Остерігайтесь, щоб ваше серце не стало пихатим
«Бог пихатим противиться» (ЯКОВА 4:6).
1. Наведіть приклад доречної гордості.
ЧИ ВІДЧУВАЛИ ви коли-небудь з якогось приводу гордість? Більшості з нас знайоме це приємне почуття. Немає нічого поганого в тому, щоб іноді деякою мірою відчувати гордість. Наприклад, коли батьки-християни переглядають шкільний табель своєї доньки і дізнаються про її добру поведінку й старанність у навчанні, то вони тішаться її успіхами. Апостол Павло та його товариші гордилися новим збором, який вони допомогли заснувати, оскільки брати в тому зборі залишалися вірними попри переслідування (1 Фессалонікійців 1:1, 6; 2:19, 20; 2 Фессалонікійців 1:1, 4).
2. Чому здебільшого неправильно мати почуття гордості?
2 Вищенаведені приклади показують, що гордість інколи означає почуття задоволення, підставою для якого можуть бути якісь вчинки або володіння чимось. Однак нерідко гордість стає відображенням того, що людина має надмірно високу думку про себе, почувається вищою від інших з огляду на свої здібності, зовнішність, статки чи становище. Це часто виявляється через самовпевненість і пихатість у манері поведінки. Такої гордості християнам, безумовно, слід остерігатися. Чому? Тому що ми маємо вроджену схильність до егоїзму, яку ми успадкували від нашого прабатька Адама (Буття 8:21). Унаслідок цього наше серце може з легкістю обманути нас, і ми почнемо гордитися з неналежних причин. Скажімо, християни не повинні дозволяти, щоб в них розвивалася гордість з огляду на їхню расу, національність, матеріальне становище, освіту, природні здібності чи успіхи в роботі. Гордість, викликана такими чинниками, є неправильною, вона не подобається Єгові (Єремії 9:22; Дії 10:34, 35; 1 Коринфян 4:7; Галатів 5:26; 6:3, 4).
3. Що таке пихатість і що про неї сказав Ісус?
3 Існує ще одна причина, з якої треба відкидати неналежну гордість. Якщо ми дозволимо такій гордості вкоренитися в нашому серці, вона може перерости в пихатість. А що таке пихатість? Пихата людина не лише почувається вищою від інших, але й ставиться з презирством до тих, кого вважає нижчими від себе (Луки 18:9; Івана 7:47—49). Ісус згадав «пихатість» серед інших негативних рис, які походять «з людського серця» і ‘опоганюють людину’ (Марка 7:20—23). Християни розуміють, наскільки важливо остерігатися, щоб їхнє серце не стало пихатим.
4. Як нам може допомогти розгляд біблійних прикладів, в яких говориться про пихатість?
4 Уникати пихатості вам допоможе розгляд деяких біблійних прикладів, у котрих розповідається про пихатих людей. Завдяки цьому вам буде легше розпізнати неналежну гордість, якщо вона, можливо, вже поселилася у вашому серці або якщо вона розвинеться з часом. До того ж ви зможете боротися з думками і почуттями, через які серце могло б стати пихатим. У результаті ви не постраждаєте, коли Бог здійснить те, про що попереджає: «Я усуну з-поміж тебе твоїх веселунів зарозумілих, і ти бунтуватися більше не будеш [«ти не будеш пишатись», Кул.] на моїй святій горі» (Софонії 3:11, Хом.).
Бог виступає проти пихатих
5, 6. Як фараон виявив пихатість і до чого це призвело?
5 Ви зрозумієте погляд Єгови на пихатість, коли звернете увагу на заходи, які він уживав проти таких могутніх правителів, як, наприклад, фараон. Безсумнівно, фараон мав пихате серце. Він вважав себе богом, якому потрібно поклонятись, і ставився з презирством до ізраїльтян, своїх рабів. Подивіться, як він зреагував на прохання про те, щоб дозволити ізраїльтянам піти в пустелю і відзначити свято для Єгови. «Хто Господь, що послухаюсь слова Його, щоб відпустити Ізраїля?» — зарозуміло відповів фараон (Вихід 5:1, 2).
