Вчитися чекати — справа не з легких
ВЧИТИСЯ чекати на те, чого ми хочемо, мабуть, один із найважчих уроків, які ми, люди, змушені отримати. Малі діти за своєю природою нетерплячі. Те, що привертає їхню увагу, мусить бути їхнім, та ще й негайно! Але як ви, мабуть, знаєте з власного досвіду, реальність є така, що не все бажане — досяжне. Навіть у випадку поміркованих бажань ми мусимо вчитися чекати відповідного часу, щоб задовольнити їх. Багато хто засвоює цей урок, а декому це ніяк не вдається.
Люди, які хочуть здобути божественне схвалення, мають особливі причини на те, щоб учитися чекати. Єремія, дохристиянський служитель Єгови, наголошував на цьому: «Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє». Пізніше християнський учень Яків сказав: «Отож, браття, довготерпіть аж до приходу Господа!» (Плач Єремії 3:26; Якова 5:7).
Єгова має свій власний розклад для здійснення божественних намірів. Якщо ми не в стані чекати, поки на щось прийде його час, то станемо незадоволеними і це забиратиме в нас радість. А без радості служитель Єгови стане духовно слабим, як сказав Неемія своїм землякам: «Радість у Господі — це ваша сила!» (Неемії 8:10).
Вчитися чекати — мудро
Коли одинока особа хоче одружитись або бездітна пара хоче ростити дітей— це природні бажання. Крім цього, нема нічого неправильного в тому, що хтось бажає задовольнити свої відповідні матеріальні потреби чи бажання. Проте через переконаність у тому, що дні цієї системи речей полічені і що в прийдешній новій системі Бог «руку свою відкриє і задовольнить бажання всього живого» багато християн для задоволення деяких із цих бажань вирішили чекати відповіднішого часу (Псалом 145:16, НС).
Однак люди, що не мають цієї обґрунтованої християнської надії, не будуть бачити причин для відстрочення. Не маючи віри в Єгову, від якого походить «усяке добре давання та дар досконалий», вони вагаються в тому, що відкладати щось на майбутнє мудро, адже у його приході вони сумніваються. Кредо їхнього життя таке: «Будемо їсти та пити, бо ми взавтра вмремо!» (Якова 1:17; 1 Коринтян 15:32; Ісаї 22:13).
У розвинутих країнах рекламний світ користується яскраво вираженою загальною тенденцією прагнути миттєвого задоволення. Людей заохочують балувати себе. Комерція неодмінно хоче заставити нас повірити, що сучасні вигоди і зручності — вкрай необхідні речі. А чому б і не мати все це, може заперечити хтось, особливо якщо кредитні карточки, купівля на виплат і програми «купуйте зараз — платіть потім» дають можливість мати все це і до того ж уже тепер? Крім того, «Ви заслуговуєте найкращого, проявіть до себе доброту! Пам’ятайте: або зараз, або, можливо, ніколи!» Так твердять популярні гасла.
Тим часом десятки мільйонів чоловік у країнах, що розвиваються, з величезними труднощами здобувають найнеобхідніше, а то й менше. Чи може щось ще наочніше підкреслити недосконалість і несправедливість людських політичних та економічних систем?
Істина, що вчитися чекати — мудро, підтверджується тим, що мільйони людей, які не хочуть цього робити або принаймні не бачать причини робити це, задовольняючи свої миттєві бажання, залізли в страшенні борги. Непередбачені обставини, як, наприклад, хвороба або безробіття, можуть обернутися катастрофою. Німецька газета «Франкфуртер альгемайне» пояснює, чому, за статистикою, у Німеччині мільйон бездомних: «Найчастіше бездомності передує безробіття чи надмірні борги».
Багато таких нещасних людей, неспроможних сплатити свої рахунки, трагічно втрачають і дім, і майно. Дуже часто посилення стресу викликає напруженість у сім’ях. Нестійкі шлюби починають розпадатися. Приступи депресії та інші проблеми зі здоров’ям стають звичайним явищем. У випадку християн може страждати духовність, що у свою чергу веде до неправильного мислення та негожої поведінки. Люди, котрі почали з немудрого хотіння всього, закінчили майже ні з чим.
Для багатьох це — нове випробовування
Ісус роз’яснив, що ми повинні остерігатися того, щоб «клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання» не «ввійшли» і не «заглушили слово» (Марка 4:19). Нам треба пам’ятати, що жодна політична система не була успішною в усуненні клопотів, у тому числі економічних, про котрі говорив Ісус.
Комунізм, що його тепер відкинули країни Східної Європи, старався зробити всіх рівними за допомогою державного управління економікою. На противагу системі вільного підприємництва колишня система забезпечувала людям у тих країнах певний економічний захист, якого часто не може дати капіталізм. І все ж клопоти, про які говорив Ісус, були і там у формі нестачі споживчих товарів та обмеження особистої свободи.
У даний час багато з цих країн запроваджують ринкову економіку, підносячи своїм громадянам нове випробовування. Одне недавнє повідомлення каже: «Наївність поєднується з бажанням швидко досягнути західного рівня споживання». І, досягаючи його, «зростаюча кількість людей у нових Länder [утворених нещодавно федеративних штатах] у Східній Німеччині вгрузає у трясовину заборгованості». Повідомлення додає: «Після ейфорії з приводу нової економічної свободи тепер поширюється страх і відчай». Клопоти залишаються, але тепер вони вдягнені в капіталістичний одяг.
Більша політична та економічна свобода відкрила нові можливості для поліпшення економічного стану. Отже, багато хто може бути спокушений серйозно задуматись над ідеєю розпочати власний бізнес або переїхати в іншу країну, де є кращі можливості влаштуватись на роботу.
