Запитання читачів
Яку користь мають сьогодні «інші вівці» від первосвященицького служіння Ісуса Христа, про котре згадано у Євреїв 4:15, 16?
Хоч роль Ісуса як Первосвященика має головне значення для тих, хто буде з ним на небі, християни із земною надією вже сьогодні отримують користь від Ісусового священицького служіння.
Починаючи від Адама, люди несуть на собі тягар гріха. Так само як ізраїльтяни, ми страждаємо від успадкованої недосконалості. Вони покладалися на довгий ряд первосвящеників і священиків, які приносили жертви за свої гріхи і за гріхи інших людей. З часом Ісуса було помазано на священика «за чином Мелхиседековим». Після свого воскресіння Ісус з’явився перед Єговою, щоб представити цінність своєї досконалої людської жертви (Псалом 110:1, 4).
Що це означає для нас сьогодні? У своєму посланні до євреїв Павло обговорював Ісусове служіння Первосвященика. У Євреїв 5:1 ми читаємо: «Кожен бо первосвященик, що з-між людей вибирається, настановляється для людей на служіння Богові, щоб приносити дари та жертви за гріхи». Після того, у 5-му і 6-му віршах, Павло виявив, що Ісус став первосвящеником, який може принести нам користь.
Яким чином? Павло писав: «Хоч Сином Він був, проте навчився послуху з того, що вистраждав був. А вдосконалившися, Він для всіх, хто слухняний Йому, спричинився для вічного спасіння» (Євреїв 5:8, 9). На перший погляд цей вірш, мабуть, наводить на думку, що мова йде про благословення в новому світі, коли люди, віддані Богу та Ісусу, позбудуться свого гріховного стану і одержать вічне життя. Це є реальною перспективою, що базується на викупній цінності Ісусової жертви і на його служінні Первосвященика.
Проте насправді ми можемо отримувати користь вже тепер з його ролі і служіння як Первосвященик. Звернімо увагу на Євреїв 4:15, 16: «Ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха. Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать». До якого часу відноситься слово «своєчасна»? До часу, коли нам потрібно милосердя і незаслуженої ласки. Усі ми через нашу недосконалість повинні тепер відчувати цю потребу.
У Євреїв 4:15, 16 наголошується на тому, що Ісус, який сьогодні є священиком у небі, був також людиною, тому він може виявляти співчутливість. Кому? Нам. Коли? Тепер. Коли Ісус був людиною, він на собі відчув стрес земного життя і скрутні обставини, в яких перебувають усі люди. Траплялося, що Ісус був голодний і спраглий. І незважаючи на свою досконалість, він втомлювався. Це повинно заспокоїти нас. Чому? Тому що Ісус сам відчував природну втому, і він знає, як ми себе інколи почуваємо. Варто згадати також про те, що Ісусові доводилось зносити суперечки своїх апостолів (Марка 9:33—37; Луки 22:24). Так, він відчував розчарування. Чи це не повинно впевнити нас у тому, що він розуміє, коли ми розчаровуємося і занепадаємо духом? Певно, що так.
Що ви можете робити, коли занепадаєте духом? Чи казав Павло, що ви повинні чекати, доки у новому світі ваш Первосвященик Ісус допоможе вам стати досконалими розумово і тілесно? Ні. Павло сказав: ‘Ми можемо прийняти милість і знайти благодать для своєчасної допомоги’, і це стосується сьогодення. До того ж, коли Ісус був людиною, він страждав і зносив труднощі, будучи ‘випробуваним у всьому, подібно до нас’. Отже, коли ми зустрічаємося з такими труднощами, він готовий допомогти нам, бо розуміє наш стан. Чи це не наближує вас до нього?
Тепер звернімо увагу на 16-й вірш. Павло говорить, що ми, а це стосується як помазанців, так і інших овець, можемо наблизитися до Бога зі свободою мови (Івана 10:16). Апостол не мав на увазі, що у молитві ми можемо говорити все, що тільки заманеться, або навіть говорити злобно і нешанобливо. Швидше йшлося про те, що на основі жертви Ісуса і завдяки його ролі Первосвященика ми можемо наближатися до Бога, хоча є грішниками.
Вже сьогодні ми можемо ще й по-іншому скористати зі служіння нашого Первосвященика, Ісуса Христа; це стосується наших гріхів, або помилок. Звичайно, ми не сподіваємося, що в теперішній системі Ісус повністю застосує до нас цінність своєї жертви. Хоча б він так і зробив, ми все ще не мали б вічного життя. Чи ви пам’ятаєте випадок, записаний в Луки 5:18—26, про паралізованого чоловіка, якого на ложі опустили через розібраний дах? Ісус сказав йому: «Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої». Не малося на увазі деяких особливих гріхів, які зумовили параліч. Мова йшла про загальні людські гріхи, і до певної міри страждання того чоловіка спричинила успадкована недосконалість.
На основі своєї жертви Ісус міг взяти на себе людські гріхи, як це було тоді, коли козел для Азазеля забирав гріхи Ізраїлю у день Окуплення (Левит 16:7—10). Проте паралізований чоловік і далі залишався людиною. Він знову грішив і з часом помер, як усі грішники (Римлян 5:12; 6:23). Слова Ісуса не означали, що той чоловік мав зразу ж отримати вічне життя. Але цього чоловіка у той час було благословлено деякою мірою прощення.
Тепер розгляньмо наше становище. Як недосконалі люди, ми щодня помиляємося (Якова 3:2). Що ми тоді можемо робити? На небі у нас є милосердний Первосвященик, через якого ми можемо наближатися до Єгови у молитві. Дійсно, як написав Павло, кожен з нас може ‘приступати з відвагою [«зі свободою мови», НС] до [Божого] престолу благодаті, щоб прийняти милість і знайти благодать для своєчасної допомоги’. Внаслідок цього сьогодні всі ті, хто належить до інших овець, отримують від служіння Христа як Первосвященика чудові благословення, включаючи чисте сумління.
Усі християни із земною надією можуть чекати ще на більші благословення у прийдешньому новому світі. Тоді наш небесний Первосвященик повністю застосує цінність своєї жертви, результатом чого буде цілковите прощення гріхів. Він також принесе більші благословення, піклуючись про фізичне і духовне здоров’я людей. Ісус великою мірою збільшить навчання Божого народу на землі, оскільки навчання Закону було головним обов’язком священиків в Ізраїлі (Левит 10:8—11; Повторення Закону 24:8; 33:8, 10). Отже, незважаючи на те що вже тепер ми користаємо з Ісусового священицького служіння, у майбутньому нас чекає щось набагато більше!