6 Після того як фараон зазнав шість кар, Єгова через Мойсея запитав цього єгипетського правителя: «Чи ж іще виноситимешся над моїм народом і не відпустиш його?» (Вихід 9:17, Хом.). І тоді Мойсей проголосив сьому кару — град, який спустошив край. Після десятої кари фараон дозволив ізраїльтянам вийти з Єгипту, але невдовзі передумав і погнався за ними. Урешті-решт фараон разом зі своїм військом потрапив у пастку в Червоному морі. Лише уявіть собі, про що вони, напевно, думали, коли води моря почали змикатися над ними! До чого призвела пихатість фараона? Його добірні воїни сказали: «Утікаймо від ізраїльтян, бо Господь воює за них з Єгиптом» (Вихід 14:25).
7. Як виявляли пихатість правителі Вавилону?
7 Рукою Єгови були принижені також інші пихаті правителі. Серед них був Санхерів (Сінаххеріб), цар Ассирії (Ісаї 36:1—4, 20; 37:36—38). Згодом Ассирію завоювали вавилоняни. Але два пихаті вавилонські царі теж були принижені. Згадайте бенкет, під час якого цар Валтасар і його знатні гості пили вино з посуду, винесеного з храму Єгови, та вихваляли вавилонських богів. Несподівано з’явилися пальці людської руки, які написали на стіні послання. Коли пророка Даниїла попросили пояснити таємничі письмена, він нагадав Валтасару: «Всевишній Бог дав твоєму батькові Навуходоносорові царство... А коли загордилося його серце... він був скинений з трону свого царства, і його слава була взята від нього. А ти, сину його Валтасаре, не смирив свого серця, хоч усе це знав» (Даниїла 5:3, 18, 20, 22). Тієї ж ночі Вавилон захопили мідо-перси, і Валтасара було вбито (Даниїла 5:30; 6:1).
8. Яких заходів Єгова вживав проти деяких пихатих людей?
8 Подумайте також про інших пихатих людей, котрі зневажали народ Єгови. Це філістимлянський велетень Ґоліят, перський перший міністр Гаман і цар Ірод Агріппа, який правив у провінції Юдеї. Через свою пихатість ці три чоловіки були покарані Богом і безславно загинули (1 Самуїла 17:42—51; Естер 3:5, 6; 7:10; Дії 12:1—3, 21—23). Заходи, яких Єгова вжив проти цих пихатих людей, доводять правдивість такої істини: «Перед загибеллю гордість буває, а перед упадком — бундючність» (Приповістей 16:18). Без сумніву, «Бог пихатим противиться» (Якова 4:6).
9. Як царі Тира перетворилися на зрадників?
9 На противагу пихатим правителям Єгипту, Ассирії та Вавилону, тирський цар упродовж певного часу допомагав Божому народові. Під час правління царів Давида і Соломона він посилав кваліфікованих працівників, а також постачав матеріали на будівництво царського палацу та Божого храму (2 Самуїла 5:11; 2 Хронік 2:10—15). На жаль, згодом царі Тира повстали проти народу Єгови. Що стало причиною цього? (Псалом 83:4—8; Йоіла 4:4—6; Амоса 1:9, 10).
‘Стало пихатим твоє серце’
10, 11. а) Кого можна порівняти до царів Тира? б) Чому тирські царі змінили своє ставлення до ізраїльтян?
10 Єгова надихнув пророка Єзекіїля викрити й засудити династію тирських царів. Звістка, звернена до «тирського царя», містить у собі вислови, які можуть стосуватись як царів Тира, так і першого зрадника, Сатани, що «в правді не встояв» (Єзекіїля 28:12; Івана 8:44). Колись Сатана був вірним духовним створінням у небесній організації Єгови, яка складається з духовних синів. Через Єзекіїля Бог Єгова вказав основну причину зради і тирських царів, і Сатани:
11 «Ти пробував ув Едені, садку Божому: усякий дорогий камінь — на одежі твоїй... Ти помазаний Херувим хоронитель... Ти був бездоганний у своїх дорогах від дня твого створення, аж поки не знайшлася на тобі несправедливість. Через велику торгівлю твою твоє нутро переповнилось насиллям, і ти прогрішив. Тому Я... погубив тебе, хоронителю Херувиме... Стало високим [«пихатим», НС] твоє серце через красу твою, ти занапастив свою мудрість через свою красу» (Єзекіїля 28:13—17). Отже, пихатість підштовхувала царів Тира чинити насилля над народом Єгови. Тир став надзвичайно багатим комерційним центром і славився своїми товарами (Ісаї 23:8, 9). Тирські царі розвинули надмірно високу думку про себе і почали гнобити Божий народ.
