Переговори про помірковане віно

СЬОГОДНІ, як і за біблійних часів, у декотрих країнах вимагається, щоб перед одруженням чоловік сплачував віно. «Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку твою»,— сказав Яків своєму майбутньому тестю Лаванові (Буття 29:18). Яків кохав Рахіль і тому запропонував високу ціну — еквівалент платні за сім років! Лаван погодився на пропозицію, але спершу ошукав Якова, видавши за нього свою старшу дочку Лію. Подальші стосунки Лавана з Яковом були нещирими (Буття 31:41). Надмірна увага Лавана до матеріальної вигоди стала причиною того, що його дочки втратили до нього повагу. «Таж він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і справді пожер наше срібло»,— сказали вони (Буття 31:15).

На превеликий жаль, у теперішньому матеріалістичному світі чимало батьків поводяться подібно до Лавана. А декотрі ще гірші. За повідомленням одної африканської газети, декотрі переговори про шлюб ведуться «тільки заради спекуляції користолюбних батьків». Іншим чинником є економічна скрута, що схиляє декотрих батьків ставитись до своїх дочок, як до засобу полегшення фінансової кризиa.

Декотрі батьки утримують своїх дочок від заміжжя, бо хочуть вищої ціни. Це може викликати серйозні проблеми. Журналіст однієї газети, який перебував на сході Африки, написав: «Молоді люди вдаються до втечі, щоб не сплачувати надмірного віна, якого вимагають уперті свекри». Статева неморальність — це одна із проблем, зумовлена вимогою високого віна. Крім того, деяким молодим чоловікам вдається викупити наречену, але вони залазять у великі борги. «Батьки повинні бути розсудливими,— порадив один південноафриканський робітник сфери соціальних проблем.— Вони не повинні вимагати високих сум. Молодожонам потрібно якось жити... Навіщо ж розоряти молодого чоловіка?»

Домовляючись про сплату або одержання віна, як християнські батьки можуть подавати приклад поміркованості? Це серйозна справа, бо Біблія наказує: «Ваша лагідність [«поміркованість», НС] хай буде відома всім людям» (Филип’ян 4:5).

Помірковані біблійні принципи

Чи християнські батьки вирішують вимагати віна, чи ні,— це особиста справа. Якщо вони хочуть це робити, такі переговори потрібно проводити згідно з біблійними принципами. «Будьте життям не грошолюбні»,— говорить Боже Слово (Євреїв 13:5). Якщо в шлюбних переговорах не дотримуються цього принципу, можливо, хтось із християнських батьків не подає доброго прикладу. Чоловіки на відповідальних позиціях у християнському зборі повинні бути «поміркованими», не «грошолюбами» і ‘не прагнути наживи нечесним шляхом’ (1 Тимофія 3:3, НС; 3:8, СМ). Християнин, який займається здирством, користолюбно й нерозкаяно вимагаючи високого віна, може навіть бути позбавлений спілкування зі збором (1 Коринтян 5:11, 13; 6:9, 10).

Через проблеми, викликані пожадливістю, декотрі уряди запровадили закони про обмеження віна. Наприклад, закон у західноафриканській країні Того говорить, що віно «можна платити натурою, готівкою або тим і другим». Закон додає: «Сума ні в якому разі не повинна перевищувати 10 000 афр. франків (20 американських доларів)». Біблія неодноразово наказує християнам бути законослухняними громадянами (Тита 3:1, Дерк.). Навіть коли уряд не змушує людей дотримуватися цього закону, правдивий християнин таки повинен слухатися. Цим він підтримуватиме добре сумління перед Богом і не буде причиною спокуси для інших (Римлян 13:1, 5; 1 Коринтян 10:32, 33).

Хто відповідальний за переговори?

У деяких країнах спосіб проведення переговорів про віно може суперечити ще одному важливому принципу. Згідно з Біблією, батько є відповідальний за справи свого дому (1 Коринтян 11:3; Колосян 3:18, 20). Отже, ті, хто має відповідальне становище у зборі, повинні бути чоловіками, котрі «добре рядять дітьми й своїми домами» (1 Тимофія 3:12).

А втім, у місцевості може бути звичайним, коли важливі шлюбні переговори проводять родичі голови сім’ї. А родичі претендують на свою частку віна. Це є випробуванням для християнських родин. Дотримуючись звичаю, декотрі голови сімей дозволяють невіруючим родичам вимагати високого віна. Бувало, що внаслідок цього християнська дівчина виходила заміж за невіруючого. А це суперечить вказівці про те, що християни повинні одружуватися «тільки в Господі» (1 Коринтян 7:39). Голова сім’ї, який дозволяє невіруючим родичам робити згубні для духовного благополуччя своїх дітей рішення, не може вважатися тим, хто ‘добре рядить власним домом’ (1 Тимофія 3:4).

