Шукав помилки, а знайшов правду

Розповів Стюарт Маршалл

«Ми не розмовляємо зі Свідками Єгови. Вони використовують Біблію». Так відповів єзуїтський священик, коли я попросив його показати моїй дружині суперечності у вченнях Свідків Єгови. Його слова мене здивували, тож я вирішив зробити це сам і погодився вивчати Біблію зі Свідками.

ТОДІ мені було 43 роки. Я постановив спростувати вчення Свідків Єгови, використовуючи свої знання з логіки й теології. Загальну та професійну освіту я здобував у навчальних закладах, якими керувала католицька церква. У 1969 році я отримав ступінь бакалавра в галузі економіки, а ще під час навчання прослухав курси з теології та з філософії. Хоча вся моя освіта була пов’язана з католицькою церквою, Біблію ми так і не вивчали.

Закінчивши коледж, я одружився з Патрицією Мак-Гінн, яка теж належала до католицької церкви. Згодом ми обоє здобули ступінь доктора наук у Станфордському університеті. У 1977 році в нас народився син Стюарт, і через деякий час ми переїхали в Сакраменто (штат Каліфорнія, США). Наступні 23 роки я працював державним службовцем в експертному центрі при органах законодавчої влади штату. В мої обов’язки входило оцінювати те, як на економіці Каліфорнії позначається реалізація освітнього бюджету. Я багато працював і добре заробляв. Мені подобалось виховувати нашого сина і спостерігати за тим, як він росте. Дружина була моїм найвідданішим другом, я теж старався її у всьому підтримувати.

Відповідь вартістю 25 центів

Коли нашому сину минуло два роки, Патриція отримала від Свідків Єгови Біблію. З нею розпочали біблійне вивчення, і через три роки після того вона охрестилася. Я вважав, що Свідки Єгови дещо фанатичні у своїх поглядах стосовно свят та переливання крові. Проте в інших питаннях їхні доводи мене переконували, і одного дня 1987 року несподівано для себе я виявив це публічно. Мене викликали на спільне засідання комітетів освіти, на якому я мав обґрунтувати перед представниками уряду штату свою оцінку певного проекту.

Уряд США схвалив проект будівництва надпровідного суперколайдера — величезної установки для дослідження внутрішньоатомних частинок. Вартість проекту сягала шести мільярдів доларів. За право на будівництво установки змагалися наукові заклади різних штатів, в тому числі Каліфорнійський університет. Його керівництво просило в уряду Каліфорнії кошти для того, щоб взяти участь у цьому конкурсі. Я був проти надання коштів, оскільки вважав, що в кінцевому результаті проект не приноситиме штату жодного прибутку. Керівники університету запросили на засідання двох лауреатів Нобелівської премії в галузі фізики. Обидва лауреати розповіли, скільки нового завдяки тій установці дізнаються вчені. Один твердив, що дослідження допоможуть краще зрозуміти питання про походження Всесвіту. Інший заявляв, що вони проллють світло на те, як виникло життя на нашій планеті.

Головуючий засідання звернувся до мене:

«Ви вважаєте, що шість мільярдів доларів надто висока ціна за те, щоб дізнатись відповіді на ці питання?»

«Згідний, що це важливі питання,— відповів я і додав: — Проте щосуботи зранку до мене приходять Свідки Єгови і за пожертву в розмірі 25 центів пропонують журнал, у якому можна знайти відповіді на ці питання. І я не певен, що їхнє пояснення вартістю 25 центів гірше, ніж відповідь вартістю шість мільярдів доларів, яку, можливо, дасть нам цей проект».

Усі присутні, навіть нобелівські лауреати, зайшлися сміхом. І хоча уряд все-таки надав кошти університету, мого твердження ніхто не спростував.

Ситуація, яка складалася в сім’ї, почала непокоїти мене. Після шести років дискусій про Біблію і Свідків Єгови моя дружина вирішила проводити у проповідуванні ще більше часу. Мене це дуже розчарувало. Вона хотіла скоротити години роботи в університеті, і я не розумів, як розсудлива людина може мати такі цілі. Хоч би що я казав чи робив, змінити її рішення було неможливо.

Тоді я вирішив звернутися по допомогу до людини, яка би знала Біблію краще за мене і, як мені здавалося, могла легко показати моїй дружині, що вчення Свідків Єгови суперечать Святому Письму. Я міркував так: якщо довести хибність хоча б одного їхнього вчення, то решту теж можна піддати сумніву. Для моєї дружини, яка мала аналітичний склад розуму, цього буде достатньо. Я зустрівся з єзуїтським священиком з церкви, до якої ми з Патрицією колись ходили. Але наша розмова закінчилась так, як описано на початку. Тож я зрозумів, що знайти й показати Патриції суперечності у вченнях Свідків, мабуть, доведеться мені, хоча на це піде більше часу.

