале людське життя. Коли Він помер, Його смерть не була „заплата за гріх”. (Рим. 6:23) Ісус не заслуговував на смерть. Отже, в часі Його смерти Він пожертвував те, що було точно рівноцінне досконалому життю, яке Адам утратив.— 1 Тим. 2:6.

Ісусова жертва мала цілковито протилежний наслідок до Адамового гріха. Апостол Павло сказав: „Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть”. (1 Кор. 15:22) Ісус міг ужити Своє досконале людське життя, як ціну, щоб викупити людство від гріха. „За наші гріхи (Ісус) дав Самого Себе, щоб від злого сучасного віку нас визволити, за волею Бога й Отця нашого”.— Гал. 1:4.

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ГРІХА

Тому сьогодні існує вихід для людства! Викупна ціна вже заплачена. Чи це означає, що тепер кожен автоматично буде звільнений з-під ярма гріха й відновлений до досконалости? Ні. Спосіб в який цей розпорядок діє був пояснений Самим Ісусом, Який сказав: „Так Бог бо полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне”. (Ів. 3:16) Одначе, ті, які плекають віру в Ісуса Христа, через якого Бог зробив розпорядок викупу, будуть утішатися вічним життям, від якого Адамовий самовільний переступ відтяв їх.

Навіть тепер, ті, які приймають Ісусову жертву, користають. Безперечно вони ще є недосконалі. Божий час, щоб відновити людство до справжньої людської досконалості ще не прийшов. Одначе, якщо через недосконалість вони згрішать, це не зриває непоправно їхнє споріднення з їхнім небесним Батьком. Апостол Іван написав: „Це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем,— Ісуса Христа, Праведного”. (1 Ів. 2:1, 2) Так, якщо через недосконалість ми попадемо в гріх, ми можемо молитись до Бога на підставі Ісусової жертви бувши запевнені, що Єгова простить нам.— Ів. 1:7—9.

Чи це означає тоді, що гріх не має значення вже? Через цей люблячий розпорядок, чи ми можемо поповняти який-небудь гріх, який ми бажаємо й бути запевнені, що нам буде все відпущено через Ісусову жертву? Ні, це зовсім так не є. Якщо ми хочемо користати з цього розпорядку, то ми мусимо виявити таке саме відношення до гріху, яке Христос мав. Він ,полюбив праведність, а беззаконня зненавидів’, і так само повинні ми. (Євр. 1:9) Так, як Павло сказав ,вмертвляю й неволю я тіло своє’, так само ми повинні робити, щоб подолати схильність до гріха. (1 Кор. 9:27) Це вимагає ясного розуміння того, що таке є гріх й боротись, щоб протистояти йому. Бог допоможе нам в цьому, і наслідок може бути, що ми цілковито змінимось, як людина.— Рим. 12:2.

Та коли ми, проте, не поборюємо наші грішні схильності, то може статись, що слова апостола Павла дальше будуть відноситись до нас: „Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви, а страшливе якесь сподівання суду та гнів палаючий”.— Євр. 10:26, 27.

Вкінці, ті, які виявляють, що недивлячись на їхні недосконалі тіла, вони дійсно хочуть утекти від рабства до гріху, можуть мати навіть кращі сподівання. Їм є обіцяна нагода жити в новій системі, де гріх буде щось уже минуле. Він буде зовсім усунений з людського творива. В той час „не вчинять лихого та шкоди не зроблять на всій святій Моїй горі, бо земля буде повна знання Єгови так, як море вода покриває”. (Іс. 11:9, НС, анг.) Одухотворений псалмоспівець обіцяє, що: „вигублені будуть злочинці”. А навпаки: „покірні вспадкують землю,— і зарозкошують миром великим!”— Пс. 37:10, 11,

Усякі погані наслідки гріха хвороби, смерть і відчужування від Бога — буде часом минувшини. (Об. 21:3, 4) Замість цього, Божий намір до цієї землі буде вповні досягнений.— Мат. 6:9, 10.

Так, із вдячністю за Ісусову жертву, віруюче людство нарешті має величезну нагоду визволитись з-під панування гріха. Тому, заохота псалмоспівця є дуже вчасна: „Ухиляйся від злого та добре чини, тай навіки живи, бо любить Господь [Єгова] справедливість, і Він богобійних Своїх не покине, вони будуть навіки бережені”.— Пс. 37:27, 28.

[Вставка на сторінці 10]

„Бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно”.— Пс. 51:5.