Особливий шлюб Боаза й Рут

НА ТОКУ біля Віфлеєма від світанку до смеркання кипить робота. Довгий день наближається до кінця, і запах щойно пряженого зерна нагадує зголоднілим робітникам, що вже час їсти. Невдовзі кожен втішатиметься плодами своєї праці.

Заможний землевласник Боаз, добре поївши і попивши, прилягає відпочити біля купи зерна. День жнив завершується, і кожен шукає затишного місця для спочинку. Задоволений Боаз вкривається і засинає.

Таємна зустріч

Опівночі Боаз прокидається: він змерз і весь тремтить. Його ноги розкриті, а поруч хтось лежить! У темряві годі щось розгледіти, отож він питає: «Хто ти?» У відповідь чути жіночий голос: «Я невільниця твоя Рут. Простягни ж крило над своєю невільницею, бо ти мій родич [«відкупитель», НС]» (Рут 3:1—9).

Вони розмовляють віч-на-віч під покровом ночі. Боаз прохає Рут залишитися до ранку, і вона одразу погоджується. Хоча жінці не личило з’являтись на току одній, але, на прохання Боаза, Рут залишилась лежати біля його ніг (Рут 3:14). А щойно розвиднілося, вона, аби не ширилися безпідставні чутки, тихенько встає і покидає те місце.

Чи ця зустріч була романтичним побаченням? А може, Рут, бідна молода вдовиця з поганського краю, хитро звабила цього багатого літнього чоловіка? Чи, може, це Боаз скористався тієї ночі з обставин Рут та її самотності? Насправді ж уся ця історія пов’язана з питанням про відданість та любов до Бога і містить багато цікавих подробиць.

То хто така Рут? Чому вона прийшла на тік? І ким був цей заможний чоловік Боаз?

«Жінка чеснотна»

Розгляньмо, що передувало вищеописаним подіям. В Юді настав голод. Ізраїльтянин Елімелех з дружиною Ноомі і двома синами, Махлоном і Кілйоном, переселився в багатий край Моав. Згодом сини одружилися там з моавітянками Рут і Орпою. Однак пізніше Елімелех і його сини помирають. У той час умови життя в Ізраїлі покращуються, і новина про це сягає Моаву. Отож овдовіла, вбита горем Ноомі, яка втратила дітей і надію мати внуків, надумала повернутися на батьківщину (Рут 1:1—14).

Дорогою до Ізраїлю Ноомі переконала Орпу повернутися до свого народу. По тому стала вмовляти і Рут: «Ось зовиця твоя вернулася до народу свого та до богів своїх,— вернися й ти за зовицею своєю». Але Рут відказала: «Не силуй мене, щоб я покинула тебе... бо куди підеш ти, туди піду й я... Народ твій буде мій народ, а Бог твій — мій Бог. Де помреш ти, там помру й я, і там буду похована» (Рут 1:15—17). Отже, дві вбогі вдови повернулися до Віфлеєма. Любов і турбота Рут до своєї свекрухи настільки вразила сусідів, що вони вважали Рут ‘ліпшою для Ноомі за сімох синів’. Інші казали про неї, що вона «жінка чеснотна» (Рут 3:11; 4:15).

Коли у Віфлеємі почалися жнива ячменю, Рут сказала до Ноомі: «Піду но я на поле, і назбираю колосся за тим, у кого в очах знайду милість» (Рут 2:2).

Випадково Рут потрапила на поле, що належало Боазові, родичу її свекра Елімелеха. Вона спитала наглядача, чи може збирати колоски. Отримавши дозвіл, Рут так старанно працювала, що наглядач похвалив її перед Боазом (Рут 1:22—2:7).

Захисник і добродійник

Боаз був відданим поклонником Єгови. Щоранку він вітався з женцями: «Господь з вами!», а вони відказували: «Нехай поблагословить тебе Господь!» (Рут 2:4). Коли Боаз дізнався, наскільки Рут віддана Ноомі, і побачив її працелюбну вдачу, то виявив до неї особливу прихильність. Боаз сказав приблизно так: ‘Залишайся на моєму полі, не йди на інші. Пристань до моїх дівчат, з ними ти будеш у безпеці. Я наказав своїм слугам не займати тебе. А як спрагнеш, вони поначерпують тобі чистої води’ (Рут 2:8, 9).

Рут вклонилась до землі й спитала: «Чому знайшла я милість в очах твоїх... хоч я чужа?» Боаз відповів: «Докладно розповіджено мені все, що зробила ти з своєю свекрухою по смерті твого чоловіка,— і ти кинула батька свого й матір свою та край свого народження, і пішла до народу, якого не знала вчора-позавчора. Нехай Господь заплатить за чин твій, і нехай буде нагорода твоя повна» (Рут 2:10—12).

Боаз не намагався завоювати прихильність Рут. Він лише щиро похвалив її. А скромна й покірна Рут подякувала йому за таку сердечну потіху. Вона вважала, що не заслужила такої похвали, отож стала працювати ще сумлінніше. В обідню пору Боаз кличе Рут: «Підійди сюди, та з’їж хліба й замочи у квасі шматок свій». Рут поїла і взяла їжу для Ноомі (Рут 2:14).

До вечора Рут назбирала ефу (22 літри) ячменю. Цей ячмінь, а також їжу, яку Рут приберегла з обіду, вона принесла додому (Рут 2:15—18). Ноомі зраділа, побачивши усе це, й спитала: «Де ти збирала сьогодні?.. Нехай буде благословенний, хто прийняв тебе!» Коли Ноомі дізналася, що тим добродійником був Боаз, то відказала: «Благословенний він у Господа, що не позбавив милости своєї ані живих, ані померлих... Близький нам той чоловік,— він із наших родичів [«відкупителів», НС]» (Рут 2:19, 20).