А що, коли християнський батько немов богобоязливий патріарх Авраам, не бере безпосередньої участі в шлюбних переговорах стосовно своєї дитини? (Буття 24:2—4). Якщо когось іншого призначено вести переговори, християнський батько повинен переконатися, що ця людина дотримується вказівок, котрі відповідають поміркованим біблійним принципам. Крім того, перш ніж зробити будь-які кроки до переговорів про віно, християнські батьки повинні ретельно обміркувати справи й не дозволити, щоб непомірковані звичаї або вимоги взяли верх (Приповістей 22:3).

Уникати нехристиянських рис

Біблія засуджує гордість і «пиху життєву» (1 Івана 2:16; Приповістей 21:4). Декотрі особи, які спілкуються з християнським збором, виявляють у шлюбних переговорах саме такий дух. Деякі наслідують світ, хизуючись сплатою або одержанням великого віна. З другого боку, один із африканських філіалів Товариства Вартової башти повідомляє: «Декотрі чоловіки виявляють незадоволення, коли родина ставить помірковані вимоги, вважаючи своїх дружин придбаними за ціну «козла».

Деяких християн заполонила жадоба отримати велике віно й довела їх до трагічних наслідків. Розгляньте, наприклад, таке повідомлення з іншого філіалу Товариства Вартової башти: «У цілому неодруженим братам або незаміжнім сестрам важко знайти подружнього партнера. Через це зростає кількість випадків позбавлення спілкування за статеву неморальність. Декотрі брати їдуть працювати в шахтах, шукаючи золота або діамантів, щоб пізніше отримати за них достатньо грошей для одруження. На це їм може піти один-два або й більше років, і звичайно, не спілкуючись з братами та збором, вони слабнуть духовно».

Християнські батьки повинні наслідувати приклад зрілих братів у зборі, щоб уникати таких сумних наслідків. Хоча апостол Павло не мав дітей, він був поміркований у стосунках із співвіруючими. Він виявляв обачність, щоб ні на кого не накладати великих тягарів (Дії 20:33). Звичайно, коли християнські батьки вступають у переговори про віно, їм потрібно брати до уваги безкорисливий приклад Павла. По суті, перебуваючи під Божим натхненням, Павло написав: «Будьте до мене подібні, браття, і дивіться на тих, хто поводиться так, як маєте ви за взір нас» (Филип’ян 3:17).

Приклади поміркованості

Коли йдеться про шлюбні переговори, багато християнських батьків подають гарний приклад поміркованості. Розгляньте випадок Джозефа та його дружини Мей, які служать повночасними благовісникамиb. Вони живуть на Соломонових островах, де переговори про віно інколи являють собою проблему. Аби уникнути цих труднощів, Джозеф і Мей влаштували все так, щоб їхня донька Елен вийшла заміж на сусідньому острові. Вони зробили те саме й для іншої доньки, Естер. Джозеф також погодився, аби його зять Пітер заплатив віно, яке значно нижче того, що можна розсудливо прийняти. Коли Джозефа запитали про причину, він пояснив: «Я не хотів обтяжувати мого зятя, який є піонером».

Багато Свідків Єгови в Африці також дають гарний приклад поміркованості. У декотрих місцевостях члени родини і близькі родичі загалом сподіваються, що їм заплатять велику суму грошей ще до переговорів про дійсне віно. І щоб перестрахувати молоду, від молодого можуть сподіватися обіцянки, що в майбутньому він заплатить віно за молодшого брата нареченої.

У противагу цьому розгляньте приклад Коссі та його дружини Мари. Їхня донька Бебоко недавно вийшла заміж за роз’їзного наглядача Свідків Єгови. Перед одруженням родичі чинили великий тиск на батьків, щоб отримати частину немалого віна. А втім, батьки були непохитними й не погодились виконати таких вимог. Натомість вони поговорили безпосередньо зі своїм майбутнім зятем, прохаючи мінімум за свою доньку, а потім повернули молодожонам половину грошей, щоб ті використали їх для весілля.

Інший випадок стався у цій же країні з молодою сестрою, яку звати Ітонґо. Спочатку її сім’я прохала поміркованого віна. Але родичі почали вимагати збільшення суми. Виникла напружена ситуація, і здавалося, що родичі допнуть свого. Хоча сором’язлива за вдачею, Ітонґо встала й шанобливо заявила, що вирішила вийти заміж за ревного християнина Санзе на умовах, про які домовилися спочатку. Відтак вона сміливо сказала: «Мбі ке» («Справу вирішено») й сіла. Її підтримала мати-християнка Самбеко. Це припинило обговорення, і пара одружилася на початкових умовах.

