Нехай розважність пильнує вас
«Розважність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегтиме» (ПРИПОВІСТЕЙ 2:11).
1. Від чого нас може пильнувати розважність?
ЄГОВА хоче, щоб ви були розважними. Чому? Бо він знає, що розважність пильнуватиме вас від різних небезпек. Приповістей 2:10—19 починається такими словами: «Бо мудрість увійде до серця твого, і буде приємне знання для твоєї душі! Розважність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегтиме». Від чого пильнуватиме? Від таких речей, як «зла дорога», від тих, хто стежки праведних покидає, і від лукавих людей.
2. Що таке розважність і яку розважність особливо бажають мати християни?
2 Ви, мабуть, пам’ятаєте, що розважність — це розумова здатність, яка допомагає нам відрізняти одну річ від іншої. Розважлива особа відчуває різницю в поняттях або справах, а також є розсудливою. Ми, християни, повинні особливо виявляти духовну розважність, яка ґрунтується на точному знанні Божого Слова. Вивчаючи Святе Письмо, ми немов видобуваємо цеглини для духовної розважності. Те, чого ми навчаємось, може допомогти нам робити рішення, які подобаються Єгові.
3. Як ми можемо розвинути духовну розважність?
3 Коли Бог запитав ізраїльського царя Соломона, які б він хотів мати благословення, цей молодий правитель сказав: «Дай же Своєму рабові серце розумне, щоб судити народ Твій, щоб розрізняти добре від злого». Соломон просив розважності, і Єгова особливо щедро наділив його нею (1 Царів 3:9; 5:10). Щоб бути розважними, ми повинні молитися і вивчати Боже Слово за допомогою інформативних публікацій, які подаються через «вірного й мудрого раба» (Матвія 24:45—47). Це допоможе нам розвинути духовну розважність до такої міри, що ми ‘розумом будемо повнолітніми’ і ‘розрізнятимемо [тобто розпізнаватимемо] добро й зло’ (1 Коринтян 14:20, Дерк.; Євреїв 5:14).
Особлива потреба в розважності
4. Що означає мати «чисте» око і як це може допомогти нам?
4 Виявляючи належну розважність, ми зможемо діяти у гармонії з Ісусовими словами: «Шукайте ж найперш Царства Божого й праведности Його [Божої],— а все це [матеріальні речі] вам додасться» (Матвія 6:33, Ог., 1988). Ісус також сказав: «Світильник для тіла око; отже, якщо око твоє буде чисте, то й все тіло твоє буде світле» (Луки 11:34, Дерк.). Око — це символічний світильник. «Чисте» око є щирим, сфокусованим. Маючи таке око, ми можемо виявляти розважність і не спотикатись духовно.
5. З огляду на мету християнського збору, що слід пам’ятати стосовно ведення у ньому комерційних справ?
5 Замість зберігати своє око чистим, деякі особи ускладнюють життя як собі, так і іншим, вплутуючись у заманливі комерційні справи. Але ми повинні пам’ятати, що християнський збір — це «стовп і підвалина правди» (1 Тимофія 3:15). Подібно як колони підтримують будинок, збір підтримує Божу правду, а не чиюсь заповзятливість у бізнесі. Збір Свідків Єгови не був сформований для пропагування комерційних інтересів, товарів чи послуг. Не слід займатися власним бізнесом у Залі Царства. Розважність допоможе нам зрозуміти, що Зали Царства, книговивчення у зборі, районні й обласні конгреси Свідків Єгови є місцями християнського спілкування й духовних розмов. Якби ми використовували духовні зв’язки для власних комерційних справ, чи це б не виявляло принаймні деякої неповаги до духовних цінностей? Ні в якому разі не слід використовувати зв’язки між зборами для фінансової користі.
6. Чому зборові зібрання не повинні бути місцем продажу чи реклами комерційних продуктів та послуг?
6 Дехто використовує теократичні зв’язки, аби продавати ліки чи парфюмерні вироби, вітаміни, телекомунікаційні засоби, будівельні матеріали, рекламувати туристичні подорожі, комп’ютерні програми та обладнання тощо. Проте зборові зібрання не є місцем для продажу чи реклами комерційних продуктів та послуг. Ми зможемо зрозуміти, у чому полягає основний принцип, коли пам’ятатимемо, що Ісус «повиганяв усіх із храму, геть із вівцями й волами, гроші міняйлів порозсипав і столи поперекидав. Продавцям же голубів сказав: «Заберіть оте звідси, не робіть дому Отця мого торговим домом!» (Івана 2:15, 16, Хом.).
