Продовжуйте робити духовний поступ!
День нашого хрещення — це день, який ми повинні завжди високо цінувати й пам’ятати. Це день, коли ми публічно проголошуємо, що присвятилися служити Богові.
БАГАТЬОМ потрібно докладати неймовірних зусиль, щоб дійти до цього кроку,— покинути давні згубні звички, звільнитися від зіпсутих приятелів, змінити закоренілу манеру мислення й поведінки.
Однак, хоча хрещення є радісною та важливою подією в житті християнина, це тільки початок. Апостол Павло сказав охрещеним християнам в Юдеї: «Облишмо найпростіші ази вчення про Христа й перейдемо до науки, що допомагає нам досягти зрілості» (Євреїв 6:1, СМ). Так, усі християни потребують ‘доходити до єдності у вірі й до повного пізнання Божого Сина і ставати дорослими мужами, у міру повного зросту повноти Христа’ (Ефесян 4:13, УКУ). Тільки просуваючись до зрілості, ми можемо справді бути «зміцнені в вірі» (Колосян 2:7).
За останні роки в християнський збір прийшли сотні тисяч новоохрещених поклонників. Можливо, ти один з них. Подібно до своїх братів з першого сторіччя, ти не хочеш залишатися духовним немовлям. Ти хочеш рости, робити успіхи! Але як? І якими способами ти можеш робити такий поступ?
Поступ за допомогою особистого вивчення
Павло сказав християнам у Филипах: «Молюсь я про те, щоб ваша любов примножалась ще більше та більше в пізнанні [«точному знанні», НС] й усякім дослідженні» (Филип’ян 1:9, Ог., 1988). Щоб робити духовний поступ, необхідно зростати в «точному знанні». ‘Пізнавання Бога Єгови й Ісуса Христа’ — це безперервний процес, який не припиняється після хрещення (Івана 17:3).
Одна християнська сестра, яку ми назвемо Олександра, зрозуміла це через десять років після хрещення у 16-річному віці. Вона була вихована в правді й завжди регулярно відвідувала християнські зібрання та брала участь у проповідницькій праці. Вона пише: «За останніх декілька місяців я зрозуміла: щось було вкрай погано. Я постановила докорінно й чесно переглянути свої погляди, а саме: що́ я відчуваю до правди й чому все ще в правді». Що вона зрозуміла? Вона веде далі: «Я з’ясувала, що мене непокоїть те, чому я в правді. Я пригадала, що, коли виростала, підкреслювалося значення зібрань і польового служіння. Було так, немов особисте вивчення й молитва мали прийти самі по собі. Але коли я проаналізувала свою ситуацію, то з’ясувала, що це не так».
Апостол Павло закликає: «В якій мірі ми зробили поступ, далі ходімо відповідно до того самого заведеного порядку» (Филип’ян 3:16, НС). Заведений порядок може сприяти рухові вперед. Безсумнівно, перед хрещенням з тобою проводив щотижневе біблійне вивчення досвідчений вчитель. Зростаючи в розумінні, ти включив підготовку до щотижневого заняття в цей заведений порядок, відшукуючи в Біблії наведені вірші тощо. Тепер, охрестившись, чи ти продовжуєш «ходити відповідно до того самого заведеного порядку»?
Якщо ні, тобі, мабуть, слід переглянути свої пріоритети, «упевняючись у тому, що важливіше» (Филип’ян 1:10, НС). Оскільки ми дуже зайняті, потрібно самовладання, щоб виділяти час для особистого читання й вивчення Біблії. Але позитивні наслідки, які випливають з цього, варті таких зусиль. Ще раз розглянь приклад Олександри. Вона визнає: «Я повинна сказати, що перебуваю в правді вже близько 20 років, лише відвідуючи зібрання й займаючись польовим служінням. Я дійшла висновку, що це необхідно, але коли посилюються труднощі, воно само по собі не може підтримувати мене. Усе це далося взнаки через те, що я практично не проводила особистого вивчення й мої молитви були неконкретні та поверхові. Тепер я розумію, що мені потрібно змінити своє мислення і взятися за змістовну програму вивчення, аби справді пізнати Єгову й полюбити його та цінувати те, що́ дав нам його Син».
