Єгова прокладає шлях

«І проповідана буде ця Євангелія Царства» (МАТВІЯ 24:14).

 1. Чого було досягнуто завдяки проповідницькій праці як у першому, так і в двадцятому сторіччі?

ОСКІЛЬКИ Єгова є Богом любові, його воля полягає в тому, щоб «усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (1 Тимофія 2:4). Тому виникла потреба в міжнародній кампанії проповідування й навчання. У першому сторіччі таке проповідування зробило християнський збір ‘стовпом і підвалиною правди’ (1 Тимофія 3:15). Згодом настав довгий період відступництва, протягом якого світло правди було тьмяним. Тепер, у «часі кінця», «правдиве знання» знову розмножилось і принесло мільйонам людей біблійну надію на вічне спасіння (Даниїла 12:4, НС).

 2. Що зробив Єгова у зв’язку з проповідницькою діяльністю?

² Попри неослабні спроби Сатани перешкодити здійсненню Божого наміру проповідницька діяльність як у першому сторіччі, так і в двадцятому принесла нечувані результати. З цього приводу згадується пророцтво Ісаї. Ось що він написав стосовно повернення юдейських вигнанців на батьківщину в шостому сторіччі до нашої ери: «Хай підійметься всяка долина, і хай знизиться всяка гора та підгірок, і хай стане круте за рівнину, а пасма гірські — за долину» (Ісаї 40:4). Єгова також проклав та вирівняв шлях для грандіозної проповідницької кампанії як у першому, так і в двадцятому сторіччі.

 3. Як Єгова може виконати свій намір?

³ Це не означає, що Єгова безпосередньо впливав на кожну подію на землі, аби сприяти проповідуванню доброї новини. Це також не означає, що Єгова користався зі свого вміння передбачати майбутнє, аби довідатися до найменших подробиць, що мало статися. Безумовно, він може і передбачати, і формувати майбутні події (Ісаї 46:9—11). Але він також може реагувати на різні події у міру того, як вони розгортаються. Єгова керує своїми людьми подібно до пастуха, котрий знає, як керувати отарою і як її обороняти. Він веде своїх людей до спасіння, захищаючи їхню духовність та спонукуючи користати з різних ситуацій та поворотів подій, які сприяють успішному проповідуванню доброї новини по цілому світі (Псалом 23:1—4).

Складне завдання

4, 5. Чому проповідування доброї новини — це нелегке завдання?

⁴ Так само, як і будування ковчега за днів Ноя, праця проповідування про Царство як у першому, так і в цьому двадцятому столітті була величезним завданням. Донести якусь звістку до всіх народів вже само по собі є досить нелегкою справою, але завдання проповідувати було особливо важким. У першому сторіччі учнів було порівняно мало. Їхнього Керівника, Ісуса, стратили за фальшивим звинуваченням у заколоті. Юдейська релігія трималася на дуже міцних підвалинах. В Єрусалимі стояв розкішний храм. У районі Середземномор’я були також досить міцні неюдейські релігії; вони мали свої храми й священство. Так само в ‘часі кінця’, який почався 1914 року, помазаних християн було мало, а прихильників інших релігій, котрі заявляли, що служать Богу, було багато (Даниїла 12:9).

⁵ Ісус попередив своїх послідовників, що їх будуть переслідувати. Він сказав: «На муки тоді видаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть ненавидіти всі народи за Ймення Моє» (Матвія 24:9). Окрім таких проблем, і це особливо стосується «останніх днів», християни не могли не відчути, що живуть у «тяжкі часи» (2 Тимофія 3:1). Масштаби роботи, неминуче переслідування, а також важкість часів зробили працю проповідування нелегким і вимогливим завданням. Потрібна була велика віра.

 6. Як Єгова запевнив своїх людей в успіху?

⁶ Хоч Єгова й знав, що будуть труднощі, однак він також знав: ніщо не зможе зупинити цю працю. Її успіх було передречено у відомому пророцтві, котре знайшло дивовижне сповнення як у першому, так і в двадцятому сторіччі: «І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові» (Матвія 24:14).

