Дорога любові не знає невдач
«Дбайте про більші дари. А я вам зараз покажу найкращий шлях» (1 КОРИНТЯН 12:31, СМ).
1—3. а) Чим той, хто вчиться виявляти любов, нагадує людину, котра вивчає іншу мову? б) Через які фактори навчитися виявляти любов може бути дуже важко?
ЧИ ВИ колись пробували навчитися іншої мови? М’яко кажучи, це нелегке завдання! Звичайно, мала дитина може навчитися мови, просто слухаючи її. Мозок дитини всмоктує, немов губка, звуки та значення слів, і незабаром малюк досить уміло, можливо, навіть безперестанку, починає говорити. У дорослих справи стоять інакше. Аби вивчити хоча б декілька простих фраз іншою мовою, нам доводиться постійно заглядати у словник. Проте з часом, коли буде достатньо практики, думати й говорити іншою мовою стає значно легше.
2 Той, хто вчиться виявляти любов, дуже нагадує людину, котра вивчає іншу мову. Щоправда, божественна риса любові деякою мірою закладена в кожному з нас. (Буття 1:27; порівняйте 1 Івана 4:8). Однак для того, щоб навчитися виявляти її, треба докладати величезних зусиль, особливо в наш час, коли людям настільки бракує природних почуттів (2 Тимофія 3:1—5). Деколи це можна помітити навіть у сім’ях. Слід визнати, що багато хто виріс у досить суворому середовищі, де якщо й можна було почути хоч якесь ніжне слово, траплялося це дуже рідко (Ефесян 4:29—31; 6:4). Тож як ми можемо навчитись виявляти любов, навіть якщо самі рідко коли відчували її на собі?
3 У цьому може допомогти Біблія. У 1 Коринтян 13:4—8 Павло показує, що значить любов, однак не просто дає якесь суто теоретичне визначення цієї риси, а яскраво описує найвищу форму любові в дії. Розгляд згаданих віршів допоможе нам зрозуміти природу цієї божественної риси та покаже, як можна повніше її виявляти. Розгляньмо декотрі грані любові, описані Павлом. Їх можна поділити на три основні категорії. Перша — це наша поведінка в цілому. Тоді детальніше розглянемо свої стосунки з іншими, а на закінчення поговоримо про витривалість.
Любов допомагає нам перемогти гордість
4. Як, згідно з Біблією, слід розуміти слово ревнощі?
4 Згадавши на початку про важливість любові, Павло пише до коринтян: «Любов... не заздрить [«не ревнує», НС]» (1 Коринтян 13:4). Ревнощі виявляються тоді, коли ми заздримо й невдоволені успіхом та досягненнями інших. Такі ревнощі є руйнівними для нашого фізичного, емоційного та духовного здоров’я (Приповістей 14:30; Римлян 13:13; Якова 3:14—16).
5. Як любов може допомогти нам перемогти ревнощі, коли здається, що нас обійшли й не дали якогось теократичного привілею?
5 З огляду на це запитай себе: «Чи я виявляю ревнощі, коли здається, що мене обійшли й не дали якогось теократичного привілею?» Якщо відповідь ствердна, не впадай у розпач. Письменник Біблії Яків нагадує нам, що «заздрости дух [«схильність до заздрості», НС]» є в кожної недосконалої людини (Якова 4:5). Любов до братів може допомогти тобі відновити рівновагу. Завдяки любові ти зможеш радіти з тими, хто радіє, і коли хтось інший отримує благословення чи комплімент, не сприймати це як особисту образу. (Порівняйте 1 Самуїла 18:7—9).
6. Яка напружена ситуація склалася в коринтському зборі першого сторіччя?
6 Павло додає, що любов «не величається, не надимається» (1 Коринтян 13:4). Якщо ми маємо якийсь талант чи здібність, немає жодної потреби виставляти це напоказ. Очевидно, така проблема виникла в коринтському зборі, куди проникли деякі честолюбні чоловіки. Імовірно, вони вміли ліпше роз’яснювати якісь ідеї або ефективніше виконувати інші справи. Те, що вони звертали увагу на себе, можливо, й викликало поділ збору на окремі угруповання (1 Коринтян 3:3, 4; 2 Коринтян 12:20). Ситуація настільки загострилась, що згодом Павлові довелося скартати коринтян за те, що вони ‘терпіли радо безумних’, котрих він критично назвав ‘переднішими апостолами’ (2 Коринтян 11:5, 19, 20).
