Побожна поведінка щодо інших

Це пишу я тобі . . . щоб знав ти, як треба поводитись у Божому домі, що ним є церква [збір, НС, анг.]”.— 1 Тимофія 3:14, 15.

1, 2. Як Біблія може помогти нам у наших стосунках з іншими людьми?

МІЖ користями, яких християни одержують від дослідження Біблії є, що вони навчаються як побожно поводитись з іншими людьми. Навіть особи, необізнані з Християнством або Біблією, признають мудрість і практичність такої поради як: „Так як хочете, щоб люди вам чинили, то так чиніть ви їм”.— Луки 6:31, НС (анг.).

² Біблія дає нам щось багато кориснішого від невизначеності про нашу поведінку з людьми. Своєю порадою вона показує, як нам слід поводитись з особами в деяких точних спорідненостях з нами, або в різних становищах. Наприклад, вона радить християнську дружину як її слід поводитись з своїм невіруючим чоловіком, а також радить, як нам поводитись з скромними, з каліками й особами протилежної статі. (1 Петра 3:1—6; Псалом 41:2; 3 Мойсеєва 19:14; 1 Тимофія 5:1, 2) Писання також подають багато здорової поради показуючи, як нам ,поводитись у Божому домі, що є збір’.— 1 Тимофія 3:15.

 3. Чому нам потрібно Божого проводу, щодо поведінки?

³ Пристосовувати таку божественну пораду є дуже важливим, бо Боже Слово каже, що частково, Він буде судити нас по нашій поведінці з іншими. (Матвія 18:35; 25:40, 45; Об’явлення 2:23) Отже, замість поводити себе згідно того, що дехто каже ми повинні робити, або за нашим власним хвилюванням і тим що ми „відчуваємо” є правильне, то ми повинні мати Давидове відношення: „Дороги Твої дай пізнати мені, Господи [Єгово, НС, анг.], стежками Своїми мене попровадь, провадь мене в правді Своїй і навчи Ти мене, бо Ти Бог спасіння мого”.— Псалом 25:4, 5; 139:17, 21.

Стосунки з грішниками

 4. Чому це необхідно знати, як поводитись з грішниками?

⁴ Бувши потомками Адама, всі люди „згрішили, і позбавлені Божої слави”. (Римлян 3:23; 5:12) Але, наш стан не є безнадійний, тому що „Ісус Христос прийшов у світ спасти грішних”. Усім, які визнають це й практикують віру в Христа, буде прощено, незважаючи на те що вони колись грішили.— 1 Тимофія 1:12—16; 1 Коринтян 6:9—11; Дії 10:43; Римлян 6:12—14.

 5. Що потрібно робити коли християнин серйозно прогрішиться?

⁵ Але, що коли б після того як людина покається, увірує в Христа й охреститься на християнина, а тоді, через слабкості, спотикнеться або серйозно прогрішиться? Такій людині може бути прощено, так як апостолові Петрові простилося за те, що він відрікся Ісуса. Якщо ви довідаєтесь про якогось християнина, який серйозно прогрішився, то що вам слід робити? Певно, що з правдивої любові, ви повинні бажати, щоб така людина одержала духовну допомогу. Часто вірні духовні старші або надзирателі збору є спосіб, щоб давати їм таку допомогу. З якою метою? Щоб відновити грішного християнина духовно.— Галатів 6:1; 1 Івана 5:16; 2 Тимофія 2:23—26; Юди 23.

 6. Якщо християнин, винуватий про серйозний гріх, не покається, то що необхідно робити?

