Легенди світу про Потоп
ПОТОП за днів Ноя був такий катастрофічний, що людство ніколи не забуде його. Понад 2400 років пізніше, Ісус Христос говорив про нього як про історичний факт (Матвія 24:37-39). Ця катастрофічна подія так врізалась в пам’ять людей, що увійшла в легенди цілого світу.
У книжці Міфи про створювання, Філліп Фрюент підраховує, що існують понад 500 легенд про Потоп серед більше 250 племен і народів. Як слід сподіватися, з плином багатьох століть легенди прикрашалися уявними подіями й особами. Проте в усіх легендах знаходяться подібності.
Дивовижна подібність
Оскільки після Потопу люди розходилися з Месопотамії, то рознесли історію про цю катастрофу до всіх частин світу. Тому жителі Азії, остров Океанії, Північної, Центральної і Південної Америки мають свої власні оповідання про цю вражаючу подію. Багато легенд про Потоп уже існували давно перед тим, як була написана Біблія. Однак основні деталі погоджуються з тим, що Біблія говорить про Потоп.
У декотрих легендах згадується про несамовитих велетнів, які жили на землі перед Потопом. Подібно, говориться у Біблії, що перед Потопом непокірні ангели матеріалізували собі тіло, співжили з жінками, і в них народжувались велетні (Буття 6:1-4; 2 Петра 2:4, 5).
Звичайно легенди про Потоп вказують на те, що тільки одна людина одержала пересторогу про потоп божественного походження. Згідно з Біблією, Бог перестеріг Ноя про знищення злих людей і насильників, сказавши йому: «Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо наповнилась земля насильством від них. І ось я винищу їх із землі» (Буття 6:13).
У легендах про Потоп також говориться про всесвітнє знищення. Біблія каже подібно: «Дуже-дуже вода на землі прибула, і покрились усі гори високі, що під небом усім. Усе, що в ніздрях його дух життя, з усього, що на суходолі — вимерло було» (Буття 7:19, 22).
У більшості легенд про Потоп говориться про те, що вижив тільки один чоловік разом із кількома іншими особами. Багато легенд говорять, що він рятувався від потопу на судні, якого сам збудував, і яке сіло на горі. Подібно, Святе Письмо каже, що Ной збудував ковчега. Воно також каже: «Зостався тільки Ной та те, що з ним у ковчезі було» (Буття 6:5-8; 7:23). Біблія каже, що після Потопу «ковчег спинився на горах Араратських», де Ной та його сім’я повиходили (Буття 8:4, 15-18). У легендах про Потоп також говориться, що ті хто позостались живими почали знову залюднювати землю, подібно як це робила Ноєва сім’я, згідно сказаного в Біблії (Буття 9:1; 10:1).
Стародавні легенди про Потоп
З вищесказаним на думці, розгляньмо декотрі легенди про Потоп. Починаймо з шумерів, стародавніх мешканців Месопотамії. Їхня інтерпретація Потопу є вирізьблена на глиняній таблиці, яку розкопали в руїнах Ніппура. Таблиця каже, що шумерські боги Ану й Енліл вирішили знищити людство великим потопом. Бог Енкі застеріг Зіусудре з його родиною, які вижили у великому кораблі.
У вавілонській епічній поемі про Гільгамеша поміщаються багато подробиць. Згідно з легендою, Гільгамеш відвідав предка Утнапіштіма, якому було дане вічне життя після того, як він вижив у Потопі. У наступній розмові, Утнапіштім пояснює, що йому був даний наказ збудувати корабель і взяти до нього худобу, диких звірів, і свою сім’ю. Він збудував корабель у формі величезного шестиповерхового куба, в якому кожна грань мала по 60 метрів (200 футів). Він каже Гільгамешові, що буря бушувала шість днів і шість ночей, а тоді додає: «Сьомого дня, ураган, Потоп і удар бою припинились; вони руйнували, як те військо. Море втихомирилося, циклон вщухнув, а Потоп перестав бушувати. Я поглянув на море й звуки голосів завмерли. Усе людство стало глиною».