А що сказати про інвестиції?
7. Чому потрібно розважності та обачності стосовно інвестицій?
7 Коли людина вкладає гроші в якусь комерційну справу, їй слід бути розважною та обачною. Припустімо, хтось бажає позичити у вас гроші й обіцяє: «Я гарантую, що ти заробиш на цьому». «Ти нічого не втрачаєш. Це надійна справа». Остерігайтеся того, хто дає такі запевнення. Вочевидь, він не підходить до справи реалістично або ж є нечесним, бо інвестиція рідко коли є надійною справою. По суті, декотрі улесливі, безпринципні особи обдурюють членів збору. Це нагадує нам ‘безбожних людей’, що крадькома повходили у збір першого сторіччя і ‘благодать нашого Бога обернули у розпусту’. Вони немов гострі підводні скелі, що можуть стати причиною поранення і загибелі плавців (Юди 4, 12). Безперечно, мотиви шахраїв відрізняються від мотивів відступників, але вони теж чигають на членів збору.
8. Які бувають наслідки прибуткових на перший погляд комерційних справ?
8 Навіть брати з добрими намірами, які ділилися відомостями про, здавалося б, прибуткові заходи, побачили, що і вони, і ті, хто пішли за їхнім прикладом, тільки загубили вкладені гроші. У результаті чимало християн втратили привілеї в зборі. Коли виявляється, що заходи для здобуття швидких прибутків фактично є авантюрними, користає з усього цього лише шахрай, який швидко щезає. Як розважність може допомогти нам уникати таких ситуацій?
9. Чому потрібно мати розважність, щоб оцінювати запевнення щодо інвестицій?
9 Розважність — це також здатність збагнути те, що є прихованим. Вона необхідна нам, аби оцінювати запевнення щодо інвестиції. Християни довіряють одні одним, і дехто може думати, що духовні брати та сестри не вплутуватимуться у справи, котрі б піддавали небезпеці заощадження співвіруючих. Але те, що бізнесмен є християнином, не гарантує успіху його справи або підприємства.
10. Чому декотрі християни для своєї підприємницької діяльності просять позики у співвіруючих і що може статися з такими інвестиціями?
10 Декотрі християни для своєї підприємницької діяльності просять позики у братів та сестер, бо солідні позикодавчі установи ніколи б не інвестували грошей для їхніх ризикованих справ. Багато людей обманюється, вважаючи, що, вклавши свої гроші, вони можуть швидко й легко отримати прибуток без особливих або взагалі без жодних зусиль. Інвестування грошей приваблює ще й через ореол ефектності, і, як наслідок, втрачаються заощадження цілого життя! Один християнин інвестував велику суму грошей, сподіваючись отримати 25-відсотковий прибуток лише за два тижні. Коли було оголошено банкрутство, він втратив усі свої гроші. В іншому випадку один посередник з торгівлі нерухомістю позичив велику суму грошей у членів збору. Він нерозсудливо обіцяв повернути позику з великим прибутком, але збанкрутував, втративши усі позичені гроші.
Коли комерційні справи зазнають краху
11. Яку пораду щодо пожадливості й грошолюбства дав Павло?
11 Невдачі у бізнесі призвели до розчарувань і навіть до втрати духовності деякими християнами, які погодилися на непевні прибуткові справи. Всі, хто нехтує розважністю, яка може захистити, зазнають душевного болю та кривди. Пожадливість затягнула в пастку багатьох. ‘Зажерливість нехай навіть не згадується поміж вами, як личить святим’,— написав Павло (Ефесян 5:3). І він попередив: «Ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибіль. Бо корень усього лихого — то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання» (1 Тимофія 6:9, 10).
12. Що особливо повинні пам’ятати християни, коли спільно ведуть комерційну діяльність?
