Добивайтеся боговідданості як охрещені християни
«Проте, ти, о людино Божа,.. добивайся праведності, боговідданості» (1 ТИМОФІЯ 6:11, «Переклад Нового Світу»).
1. Як би ви відповіли на запитання, Що є найважливіший день вашого життя? Чому ви так відповідаєте?
ЯКИЙ є найважливіший день вашого життя? Якщо ви є охрещеним Свідом Єгови, то правдоподібно відповісте так, «Таж, день у який я охрестився!» Справді, хрещення є найважливішою подією вашого життя. Це видимий символ, що ви повністю й без застереження присвятили себе Єгові виконувати Його волю. День вашого хрещення це теж час вашого освячення на служителя Всевишнього Бога, Єгови.
2. (а) Який приклад можна навести на те, що хрещення не є останнім кроком вашого християнського життя? (б) Якими важливими підготовчими етапами ви приготовлялись до хрещення?
2 Але, чи хрещення є останній крок вашого християнського життя? Зовсім ні! Наприклад: У багатьох країнах весільною церемонією кінчається час планування й приготовлення (й переважно залицяння). У той же самий час починається шлюбне співжиття. Подібно цьому, хрещення це кінець приготовлення, важливий підготовчий етап вашого розвитку. Перше здобувається знання про Бога й Христа (Івана 17:3). Ви починаєте практикувати віру в Єгову, як правдивого Бога, і Христа як вашого Спасителя, а також у Біблію як Боже Слово (Дії 4:12; 1 Солунян 2:13; Євреїв 11:6). Ви виявляєте вашу віру покаянням і наверненням від колишнього життя до правильного шляху (Дії 3:19). Тоді ви вирішуєте присвятити своє життя Єгові, щоб виконувати Його волю (Матвія 16:24). Зрештою, ви охрещуєтесь (Матвія 28:19, 20).
3. (а) Як можна показати, що наше хрещення є початок присвяченої служби Богові? (б) Які запитання виникають, і чому відповіді на них повинні дуже цікавити нас?
3 Ваше присвячене життя служити Богові не кінчається хрещенням: це тільки початок. Так як сказав один учень Біблії, життя християнина не є «початковим поривом, а тоді інертність [позбавлення активності]». Як же вам доказати що ваше хрещення не є тільки «початковим поривом»? Добиванням боговідданості через ціле ваше життя. Що це є боговідданість? Чому ж потрібно добиватись її? Як же її можна повніше розвинути в вашому житті? Відповіді на ці запитання повинні дуже цікавити нас, тому що «вчинки боговідданості» мусять відзначати нас від інших людей якщо хочемо пережити майбутній день суду Єгови (2 Петра 3:11, 12, НС).
Значення боговідданості
4. Що Павло порадив Тимофія робити, і що можна сказати про Тимофія в той час?
4 Десь між 61 а 64 р. н. е., апостол Павло написав своє перше натхненне послання християнському учневі Тимофієві. Оповівши небезпеки до яких грошолюбство може довести, Павло написав: «Проте, ти, о людино Божа, втікай від цього. Але добивайся... боговідданості» (1 Тимофія 6:9-11, НС). Цікаво, в цей час Тимофієві вже мабуть сповнилось 30 років. Він широко подорожував з апостолом Павлом і одержав владу призначати у зборах наглядачів і службових слуг (Дії 16:3; 1 Тимофія 5:22). Однак, Павло порадив цього присвяченого та охрещеного, дозрілого християнина добиватись боговідданості.
5. Що значить вислів «боговідданість»?
5 Що Павло мав на думці, коли сказав: «боговідданість»? Оригінальне грецьке слово (ев·сеʹбі·я) буквально перекладається «благополучно шанувати». Відносно значення цього слова, читаємо так: «У сучасних написах евсебія деколи вживається подати думку особистої релігійної боговідданості... але більш загальне значення цього слова в популярній грецькій мові римської ери було „лояльність“... для християн евсебія це найвищий ступінь відданості Богові» (Християнські слова, англ., автор Нігел Тернер). Тому то в Святому Письмі, слово «боговідданість» стосується шанобливості або відданості, особистої лояльності Богові Єгові.
