Добро і зло: споконвічна боротьба

У ФІЛЬМАХ минулих років «добрий молодець» завжди завдавав поразки силам зла. Але дійсність не завжди є такою простою. У реальному світі, здається, зло дуже часто бере верх над добром.

Вечірні вісті засипають слухачів жахливими повідомленнями. На півночі Сполучених Штатів чоловік з міста Мілуокі вбиває 11 осіб та ховає останки їхніх спотворених тіл у своєму холодильнику. Далеко на півдні, в Техасі, до кафе-закусочної вдирається невідомий та неперебірливо сипле градом куль з напівавтоматичної зброї, позбавляючи життя 23 осіб, у тому числі й самого себе. У Кореї розгніваний противник підпалює Зал Царства Свідків Єгови, де гине 14 поклонників.

Існують не тільки ці поодинокі вибухи зла, але також є інше жахливе зло, яке впливає на світ,— геноцид. Підраховано, що лише в цьому столітті через расову та політичну чистку було винищено один мільйон вірменів, шість мільйонів євреїв та більш як мільйон камбоджійців. Так звана етнічна чистка вразила багатьох жителів колишньої Югославії. Ніхто не може сказати, скільки мільйонів невинних людей було жорстоко замордовано.

Через такі трагедії ми можемо стурбовано запитати: чому люди роблять це? Ми не можемо вважати таке звірство лише результатом впливу кількох безумних людей. Широкий розмах зла, якого зазнало людство у нашому столітті, суперечить такому тлумаченню.

Поганий вчинок — це вчинок, хибний з погляду моралі. Це вчинок, здійснений кимсь, хто може вибрати між добром і злом. Чомусь людський погляд на мораль псується і зло починає брати верх. Але чому і як це стається?

Релігійне пояснення зла часто не задовольняє. Католицький філософ Фома Аквінський заявив, що «було б втрачено багато доброго, коли б Бог не дозволив існувати злу». Багато протестантських філософів дотримуються такого ж самого погляду. Наприклад, згідно з «Британською енциклопедією», Готфрід Лейбніц вважав, що зло «лише контрастує з добром у світі і збільшує його цінність». Інакше кажучи, він гадав, що зло нам потрібне для того, щоб цінити добро. Таке міркування є подібним до вмовляння пацієнта, хворого на рак, що його захворювання є власне тим, чого потрібно, щоб допомогти комусь іншому відчути справжній смак життя та здоров’я.

Злі наміри повинні мати якесь джерело. Чи, може, Бог якимсь чином винуватий? Біблія відповідає: «Випробовуваний, хай не каже ніхто: «Я від Бога спокушуваний». Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує». Якщо Бог не винний, тоді хто? Наступні вірші відповідають: «Кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною. Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх» (Якова 1:13—15). Отже, лихий вчинок народжується тоді, коли хтось розвиває лихе бажання, замість того щоб відкинути його. Але це ще далеко не все.

Святе Письмо пояснює, що лихі бажання виникають через основну ваду людей — успадковану недосконалість. Апостол Павло написав: «Як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Римлян 5:12). Через успадкований гріх у нашому мисленні егоїзм може взяти верх над доброзичливістю, а жорстокість — придушити співчуття.

Звичайно, більшість людей підсвідомо відчуває те, що певна поведінка є поганою. Їхнє сумління, або «закон, написаний в серцях», як це називає Павло, відраджує їх від лихого вчинку (Римлян 2:15). Але жорстоке середовище може придушити такі відчуття, і якщо постійно ігнорувати голос сумління, він може притупитисяa. (Порівняйте 1 Тимофія 4:2).

Чи можна приписати сьогоднішнє небувале зло лише людській недосконалості? Історик Джефрі Буртон Рассел зауважує: «Фактом є те, що в кожному з нас причаюється зло, але важко пояснити виникнення Освенціма лише складенням в одне ціле усієї людської злоби... Зло в такому масштабі є відмінним як у якісному, так і в кількісному відношеннях». Не хто інший, як Ісус Христос, визначив з великою точністю це відмінне в якісному відношенні джерело зла.

Незадовго перед своєю смертю Ісус пояснив, що чоловіки, які мали намір вбити його, не діяли цілковито з власної волі. Невидима сила керувала ними. Ісус сказав їм: «Ваш батько — диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім» (Івана 8:44). Зрозумілим є те, що Диявол, якого Ісус назвав «князь цього світу», відігравав визначну роль у розпалюванні зла (Івана 16:11; 1 Івана 5:19).

Як людська недосконалість, так і вплив з боку Сатани спричиняли багато страждань впродовж тисяч років. І все ще немає ознаки того, що їхній тиск на людство послаблюється. Чи залишиться зло? А може, зрештою сили добра викоренять це зло?

[Примітка]

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 2]

Обкладинка: U.S. Army photo

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 3]

U.S. Army photo