7, 8. Наведіть приклад з Біблії, котрий показував би, як ми можемо використовувати будь-які вроджені здібності, щоб сприяти єдності.
7 Подібна ситуація може виникнути й сьогодні. Наприклад, у когось може бути схильність хвалитися своїми досягненнями в служінні або привілеями в Божій організації. Навіть якщо в нас є якийсь особливий фах чи здібність, яких немає в інших братів у зборі, чи це дає нам право надиматися? Зрештою, будь-які вроджені таланти ми мусимо використовувати для того, аби сприяти миру, а не виставляти себе напоказ (Матвія 23:12; 1 Петра 5:6).
8 Павло написав, що хоча у зборі є багато членів, однак «Бог змішав тіло» (1 Коринтян 12:19—26). Грецький вираз, перекладений словом «змішав», означає гармонійне змішування, як змішують кольори в гамі барв. Отже жодний член збору не повинен пройматися пихою через свої здібності та намагатися домінувати над іншими. У Божій організації гордості й честолюбству місця немає (Приповістей 16:19, Хом.; 1 Коринтян 14:12; 1 Петра 5:2, 3).
9. Які приклади з Біблії застерігають проти переслідування власних інтересів?
9 Любов «не шукає тільки свого» (1 Коринтян 13:5). Керована любов’ю людина не буде маніпулювати іншими, аби досягти своєї мети. З цього приводу в Біблії є немало попереджальних прикладів. Взяти хоча б розповіді про Делілу, Єзавель та Аталію — жінок, котрі маніпулювали іншими, щоб досягти власних егоїстичних цілей (Суддів 16:16; 1 Царів 21:25; 2 Хронік 22:10—12). Можна також згадати Давидового сина Авесалома. Коли хтось приходив до Єрусалима на суд, Авесалом кликав його та підступно натякав, що, мовляв, у царському суді проблемами людей насправді не цікавляться. Тоді він прямо казав, що в суді конче потрібна така співчутлива людина, як він сам! (2 Самуїла 15:2—4). Звичайно ж, Авесалома цікавили не пригнічені особи, а власні інтереси. Ставши самозваним царем, він перетягнув на свій бік чимало людей, однак згодом жорстоко за все поплатився. Коли він помер, то в очах народу не був гідний навіть пристойного похорону (2 Самуїла 18:6—17).
10. Як ми можемо показати, що дбаємо про інтереси інших?
10 Його приклад є пересторогою для християн сьогодні. У будь-кого з нас — як чоловіків, так і жінок — може бути природжений хист переконувати інших. Нам може бути легко досягати свого під час розмов з іншими — або просто не даючи їм вставити й сло́ва, або вимотуючи опонентів своєю напористістю. Якщо ж ми справді керуємось любов’ю, то дбатимемо про інтереси інших (Филип’ян 2:2—4). Ми не будемо експлуатувати інших чи поширювати якісь сумнівні ідеї, мовляв, у нас є багатий досвід або якесь становище в Божій організації, тому лише наші погляди заслуговують уваги. Натомість ми пам’ятатимемо біблійну приповістку: «Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком — бундючність» (Приповістей 16:18).
Любов сприяє мирним взаєминам
11. а) Як ми можемо виявляти любов, що є доброю й пристойною? б) Як ми можемо показувати, що не радіємо з неправедності?
11 Павло також написав, що любов «добра» й «не поводиться непристойно» (1 Коринтян 13:4, 5, НС). Так, любов не дозволить нам поводитись грубо, вульгарно або зневажливо. Навпаки, ми братимемо до уваги почуття інших. Наприклад, людина, котра керується любов’ю, намагатиметься не робити нічого, що непокоїло б сумління інших. (Порівняйте 1 Коринтян 8:13). Любов «не радіє з неправди [«неправедності», НС], але тішиться правдою» (1 Коринтян 13:6). Якщо ми любимо закон Єгови, то не будемо применшувати серйозність неморальної поведінки або розважатися тим, що Бог ненавидить (Псалом 119:97). Любов допоможе нам знаходити радість у тому, що збудовує, а не руйнує (Римлян 15:2; 1 Коринтян 10:23, 24; 14:26).
