Запитання читачів

У «Вартовій башті» за 1 листопада 1995 року увагу зосереджувалось на тому, що́ Ісус говорив у Матвія 24:34 про «цей рід», або, за «Перекладом нового світу», «це покоління». Чи це означає, що існує якась непевність стосовно того, чи Боже Царство було засноване в небі 1914 року?

Обговорення у тій «Вартовій башті» не вносило жодної зміни в наше фундаментальне вчення про 1914 рік. Ісус дав знак, який свідчив би про його присутність у царській владі. У нас є достатньо доказів того, що цей знак почав сповнятися з 1914 року. Факти про війни, голод, пошесті й землетруси та інші докази підтверджують, що з 1914 року Ісус діє як Цар Божого Царства. Це свідчить і про те, що відтоді ми живемо в час закінчення системи речей.

Що ж роз’яснювала «Вартова башта»? Вона роз’яснювала, в якому значенні Ісус використав слово «покоління» у Матвія 24:34. Цей уривок звучить так: «Поправді кажу вам: не перейде цей рід [«покоління», НС], аж усе оце станеться». Що Ісус розумів під словом «покоління» стосовно свого й нашого часу?

Багато біблійних віршів підтверджують, що Ісус не застосовував слово «покоління» до якоїсь малої чи окремої групи, як, скажімо, лише до єврейських провідників або своїх вірних учнів. Натомість він використовував слово «покоління», засуджуючи багатьох євреїв, які відкидали його. На щастя, окремі люди змогли зробити те, до чого заохочував у день П’ятидесятниці апостол Петро: покаятись і ‘врятуватись від цього лукавого роду [«покоління», НС]’ (Дії 2:40).

Ясно, що тут Петро не вказував на людей певної вікової групи чи на тривалість часу й не пов’язував «покоління» з якоюсь конкретною датою. Він не говорив, що люди повинні рятуватися від покоління, яке народилося у тому ж році, що й Ісус, чи у 29 році н. е.. Петро казав про тогочасних невіруючих євреїв. Деякі з них були досить молодими, інші — старшими, й усі вони слухали Ісусові навчання, бачили його чудеса або чули про них, але не прийняли Ісуса як Месію.

Очевидно, саме так Петро розумів Ісусове вживання слова «покоління», коли він ще з трьома іншими апостолами був з Ісусом на Оливній горі. За пророчими словами Ісуса, тогочасні євреї, в основному його сучасники, мали або самі пережити війни, землетруси, голод та інші докази того, що кінець єврейської системи речей близько, або принаймні чути про них. По суті, те покоління не повинно було минути, поки не прийшов би кінець у 70 році н. е. (Матвія 24:3—14, 34).

Однак треба визнати, що ми не завжди сприймали Ісусові слова у цьому розумінні. Недосконалі люди мають схильність конкретизувати час приходу кінця. Пригадайте, що навіть апостоли домагалися більших подробиць, питаючи: «Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?» (Дії 1:6).

З подібними щирими намірами Божі сучасні слуги намагалися отримати з Ісусових слів про «покоління» чітку вказівку на конкретний відрізок часу, який би відраховувався від 1914 року. Приміром, вважалося, що оскільки покоління може тривати 70 або 80 років і люди, з яких воно складається, мали бути достатньо дорослими, аби зрозуміти значення першої світової війни та інших подій, ми можемо більш-менш підрахувати, скільки ще залишилося до кінця.

Хоч би якими добрими були наміри християн, котрі так розмірковували, чи їхнє мислення відповідало Ісусовій пораді? Ісус сказав: «Про день той і годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син,— лише Сам Отець... Тож пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня прийде Господь ваш» (Матвія 24:36—42).

Отже, недавня інформація у «Вартовій башті» про «це покоління» не змінила нашого розуміння подій 1914 року. Але з її допомогою ми ясніше зрозуміли, в якому значенні Ісус використав термін «покоління», і побачили, що вживання цього слова не є основою для підрахунків, скільки нам ще залишилося до кінця, якщо лічити від 1914 року.