Існують речі, які непокоять сердечних християнських батьків набагато більше, ніж питання особистої вигоди від віна. Один чоловік з Камеруну пояснює: «За кожної нагоди моя теща говорить мені: все, що я хотів дати їй як віно, мені слід використовувати, аби дбати про потреби її доньки». Сердечні батьки також турбуються про духовне благополуччя своїх дітей. Візьміть, приміром, до уваги Фарай та Рудо, які живуть у Зімбабве та проводять багато часу в праці проповідування доброї новини про Боже Царство. Хоча Фарай та Рудо не отримують зарплати, вони видали заміж двох дочок за маленьку частину ціни, яка часто вимагається. Чому? Вони хотіли, аби їхнім донькам щастило через те, що ті одружені з чоловіками, які по-справжньому люблять Єгову. «Ми вважали, що важливішим є духовність наших дочок і зятів»,— пояснили вони. Як приємно! Батьки, які сердечно турбуються духовним і матеріальним благополуччям своїх одружених дітей, достойні великої похвали.

Позитивні наслідки поміркованості

Джозеф і Мей із Соломонових островів отримали благословення за те, що великодушно й обачно вирішили справу одруження своїх дочок. Завдяки цьому їхні зяті не залізли в борги. Натомість обидві пари провели багато років у повночасній праці поширення звістки про Царство. Роздумуючи про минуле, Джозеф говорить: «Зроблені мною і моєю сім’єю рішення принесли рясні благословення. Щоправда, інколи давався взнаки великий тиск з боку тих, хто не розумів нас, але моє сумління чисте, і мені відрадно бачити, що наші діти зайняті в служінні Єгові й духовно міцні. Вони щасливі, а ми з дружиною ще більше».

Іншим благословенням є хороші стосунки між батьками одружених. Наприклад, Зондай та Сібусісо служать добровільними працівниками у зімбабвійському філіалі Товариства Вартової башти зі своїми дружинами, які є рідними сестрами. Їхній тесть Дакарай — повночасний благовісник, і він не отримує зарплати. Під час переговорів про віно він сказав, що погодиться взяти те, що вони спроможні дати. «Ми дуже любимо нашого тестя,— говорять Зондай та Сібусісо,— і будемо робити все можливе, щоб допомогти йому в тяжку хвилину».

Так, поміркованість у переговорах про віно сприяє сімейному щастю. Приміром, завдяки цьому молодожони не залазять у борги й легше пристосовуються до подружнього життя. Це дає змогу багатьом молодим парам ставити за мету духовні благословення, як, наприклад, повночасно займатися невідкладною працею проповідування й роблення учнів. У свою чергу це приносить славу велелюбному Засновникові подружжя, Богу Єгові (Матвія 24:14; 28:19, 20).

[Примітки]

[Рамка на сторінці 27]

ВОНИ ПОВЕРНУЛИ ВІНО

У декотрих місцевостях, якщо віно невелике, на наречену та її батьків дивляться з погордою. Тому інколи пиха й бажання підкреслити сімейний статус спонукує підносити обговорювану ціну. Ставлення до цього однієї сім’ї в Лагосі (Нігерія) є разючим контрастом. Їхній зять Деле пояснює:

«Сім’я моєї дружини звільнила мене від багатьох витрат, що їх вимагає традиційний обряд викупу за наречену, як-от купівлі дорогого одягу. Навіть коли моя сім’я запропонувала їм віно, їхній представник запитав: «Ви хочете взяти цю дівчину за дружину чи за дочку?» Моя сім’я в один голос відповіла: «За дочку». Після цього нам повернули той самий конверт з віном.

Донині я вдячний тестеві й тещі за те, як вони повели справу у зв’язку з нашим весіллям. Завдяки цьому я відчуваю до них глибоку повагу. Через їхній відмінний духовний світогляд я вважаю їх дуже близькими родичами. Це також мало величезний вплив на моє ставлення до дружини. Я безмежно вдячний їй за те, що її сім’я так обійшлася зі мною. Коли серед нас виникає незгода, я не дозволяю, щоб вона переростала в проблему. Як тільки я пригадую собі сім’ю, з якої дружина походить, незгода зникає.

Наші сім’ї з’єдналися узами дружби. Навіть тепер, через два роки після нашого весілля, мій батько все ще передає батькам моєї дружини подарунки й харчі».