Чи сліпий чоловік може «бачити»?

Так як розказує Бернардо де Сантана

„ДУЖЕ шкода, Бернардо”, сказав Жерміро. „Ви колись працювали разом з нами; ви добре бачили, але тепер... так то воно є. Це ж була Божа воля для вас”.

„Правду кажете, Жерміро”, я відповів. „Це справді Божа воля, не можемо нічого порадити в цьому”.

Я дійсно вірив, що це була Божа воля для мене осліпнути, але в серці моїм залишались питання без відповідей. Ось я — 32 роки віку, неодружений, вірний католик, і в нестійкому фінансовому положенні. Я запитав себе: ,Як це що Бог „звелів” мені осліпнути? Як же мені тепер подбати про моїх батьків?’ Коли я вперше почав сліпнути, то дуже палко молився до Санти Лузії, „святої”, щоб вона відновила мені зір, стававши навколішки перед її ідолом у лікарні, яка мала її назву. ,Чому ж вона не відповіла мені?’

Я колись продавав городину на ринку Сім Дверей в Сальвадорі, Бразілії, і так заробляв на життя. З роботи не було багато доходу, але робота була стійка. Коли мені було десять років я працював на фермі в штаті Сержіпе. Отже, коли я вибрався до Сальвадору, то це було природно для мене продавати городину.

Одного дня я зауважив, що чогось не бачив добре. Спеціаліст узнав, що я мав катаракти, але мав надію, що хірургією відновлять мені зір. Мені зробили операцію на праве око в 1960 році й трохи поліпшили зір. Але коли оперували ліве око чотири роки пізніше, то операція не була успішна. Прийде той час, коли я зовсім осліпну. Хоч я заздалегідь знав, що сліпнув, то трудно висловити моє почуття, коли все стемніло.

Я пристосувався й продовжував працювати. Перш ніж ішов на роботу, моя рідня розділювала гроші на різні асигнації й вкладали їх у різні кишені. Це допомогло мені розмінювати людям гроші. Але я мусив дуже пильнувати, щоб не зробити помилки. Співробітники співчували мені, і дуже підбадьорювали мене. Але декотрі вислови, як ті вищезгадані Жермірові, тільки підносили в моєму розумі сумніви.

Починаючи „бачити”

Десь тепер у моєму житті один з моїх знайомих, Свідок Єгови на ім’я Кловіс, говорив мені про обіцянки в Біблії. Він сказав, що Бог зробить Новий Лад під яким сліпі знову бачитимуть, а глухі чути. (Ісаї 35:5) Його слова зворушили моє серце. Бажаючи більше навчитись, я завжди шукав його, щоб ставити йому більше запитань. Зауваживши моє зацікавлення, він запитав: „Бернардо, що ви думаєте, коли б я прийшов до вашого дому колись пополудні й ми більше поговорили про Біблію?” Я зараз погодився. Це був початок наших тижневих біблійних дискусій.

Хоч сліпий, я прагнув навчатись. Терплячою допомогою Кловіса, я не тільки навчився, що Боже ім’я є Єгова, але теж про Його чудові минулі вчинки. Це було запевнення, що Його обіцянки створити праведний Райський Лад теж сповняться. У тому Раю не буде калік. Незабаром я почав розказувати іншим людям свою нову надію, навіть проповідував від дому до дому. Зрештою, 18 листопада 1973 році, я охрестився. Зокрема з того часу в моєму житті розвинулась дійсна ціль, і мені було легше змагатись з моїм каліцтвом.

З мого студіювання Біблії я навчився, що це не була Божа воля для мене осліпнути. Краще, трапилось так як Біблія каже в Екклезіястова 9:11, НС: „Час і непередбачені випадки всім випадають”. Так як усі люди, я родився недосконалим батькам, які успадкували гріх і недосконалість від наших перших батьків, Адама й Єви. (Римлян 5:12) Я навчився, що Бог не був відповідальний за моє нещастя, але що Його воля була для мене знову бачити. Під правлінням Царства Божого Сина, і на основі Його викупу, всяка недосконалість і вади будуть усунені з віруючого людства, і це в недалекій майбутності. Отже, я почав „бачити” багато речей, яких не бачив за часу мого доброго зору.

Тепер я молився до Єгови замість до Санта Лузії та інших „святих”. Замість молитись, щоб Він чудесно зцілив мене тепер, я щиро молився, щоб ,Його воля виконувалась, як на небі, так і на землі’. Я також молився, щоб колись пошукав собі „помічницю” і дружину з якою міг би поділятись своїми радощами й проблемами.

Одного дня, коли я подавав людям у крамничій секції Сальвадору біблійну літературу, то вчув жіночий голос, який сказав, „Я теж є Свідком Єгови”. Я зупинився, щоб поговорити з нею. Вона була власником вуличного прилавка. Я запитав: „Чи ваш чоловік теж є Свідком Єгови?” Вона відповіла: „У мене немає чоловіка, я неодружена”. Та випадкова зустріч розвинулась у дружбу, а дружба в закохання, і 14 червня 1975 року Амброзіна й я одружились. До цього дня вона є моєю гарною помічницею.— 1 Мойсеєва 2:18.