6. Як християнин доказує свою боговідданість?
6 Проте, боговідданість не є тільки поважне почуття. Так як «віра без діл — мертва», то подібно християнин мусить виражати боговідданість у своєму житті (Якова 2:26). У творі Слова Нового Завіту (англ.), Уїльям Барклей напистав: «[Ев·сеʹбі·я і споріднені слова] не виражають тільки благоговійне й шановне почуття. Вони теж вказують на поклоніння, яке личить благоговінню, і життю активної слухняності, яке личить шанобливості». Крім цього грецьке слово ев·сеʹбі·я пояснюється так: «Практичне усвідомлення Бога в кожній точці життя» (Друге загальне послання Петра й загальне послання Юди [англ.], автор Майкл Грін). З цього виходить, що християнин мусить доказати Єгові особисту відданість способом свого життя (1 Тимофія 2:2; 2 Петра 3:11).
Напружені зусилля необхідні
7. Що Павло мав на думці коли заохочував охрещеного Тимофія «добиватись» боговідданості?
7 В які ж способи розвивається й виявляється боговідданість? Чи це значить тільки охрещуватись? Пам’ятайте Павло заохочував охрещеного Тимофія «добиватися [буквально, „гнатися за“]» боговідданостіa (1 Тимофія 6:11, Царський міжрядковий переклад, англ.). Очевидно, Павло не подає думку, що учень Тимофій не був боговідданий. Краще, він нагадував йому, щоб він щиро й запопадливо продовжував добиватись боговідданості. (Порівняйте Филип’ян 3:14). Ясно, боговідданості обов’язково добиватись через ціле своє життя. Тимофій, так як усі охрещені християни, міг прогресувати у виявлянні боговідданості.
8. Як Петро показує що присвячений, охрещений християнин мусить дуже старанно добиватись боговідданості?
8 Напружені зусилля є дуже потрібні присвяченому, охрещеному християнинові в гонитві за боговідданістю. Пишучи до охрещених християн з надією «стати учасниками божественної природи», апостол Петро сказав: «Так, заради цієї ж самої причини, вашим палким старанням, живіть свою віру чеснотою, вашу чесноту, знанням, ваше знання самовладанням, ваше самовладання витривалістю, вашу витривалість, боговідданістю» (2 Петра 1:4-6, НС). Очевидно, віра є обов’язкова для хрещення. Проте, після хрещення ми не можемо діяти без особових зусиль будучи задоволені тільки видимістю християнства. Краще, щоб прогресувати в християнському житті, то разом з боговідданістю, мусимо вбудовувати інші гарні риси, на підкріплення нашої віри. Щоб зробити це, Петро радить прикласти щирих зусиль.
9. (а) Як грецьке слово «живити» показує яких зусиль є потрібно, щоб розвинути боговідданість? (б) Що Петро заохочує нас робити?
9 Грецьке слово яким Петро користується на «живити» (е·пі·хо·рі·гіʹо) має цікаве походження й показує скільки зусиль є потрібно. Воно походить з іменника (хо·рі·госʹ), яке то слово буквально значить «регент хору». Воно стосується людини, яка поплатила всі витрати підготовчі на привчання й підтримування хору до спектаклю. Регенти добровільно, на власний рахунок, брали на себе цю відповідальність з любові до їхнього міста. Вони гордувались щедрими витратами, і постачали все потрібне для чудової вистави. Згодом це слово набирало значення «постачати, рясно постачати». (Порівняйте 2 Петра 1:11). Отже, Петро заохочує нас живити себе, не тільки міркою боговідданості, але повністю виражати цю дорогоцінну рису.
10, 11. (а) Чому зусилля є потрібні, щоб поглиблювати й виявляти боговідданість? (б) Як же нам виграти боротьбу?