Якщо ти потребуєш допомоги, аби набути корисної звички, котрою є особисте вивчення, старійшини та інші зрілі християни у зборі з радістю допоможуть тобі. Крім того, чимало корисних порад ти можеш знайти в статтях з «Вартової башти» за 1 травня 1995 року, 15 серпня 1993 року й 15 травня 1986 року (англ.).
Потреба наближатися до Бога
Іншою сферою, в якій ти повинен намагатися робити поступ,— це взаємини з Богом. За деяких обставин у цьому навіть може виникнути гостра потреба. Візьми до уваги Ентоні, який охрестився в юному віці. Він розповідає: «Я першим охрестився серед дітей в нашій сім’ї. Після хрещення моя мати міцно обіймала мене. Я ніколи не бачив її такою щасливою. Було так радісно, і я почувався таким міцним». Але існувала й інша сторона медалі. Ентоні продовжує: «Довгий час у нашому зборі не було охрещено жодної молодої людини. Тому я дуже гордився собою. Я також пишався своїми коментарями й промовами на зібраннях. Похвала й схвалення від людей стали для мене важливішими, ніж те, щоб нести хвалу Єгові. У мене не було справжніх близьких взаємин з ним».
Подібно до Ентоні, декотрі могли присвятитися здебільшого, бажаючи догоджати людям, а не Єгові. Незважаючи на це, Бог сподівається, що такі люди дотримуватимуться своєї обіцянки служити йому. (Порівняйте Екклезіяста 5:3). Проте без особистої відданості Богові їм часто важко дотримуватися цієї обіцянки. Ентоні пригадує: «Моя сильна радість, яку я відчував у час хрещення, була короткочасна. Не минуло й року після хрещення, як я вчинив серйозне правопорушення, за що отримав докір від старійшин збору. Повторний проступок довів до того, що мене позбавили спілкування зі збором. Через шість років після присвячення Єгові мене заарештували й ув’язнили за вбивство».
Розвивай близькі взаємини з Єговою
Хоч би якою була особиста ситуація, усі християни можуть відгукнутися на запрошення в Біблії: «Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас» (Якова 4:8). Поза всяким сумнівом, ти розвинув відносну близькість з Богом, коли вивчав Біблію. Ти дізнався, що Бог не абстрактне божество, якому поклоняються в загальновизнаному християнстві, але особа з ім’ям Єгова. Ти також дізнався, що він має привабливі риси: він «Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий» (Вихід 34:6).
А втім, щоб жити згідно зі своїм присвяченням і служити Богові, ти повинен чимраз більше наближатися до нього! Як? Псалмоспівець молився: «Дороги Твої дай пізнати мені, Господи, стежками Своїми мене попровадь» (Псалом 25:4, Ог., 1988). Особисте вивчення Біблії та публікацій Товариства може допомогти тобі ліпше познайомитися з Єговою. Також немаловажною є регулярна сердечна молитва. «Серце своє перед Ним виливайте»,— закликає псалмоспівець (Псалом 62:9). Коли ти відчуєш відповідь на свої молитви, то зрозумієш, що Бог особисто цікавиться тобою. Це допоможе тобі почуватися ближче до нього.
Випробування й проблеми дають ще одну можливість наблизитись до Бога. Перед тобою, можливо, постають такі труднощі й випробування віри, як хвороба, тиск у школі й на робочому місці або економічна скрута. Може бути, що для тебе є обтяжливим звичайний теократичний порядок: служіння, зібрання або вивчення Біблії зі своїми дітьми. Не старайся сам розв’язувати такі проблеми! Звертайся за допомогою до Бога, просячи його про керівництво й провід (Приповістей 3:5, 6). Благай у нього святого духу! (Луки 11:13). Відчуваючи сердечну підтримку Бога, ти ще більше наблизишся до нього. Псалмоспівець Давид сказав: «Скуштуйте й побачте, який добрий Господь, блаженна людина, що надію на Нього кладе!» (Псалом 34:9).
А що сказати про Ентоні? Він пригадує: «Я почав думати про час, коли в мене було так багато духовних цілей у виконанні волі Єгови. Мені було болісно пригадувати про це. Але, незважаючи на весь біль і розчарування, я пам’ятав любов Єгови. Пройшло досить часу, перш ніж я зміг помолитися до Єгови, і зробив це, виливаючи серце перед ним та благаючи прощення. Я також почав читати Біблію і був вражений тим, скільки я забув і як насправді мало знав про Єгову». Хоча строк ув’язнення Ентоні за скоєний злочин ще не закінчився, місцеві Свідки допомагають йому, і він стоїть на шляху до духовного видужання. Ентоні із вдячністю говорить: «Завдяки Єгові та його організації я зміг скинути стару особистість і щодня намагаюсь одягатися в нову особистість. Мої взаємини з Єговою тепер є найважливішими для мене».
