Мудро використовуй дар безшлюбності
«Хто може на таке погодитись, нехай погоджується» (МАТВ. 19:12).
1, 2. а) Як Ісус, Павло та інші ставилися до безшлюбності? б) Чому дехто не вважає безшлюбність даром?
ШЛЮБ, безумовно, є одним з найцінніших Божих дарів для людей (Прип. 19:14). Все ж багато неодружених християн теж тішаться насиченим і радісним життям. Гарольд, 95-літній брат, який ніколи не був одруженим, говорить: «Хоча мені приємно бути з іншими і виявляти гостинність, я ніколи не почуваюся самотнім, коли залишаюсь наодинці. На мою думку, можу по праву сказати, що маю дар безшлюбності».
2 Справді, Ісус Христос і апостол Павло вважали безшлюбність, як і шлюб, даром від Бога. (Прочитайте Матвія 19:11, 12; 1 Коринфян 7:7). Та не кожен, хто неодружений, залишається в такому стані за власним бажанням. Іноді обставини складаються так, що нелегко знайти підхожого подружнього партнера. Або ж, провівши роки в шлюбі, дехто раптом залишається сам через розлучення чи смерть коханої людини. Як тоді безшлюбність може бути даром? І як неодруженим християнам мудро користуватися ним?
Особливий дар
3. Які переваги часто мають неодружені християни?
3 Неодружена особа зазвичай має більше часу й особистої свободи, ніж одружена (1 Кор. 7:32—35). Ця перевага дозволяє їй збільшити свою участь у служінні, розширитись у любові до інших та наблизитися до Єгови. Тому чимало християн цінують переваги безшлюбного життя і вирішують хоча б деякий час «на таке погодитись». Інші, можливо, спочатку й не збиралися залишатись неодруженими, але з огляду на зміну обставин молитовно обдумали свою ситуацію і зрозуміли, що з допомогою Єгови теж можуть постановити у своєму серці прийняти цей дар. Так вони прийняли змінені обставини і погодились на безшлюбність (1 Кор. 7:37, 38).
4. Чому неодружені християни можуть почуватися повноцінними в служінні Богу?
4 Неодружені християни знають, що не обов’язково одружуватися, аби отримувати визнання і любов від Єгови та його організації. Бог любить кожного з нас (Матв. 10:29—31). Ніхто і ніщо не може відділити нас від його любові (Рим. 8:38, 39). Одружені ми чи ні, у нас є всі підстави почуватись повноцінними в служінні Богу.
5. Що необхідно, аби мудро послуговуватися даром безшлюбності?
5 А втім, дар безшлюбності, подібно до інших дарів, як-от таланту до музики чи спорту, слід розвивати, щоб послуговуватися ним якнайліпше. Цей дар мають брати і сестри, молоді і літні, ті, хто залишається неодруженим за власним бажанням або через обставини. Як усім цим християнам мудро використовувати свою життєву ситуацію? Розгляньмо кілька підбадьорливих прикладів з життя ранніх християн і подивімося, чого можна з них навчитись.
Безшлюбність у молоді роки
6, 7. а) Яке почесне служіння виконували Пилипові дочки, незаймані дівчата? б) Як Тимофій мудро використовував роки безшлюбності і які благословення він отримав за те, що охоче служив з юності?
6 Проповідник євангелія Пилип мав чотирьох дочок, незайманих дівчат, які разом з батьком ревно проповідували (Дії 21:8, 9). Пророкування належало до чудесних дарів святого духу, і дочки Пилипа користувалися цим даром на сповнення слів з Йоіла 3:1, 2.
7 Тимофій був молодим чоловіком, який мудро послуговувався своєю безшлюбністю. Мама Євникія і бабуся Лоіда змалку навчали його «святих писань» (2 Тим. 1:5; 3:14, 15). Вони стали християнами, скоріш за все, 47 року н. е., під час другого візиту Павла до Лістри, їхнього рідного міста. Через два роки, коли Павло прийшов до них утретє, Тимофію, ймовірно, було майже 20 років. Хоча Тимофій був досить молодим за віком і в правді, про нього «добре відгукувались» християнські старійшини в Лістрі та поблизькій Іконії (Дії 16:1, 2). Тому Павло запропонував Тимофієві супроводжувати його в подорожах (1 Тим. 1:18; 4:14). Ми точно не знаємо, чи Тимофій колись одружився. Але ми знаємо, що, як молода людина, він з радістю прийняв запрошення Павла і після того багато років, залишаючись неодруженим, служив місіонером та наглядачем (Фил. 2:20—22).