10 Але чому ж потрібно такого зусилля, щоб розвивати й виявляти боговідданість? По-перше, ми маємо боротьбу проти грішного тіла. Тому що «нахил людського серця лихий від віку його молодого», то життя активної слухняності Богові нелегке (1 Мойсеєва 8:21; Римлян 7:21-23). «Усі, хто хоче жити побожно в Христі Ісусі,— будуть переслідувані», сказав апостол Павло (2 Тимофія 3:12). Так, християнин, який своїм життям старається задовольняти Бога мусить бути інакшим від світу. У нього є інакші норми й наміри. Так як Ісус перестеріг, це зворушує ненависть лукавого світу (Івана 15:19; 1 Петра 4:4).
11 Усе ж таки, боротьбу можливо виграти, бо «вміє Єгова визволяти людей боговідданих з випробовування» (2 Петра 2:9, НС). Проте, ми мусимо повністю добиватись боговідданості.
Розвивання боговідданості
12. На яку потребу вказує Петро, щоб повністю розвинути боговідданість?
12 Проте, як же вам поглиблювати боговідданість? Апостол Петро постачає нам ключ. У 2 Петра 1:5, 6, говорячи про риси, потрібні живити нашу віру, він перше згадує знання боговідданості. На початку того самого розділу, він написав: «Усе, що потрібне для життя та побожности, подала нам Його Божа сила пізнанням Того, Хто покликав нас» (2 Петра 1:3). Таким то чином Петро поєднує боговідданість з точним знанням Єгови.
13. Чому точне знання є дуже потрібне в розвитку боговідданості?
13 Дійсно, без точного знання неможливо поглиблювати боговідданість. Чому ж ні? Пам’ятайте, ми особисто показуємо Єгові боговідданість і доказуємо це способом нашого життя. Точне знання Єгови стає необхідним тому що розвиваємо з Ним особисте, інтимне споріднення й повністю ознайомлюємось з Його рисами й способами. Крім того, мусимо старатись імітувати Його (Ефесян 5:1). Чим більше навчаємось про Єгову й практикуємо Його способи та риси в нашому житті, то тим краще ознайомлюємось з Ним. (2 Коринтян 3:18; порівняйте 1 Івана 2:3-6). Результати цього будуть глибше оцінювання дорогоцінних рис Єгови, і удосконалення боговідданості.
14. Щоб здобути точного знання, то що необхідно помістити в розкладі часу на особисте студіювання, і чому?
14 Як же здобувається таке точне знання? Здобути його манівцем неможливо. Щоб здобути точного знання, то мусимо пильно студіювати Боже Слово й біблійні видання. У розкладі часу на особисту студію необхідно помістити регулярне читання Біблії, як наприклад, призначення для Теократичної школи (Псалом 1:2). Тому що Біблія є дар від Єгови, то особистим студіюванням показуємо скільки ми оцінюємо той дар. Що особисте студіювання Біблії виявляє про глибину вашого оцінювання духовних постачань від Єгови? (Псалом 119:97).
15, 16. (а) Що допоможе нам розвинути духовне бажання до особистого студіювання Біблії? (б) Якщо результатом особистого студіювання хочемо поглибити боговідданість, то що треба робити коли читаємо якусь частину Божого Слова?
15 Правда, читати й студіювати нелегко для декотрих. Але з часом і прикладанням зусиль, можна розвинути духовне бажання до особистого студіювання Біблії (1 Петра 2:2). Коли ж оцінюємо все те що Бог Єгова вже зробив для нас, що Він тепер робить, і що Він ще зробить у майбутньому, то серце спонукуватиме вас навчитись скільки можливо про Нього (Псалом 25:4).
16 Якщо особисте студіювання Біблії буде поглиблювати боговідданість, то не вистачить тільки прочитувати сторінки матеріалу або набивати розум інформацією. Крім цього, коли читаєте частину Божого Слова, робіть час, щоб удумуватися в читане, і питайте себе ці запитання: «Що я навчився з цього читання про ніжні риси Єгови й його способи? Як же мені ставати більш подібним до Єгови відносно практикування цих рис?»