 7. Наскільки широкомасштабною була проповідницька діяльність у першому сторіччі?

⁷ У першому столітті сповнені вірою і святим духом Божі слуги з готовністю взялися виконувати доручене їм завдання. Оскільки Єгова був з ними, досягнуті результати набагато перевищили будь-які сподівання. Коли Павло писав листа до колосян, а це було приблизно 27 років після смерті Ісуса, він міг сказати, що добра новина «проповідана всьому створінню під небом» (Колосян 1:23). Подібно наприкінці XX сторіччя добра новина проповідується в 233 країнах.

 8. За яких обставин багато людей прийняли добру новину? Наведіть приклади.

⁸ За останні десятиріччя мільйони людей прийняли добру новину. Чимало з них зробило це за досить несприятливих умов — у часі війни, заборони або ж сильного переслідування. Те саме можна сказати і про перше століття. Якось Павла й Силу брутально висікли різками та кинули до в’язниці. Здавалося б, зовсім непридатна для роблення учнів ситуація! Однак Єгова використав її саме для цієї мети. Павло й Сила були звільнені, а в’язничний сторож разом зі своїми домашніми став віруючим (Дії 16:19—33). Такі випадки показують, що противники не можуть заглушити доброї новини (Ісаї 54:17). Проте історія християнства не є історією безжалісних переслідувань та нещастя. Зосередьмо тепер увагу на деяких сприятливих поворотах подій, котрі допомогли вирівняти шлях для успішного проповідування доброї новини як у першому, так і у двадцятому сторіччі.

Релігійна атмосфера

9, 10. Як Єгова викликав очікування, необхідне для проповідування доброї новини, у першому та в двадцятому столітті?

⁹ Розгляньмо, в яких часах проводилась раніше і проводиться тепер всесвітня проповідницька кампанія. Щодо першого століття, то пророцтво про 70 років-тижнів, записане в Даниїла 9:24—27, вказувало на час, коли мав з’явитись Месія,— 29 рік н. е. Хоча євреї в першому сторіччі й не розуміли точної хронології подій, однак вони чекали на Месію (Луки 3:15). У французькому «Біблійному довіднику» говориться: «Люди знали, що сімдесят років-тижнів, визначені Даниїлом, наближалися до завершення; ніхто не дивувався, коли Іван Хреститель оголосив, що наблизилося Боже царство».

¹⁰ А що можна сказати про ситуацію в наші часи? Надзвичайно важливою подією був вступ Ісуса на небесний престол, що ознаменувало початок його присутності в царській владі. Як показують біблійні пророцтва, це сталося 1914 року (Даниїла 4:10—14). Наближення цієї події також викликало в деяких релігійних людей певні очікування. Подібне очікування було також очевидне і серед щирих Дослідників Біблії, котрі 1879 року почали друкувати цей журнал під назвою «Сіонська Вартова башта і вісник Христової присутності». Отже, як у першому сторіччі, так і за наших часів релігійні очікування створили відповідну атмосферу для проповідування доброї новиниa.

11. Який релігійний фундамент було закладено для того, аби допомогти у справі проповідування доброї новини?

¹¹ Ще одним фактором, який допоміг праці християн обох епох, була обізнаність багатьох людей зі Святим Письмом. У першому столітті по всіх навколишніх язичницьких країнах були розкидані юдейські громади. Члени цих громад регулярно збиралися в синагогах, де читались і обговорювалися Писання. Отже, ранні християни могли будувати на релігійних знаннях, які вже були в людей (Дії 8:28—36; 17:1, 2). На початку нашої епохи слуги Єгови в багатьох країнах також скористалися з такої атмосфери. Біблія була широко розповсюджена по всьому християнському світу, особливо в протестантських країнах. Її читали в багатьох церквах; мільйони людей мали її вдома. Біблія вже була в руках у людей, однак їм потрібно було допомогти зрозуміти, чим вони володіють.

Користь від законів

12. Як римське право у першому столітті зазвичай служило охороною?