12. Що довело Сатану до зради і що він продовжує робити?
12 Подібно й духовне створіння, яке стало Сатаною, колись мало необхідну мудрість, щоб виконувати призначені йому Богом завдання. Замість того щоб бути вдячним, Сатана «загордився» і почав з презирством ставитись до Божого правління (1 Тимофія 3:6). Він став настільки високої думки про себе, що забажав, аби Адам і Єва поклонялися йому. Це неправильне бажання, «ставши здатним родити», породило гріх (Якова 1:14, 15). Сатана спокусив Єву, і вона з’їла плід з того єдиного дерева, плоди якого Бог заборонив їсти. Потім Сатана використав Єву, щоб спонукати й Адама з’їсти заборонений плід (Буття 3:1—6). Так перші люди заперечили Боже право керувати ними і, по суті, почали поклонятися Сатані. Пихатість Сатани не знає меж. Він намагався спокусити усіх розумних істот як у небі, так і на землі, в тому числі Ісуса Христа, щоб вони поклонялися йому, повставши проти влади Єгови. І він продовжує це робити (Матвія 4:8—10; Об’явлення 12:3, 4, 9).
13. Які плоди приносить пихатість?
13 Отож ми бачимо, що пихатість походить від Сатани. Вона є основною причиною гріха, страждань і зіпсуття у сьогоднішньому світі. Будучи «богом цієї системи», Сатана і далі сприяє поширенню неналежної гордості й пихатості (2 Коринфян 4:4). Він знає, що йому залишилось мало часу, тому веде війну з правдивими християнами. Його мета — відвернути їх від Бога, щоб вони стали самолюбними, чванливими та пихатими. Як і передрікалось у Біблії, такі егоїстичні риси дуже поширені в ці «останні дні» (2 Тимофія 3:1, 2; Об’явлення 12:12, 17).
14. Яке правило Єгова використовує в стосунках зі своїми розумними створіннями?
14 Ісус Христос сміливо викривав лихі наслідки, до яких призводить пихатість Сатани. Принаймні в трьох ситуаціях у присутності самовдоволених ворогів Ісус виклав правило, яке Єгова використовує в стосунках з людьми: «Кожен, хто звеличується, буде принижений, а хто упокорюється, буде звеличений» (Луки 14:11; 18:14; Матвія 23:12).
Бережіть своє серце від пихатості
15, 16. Чому в Аґар розвинулася пихатість?
15 Можливо, ви помітили, що у вищенаведених прикладах пихатість виявляли особи з високим становищем. Чи це означає, що прості люди не схильні до пихатості? Звичайно, ні. Розгляньмо, що сталося в домі Авраама. Цей патріарх не мав сина-спадкоємця. Його дружина Сарра через свій вік була нездатна народжувати дітей. Згідно зі звичаєм, чоловік, опинившись у такій ситуації, в якій опинився Авраам, брав собі другу дружину, яка народжувала йому дітей. Бог допускав такі шлюби, оскільки тоді ще не прийшов час відновити початкову норму для шлюбу серед його правдивих поклонників (Матвія 19:3—9).
16 Сарра заохотила Авраама узяти собі за наложницю її служницю-єгиптянку, на ім’я Аґар, щоб та народила йому спадкоємця. Аґар завагітніла. Вона мала б бути дуже вдячною за честь, яку отримала. Проте вона дозволила, щоб її серце стало пихатим. У Біблії розповідається: «Як вона ж побачила, що зачала, то стала легковажити [«зневажати», Хом.] господиню свою». Це спричинило такий розбрат у домі Авраама, що Сарра почала цькувати Аґар. Але проблему було вирішено. Божий ангел порадив Аґар: «Вернися до пані своєї,— і терпи під руками її [«покорися під її руку», Хом.]» (Буття 16:4, 9). Очевидно, Аґар прислухалася до цієї поради, змінила своє ставлення до Сарри і тому стала прародичкою безлічі нащадків.