⁶ Проте, людина, яка вже на протязі багатьох років ходить шляхом правдивого Християнства, іноді збочить з цього шляху, віддається непобожній поведінці й не хоче покаятись всупереч щирим зусиллям старших помогти їй. Біблія показує, що так ставалось у першому столітті, і також стається сьогодні. (2 Петра 2:10—20) Що ж тоді робити? В Його досконалій мудрості й правосудді, Бог наказує, щоб у такому разі взяти строгий крок на охорону моральної, як також духовної чистості збору, і через який то крок сам кривдник може схаменутись. Боже Слово наказує: „Вилучіть лукавого з-поміж себе самих!” Це значить вилучати таку людину з християнського збору.— 1 Коринтян 5:13; 1 Тимофія 1:20; порівняйте 5 Мойсеєва 17:7.

 7. Які запитання заходять відносно людини, вилученої із збору?

⁷ Шкода, що поведінка особи й її відношення вимагають такого вчинку, але після того як її вилучать, то як вірним членам збору дивитись на неї й поводитись з такою особою? Чи ж їм слід поводитись з нею так само як вони поводилися б з сусідом, з робітником при роботі або з особою, яку можуть випадково зустріти на вулиці? Чи ж їм казати „здоров” або навіть коротко поговорити коли зустрінуться з вилученою особою? І що сказати про те, чи це слід працювати для такої особи або наймати її на роботу? До якої міри християнські батьки, або родичі, повинні комунікувати або товаришувати з такою особою? Виникає багато таких запитань. Які вдячні ми повинні бути за те, що Бог Єгова постачає нам провід для наших стосунків з вилученим кривдником!

Ісусова порада відносно кривдників

8, 9. (а) Яку пораду Ісус дає про людину, яка прогрішилась? (б) До якого гріху Ісус тут відносився?

⁸ Тоді як Бог ще мав стосунки з євреями, як Його народом, то Ісус подав деяку пораду про когось, який прогрішився. Христові учні, самі бувши євреями, мали розуміти цю пораду в світлі існуючих обставин у єврейській громаді. Ми теж, можемо користати з неї, тому що Ісусова порада яку Він дав пізніше стосувалася, тоді коли Бог заснував християнський збір. (Матвія 21:43) Ісус почав: „А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає,— ти придбав свого брата”.— Матвія 18:15.

⁹ Очевидно, Ісус тут не говорив про „гріх” в розумінні якоїсь малої особистої образи, як-от образ про яких читаємо в посланні до Филип’ян 4:2, 3. (Порівняйте Приповістей 12:18.) Краще, здається, що Ісус мав на думці такі гріхи як обман або наклеп, серйозні гріхи, які можуть довести до вилучення такої особи із збору.a Якщо особа проти якої прогрішилось може розв’язати проблему таким приватним приступом, то ,придбає свого брата’; коли є доказ, що грішник сердечно покаявся й старався виправляти злочин, то не потрібно робити дальших кроків у цій справі.

10, 11. Якщо той перший крок не мав успіху, то що тепер слід робити?

¹⁰ А що коли б той крок не удався? Ісус продовжує: „А коли не послухає він [грішник], то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків”.— Матвія 18:16.

¹¹ Особи яких він бере з собою мали бути „свідки”, не тільки нейтральні, які стараються бути посередниками примирення. Здається, що вони мали бути особи, які ,засвідчили’ злочин, як-от знали про фінансову згоду й тепер можуть засвідчити, чи в справі є обман чи ні. Або, якщо доказ про злочин був якийсь договір, то було б добре взяти з собою духовно-кваліфікованих братів, досвідчених на цьому полі. Вони можуть стати свідками фактів і того, що обвинувачений говорив під час цього зібрання в разі буде потрібно брати останній крок.

12. Який був останній крок, так як Ісус пояснив?

¹² Відносно грішника Ісус дав як останній крок: „А коли не послухає їх,— скажи Церкві [зборові, НС, анг.]; коли ж не послухає й Церкви [збору],— хай буде тобі, як поганин і митник”. (Матвія 18:17) Так, як останній крок, щоб відвернути грішника від того шляху, то справу тепер віддається в руки духовних старших збору. Ці можуть вислухати факти й також свідчення свідків. І вони зможуть докоряти кривдникові Божим Словом. Проте, якщо він не хоче покаятись, то вони будуть діяти заради збору, щоб дисциплінувати його, і вилученням охороняють збір від його шкідливого впливу.