Духовний поступ у служінні
Ісус Христос наказав своїм послідовникам бути проповідниками ‘Євангелії Царства’ (Матвія 24:14). Будучи відносно новим вісником доброї новини, ти, можливо, ще не маєш великого досвіду в служінні. Як же ти можеш робити поступ, щоб ‘докладно виконати своє служіння’? (2 Тимофія 4:5, Бачинський).
Один із способів — це розвивати позитивний склад розуму. Вчись ставитися до проповідницької праці, як до ‘скарбу’, привілею (2 Коринтян 4:7). Він дає можливість виявляти нашу любов, вірність і відданість Єгові, а також непорочність перед ним. Такий склад розуму також допомагає нам виявляти турботу про ближніх. Таке безкорисливе ставлення може бути джерелом справжнього щастя (Дії 20:35, Хом.).
Сам Ісус мав позитивний погляд на проповідницьку працю. Ділитися біблійними істинами з іншими було для нього, немов «пожива» (Івана 4:34). Отже, спонуку Ісуса допомагати людям можна найліпше виразити його словом: «Хочу» (Матвія 8:3). Ісус мав співчуття до людей, зокрема до тих, котрі були «змучені та розпорошені» світом Сатани (Матвія 9:35, 36). Чи ти так само ‘хочеш’ допомагати тим, хто перебуває в духовній темряві й потребує освіченості з Божого Слова? Тоді ти відчуєш спонуку відповісти на Ісусів наказ: «Тож ідіть, і навчіть всі народи» (Матвія 28:19). Безсумнівно, ти прагнутимеш брати участь у цій праці настільки, наскільки дозволяє твоє здоров’я та обставини.
Інший ключ до поступу — це регулярна участь у служінні,— якщо можливо, щотижня. Це напевно посприяє зменшенню побоювань і страху, які можуть заважати людині, котра займається проповідуванням лише час від часу. Регулярна участь у служінні на ниві принесе тобі ще інший пожиток. Вона буде поглиблювати твоє цінування правди, живити любов до Єгови й ближніх, а також допомагатиме тобі зосереджуватися на надії на Царство.
Але як бути, коли теперішня ситуація дуже обмежує твою участь у проповідницькій праці? Якщо неможливо зробити ніяких змін, то знайди розраду в тому, що Богові подобається все, що ти в стані робити, доки виконуєш служіння від душі (Матвія 13:23). Можливо, ти можеш робити поступ іншим способом, як, скажімо, вдосконалюючи свою майстерність проповідника. Школа теократичного служіння й службове зібрання у зборі дають чудову підготовку в цьому. Звичайно, чим більше ми досвідчені в служінні, тим більше знаходимо задоволення в ньому й бачимо ліпші результати.
Зрозуміло, духовний поступ не повинен припинитися в день хрещення. Апостол Павло написав про свою надію досягнути безсмертного життя в небі: «Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи [«пориваюсь», Дерк.] до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі. Тож усі, хто досконалий, думаймо це; коли ж думаєте ви щось інше, то Бог вам відкриє й це» (Филип’ян 3:13—15).
Так, усі християни, чи то з надією на безсмертя в небі, чи вічне життя в Раю на землі, повинні «пориватися» — напружуватися з усіх сил, так би мовити, щоб досягнути мети, якою є життя! Твоє хрещення — це гарний старт, але воно є тільки початком. Далі старайся робити духовний поступ. Через зібрання й особисте вивчення ставай ‘у розумінні звершеним’ (1 Коринтян 14:20, Кул.). ‘Розумій, ...що то ширина й довжина, і глибина й вишина’ правди (Ефесян 3:18). Поступ допоможе тобі не тільки залишатися радісним і щасливим тепер, але й отримати надійне місце в новому світі Бога, де під правлінням його небесного Царства ти зможеш робити поступ вічно!
[Ілюстрація на сторінці 29]
Щоб знайти час для особистого вивчення, потрібно бути дисциплінованим.
[Ілюстрація на сторінці 31]
Позитивний склад розуму може допомагати нам знаходити радість у служінні.