12, 13. а) Як нам реагувати на обра́зи? б) Наведіть біблійні приклади, які показують, що навіть виправданий гнів може змусити нас зробити якийсь немудрий вчинок.
12 Павло пише, що любов «не роздратовується» («не образлива», Філліпс) (1 Коринтян 13:5, Дерк.). Безумовно, нам, недосконалим людям, легко рознервуватись або певною мірою розгніватись через якусь образу. Та було б неправильно затаїти тривале почуття образи чи залишатись роздратованими (Псалом 4:5; Ефесян 4:26). Якщо не взяти себе в руки, навіть виправданий гнів може змусити нас зробити якийсь немудрий вчинок, за котрий, можливо, доведеться відповідати перед Єговою (Буття 34:1—31; 49:5—7; Числа 12:3; 20:10—12; Псалом 106:32, 33).
13 Дехто дозволив собі, щоб недосконалість інших вплинула на їхнє рішення щодо відвідування християнських зустрічей та участі в польовому служінні. Раніше багато з цих осіб рішучо боролися за віру, можливо, зносячи протидію в сім’ї, насмішки від співробітників тощо. Вони витерпіли всі ті труднощі, бо вважали їх випробуванням непорочності, чим ці труднощі й є насправді. Однак що трапляється, коли співхристиянин говорить або робить щось дуже неприємне? Хіба це не є також випробуванням непорочності? Саме так подібні ситуації й слід розглядати, бо коли б ми й далі гнівались, то могли б ‘дати місце дияволові’ (Ефесян 4:27).
14, 15. а) Що означає «вести лічбу кривді»? б) Як ми можемо наслідувати Єгову й бути готовими прощати?
14 Із повним правом Павло додає, що любов «не веде лічби кривді» (1 Коринтян 13:5, НС). У цьому місці він ужив бухгалтерський термін; очевидно, так Павло хотів створити образ людини, котра записує образу до книги обліку — аби не забути її. Якщо людина закарбовує в пам’яті болюче слово або вчинок, щоб у разі необхідності згадати про нього, то чи справді вона керується любов’ю? Як же ми можемо радіти, що Єгова не є таким безжалісним і не пригадує нам колишніх прогріхів! (Псалом 130:3, Хом.). Справді, коли ми каємось, він стирає наші помилки (Дії 3:19, Хом.).
15 Ми можемо наслідувати в цьому Єгову. Не треба бути надто чутливими, коли хтось, як нам здається, неуважно до нас поставився. Якщо ми швидко ображаємося, то можемо самі собі завдати набагато більшої шкоди, ніж той, хто нас образив (Екклезіяста 7:9, НС; 7:22). Замість того необхідно пам’ятати, що любов «вірить у все» (1 Коринтян 13:7). Звичайно, жоден з нас не хоче бути легковірним, але ми також не повинні безпідставно сумніватися в добрих спонуках наших братів. Коли тільки можливо, намагаймося вважати їх правими (Колосян 3:13).
Любов допомагає нам виявляти витривалість
16. В яких ситуаціях любов може допомогти нам бути довготерпеливими?
16 Павло також говорить, що «любов довготерпить» (1 Коринтян 13:4). Вона допомагає нам вистояти у складних ситуаціях, які можуть тривати досить довго. Наприклад, чимало християн упродовж багатьох років живуть у релігійно розділених сім’ях. Інші ж залишаються неодруженими, але не з власної волі — вони просто не можуть знайти підхожого чоловіка або дружину «в Господі» (1 Коринтян 7:39; 2 Коринтян 6:14). Є також ті, хто бореться з виснажливими хворобами (Галатів 4:13, 14; Филип’ян 2:25—30). Поза всяким сумнівом, у цій недосконалій системі в жодного з нас життя не є настільки легким, щоб взагалі не потрібно було виявляти витривалість (Матвія 10:22; Якова 1:12).
17. Що допоможе нам усе зносити?
17 Павло запевняє нас, що любов «усе зносить... сподівається всього, усе терпить!» (1 Коринтян 13:7). Любов до Єгови дасть нам сил, аби ми могли знести будь-які труднощі заради праведності (Матвія 16:24; 1 Коринтян 10:13). Ми не шукаємо мучеництва. Навпаки, наша мета — вести мирне й тихе життя (Римлян 12:18; 1 Солунян 4:11, 12). А втім, якщо постають випробування віри, ми з радістю виявляємо витривалість та розглядаємо ці ситуації як частину кошту християнського учнівства (Луки 14:28—33). Коли ми зносимо такі труднощі, то намагаємося зберігати позитивний склад думок і серед мороку проблем сподіваємось, що все скінчиться якнайліпше.