Коли корабель наскочив на гору Нісір, Утрапіштім випустив голуба, який вернувся назад, тому що не було сухого місця. Потім він випустив ластівку, яка теж вернулася до ковчега, а тоді ворону. Як ворона не вернулася, то він знав, що вода вже спала. Тоді Утнапіштім вивів тварини й приготував священну жертву.
Ця дуже давня легенда дещо подібна до того, що Біблія говорить про Потоп. Проте в ній бракує наочних деталей і вона не звучить так легкозрозуміло, як у Біблії. Вона не говорить точно про вимір ковчега, ні про тривалість Потопу, так як Святе Письмо. Наприклад, Гільгамеш каже, що буря тривала шість днів і шість ночей, тоді як Біблія каже, що «був дощ на землі сорок день і сорок ночей» — злива продовжувалася аж поки не покрила цілу землю водою (Буття 7:12).
Хоч Біблія каже, що вісім осіб вижили в Потопі, то в грецькій легенді розповідається, що в Потопі вижили тільки Девкаліон зі своєю дружиною, Піррою (2 Петра 2:5). Згідно з цією легендою, перед Потопом землю замешкували насильні чоловіки бронзової ери. Бог Зевс вирішив знищити їх великим потопом і наказав Девкаліонові збудувати великого ковчега для того, щоб врятувати своє життя. Коли вода спала, ковчег наскочив на вершину гори Парнас. Девкаліон з Піррою зійшли з гори й знову залюднили землю.
Легенди Далекого Сходу
По Індії також поширилася легенда про Потоп в якій вижив тільки Ману. Він здружився з маленькою рибкою, яка стала дуже великою і перестерегла його про спустошливий потоп. Ману збудував ковчег, якого риба тягнула аж поки він не наскочив на вершину гори, що в Гімалаях. Тоді як води спали, Ману зійшов з гори із Айдою — втіленням його жертви, і відновив людство.
Згідно з китайською легендою про потоп, бог грому дає зуб двом дітям, Нува і Фусі. Він наказує їм посадити зуб і шукати сховку в гарбузі який виросте з нього. Із зуба відразу виросло дерево й великий гарбуз. Бог грому спричинив зливу, а діти ввійшли в гарбуз. У потопі згинули всі мешканці землі, а Нува й Фусі вижили й залюдниди землю.
В Америках
В індіанців Північної Америки розповідаються різні легенди про потоп в якому гинуть всі люди, крім кількох. Наприклад, Арікера, народ Кадду, кажуть, що в давнину землю заселяли такі міцні люди, що насміхалися з богів. Бог Несару знищив тих велетнів потопом, але зберіг своїх людей, тварин, і кукурудзу в печері. Плем’я Гавасупай каже, що бог Гокомата спричинив потоп, щоб знищити людство. Проте Тохопа запечатав свою дочку Пекере в порожнистій колоді, і таким чином зберіг її живою.
В індіанців Центральної і Південної Америки також розказуються подібні легенди про потоп. Індіанці, Мая з Центральної Америки вірять, що великий змій дощу знищив світ зливою. У Мексіці Чімалпопоки кажуть, що потоп покрив гори. Бог Тейзкатліпока перестеріг чоловіка Нату, який видовбав колоду, в якій з дружиною, Нейною, знайшов сховок аж поки не спали води.
У Перу Чінча індіанці розповідають легенду про п’ятиденний потоп, що знищив усіх людей крім одного чоловіка, якого врятувала балакуча лама на горі. Аймари з Перу й Болівії кажуть, що бог Вейрасоча вийшов з озера Тітікака й створив світ наднормально великих і міцних людей. Тому що ці перші люди роздратували Вейрасочу, то він знищив їх потопом.
Індіанці Тупінамба, з Бразілії, розказують легенду про великий потоп в якому згинули всі їхні предки крім тих, які вижили в човнах або на вершинах великих дерев. Індіанці Кашінаву в Бразілії, Муїски в Гані, Кариби в Центральній Америці, і Она та Уагени з острова Вогняна земля в Південні Америці, також розказують свої міфи про потоп.
