Що про небо говорить Біблія?

ДЕХТО твердить, що дізнатись, яким є життя на небі, неможливо, адже звідти ніхто не сходив. Очевидно, такі люди забули Ісусові слова: «Я зійшов з неба» (Івана 6:38). Звертаючись до релігійних провідників, Ісус також сказав: «Ви — знизу, а я — згори» (Івана 8:23). Що ж Ісус говорив про небо?

Ісус показав, що небо є місцеперебуванням Бога Єгови. Він часто називав Бога своїм «небесним Батьком», а в молитві звернувся до нього: «Батьку... що на небесах» (Матвія 6:9; 12:50). Однак Ісус говорив про небо не лише в цьому значенні. Наприклад, він згадав про «птахів небесних». Слово «небесні» стосується атмосфери, тобто повітряного простору (Матвія 6:26). Проте Єгова живе за її межами. Біблія каже: «Він Той, Хто сидить понад кругом землі» (Ісаї 40:22).

А може, наш «небесний Батько» живе серед зір? У Біблії матеріальний всесвіт також називається небом. Приміром, псалмоспівець написав: «Коли бачу Твої небеса — діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив,— то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї?» (Псалом 8:4, 5).

Однак Бог не живе у всесвіті, який створив, так само як тесля не живе у шафі, яку змайстрував. Ось чому під час присвячення храму в Єрусалимі цар Соломон сказав: «Чи ж Богові бо справді жити на землі? ...Небо і небо небес не можуть тебе вмістити! А що вже цей храм, що я збудував тобі!» (1 Царів 8:27, Хом.). Якщо Єгова не живе в буквальному небі, то в якому?

Людина досліджує всесвіт за допомогою потужних телескопів. Вона навіть літає у космос. Але, як говорить Біблія, «ніхто з людей Бога ніколи не бачив» (Івана 1:18). Ісус пояснив чому: «Бог є Дух» (Івана 4:24).

Дух — це вища форма життя. Дух не має тіла і крові чи інших фізичних складових, які можна сприймати органами чуття. Перебуваючи з Батьком на небі, Ісус був духом, тобто істотою, яка має більшу славу, ніж будь-яке земне створіння (Івана 17:5; Филип’ян 3:20, 21). Духовну сферу, де Ісус перебував зі своїм Батьком, Біблія теж називає небом. Яка вона і що там відбувається?

Осередок діяльності

З Біблії видно, що у небі виконується багато роботи. Там живуть сотні мільйонів духовних створінь, які вірно служать Богу (Даниїла 7:9, 10). Усі вони неповторні. Звідки це відомо? Спостерігаючи за творивом, яке нас оточує, ми не знайдемо двох абсолютно однакових істот. Тому можна з упевненістю сказати, що кожна духовна істота теж є унікальною. На відміну від людського суспільства, в якому рідко побачиш єдність, ці духовні створіння пліч-о-пліч виконують Божу волю.

Зверніть увагу, як Біблія описує діяльність ангелів у небі: «Благословіть Господа, Його Анголи, велетні сильні, що виконуєте Його слово, щоб слухати голосу слів Його! Благословіть Господа, усі сили небесні Його, слуги Його, що чините волю Його» (Псалом 103:20, 21). Тож у небі кипить робота, яка приносить цим синам Бога справжнє задоволення.

Ангели служили Богу ще задовго до появи землі. Біблія розповідає, що, коли Єгова створив землю, Божі сини «разом співали» і «радісний окрик здіймали» (Йова 38:4, 7). Один з них навіть допомагав Богу все творити (Колосян 1:15—17). З огляду на таку приємну співпрацю ангелів може виникати чимало запитань, наприклад: чи не було б людям цікаво на небі?

Чи люди створені для життя на небі?

Люди були створені не для того, щоб населяти небо, оскільки там вже давно жили ангели. Першій людській парі, Адаму і Єві, Бог дав завдання: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю» (Буття 1:28; Дії 17:26). Адам був першою людиною — новою формою життя, яка мала існувати на землі. Адам міг пізнавати Бога і вірно йому служити. Він мав стати батьком людства, яке б населило всю землю. «Небо,— небо для Господа, а землю віддав синам людським» (Псалом 115:16).

Нам важко змиритися зі смертю, оскільки вона суперечить людській природі. Бог сказав Адаму, що смерть буде покаранням за непослух. Якби Адам залишався слухняним, то ніколи не помер би (Буття 2:17; Римлян 5:12).

Бог нічого не говорив Адаму про небо. Земля — не випробний полігон, де Бог перевіряє, хто заслуговує на небесне життя. Ми були створені, щоб жити на ній вічно, і Бог обов’язково виконає свій намір. Біблія обіцяє: «Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній» (Псалом 37:29). Отже, згідно з Божим наміром люди не мали йти на небо. Чому ж тоді Ісус пообіцяв своїм апостолам небесне життя? Чи це означало, що всі добрі люди йтимуть на небо?