12 Якщо християнин розвиває у собі любов до грошей, він завдає собі духовної шкоди. Фарисеї були грошолюбами, й такими ж є багато людей у ці останні дні (Луки 16:14; 2 Тимофія 3:1, 2). Християни, на відміну від таких людей, повинні бути «не грошолюбні» (Євреїв 13:5). Звичайно, християни можуть вести одні з одними бізнесові справи або розпочинати разом комерційну діяльність. Однак тоді дискусії й переговори слід вести окремо від зборових справ. Також пам’ятайте: завжди необхідно складати комерційні угоди у письмовій формі, навіть між духовними братами. У цьому плані дуже корисною є стаття «Оформляйте це письмово!» в англійському виданні часопису «Пробудись!» за 8 лютого 1983 року, сторінки 13—15.
13. Як би ви застосували слова з Приповістей 22:7 до комерційних справ?
13 У Приповістей 22:7 нам говориться: «Боржник — раб позичальника». Часто нерозсудливо змушувати нашого брата ставати у позицію такого раба чи самому потрапляти у невільництво. Коли хтось просить нас позичити йому гроші для якоїсь комерційної справи, то доцільно перш за все зважити його можливості повернути позичену суму. Чи він заслуговує довір’я і є надійним? Безумовно, нам слід усвідомлювати ризик втратити гроші, оскільки багато комерційних справ закінчуються крахом. Саме укладання угоди не гарантує успіху справи. І, звичайно ж, не було б розсудливо вкладати в якесь підприємство більшу суму грошей, ніж ту, яку можна втратити без відчутної шкоди для себе.
14. Чому нам потрібно виявляти розважність, якщо ми позичили гроші співхристиянинові і його справа прогоріла?
14 Нам потрібно бути розважними, коли виявиться, що гроші, позичені християнському братові чи сестрі на якийсь бізнес, втрачені, хоча й не було ніякої нечесності. Якщо справа прогоріла не з вини співвіруючого, що позичив у нас гроші, чи можемо ми сказати, що нас обдурили? Ні, бо ми добровільно дали позичку. Ми, мабуть, мали б відсотки з цього, і справа велась чесно. Оскільки всі були чесними, то й у нас немає підстав вдаватися до юридичних заходів проти позичальника. Яка ж користь порушувати судову справу проти чесного співхристиянина, котрий вимушений оголосити банкрутство через те, що розпочата з найліпших міркувань справа прогоріла? (1 Коринтян 6:1).
15. Які фактори потрібно розглянути, коли оголошується банкрутство?
15 Ті, що зазнають невдачі у комерційних справах, інколи шукають полегшення, оголошуючи банкрутство. Оскільки християни повинні серйозно ставитися до заборгованості, то навіть після юридичного звільнення від певних боргів дехто відчуває моральну потребу виплатити скасовані борги колишнім кредиторам, якщо вони приймуть виплату. Проте що, коли позичальник, втративши гроші свого брата, й далі живе, так би мовити, на широку ногу? Або що, коли позичальник здобув достатньо грошей і зміг би виплатити борги, але у фінансових справах нехтує моральним обов’язком стосовно свого брата? Тоді постає питання, чи такий позичальник гідний мати відповідальність у зборі? (1 Тимофія 3:3, 8, Хом.; дивіться «Вартову башту» за 15 вересня 1994 року, сторінки 30, 31).
А що сказати про шахрайство?
16. Які кроки можна зробити, коли нам здається, що ми стали жертвою шахрайства в бізнесі?
16 Розважність допомагає нам зрозуміти, що не від усіх інвестицій приходить прибуток. Що, коли виявлено факти шахрайства? Один словник визначає шахрайство як «навмисне використання обману, крутійства чи перекручення правди, аби позбавити когось його цінних речей чи змусити відмовитись від якогось законного права». Ісус Христос наголосив на певних кроках, котрі слід зробити тому, кому здається, що його ошукав співпоклонник. Згідно з Матвія 18:15—17, Ісус сказав: «Коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає,— ти придбав свого брата. А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб «справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків». А коли не послухає їх,— скажи Церкві [«зборові», НС]; коли ж не послухає й Церкви,— хай буде тобі, як поганин і митник!» Притча, яку Ісус навів згодом, показує, що він мав на увазі саме такі гріхи, тобто ті, що пов’язані з фінансовими справами, в тому числі шахрайство (Матвія 18:23—35).