Пошуки помилок

Коли я вивчав Біблію зі Свідками, мене дуже вразили біблійні пророцтва. У книзі Ісаї я прочитав детальне передбачення про те, як буде завойовано стародавній Вавилон. Це пророцтво було написане приблизно за 200 років до свого сповнення. Там говорилося, що завойовника Вавилона зватимуть Кір і що для захоплення міста буде відведено води річки Євфрат (Ісаї 44:27—45:4). Про падіння Вавилона я довідався ще в студентські роки на лекціях з воєнної стратегії. Під час вивчення Біблії я також дізнався, що пророк Даниїл більше ніж за два століття наперед передрік подробиці стосовно правління могутнього царя Греції. У пророцтві теж говорилося, що після смерті того правителя його імперія розділиться на чотири вже не такі могутні царства (Даниїла 8:21, 22). Цей факт про Александра Македонського і його імперію я пам’ятав з курсу історії стародавнього світу. Особисто дослідивши різні довідники, я переконався, що ці пророцтва справді були написані до того, як сталися передбачені в них події.

Чим довше я досліджував Біблію зі Свідками, тим більше переконувався, що вона є Божим Словом. Такої впевненості я не мав навіть після багатьох років вивчення католицької теології. Отримані знання спонукали мене до дій. Я вирішив присвятити своє життя Богу Єгові і стати одним з його Свідків (Ісаї 43:10). У 1991 році, лише через два роки після розмови з єзуїтським священиком, я охрестився. А наступного року охрестився наш син.

З того часу наші цілі в житті змінилися. Після хрещення я насамперед спланував, що́ необхідно зробити для того, аби через п’ять років моя дружина припинила викладати в університеті й у віці 50 років могла стати піонером, тобто повночасним проповідником. На той час це означало, що Патриція буде присвячувати 1000 годин на рік (приблизно 83 години в місяць), щоб допомагати людям розуміти біблійні істини. Патриції вдалося скоротити робочий графік настільки, що вона змогла розпочати піонерське служіння вже у 1994 році. Я ж спочатку поставив ціль покращити своє служіння, а також допомагати у зборі при кожній нагоді. Ще я охоче погодився вести рахунки на будівництвах Залів Царства в нашій місцевості.

На роботі я мав можливість обговорювати біблійні питання. Якось з’ясувалося, що наша нова співпрацівниця теж була Свідком Єгови, але перестала виявляти свою віру. Сумніви щодо Біблії ослабили її духовно, і я з радістю допоміг їй знову наблизитись до Бога. Вона повернулась до рідного штату і там розпочала піонерське служіння.

У 1995 році я був на спеціальному засіданні комітетів освіти, де обговорювались дослідження, фінансовані урядом США. Головуючий засідання спитав представника уряду, як іде реалізація проекту надпровідного суперколайдера. Представник відповів, що право на будівництво установки виграв штат Техас. Але її так і не добудували. На це було три причини. По-перше, вартість проекту ще перед початком будівництва зросла від шести до дев’яти мільярдів доларів. По-друге, федеральний уряд забажав використати кошти на інші цілі, зокрема на війну в Іраку 1991 року. І по-третє, уряд дізнався, що відповіді на запитання про походження життя можна отримати у Свідків Єгови всього за 25 центів. Схоже, моє зауваження стало популярним і облетіло широкі кола.

Усі засміялися, а декілька членів комітетів глянули на мене. Я вирішив дещо уточнити і сказав: «Тепер отримати відповіді можна безплатно, треба лише читати літературу Свідків».

Повнокровне життя

Коли моя дружина вийшла на пенсію, ми склали п’ятирічний план для мене. Я хотів приділяти більше часу, щоб навчати людей біблійних істин, тому обережно довідувався в різних установах, чи є там можливість працювати неповний робочий день. Несподівано керівництво нашого експертного центру запропонувало мені роботу за скороченим графіком. Тож 1998 року я приєднався до Патриції в піонерському служінні.

Одного ранку, коли ми з дружиною збиралися піти у служіння, задзвенів телефон. Це був один зі служителів центру Свідків Єгови в США (Бруклін, Нью-Йорк). Він повідомив, що центр шукає охочих взяти участь у певному проекті. Я радо погодився, і після цього ми з Патрицією 18 місяців служили у всесвітньому центрі Свідків Єгови. Щоб закінчити проект, я вийшов на пенсію раніше. Потім ми допомагали на будівництві Залу конгресів Свідків Єгови у Ферфілді (штат Каліфорнія). Ми продали наш дім в Сакраменто і переїхали у невелике помешкання в Пало-Альто. Мій ранній вихід на пенсію приніс багато благословень. З того часу ми працювали над різними проектами у філіалах Свідків Єгови в Нігерії, Південно-Африканській Республіці, Канаді, Великобританії та Німеччині.

Подібно до Свідків, котрі вивчали з нами Боже Слово, ми з дружиною маємо велику радість від того, що допомагаємо іншим людям дізнаватися про біблійні істини. Навчання від Єгови, безперечно, принесло мені набагато більший пожиток, ніж будь-яка з моїх освіт. Жодний навчальний заклад не може дати таких усебічних і практичних знань. Єгова навчив своїх Свідків передавати людям біблійну правду так, щоб вона впливала і на розум, і на серце. Це спонукує мене постійно покращуватись. Ми з дружиною вдячні Богу за таке змістовне життя і дуже цінуємо честь використовувати нашу освіту, служачи Володарю Всесвіту — Богу Єгові.

[Вставка на сторінці 27]

Коли я вивчав Біблію зі Свідками, мене дуже вразили біблійні пророцтва

[Ілюстрація на сторінці 27]

З Патрицією в день нашого весілля

[Ілюстрація на сторінці 29]

Ми з Патрицією отримуємо радість, коли допомагаємо іншим дізнаватись про біблійні істини