18. Чому навіть у сприятливі часи необхідна витривалість?
18 Проте витривалість потрібна не лише за скрутних обставин. Деколи вона необхідна вже для того, аби не зупинитися, аби продовжувати йти правильним шляхом. І необов’язково, щоб були якісь випробування. Виявляти витривалість також означає дотримуватись доброго духовного розпорядку. Наприклад, чи ви берете відчутну участь у служінні, наскільки вам дозволяють обставини? Чи ви читаєте Боже Слово й роздумуєте над ним? Чи спілкуєтесь зі своїм небесним Отцем у молитвах? Чи відвідуєте регулярно зібрання і чи користаєте з обміну підбадьоренням зі співвіруючими? Якщо так, то, незалежно від того, які у вас тепер часи,— сприятливі чи скрутні,— ви виявляєте витривалість. Не здавайтесь, «бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо» (Галатів 6:9).
Любов — «найкращий шлях»
19. Чому любов є ‘найкращим шляхом’?
19 Павло підкреслив, наскільки важливо виявляти любов, назвавши цю божественну рису ‘найкращим шляхом’ (1 Коринтян 12:31, СМ). ‘Найкращим’ з якого погляду? Згадаймо, що Павло тільки-но перерахував дари духу, якими було наділено багатьох християн у першому сторіччі. Хтось із них отримав можливість пророкувати, інші могли зціляти хворих, багато хто за допомогою духу міг говорити різними мовами. Ті дари й справді були надзвичайними! Однак Павло сказав коринтянам: «Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю,— то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий! І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю,— то я ніщо!» (1 Коринтян 13:1, 2). Так, навіть діла, які уважаються дуже важливими, стають ‘мертвими вчинками’, якщо, роблячи їх, людина не спонукується любов’ю до Бога й ближнього (Євреїв 6:1).
20. Чому, коли ми хочемо розвивати любов, необхідно наполегливо докладати зусиль?
20 Ісус навів іще одну причину, з якої нам треба розвивати божественну рису любові. «По тому пізнають усі, що ви учні Мої,— сказав він,— як будете мати любов між собою» (Івана 13:35). Слово «як» указує на те, що кожний християнин вирішує сам, вчитися йому виявляти любов чи ні. Зрештою, ми не вивчимо мову іншої країни лише через те, що будемо там жити. Так само, якщо ми просто відвідуємо зібрання в Залі Царства або спілкуємося з іншими християнами, то не зможемо автоматично навчитися виявляти любов. Щоб вивчити цю «мову», треба наполегливо докладати зусиль.
21, 22. а) Як слід реагувати, коли, виявляючи один з аспектів любові, ми не можемо досягати того рівня, про який писав Павло? б) Чому можна сказати, що «ніколи любов не перестає»?
21 Інколи, виявляючи той чи інший аспект любові, ви не зможете досягти того рівня, про який писав Павло. Та не треба знеохочуватись. Терпеливо продовжуйте над цим працювати. Зважайте й далі на Біблію та застосовуйте її принципи в стосунках з іншими людьми. Ніколи не забувайте той приклад, котрий дає нам сам Єгова. Павло напоумляв ефесян: «А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!» (Ефесян 4:32).
22 Так само, як висловлювати свої думки іншою мовою згодом стає значно легше, з часом ви помітите, що вам стало легше виявляти любов. Павло запевняє нас, що «ніколи любов не перестає!» (1 Коринтян 13:8). На відміну від надприродних дарів духу, любов ніколи не перестане існувати. Тому продовжуйте виявляти цю божественну рису. Як сказав Павло, це «найкращий шлях».
Чи ви можете пояснити?
◻ Як любов може допомогти нам перемогти гордість?
◻ Як любов може допомогти нам сприяти миру в зборі?
◻ Як любов може допомогти нам виявляти витривалість?
◻ Чому любов є ‘найкращим шляхом’?
[Ілюстрація на сторінці 19]
Любов допоможе нам не звертати увагу на помилки співвіруючих.
[Ілюстрації на сторінці 23]
Виявляти витривалість означає дотримуватись доброго теократичного розпорядку.