Правдиві християни шанують стареньких людей!

„СТАРІ люди”, каже дослідник Сузана Штейнметц, „вже при кінці їхнього економічного продуктивного життя, на якій то основі наша культура оцінює осіб і віддає їм повагу, суспільне становище, пошану та нагороди”. Погляд сучасного суспільства на людей похилого віку справді є похмурий, негативний. Не дивно, ми часто читаємо, що стареньких людей занедбують або ними зловживають.

Проте, який же є погляд Біблії відносно стареньких людей? Боже Слово реалістично визнає, що старітися не легко. Псалмописьменник молився так: „Не кидай мене на час старости, коли зменшиться сила моя, не лишай ти мене”. (Псалом 71:9) У старому віці, псалмописьменник вірив, що йому було дуже потрібне підтримування Єгови. І погляд Біблії є позитивний в тім, що показує нам, що ми теж повинні звертати увагу на потреби літніх.

Правда, Соломон казав, що старий вік є „злі дні” в яких людина не матиме „приємності”. (Екклезіястова 12:1—3) Але „довгота днів і років життя” у Біблії також поєднуються з благословеннями від Бога. (Приповістей 3:1, 2) Наприклад, Єгова обіцяв Авраамові: „А ти... у старості добрій похований будеш”. (1 Мойсеєва 15:15) Певно, Бог не засуджував вірного Авраама до гнітючих „злих днів” у яких він не матиме „потіхи”. У пізніх літах свого життя Авраам знайшов мир і спокій, і задоволено дивився в минуле життя, протягом якого він служив Єгові. Він теж міг чекати „міста, що має підвалини”, Божого Царства. (Євреїв 11:10) Таким то чином Авраам помер „старий й нажившись”.— 1 Мойсеєва 25:8.

А чому ж Соломон казав, що старий вік є „злі дні”? Соломон мав на думці безжалісне псування здоров’я в похилому віці. Проте, людина, яка ,не пам’ятала свого гарного Творця за днів юнацтва свого’ знаходить роки похилого віку особливо злими. (Екклезіястова 12:1) Тому що така старенька людина змарнувала своє життя, то в старших літах не має ,задоволення’. Її безбожницький побут навіть може спричинити фізичні проблеми, які погіршують прикрості похилого віку. (Порівняйте з Приповістями 5:3—11.) Отже, дивлячись у майбутнє, така людина нічого не бачить тільки гріб. Людина, яка віддала своє життя служити Богові, також зазнає „злі дні”, коли її тіло ослабляє. Але, так як Авраам, вона може радіти і мати задоволення в житті добре прожите, і коли вживатиме залишаючуся силу в Божій службі. „Сивизна — то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности”, каже Біблія.— Приповістей 16:31.

Дійсно, похилі літа мають деякі користі. „Дитинство, і рання життєва зоря — то марнота”, каже Соломон. Тоді як молоді люди можуть утішатись добрим здоров’ям, то їм часто бракує досвіду й здорового розсудку. Але, у старих літах людина має ціле життя досвіду. Старші люди ,віддаляють зло’, тоді як поривчаста молодь часто кидається стрімголов у нього. (Екклезіястова 11:10; 2 Тимофія 2:22) Як наслідок цього, Соломон міг сказати: „Пишність старих — сивина”.— Приповістей 20:29.

Отже, Біблія поважає літніх людей. Як це впливає на спосіб, яким християни поводяться з ними?

,Устань’ перед літніми

В Ізраїлі Бог зробив шанування літніх людей народньою політикою. У Мойсеєвому Законі було сказано: „Перед лицем сивизни встань, і вшануй лице старого”. (3 Мойсеєва 19:32) Здається, пізніше євреї буквально ставились до цього закону. Доктор Самуїл Бурдер каже в своїй книжці Звичаї східного світу: „Єврейські письменники кажуть, що, як правило, треба було вставати перед ними, коли вони ще були в відстані на чотири лікті; а коли проминуть, знову сідати, таким чином показати, що [молодші] вставали тільки показати їм пошану”. Така пошана не обмежувалась тільки до видатних осіб. „Шануйте навіть старого чоловіка, який вже загубив здатність учитись”, каже в Талмуді. Один рабин сперечався, що також слід шанувати неосвіченого й неписьменного старого чоловіка. „Сам факт, що він дожив до старого віку”, він робив висновок, „мусить бути через якусь заслугу”.— Єврейська енциклопедія.

Сьогодні християни вже не є під Мойсеєвим Законом. (Римлян 7:6) Але це не значить, що вони не мають обов’язку спеціально шанувати старих людей. Це можна бачити з інструкцій апостола Павла, яких він дав християнському надзирателеві Тимофієві: „Старшого не докоряй, але вмовляй, немов батька,.. Старших жінок — немов матірок”. (1 Тимофія 5:1, 2) Павло наказав молодому Тимофієві, що він мав владу „наказувати”. (1 Тимофія 1:3) Все ж таки, коли б старша людина — а головно коли служить на посаді надзирателя — помилково судила або сказала щось неправильного, то Тимофій не мав „суворо критикувати” його як нижчого. Краще, він мав шановно „умовляти, немов батька”. Подібно цьому, Тимофій мав шанувати старших жінок у зборі. Так, фактично він мав ,уставати перед сивизною’.