8. Завдяки чому Іван Марко ставив перед собою духовні цілі і які благословення він отримував?
8 Іван Марко теж мудро використовував роки безшлюбності. Він, його мати Марія і його родич Варнава належали до раннього християнського збору в Єрусалимі. Марко з рідними також міг би вести зручне життя, оскільки вони мали власний будинок у місті і служницю (Дії 12:12, 13). А втім, молодий Марко не потурав своїм бажанням і не був егоїстом. І він не ставив собі за мету зручно десь влаштуватися та вести тихе сімейне життя. Спілкування з апостолами вселило в цього юнака бажання бути місіонером. Отож він охоче приєднався до Павла і Варнави в їхній першій місіонерській подорожі і в усьому допомагав їм (Дії 13:5). Пізніше Марко подорожував з Варнавою, а потім, як читаємо, служив з Петром у Вавилоні (Дії 15:39; 1 Пет. 5:13). Ми не знаємо, скільки часу Марко залишався неодруженим. Але він здобув чудову репутацію як той, хто був готовий служити іншим і робити в служінні Богові все від нього залежне.
9, 10. Які можливості в служінні відкриваються сьогодні перед молодими неодруженими християнами? Наведіть приклад.
9 Сьогодні чимало неодружених молодих людей у зборі теж ревно і з радістю служать Богові. Подібно до Марка й Тимофія, вони розуміють, що безшлюбність дає їм нагоду «постійно без відволікань служити Господу» (1 Кор. 7:35). Це відкриває перед неодруженими людьми великі можливості — бути піонерами, проповідувати там, де є більша потреба у вісниках, вивчити іноземну мову, допомагати в будові Залів Царства чи філіалів, відвідати Школу удосконалення служіння або служити в Бетелі. Якщо ти молодий і неодружений, чи мудро використовуєш свої обставини?
10 Брат, на ім’я Марк, став піонером, коли йому не було ще й 20, відвідав Школу удосконалення служіння і служив у різних призначеннях по цілому світі. Аналізуючи 25 років повночасного служіння, він каже: «Я старався спілкуватися з усіма членами збору: ходив з ними в служіння, робив до них пастирські візити, запрошував їх до себе на гостину і навіть організовував товариські зустрічі для духовного підбадьорення. Усе це приносило мені велику радість». Зі слів Марка видно, що найбільшу радість у житті ми відчуваємо, коли щось даємо, і насичене життя у священному служінні відкриває для цього чимало можливостей (Дії 20:35). Хоч би які інтереси, здібності і досвід ти мав, для таких молодих людей, як ти, є багато роботи в Господній праці (1 Кор. 15:58).
11. Чому варто не спішити з одруженням?
11 Більшість молодих людей хотіли б зрештою одружитись, але є вагомі причини не спішити вступати в шлюб. Павло заохочував юнаків і дівчат почекати принаймні доти, доки не мине «розквіт... молодості», коли сексуальні бажання найсильніші (1 Кор. 7:36). Потрібно часу, щоб зрозуміти себе і набути життєвого досвіду, який знадобиться у виборі підхожого партнера. Шлюбна обіцянка є серйозним рішенням, якого слід дотримуватися все своє життя (Еккл. 5:1—4).
Безшлюбність у пізніші роки
12. а) Як вдова Анна давала собі раду в нових обставинах? б) Яка честь їй випала?
12 Анна, згадана в Євангелії Луки, напевно, була глибоко засмучена раптовою смертю свого чоловіка, з яким прожила в шлюбі лише сім років. Нам не відомо, чи вони мали дітей і чи вона пізніше думала одружитися знову. Проте Біблія повідомляє, що Анна у 84-літньому віці була все ще вдовою. З біблійної розповіді можемо зробити висновок, що Анна у змінених обставинах намагалася наближатись до Єгови. Вона «ніколи не покидала храму, а вдень і вночі віддано служила Богові, постячи та звертаючись до нього з благаннями» (Луки 2:36, 37). Отже, духовне посідало перше місце в її житті. Це вимагало від Анни справжньої рішучості і неабияких зусиль, та вона була щедро винагороджена. Цій жінці випала честь побачити маленького Ісуса і свідчити іншим про визволення, яке мало прийти через нього як майбутнього Месію (Луки 2:38).