«Місце спочинку»

Прагнучи знайти «місце спочинку», тобто дім, для своєї невістки, Ноомі вирішує скористатися нагодою і відповідно до Божого закону попросити про викуп (Левит 25:25; Повторення Закону 25:5, 6). Вона все передбачливо планує і наставляє Рут, як досить незвичайним способом заполонити увагу Боаза. Після таких настанов добре підготовлена Рут під покровом ночі проникає на тік, що належить Боазові. Вона знаходить Боаза сплячого, розкриває йому ноги і чекає, поки він прокинеться (Рут 3:1—7).

Боаз прокидається. Безсумнівно, такий символічний вчинок Рут допомагає йому зрозуміти її прохання ‘простягнути крило над своєю невільницею’. Таким чином цей літній юдей усвідомив свій обов’язок відкупителя, адже він був родичем покійного чоловіка Рут, Махлона (Рут 3:9).

Нічний візит Рут був несподіваним для Боаза. Однак її прохання про відкуплення, як видно з реакції Боаза, не так вже й здивувало його. Цей чоловік щиро прагнув допомогти Рут.

Мабуть, Боаз помітив тривогу в голосі Рут і намагався заспокоїти її: «Тепер, дочко моя, не бійся! Усе, що скажеш, я зроблю тобі,— бо все місто народу мого знає, що ти жінка чеснотна!» (Рут 3:11).

Те, що Боаз вважав Рут доброчесною жінкою, видно з його слів: «Благословенна ти в Господа, дочко моя! Твоя остання ласка до мене ліпша від першої» (Рут 3:10). Перша ласка — це вияв милості до Ноомі. Останню ласку Рут виявила, коли, поступившись власними інтересами, прохала Боаза — значно старшого чоловіка — про відкуплення. Рут прагнула відновити рід свого покійного чоловіка Махлона і цим потішити Ноомі.

Відмова відкупителя

Наступного ранку Боаз викликає родича, який є ближчим для Ноомі. Перед мешканцями і старшими міста Боаз промовляє: ‘Я постановив: Подам тобі до вух твоє право викупити від Ноомі ділянку поля її чоловіка Елімелеха, яку вона має продати’. Боаз продовжує: ‘Якщо викупиш — викупи, а якщо ні — я викуплю’. Вислухавши Боаза, родич погоджується викупити цю ділянку (Рут 4:1—4).

Але на нього чекає несподіванка! Боаз заявляє перед усіма свідками: «Того дня, коли набудеш поле з руки Ноомі, то набудеш також моавитянку Рут, жінку померлого,— щоб поставити ім’я померлому на наділі його». Цей найближчий родич, побоявшись втратити свій спадок, відмовляється від права на викуп і каже: «Я не можу викупити» (Рут 4:5, 6).

За звичаєм, чоловік, який не хоче бути відкупителем, повинен зняти свою сандалю і передати ближньому. Отож, коли цей родич сказав Боазові: «Купи собі!», то зняв свою сандалю. Тоді Боаз звернувся до старших та до всього народу: «Ви свідки сьогодні, що я набув усе, що Елімелехове, і все, що Кілйонове та Махлонове з руки Ноомі. А також моавітянку Рут, Махлонову жінку, набув я собі за жінку, щоб поставити ім’я померлому на спадкові його... Ви сьогодні свідки на це!» (Рут 4:7—10).

Увесь народ, що був у брамі, сказав до Боаза: «Нехай дасть Господь цю жінку, що входить до дому твого, як Рахіль та як Лію, що вони обидві збудували Ізраїлів дім. І розбагатій в Ефраті, і здобудь собі славне ім’я в Віфлеємі» (Рут 4:11, 12).

За благословенням усього народу Боаз бере Рут собі за дружину. Згодом вона народжує йому сина на ім’я Овед. Так Рут і Боаз стають прабатьками царя Давида, а отже, й Ісуса Христа (Рут 4:13—17; Матвія 1:5, 6, 16).

‘Повна нагорода’

Уся розповідь — від люб’язного привітання Боаза з робітниками до моменту, коли він зобов’язується зберегти родове ім’я Елімелеха,— зображає Боаза як людину дієву та авторитетну. Боаз також добре володів собою, виявляв міцну віру і непорочність. Цей чоловік був щедрим, добрим, морально чистим і в усьому дотримувався наказів Єгови.

Рут також є гарним прикладом. Вона палко полюбила Єгову і виявила милість до Ноомі. Рут вирізнялася працьовитістю і покорою. Зрозуміло, чому люди вважали її ‘чеснотною жінкою’. Рут не їла «хліба з лінивства», а важко працювала, щоб допомогти ще й своїй нужденній свекрусі (Приповістей 31:27, 31). Турбуючись про Ноомі, Рут, мабуть, відчувала щастя від давання (Дії 20:35; 1 Тимофія 5:4, 8).

Які ж гарні приклади знаходимо в книзі Рут! Єгова не забув про Ноомі. Рут, ставши прародичкою Ісуса Христа, отримала «повну нагороду». А Боаз був поблагословлений ‘чеснотною жінкою’. Ці особи є справді чудовими прикладами віри.

[Рамка на сторінці 26]

Промінь надії

Якщо ви колись переживатимете важкі хвилини, історія Рут може стати для вас підбадьоренням. Книга Рут є доречним епілогом до книги Суддів. У ній розповідається, як Єгова дозволив скромній вдові з чужого моавського краю стати прародичкою царя Божого народу. На тлі книги Суддів, де описано численні відступлення ізраїльтян, віра Рут сяє як світло. Історія про Рут додасть вам запевнення, що незалежно від того, які важкі часи довелося б зносити, Бог завжди подбає про свій народ і сповнить свої наміри.