Приймання таких рішень є особистою справою. Немає нічого неправильного в тому, що християнин хоче поліпшити свій матеріальний стан. Його може спонукувати до цього бажання забезпечувати свою родину, оскільки він знає, що, «коли... хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного» (1 Тимофія 5:8).
Тому не годиться критикувати рішення, які робляться іншими. І в той же самий час християни повинні пам’ятати, що шукати звільнення від економічних проблем, залазячи у надмірні борги, які заманять їх у пастку,— немудро. Також буде неправильно шукати звільнення від економічних проблем так, щоби при цьому нехтувались духовні обов’язки та інтереси.
Учімось від інших
Після другої світової війни тисячі німців емігрували із розореної війною Європи в інші країни, особливо в Австралію та Канаду. Там багато хто зміг поліпшити свій матеріальний стан, але ніхто з них не зміг повністю уникнути економічних клопотів, про які говорив Ісус. У процесі розв’язання економічних проблем часом виникали нові проблеми: туга за домом, чужа мова, звикання до нової їжі, інших звичаїв, пристосовування до нових друзів або звикання до іншого способу мислення.
Декотрі з цих емігрантів були Свідками Єгови. Похвально, що більшість з них не допустили, щоб проблеми, типові для емігрантів, похитнули їхню духовність. Але були і винятки. Дехто впав жертвою обманної сили багатства. Їхньому теократичному поступові не вдалося йти в ногу з економічним добробутом.
Це, безперечно, ілюструє, наскільки мудро ретельно проаналізувати свою ситуацію, перш ніж зробити, можливо, немудрі рішення. Матеріалістичні прагнення будуть сповільнювати нас у праці роблення учнів, виконувати яку доручено християнам і яка ніколи більше не повториться. Це слушно незалежно від того, де ми живемо, оскільки немає країни, громадяни якої були б вільні від економічних клопотів.
Борімось доброю боротьбою
Павло вмовляв Тимофія: «[Женися] за правдою, благочестєм, вірою, любов’ю, терпіннєм, тихостю. Борись доброю боротьбою віри, держись вічнього життя, до котрого й покликано тебе». А християнам у Коринті він сказав: «Будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі» (1 Тимофія 6:11, 12, Куліш; 1 Коринтян 15:58).
Дотримуватися цих чудових порад — найкращий спосіб успішно боротися з матеріалізмом, і звичайно ж, християни мають багато чого до роботи! У деяких країнах, де число проповідників Царства незначне, маси людей мають лише обмежений доступ до правди. Ісус правильно передрік: «Жниво справді велике, та робітників мало» (Матвія 9:37).
Замість того щоб дозволити економічним клопотам у тих країнах відволікати їх од невідкладної духовної праці, Свідки Єгови використовують ситуацію і всі існуючі можливості. Багато з них, хто тимчасово без роботи, розширюють свою проповідницьку діяльність. Їхнє служіння, крім прославлення Єгови, дає їм радість, потрібну для того, щоб справлятися зі своїми економічними проблемами.
Ці Свідки віддають пріоритет проповідницькій праці, а економічним труднощам відводять друге місце, що показує всесвітньому братству їхнє повне довір’я до Єгови, впевненість у тому, що він подбає про них. Адже він пообіцяв: «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його,— а все це вам додасться» (Матвія 6:33).
Від часу відновлення у 1919 році правдивого поклоніння Єгова не дозволяв своїм людям спотикатися. Він оберігав їх під час переслідувань, а в деяких місцях — протягом десятиліть підпільної діяльності. Свідки Єгови постановили собі, що того, чого Сатані не вдалося досягнути переслідуваннями, він не доб’ється і ще підступнішою пасткою матеріалізму!
Учімося чекати у всьому
Просторі Зали Царства, дорога система озвучення, Зали конгресів і гарні доми Бетелів прославляють Бога й безмовно засвідчують те, що він благословляє свій народ. Свідки Єгови в тих країнах, де праця довгий час була забороненою, можуть почувати, що вони мають багато чого зробити, аби наздогнати в цьому інші країни. Але справою першорядної ваги є те, щоб вони робили духовний поступ. Зовнішні ознаки Божого благословення в матеріальному плані будуть слідувати у свій час.
Присвяченим служителям Єгови треба бути обережними, щоб, дбаючи про власні інтереси, вони не почали думати, що вже досить обходитись без деяких матеріальних речей. Прагнення звільнитися з пут економічної та соціальної нерівності зрозуміле, але люди Єгови не залишають поза увагою те, що всі служителі Бога прагнуть звільнення. Сліпий прагне знову бачити, хронічно хворий прагне бути здоровим, пригнічений прагне побачити все у новому, позитивному світлі, а ті, що втратили своїх любимих, прагнуть побачити їх знову.
З огляду на обставини кожен християнин у деяких справах змушений чекати на те, щоб новий світ Єгови розв’язав його проблеми. Тому нам слід запитати себе: «Якщо я маю засоби до існування і більш-менш у що вдягнутися, то чи не маю я бути задоволеним цим і готовим чекати на звільнення від економічних проблем?» (1 Тимофія 6:8).
Християни, які повністю довіряють Єгові, можуть бути впевненими, що коли вони готові чекати, то їхні відповідні бажання та потреби незабаром будуть задоволені. Ніхто не буде чекати даремно. Ми повторюємо Павлові слова: «Будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!» (1 Коринтян 15:58).
Тож невже вчитися чекати дійсно така вже й велика проблема?
[Ілюстрація на сторінці 10]
Якщо навчитися чекати, це може врятувати ваше життя.