¹² Нерідко християнському ділу проповідування сприяли урядові закони. Світ першого сторіччя перебував під пануванням Римської імперії, а її записані закони справляли значний вплив на повсякденне життя. Вони були охороною, і ранні християни користалися з цього. Наприклад, коли Павло послався на римське право, то був звільнений із в’язниці та уникнув бичування (Дії 16:37—39; 22:25, 29). Посилання на певні засади римської правничої системи допомогло заспокоїти розлючену юрбу в Ефесі (Дії 19:35—40). Те, що Павло був римським громадянином, якось врятувало його в Єрусалимі від насильницького нападу (Дії 23:27). Пізніше римське право дозволило йому стати на законний захист своєї віри перед кесарем (Дії 25:11). Хоча деякі кесарі й правили як тирани, зазвичай закони першого століття дозволяли ‘обороняти й [«законно», НС] утверджувати Євангелію’ (Филип’ян 1:7).

13. Як закон часто сприяв виконанню проповідницької праці в наш час?

¹³ Це саме можна сказати і про багато країн сьогодні. Хоча в наш час і були люди, котрі ‘коїли зло під виглядом закону’, проте в більшості країн записані закони визначають свободу релігії як одне з основних прав (Псалом 94:20, Хом.). Визнаючи, що Свідки Єгови не становлять жодної небезпеки для громадського порядку, уряди багатьох держав надали нашій праці законного статусу. У Сполучених Штатах Америки, де Свідки здійснюють широкомасштабну видавничу діяльність, існуючі закони дозволяють безперервно друкувати журнал «Вартова башта» ось уже 120 років, завдяки чому його можуть читати по всьому світі.

Періоди миру й терпимості

14, 15. Як відносна соціальна стабільність сприяла проповідницькій діяльності в першому сторіччі?

¹⁴ Проповідницькій діяльності також сприяли періоди відносного миру. Хоча Ісус точно передрік, що і в першому столітті, і в часі кінця ‘народ повставатиме на народ’, між війнами на деякий час установлювались періоди стабільності, котрі дали змогу ще в більших масштабах проповідувати про Царство (Матвія 24:7). Християни першого сторіччя жили за умов так званого Pax Romana, тобто «римського миру». Один історик написав з цього приводу: «Рим настільки докорінно підкорив народи Середземномор’я, що припинив там усі війни, які точилися майже безперервно впродовж багатьох століть». Така стабільність дала змогу раннім християнам відносно безпечно подорожувати по цілому римському світі.

¹⁵ Римська імперія намагалася об’єднати під своєю міцною рукою різні народи. Така політика сприяла не лише подорожуванню, терпимості та обміну ідеями, але й поширенню концепції міжнародного братерства. У книжці «На шляху до цивілізації» зазначається: «Єдність [Римської] імперії зробила поле [для християнського проповідування] досить сприятливим. Національні бар’єри було повалено. Римський громадянин був громадянином цілого світу. (...) Крім того, в країні, котра розвинула ідею світового громадянства, неважко було сприйняти релігію, яка навчала братерства серед людей». (Порівняйте Дії 10:34, 35; 1 Петра 2:17).

16, 17. Чим були зумовлені зусилля для досягнення миру в наші дні та якого висновку дійшло багато людей?

¹⁶ А що можна сказати про наш час? Двадцяте сторіччя побачило найбільш руїнницькі війни за всю історію людства; деякі країни ще й досі охоплені полум’ям громадянської війни (Об’явлення 6:4). Однак деколи наставали й періоди відносного миру. Основні світові держави вже більше 50 років не вели між собою жодних тотальних війн. Така ситуація значно сприяла проповідуванню доброї новини в тих країнах.

¹⁷ Жахіття військових конфліктів XX століття змусили багатьох людей визнати необхідність певного всесвітнього уряду. Страх перед війною призвів до утворення Ліги Націй, а також Організації Об’єднаних Націй (Об’явлення 13:14). Було проголошено, що метою обидвох організацій є сприяння міжнародній співпраці й миру. Люди, які відчувають таку потребу, часто дуже прихильно відгукуються на добру новину про всесвітній уряд, котрий принесе справжній і довготривалий мир,— Боже Царство.

18. Який погляд щодо релігії сприяв проповідницькій праці?