Океанія і Азія
В Океанії також розказуються легенди про потоп в якому вижило кілька людей. Наприклад, у Самоа, розповідають легенду про давній потоп в якому загинули всі люди крім Пілі з його дружиною. Вони знайшли притулок у скелі, і після потопу залюднили землю. На Гавайських островах, бог Кане став незадоволений людьми і послав потоп, щоб знищити їх. Тільки Нуу врятувався у великому човні, який зрештою наскочив на гору.
У Мінданао, що на Філіппінських островах, Ати кажуть, що в давнину земля була затоплена водою в якій загинуло все людство крім двох чоловіків та жінка. Ібани з Сараваку, територію Борнео, кажуть, що тільки декілька людей врятувалися від потопу, втікаючи на найвищі гори. У легенді угорот, на Філіппінських островах говориться, що тільки брат з сестрою вижили потоп у притулку на горі Покіс.
Суоти на території Сибіру, що в Росії, кажуть, що дуже велика жаба, яка тримала землю, порушилась і спричинила всесвітній потоп. Старенький чоловік з його родиною вижили той потоп на поромі. Коли спала вода, пором наскочив на високу гору. Угріани західного Сибіру й в Угорщині також розказують легенди про людей, які вижили в потопі на поромах, але потім поплили до різних частин світу.
Загальне джерело
До якого висновку ми дійдемо якщо взяти до уваги ці численні легенди про Потоп? Хоч легенди дуже різняться подробицями, то вони мають спільні риси, що велика й незабутня катастрофа дала початок цим легендам. Незважаючи на різноманітності цих розповідей, у них тягнеться, основна тема, як та нитка і пов’язує їх з однією великою подією — простим непідробленим описом, записаним у Біблії.
Тому, що легенди про Потоп поширюються головно між людьми, які не мали контакту з Біблією, аж до недавніх століть, то не було б правильно казати, що на них вплинуло сказане в Біблії. Крім того, Міжнародна стандартна енциклопедія Біблії каже: «Поширення розповідей про потоп звичайно приймають, як доказ всесвітнього знищення людей в потопі... Крім того, декотрі давні оповідання писалися запеклими противниками іудейсько-християнської традиції» (Том 2, сторінка 319). З довір’ям можна дійти до висновку, що легенди про Потоп підтверджують дійсність сказаного в Біблії.
Тому, що ми живемо в дуже насильному й неморальному світі, то було б добре прочитати те, що Біблія говорить про Потоп, з 6 до 8 розділів книги Буття. Якщо вдумаємось у причину всесвітнього Потопу — практикування того, що було зле в Божих очах — то будемо бачити в ньому дуже важливу пересторогу.
Незабаром Бог виконає Свій ворожий суд над теперішньою злою системою. На щастя, дехто зостанеться живим у тому знищенні. Ви можете бути між тими, що виживуть, якщо послухаєте слів апостола Петра: «Тодішній світ [за днів Ноя], водою потоплений згинув. А теперішні небо й земля заховані тим самим словом, і зберігаються для огню на день суду й загибелі безбожних людей... Коли все оце поруйнується, то якими мусите бути в святому житті та в побожності ви, що чекаєте й прагнете скорого приходу Божого дня» (2 Петра 3:6-12).
Чи ви будете пам’ятати про день присутності Єгови? Якщо, будете пам’ятати той день і поводитися згідно Божої волі, то одержите велике благословення. Ті, хто буде задовольняти Бога Єгову може покладатись на віру, що прийде новий світ про якого Петро говорить, додаючи: «За його [Божою] обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі, що правда на них пробуває» (2 Петра 3:13).
[Ілюстрація на сторінці 7]
Вавілонські легенди про потоп розказувалися з роду в рід.
[Ілюстрація на сторінці 8]
Чи ви дотримуєтесь Петрової перестороги і пам’ятаєте день Єгови?