Не є нелюдяні щодо інших

13, 14. Як ми можемо бути певні, що Ісус тут не схвалював нелюдяності до інших?

¹³ Як поміч для вирішування як нам слід поводитись з такими особами, то необхідно зрозуміти Ісусові слова: „Хай буде тобі, як поганин і митник!” У пізніших століттях, декотрі єврейські рабини виражали крайні погляди, як наприклад, що єврей не повинен помагати язичникові, якого життя знаходилось у небезпеці. Таку безсердечність не показувалося тільки язичникам. Наприклад, у Ісусовій притчі про правдивого ближнього, левіт, а також священик не помогли пораненому співєвреєві, хоч пізніше самарянин поміг йому.— Луки 10:29—37.

¹⁴ Але в Матвія 18:17, Ісус не міг мати на думці, щоб Його учні відмовлялись чинити добро, як наприклад, в разі випадку або одчайдушної потреби. Ісус показував таку доброту декотрим язичникам. Наприклад, Він вчинив добро сірофінікійській жінці. Хоч Ісус, Його учні й та жінка признали, що її стан був незвичайний тому що вона була язичниця, а Ісус був посланий до євреїв, то все-таки Христос зцілив її дочку. (Матвія 15:21—28; Марка 7:24—30) Ісус також вчинив людяну доброту коли римський офіцер благав його зцілити паралізованого й страждаючого раба. Офіцер признав, що він не сподівався, щоб Ісус, єврейський вчитель, увійшов у його дім. Однак „єврейські старші” благали Ісуса милувати цього гідного язичника, і Він так зробив. (Луки 7:1—10; Матвія 8:5—13) Отже, коли Ісус сказав, щоб хтось був „як поганин і митник”, то Він не забороняв чинити їм милосердної добрості. Що ж Він мав на думці?

„Як митник”

15. Як євреї дивились на й поводились з митниками?

¹⁵ По-перше, як євреї дивились на митників і поводились з ними?

На „митарів [митників] у Новому Заповіті дивились як на зрадників і відступників, опоганених частим товаришуванням з язичниками, охочі знаряддя гнобителя. Їх покласовано з грішниками . . . з розпусницями . . . з язичниками . . . бувши залишені й тому що чесні люди тримались віддалік від них, то їхні друзі або товариші знаходились між тими, які, так як вони, були вигнанці”.— „Cyclopaedia” через МекКлінтока і Стронга, Том. 8, сторінка 769.

Так, Ісусові слухачі добре знали, що взагалі євреї уникали митників. Тільки неохочо євреї мали дуже малу справу з ними, щоб сплачувати податок за вимогами закону.

16, 17. Як Ісус поводився з деякими митниками?

¹⁶ ,Але’, хтось може питати, ,чи ж Ісус не товаришував з митниками?’ Ну, давайте, переглянемо факти.

¹⁷ Як „Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере”, Ісус був світло для всіх людей, хоч зосереджувався на євреях протягом Його земної служби. (Івана 1:29, 8:12; Ісаї 42:1, 6, 7; Матвія 10:5, 6; 15:24) Він, немов би лікар, помагав усім тим євреям, які найбільше потребували Його, включаючи таких грішників як розпусниці, п’яниці й митники, які часто були нечесні. Матвій Левій, зневажений митник, був один з тих, який послухався нової звістки про спасіння, яку Ісус проповідував. Матвій запросив Ісуса до свого дому на обід і таким чином він сам, як також інші зацікавлені митники мали нагоду більше послухати тих чудових нових правд. (Луки 5:27—32; 19:1—10) Ці були особи, які ,грішили в незнанні’, але які були готові брати кроки, щоб їхні гріхи були „викреслені”.— Дії 3:19; Євреїв 9:7.