17, 18. Чому всім нам треба остерігатися пихатості?
17 Випадок з Аґар показує, що коли становище людини якимось чином покращується, то в її серці може оселитися пихатість. Це означає, що навіть християнин, який щиросердо служить Богові, міг би стати пихатим, здобувши матеріальне багатство або владу. Такий склад розуму може розвинутись у нього і через те, що інші хвалять його за певні досягнення, мудрість чи здібності. Тож християнину треба пильнувати, щоб у його серце не прокралася пихатість, особливо якщо він добився в чомусь успіху чи отримав додаткові обов’язки.
18 Найголовніша причина, з якої нам слід уникати пихатості,— це ставлення Бога до цієї риси. У його Слові сказано: «Гордий погляд і гордовите серце — світильник нечестивих,— гріх» (Приповістей 21:4, Дерк.). Цікаво, що Біблія містить застереження для тих із християн, «хто багатий у теперішній системі». Їм радиться, щоб вони «не були про себе високої думки», іншими словами, не ставали пихатими (1 Тимофія 6:17; Повторення Закону 8:11—17). А небагатим християнам не можна мати «заздрісне око». Їм слід пам’ятати, що від пихатості ніхто не забезпечений — ні багаті, ні бідні (Марка 7:21—23; Якова 4:5).
19. Як Уззійя зіпсував свою добру репутацію?
19 Пихатість у поєднанні з іншими поганими рисами може зруйнувати добрі взаємини з Єговою. Розгляньмо для прикладу, як поводився на початку свого правління цар Уззійя: «Робив він угодне в Господніх очах... І став він звертатися до Бога... А за днів, коли він звертався до Господа, Бог давав йому успіх» (2 Хронік 26:4, 5). Але, на жаль, цар Уззійя втратив свою добру репутацію, оскільки «запишалося його серце аж до зіпсуття». Він розвинув настільки високу думку про себе, що увійшов до храму, щоб «кадити на кадильному жертівнику». Коли священики застерегли його проти такої самовпевненої поведінки, то «розгнівався Уззійя». У результаті Єгова вразив його проказою, і він помер, потрапивши в Божу немилість (2 Хронік 26:16—21).
20. а) Через що репутація царя Єзекії опинилась під загрозою? б) Що буде обговорюватися в наступній статті?
20 А тепер розгляньмо приклад царя Єзекії. Його репутація теж опинилась під загрозою, коли «запишнилося серце його». На щастя, «впокорився Єзекія в пишноті серця свого» і знову отримав Боже схвалення (2 Хронік 32:25, 26). Зверніть увагу, що позбутися пихатості Єзекії допомогло смирення. Смирення — це повна протилежність пихатості. Отже, в наступній статті ми обговоримо, як можна розвивати і зберігати християнське смирення.
21. Чого можуть з нетерпінням чекати смиренні християни?
21 Не забуваймо про всі гіркі наслідки, до яких призводить пихатість. Оскільки «Бог пихатим противиться», постановімо боротися з почуттям неналежної гордості. Намагаючись бути смиренними християнами, ми можемо з нетерпінням чекати часу, коли переживемо Божий великий день, в який пихаті разом з плодами їхньої пихатості будуть знищені з лиця землі. Тоді «понизиться гордість людини, й обнижена буде високість людей,— і буде високим Сам тільки Господь того дня» (Ісаї 2:17).
Запитання для роздумів
• Як би ви описали пихату людину?
• Звідки походить пихатість?
• Через що людина може стати пихатою?
• Чому нам слід остерігатися пихатості?
[Ілюстрація на сторінці 23]
Фараон був принижений за свою пихатість.
[Ілюстрація на сторінці 24]
Коли становище Аґар поліпшилося, в неї розвинулася пихатість.
[Ілюстрація на сторінці 25]
Єзекія впокорився і знову отримав Боже схвалення.