17. (а) Що ми навчаємось про милосердя Єгови з пророцтва Осії? (б) Як вдумуватись у милосердя Єгови повинно вплинути на нас?
17 Подумайте про цей приклад. У Теократичній школі ми вже прочитали книгу пророка Осії. Прочитавши цю книгу, тепер можна запитати себе: «Що я навчився з цієї книжки про Єгову як Особа, Його риси та способи?» З цитат пізніших писарів Біблії з цієї книжки вказує на те, що з пророцтва Осії можемо багато навчитись про ніжне милосердя Єгови. (Порівняйте Матвія 9:13 з Осії 6:6; Римлян 9:22-26 з Осії 2:1 [1:10, НС] і 2:21-23). Стосунки пророка Осії з його дружиною, Гомер, проливають світло на охочість Єгови показувати Ізраїлю милосердя (Осії 1:2; 3:1-5). Незважаючи на те що в Ізраїлі поширювались кровопролиття, крадіж, перелюб, і ідолопоклонство, то Єгова таки «говорив до серця Ізраїлю» (Осії 2:11, 12 [2:13, 14, НС]; 4:2). Єгова не був зобов’язаний показувати таке милосердя, але зробить це з Своєї «власної волі», з умовою, що ізраїльтяни покаються й навернуться від їхнього гріха. (Осії 14:4; порівняйте Осії 3:3). Удумування в надзвичайне милосердя Єгови, зворушить ваше серце, і зміцнить вашу особисту відданість Йому.
18. Вдумавшись у милосердя Єгови так як воно виявляється у пророцтві Осії, то що ви можете запитати себе?
18 Це ж не все. «Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть» — сказав Ісус (Матвія 5:7). Отже, вдумуючись у милосердя Єгови так як воно виявляється в пророцтві Осії, запитайте себе: «Як же мені краще проявляти милосердя так як Єгова в моїх стосунках з іншими? Якщо брат або сестра згрішили проти мене або образили мене, а тоді просять, щоб я простив їм, то чи я радісно прощаю?» (Римлян 12:8; Ефесян 4:32). Якщо ви служите старшим у зборі, то можете запитати себе: «У судових справах, як же мені краще бути таким як Єгова, Який завжди „готовий прощати“, зокрема коли є доказ щирого покаяння?» (Псалом 86:5; Приповістей 28:13). «На якій же основі годиться подавати милосердя?» (Порівняйте Осії 5:4 і 7:14).
19, 20. (а) Які результати бувають з старанного студіювання Біблії? (б) Яка є додаткова поміч у поглибленні боговідданості, і що буде обговорюватись у наступній статті?
19 Яка ж нагорода з такого старанного студіювання Біблії! Ваше серце сповниться почуттям оцінювання дорогоцінних рис Єгови. І коли будете старатись завжди застосовувати ці риси у вашому житті, то це зміцнить вашу особисту відданість Йому. Таким то чином ви будете добиватись боговідданості, як присвячений, хрещений слуга Єгови (1 Тимофія 6:11).
20 Додаткову поміч у поглибленні цієї дорогоцінної риси знаходимо в Ісусі Христі — досконалий зразок боговідданості. Бути такими як Ісус допоможе вам поглиблювати, як також виявляти, боговідданість? У наступній статті будемо обговорювати це, як також споріднені питання.
[Примітка]
a Про грецьке слово ді·оʹко («добиватися»), Новий міжнародний словник теології Нового Завіту (англ.) пояснює, що в класичній літературі це слово «буквально значить гнатися за, добиватися, бігти за,.. і зображально запопадливо добиватись чогось, старатися досягти чогось, одержати його».
Як би ви відповіли?
◻ Чому хрещення не є останній крок вашого християнського життя?
◻ Що це значить «боговідданість», і як можна доказати її?
◻ Чому потрібно напруженого зусилля, щоб розвинути боговідданість?
◻ Як можна повністю поглиблювати боговідданість?