18. Чому Ісусові стосунки з деякими митниками не є зразок на те, що Він сказав у Матвія 18:17?

¹⁸ Проте, Ісусове намагання засвідчити правду тим митникам, які наблизились до Нього, щоб послухати Його’ і ,ходили за Ним’ не був зразок, щоб показати як нам слід поводитись з непокаяними грішниками. (Марка 2:15; Луки 15:1) Як же ми можемо бути певні? Хоч Христос обідав з такими митниками, то апостол Павло наказав християнам ,навіть не їсти з’ грішником вилученим із збору. (1 Коринтян 5:11) Також, Ісус сказав Своїм учням, щоб вони поводились з непокаяним кривдником так, і це логічно, як вони дивились на митників у їхньому часі. Переклад через Р. Ф. Веймавта, каже: „Ставтеся до нього так як ви ставитесь до язичника або митника”.— Порівняйте Нова Міжнародна Версія; Нова Англійська Біблія.

Як дивились на й поводились з язичниками?

19. Що Біблія говорить про стосунки між євреями, а неєвреями?

¹⁹ Апостоли, які слухали Ісусових слів записаних у Матвія 18:17 були євреї й знали, що їхні громадяни не усуспільнювались з язичниками. Закон розрізняв між євреями, а язичниками, щоб затримувати ізраїльтян окремо від навколишніх народів. (5 Мойсеєва 7:1—4; 4 Мойсеєва 15:37—41; Ефесян 2:11—14) У часі пасхи в 33 р. н. е., євреї не входили в палац римського губернатора „щоб не опоганитись”. (Івана 18:28) І євреї були такі віддалені від самарянин, які навіть визнавали П’ятикнижжя, що жінка при криниці в Самарії стала дуже здивована коли Ісус, „хоч був євреєм”, просив напитись від неї.— Івана 4:9.

20. Що можна навчитись з Петрового досвіду з Корнилієм про те як євреї поводились з язичниками?

²⁰ Крім того, у 36 р. н. е., коли Бог мав на меті показати, що необрізані язичники будуть прийняті як спадкоємці Царства, то Він послав апостола Петра до римського сотника, Корнилія. Але Петро сказав Корнилієві: „Ви знаєте, що невільно юдеєві приставати й приходити до чужаниці”. (Дії 10:28) Петрове зауваження показує як глибоко євреї відчували, щоб не брататись з людиною з народів. Також, коли стало відомо, що Петро пішов до Корнилія, то деякі єврейські християни дуже обурилися тому, що Петро „ходив до людей необрізаних та споживав з ними”. Так, в євреїв це було жахлива річ товаришувати й їсти з „поганином”.— Дії 11:1—3; порівняйте Галатів 2:12.

21. Отже, як ми розуміємо Ісусові слова, що непокаяний грішник є „як поганин і митник?”

²¹ Таким то чином Писання помагають нам зрозуміти Ісусову пораду, щоб поводитись з непокаяним кривдником, який не хоче слухатись збору так ,як з поганином і митником’. Певно, що пристосовувати Христову пораду сьогодні не значить дивитись на кривдника як на звичайну людину в громаді, бо це не є спосіб в який Ісусові учні розуміли те, що Він був сказав. Ми можемо краще зрозуміти це з перегляду додаткової поради в Християнських Грецьких Писаннях, яка поможе нам поводитись з дійсними становищами сьогодні, включаючи осіб вилучених з християнського збору.

[Примітка]

ЩО ЦЕ ЗНАЧИТЬ „ЯК ПОГАНИН І МИТНИК?”

Євреї уникали митників як вигнанців

Євреї не входили в палац язичеського губернатора

Петро сказав, що це „незаконно” для єврея приступати до язичника

Єврейські християни дуже дивувались через те, що Петро їв з Корниліем

[Ілюстрація на сторінці 11]

Євреї уникали митників, яких вони вважали бути грішниками. Вони тільки ходили до них, щоб сплачувати як закон вимагав