Отже, правдиве Християнство — це релігія, яка шанує літніх людей. Це іронія, що багато зловживання старими людьми відбувається в тих країнах, які визнають себе бути християнськими. Проте, є поклонники, які ще додержуються біблійної норми. Наприклад, у свідків Єгови є багато тисяч літніх людей; вони не вважають їх бути тягарем або перешкодою. Хоч через похиле здоров’я такі старі люди вже не можуть активно служити так як колись, то багато з них уже довгий час вірно служили Богові й це заохочує молодших Свідків наслідувати їхню віру.— Порівняйте з пос. до Євреїв 13:7.

Проте, від постарілих не вимагається, щоб вони грали бездіяльну роль у зборі. Їх заохочується бути гарними прикладами, бувши „помірні в звичаях, серйозні, помірковані, здорові в вірі,.. святі поведінкою”, щедро поділятися своєю мудрістю й досвідом з іншими людьми. (Тита 2:2, 3) Йоіл пророкував, що між тими, які будуть проголошувати біблійну звістку, будуть „старі”. (Йоіла 3:1) Ви правдоподібно вже самі зауважили, що багато старих Свідків ще дуже люблять проповідувати від дому до дому.

„Ще більше зростайте” у показуванні їм честь

У багато різні способи свідки Єгови стараються звертати спеціальну увагу на людей похилого віку. Наприклад, на їхніх річних релігійних конвенціях, вони роблять розпорядок, щоб заздалегідь замовляти сидіння для старих. На них теж звертають особисту увагу. В Японії один Свідок віддав своє сидіння в родинному автомобілі, щоб підвезти 87-тилітню жінку на зібрання в зборі. А як він сам прибував на зібрання? Велосипедом. У Бразілії служить повночасний вісник, 92 роки віку. Спостерігачі кажуть, що Свідки „поводяться шановно до нього й розмовляють з ним... Він є корисним членом збору”.

Це не значить, що ми не можемо поліпшитись і більше шанувати старших людей. Павло писав християнам у Солуні так: „А про братолюбство,.. чините те всім братам у всій Македонії. Благаємо ж браття, ми вас, щоб у цьому ще більше ви зростали”. (1 Солунян 4:9, 10) Сьогодні, деколи треба давати подібної поради, щоб шанувати літніх людей. Наприклад, один 85-тилітній християнин дуже розчарувався, коли не одержав нового біблійного видання. А чому ні? Він був майже глухий й не чув як пригадували братам замовляти ту книжку; і ніхто в зборі не подумав замовити йому те видання. Звичайно, цю проблему негайно виправили. Все ж таки, це нагадує нам потребу спеціально усвідомлювати потреби літніх.

Є кілька способів у які Божі люди сьогодні можуть „більше зростати” у цьому. На християнських зібраннях є нагода „заохочувати” людей похилого віку „до любови й добрих вчинків”. (Євреїв 10:24, 25) І хоч молоді люди вже гарно спілкують з літніми в Залах Царства свідків Єгови, то все ж таки в цьому можливо ще більше поліпшитись. Наприклад, декотрі батьки заохочують своїх дітей шановно приступати й говорити з старшими членами збору.

Старих людей теж можна шанувати неформально. Згідно з принципом, якого Ісус висловив у Луки 14:12—14, то літніх людей можна запрошувати на вечірки. Навіть коли їм неможливо прибути, то певно вони оцінюватимуть те, що ви не забули про них. Християн також заохочується „бути гостинними”. (Римлян 12:13) Для таких оказій непотрібно приготовляти надзвичайного. Один Свідок у Німеччині дає цю пораду: „Запрошуйте літніх людей до вашого дому випити з вами чай, і нехай вони розказують вам свої минулі досвіди”.

Апостол Павло сказав: „Випереджайте один одного пошаною”. (Римлян 12:10) Між свідками Єгови, призначені старші збору особливо випереджають інших вісників у показуванні старшим християнам пошану. Часто старші можуть призначати такі відповідні завдання літнім вісникам, як привчати нових проповідувати або допомагати підтримувати місця для зібрань. Молоді чоловіки, які служать як старші збору, віддають честь надзирателям похилого віку, коли покірно приступають до них за порадою, і вміло вичерпують їхні дозрілі погляди. (Приповістей 20:5) На зібраннях таких старших, вони наслідують біблійний приклад молодого Елігу й шановно зважають на думку літніх, більш досвідчених чоловіків, даючи їм нагоду перше висловлюватись.— Йова 32:4.

Це правда, що з людьми похилого віку легко ставати нетерплячими, тому що вони не можуть рухатись або думати так скоро як молодші. Доктор Роберт Н. Ботлер гарно описує деякі проблеми старого віку так: „Людина загубляє свою фізичну витривалість, спроможність триматись на рівні з іншими, і це саме собою дуже страхає її. Людина може загубити такі важливі чуттєві засоби як слух і зір”. Оцінюючи це, то чи ж молодшим не співчувати й жаліти їх? — 1 Петра 3:8.

Так, християни сьогодні є під обов’язком показувати правдиву любов, турбуватись, і шанувати літніх людей. І свідки Єгови є дуже гарним прикладом цього. Але, що стається, коли старші християни — або батьки християн — захворіють або збідніють? Хто ж має відповідальність подбати про них? Наступні статті дослідять, як Біблія відповідає на ці запитання.

[Ілюстрації на сторінці 7]

У зборах свідків Єгови, літні люди мають багато задовольняючої роботи виконувати.