¹⁸ Хоча деколи християн жорстоко переслідували, як у першому, так і у двадцятому сторіччі були також періоди релігійної терпимості (Івана 15:20; Дії 9:31). Римляни не вагалися приймати богів та богинь завойованих ними народів або ж пристосовуватись до них. З цього приводу професор Родні Старк написав: «З багатьох поглядів Рим забезпечував більший рівень релігійної свободи, ніж це було в пізніші періоди історії — аж до часу після американської революції». У наші часи люди в багатьох країнах стали більш відкритими щодо відмінних поглядів, тож вони охоче вислуховують біблійну звістку, яку приносять Свідки Єгови.

Роль науки

19. Як ранні християни почали користуватись кодексом?

¹⁹ На довершення, розгляньмо, як Єгова дав своїм людям можливість дістати пожиток із нововведень у галузі науки й техніки. Хоча ранні християни й не жили в епоху швидкого науково-технічного прогресу, та одна новинка сталася їм у пригоді; цією новинкою був кодекс, тобто книжка, яка складалася з окремих аркушів. Кодекс прийшов на зміну незграбним сувоям. У книзі «Народження кодексу» зазначається: «На відміну від повільного й поступового процесу, в якому кодекс витісняв сувій у світській літературі, його прийняття християнами було, здається, моментальним і повсюдним». У цьому ж довіднику говориться: «Використання кодексу християнами другого сторіччя настільки повсюдне, що його винайдення повинно датуватися часом задовго до 100 року по Р. Х.» Користуватися кодексом було легше, ніж сувоєм. Можна було швидше відшукувати біблійні вірші. Це, безперечно, допомогло раннім християнам, котрі, подібно до Павла, не лише пояснювали Святе Письмо, але й ‘доводили з Писання’ те, чого навчали (Дії 17:2, 3, УКУ).

20. Як і чому Божі люди використовують у всесвітній проповідницькій діяльності сучасні наукові досягнення?

²⁰ Науково-технічні досягнення нашого століття просто вражають. Швидкісні друкарські верстати уможливили одночасне видання біблійної літератури величезною кількістю мов. Сучасна техніка прискорила працю перекладу Біблії. Вантажні машини, поїзди, кораблі та літаки уможливили швидку доставку біблійної літератури в усі куточки світу. Завдяки телефонам і телефаксам став можливим моментальний зв’язок. Послуговуючись святим духом, Єгова спонукав своїх слуг до практичного застосування таких новинок задля поширення доброї новини по всьому світі. Вони не використовують такі розробки, керуючись прагненням знати й застосовувати будь-які новинки, які пропонує світ. Натомість їх більш за все цікавлять можливості якомога ефективніше виконувати доручену працю проповідування.

21. У чому ми можемо бути певні?

²¹ «І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові»,— передрік Ісус (Матвія 24:14). Подібно до того як ранні християни бачили сповнення цього пророцтва, бачимо його й ми, але ще в більшому масштабі. Попри величезний обсяг та складність нашої праці, у час сприятливий і несприятливий, посеред законів і поглядів, які постійно змінюються, серед полум’я війни та в мирний час, у вік найрізноманітніших технічних новинок добра новина як проповідувалась, так і далі проповідується. Чи ж це не сповнює вас благоговінням перед мудрістю Єгови та його надзвичайною здатністю передбачати майбутнє? Будьмо абсолютно переконані в тому, що проповідницьку працю буде завершено згідно з розкладом Єгови, а його велелюбний намір буде сповнено на благословення праведним. Вони вспадкують землю й житимуть на ній вічно (Псалом 37:29; Авакума 2:3). Якщо ми завжди узгоджуватимемо своє життя з наміром Єгови, то таке майбутнє чекатиме і на нас (1 Тимофія 4:16).

[Примітка]

Пункти для повторення

◻ Чому проповідування доброї новини було і є нелегким завданням?

◻ З яких поглядів урядові системи та відносна соціальна стабільність сприяли християнам в їхній праці?

◻ Яких майбутніх подій можна з упевненістю сподіватись з огляду на те, що Єгова благословляє проповідницьку працю?