Працюючи з каліками

Від самого мого охрещення я дуже бажав розказувати людям те, що навчався з Біблії. Я радів через те, що моє каліцтво не перешкоджало мені в цьому. Як чудово слух і дотик надолужують за втрачений мій зір. Яке завершення я відчував, коли перший раз ходив проповідувати від дому до дому самотою! Я цікавився знати чи не міг би присвятити більше свого часу для цієї роботи. Промова одного подорожуючого надзирателя Свідків Єгови допомогла мені відповісти на моє запитання. Він згадав кілька прикладів осіб з більшим каліцтвом від мого, які дійсно служили, як повночасні проповідники доброї новини, називаючись піонери. Розохотившись, я заповнив бланк, щоб служити як допоміжний піонер.

Через сліпоту були деякі проблеми в піонеруванні, але за допомогою люблячих братів у зборі я розв’язав усі ті проблеми. Наприклад, коли падав дощ, то мені було потрібно три руки. Одну носити чемодан, другу для палиці. Але як же мені тримати парасольку? Як я оцінював ту „третю руку” моїх християнських братів, які ходили зі мною на службу! Мені теж було трудно проповідувати по незнайомих вулицях, але тут знову чуйні брати допомогли мені.

Як же мені, сліпому чоловікові, не заблудити на території? Звичайно, у цьому не було проблеми, тому що я закінчив курс в якому навчився справлятись з моїм нещастям. Я навчився як найкраще вживати палицю, привчати свій слух, дотик, сідати й висідати з автобусів, ходити по сходах. У курсі, я навчився багато нових речей на які колись не звертав уваги. Я запам’ятовував назви вулиць а тоді рахував їх, коли переходив вулиці. Я також навчився запам’ятовувати кожний дім на вулиці, і в цей спосіб міг ходити знову відвідувати тих людей, які цікавились студіювати Біблію. Також, хоч ми живемо близько два з половиною кілометри (1,5 миля) від Залу Царства, то я сам можу ходити на зібрання.

У цьому відношенні я чув як один подорожуючий надзиратель відвідуючий наш збір сказав: „Коли я відвідав збір, то працював з Бернардом і це зробило на мене велике враження. Він знає всі вулиці, а навіть доми, може ходити по сходах і пагорках. Я дуже дивувався, як він запам’ятовував доми тих осіб з якими студіював Біблію. Він відвідав одну людину на четвертому поверсі багатоквартирного будинку, і без труднощів повів нас до того дому”.

Приготовлення й зусилля нагороджені

Я мушу спеціально приготовлятись для проповідування від дому до дому. Я заздалегідь запам’ятовую біблійні вірші, як також сторінки в Біблії на яких вони знаходяться. Тоді я запрошую людей читати ті вірші й кажу їм на котрій сторінці вони знаходяться, і якщо хтось не хоче читати, то я цитую їх напам’ять.

Коли я проводжу біблійні студії, то заохочую студентів добре приготовлятись. Потім, я запрошую їх читати запитання на свою власну користь, тоді параграф, а тоді знову запитання. З цього я можу знати чи студент правильно відповідає. Таким способом я вже допоміг двом особам присвятити своє життя Єгові й охреститись. Я також студіюю з трьома іншими родинами.

Протягом років я брав участь у Теократичній школі нашого збору. Коли приготовляю свої промови, то стараюся, щоб хтось вголос читав матеріал і записав його на стрічці. Тоді я слухаю те читання й в думках своїх формую нарис промови, і запам’ятовую біблійні вірші. Тоді я вже готовий виступати з промовою. Принаймні мені ніколи не рекомендують, щоб я не читав свої промови з нотаток! Я так само приготовляюсь для студії Вартової Башти й регулярно відповідаю.

Рік 1977 був дуже важливий в моєму житті як присвячений християнин. У тому ж році мене призначено на регулярного піонера, службового слугу в зборі, і мені дали відповідальність проводити студію книжки, якими то привілеями я досі втішаюсь. Для студії книжки я приготовляюсь так само як для студії з моїми студентами.

На закінчення: Чи сліпий може „бачити”? Я можу бачити сповнення дуже багатьох біблійних пророцтв у наш час і знаю, що це дуже потрібно допомагати людям навчитись правди, яка веде до вічного життя. (Івана 17:3) У духовний спосіб я вже зазнав сповнення Ісаї 35:5: „Тоді то розплющаться очі сліпим”. З цілковитим довір’ям я чекаю того часу, коли Єгова сповнить це пророцтво тисячам іншим людям, які так як я, осліпли. Тим часом, я бажаю продовжувати виконувати Його волю, як найкраще можу, щоб бути знайдений гідним жити під Його Новим Ладом праведності.

[Вставка на сторінці 22]

„Він сказав мені, що Бог створить Новий Лад у якому сліпі знову будуть бачити а глухі чути”

[Ілюстрація на сторінці 23]

Приготовляючись проповідувати від дому до дому, я запам’ятовую біблійні вірші, які буду читати людям, а також сторінку в Біблії на якій вони знаходяться