17, 18. Як нас може пильнувати розважність, коли нас обшахрував наш співпоклонник?
17 Звичайно, немає біблійної підстави вдаватися до кроків, зазначених у Матвія 18:15—17, якщо не існує доказів шахрайства й навіть натяків на нього. А що, коли нас таки обшахрував наш співпоклонник? Розважність берегтиме нас від певних дій, що могли б заплямити репутацію збору. Павло радив співхристиянам, що ліпше зазнати кривди і навіть бути обшахрованим, ніж подавати на брата до суду (1 Коринтян 6:7).
18 Наші щирі брати й сестри не є ‘повні всякого підступу та всілякої злости’, як ворожбит Варісус (Дії 13:6—12). Отже, будьмо розважними, коли втрачаємо гроші в комерційних справах із співвіруючими. Якщо ми плануємо вжити юридичних заходів, то нам слід подумати, як це може відбитися особисто на нас, на інших членах збору і на сторонніх людях. Наполягання на компенсації може коштувати нам багато часу, енергії та інших ресурсів. Це лише збагатить адвокатів та інших фахівців. На жаль, деякі християни знехтували теократичними привілеями, бо надто поглинулись цими справами. Сатана радіє, коли ми відволікаємось цим, але ми хочемо тішити серце Єгови (Приповістей 27:11). З другого боку, якщо спокійно реагувати на втрати, то це може допомогти уникнути душевного болю й заощадить час нам і старійшинам. Це допоможе нам зберігати мир у зборі й дозволить і далі шукати перш за все Царства.
Розважність і наші рішення
19. Як може допомогти нам духовна розважність і молитва, коли ми робимо складні рішення?
19 Рішення щодо фінансових та бізнесових справ можуть коштувати нам чималих зусиль. Але духовна розважність може допомогти нам зважувати усі чинники й робити мудрі рішення. Крім того, якщо ми з молитвою покладаємось на Єгову, це може принести нам «мир Божий» (Филип’ян 4:6, 7). Тобто ми матимемо спокій, який походить від тісних особистих взаємин з Єговою. Безсумнівно, такий мир допоможе нам зберігати рівновагу, коли треба буде робити складні рішення.
20. Що ми повинні постановити стосовно комерційних справ та збору?
20 Отже, постановімо не руйнувати власного миру та миру у зборі нашими розмовами про комерційні справи. Нам не слід забувати, що християнський збір слугує для зміцнення нашої духовності, а не як центр комерційної діяльності. Такі справи завжди треба вести окремо від зборових. Нам слід бути розважними й обачними, коли беремося за якісь ризиковані комерційні справи. І завжди утримуймо врівноважений погляд на такі справи, шукаючи найперше справ Царства. Якщо якась комерційна справа з нашими співпоклонниками прогоріла, ми повинні шукати найліпшого виходу для всіх причетних до неї.
21. Як ми можемо бути розважними й поводитися згідно зі словами у Филип’ян 1:9—11?
21 Замість приділяти надмірну увагу фінансовим та іншим менш важливим справам, прихиляймо своє серце до розважності, молімося про Боже керівництво й ставмо справи Царства на першому місці. І, як молився Павло, ‘нехай наша любов примножиться ще більше та більше в пізнанні й усякім дослідженні [«повній розважності», НС], щоб досліджувати те, що краще [«важливіше», НС]’, і «не доводити інших до спотикання» (НС), а також і себе. Тепер, коли Христос-Цар сидить на небесному престолі, виявляймо духовну розважність у кожній сфері нашого життя. Тому ‘наповнюймося плодами праведности через Ісуса Христа на славу та на хвалу нашого Бога’, Суверенного Господа Єгови (Филип’ян 1:9—11).
Як би ви відповіли?
◻ Що таке розважність?
◻ Чому існує особлива потреба бути розважними щодо справ, пов’язаних з бізнесом серед християн?
◻ Як розважність може допомогти нам, коли ми вважаємо, що співвіруючий обшахрував нас?
◻ Яку роль у рішеннях повинна відігравати розважність?
[Ілюстрація на сторінці 18]
Розважність допоможе нам застосовувати Ісусову пораду шукати найперше Царства.
[Ілюстрації на сторінці 20]
Завжди складайте комерційні угоди у письмовій формі.