13. а) З чого видно, що Дорка брала активну участь у діяльності збору? б) Як вона була винагороджена за свою великодушність і доброту?
13 У Йоппії, стародавньому портовому місті на північний захід від Єрусалима, мешкала жінка, яку звали Дорка, або Тавіта. Оскільки в Біблії не згадано про чоловіка Дорки, в той час вона, ймовірно, була незаміжньою. Дорка «робила дуже багато добрих діл та щедро давала милостиню». Вона, очевидно, шила багато одягу для нужденних вдів та інших, і через це її дуже любили. І, коли вона несподівано захворіла й померла, цілий збір послав за Петром, щоб той прийшов і воскресив їхню любу сестру. Коли звістка про воскресіння Дорки рознеслася по Йоппії, багато хто повірив у Господа (Дії 9:36—42). Сама Дорка, можливо, допомагала декому з цих людей, виявляючи свою надзвичайну доброту.
14. Що спонукує неодружених християн наближатися до Єгови?
14 Подібно до Анни і Дорки, чимало братів і сестер нині залишаються безшлюбними в пізніші роки життя. Комусь не вдалося знайти підхожого подружнього партнера, інші розлучились або овдовіли. Не маючи чоловіка чи дружини, яким можна звіритися, неодружені християни часто вчаться більше покладатись на Єгову (Прип. 16:3). Сильвія, незаміжня сестра, що служить у Бетелі близько 40 років, вважає це справжнім благословенням. Вона розповідає: «Іноді я втомлююся бути сильною. Тоді я думаю: “Хто підбадьорить мене?”» Сильвія додає: «Я вірю, що Єгова ліпше за мене знає про мої потреби, і це допомагає мені наближатися до нього. І я кожного разу отримую підбадьорення, іноді із зовсім несподіваного джерела». Коли ми наближаємося до Єгови, він завжди вельми ніжно дбає про нас.
15. Як неодруженим християнам «широко відкривати своє серце» в любові?
15 Безшлюбність дарує особливу нагоду «широко відкривати свої серця» в любові. (Прочитайте 2 Коринфян 6:11—13). Жолін, незаміжня сестра, яка вже 34 роки служить повночасно, говорить: «Я намагаюся розвивати сердечні стосунки не тільки зі своїми ровесниками, але й з усіма людьми. Безшлюбність дає чудову нагоду щедро жертвувати чимось для Єгови, рідних, одновірців та інших людей. З віком я дедалі більше ціную свій безшлюбний стан». Літні, немічні особи, одинокі батьки, молодь та решта членів збору, безумовно, вдячні неодруженим одновірцям за безкорисливу підтримку. Дійсно, коли ми виявляємо до інших любов, то й самі почуваємося ліпше. Чи можеш і ти «широко відкрити своє серце» в любові до інших?
Безшлюбність на ціле життя
16. а) Чому Ісус не одружувався? б) Як Павло мудро використовував свою безшлюбність?
16 Ісус не був одруженим; він мав підготуватися до призначеного йому служіння і виконувати його. Ісус багато подорожував, трудився з раннього ранку до пізньої ночі і зрештою віддав своє життя в жертву. В його випадку безшлюбність допомагала йому виконувати своє доручення. Апостол Павло подорожував тисячі кілометрів і стикався в служінні з величезними труднощами (2 Кор. 11:23—27). Павло, можливо, був раніше одружений, але потім, ставши апостолом, вирішив не одружуватися знову (1 Кор. 7:7; 9:5). Маючи на увазі служіння, Ісус і Павло заохочували інших, наскільки дозволяють обставини, наслідувати їхній приклад. А втім, жоден з них не поставив перед Божими служителями вимоги дотримуватися целібату (1 Тим. 4:1—3).
17. Як дехто наслідує Ісуса та Павла і чому ми можемо не сумніватися, що Єгова цінує тих, хто йде на такі жертви?
17 Сьогодні деякі християни також свідомо залишаються неодруженими, щоб якомога ліпше виконувати служіння. Гарольд, про якого згадувалося раніше, прослужив у Бетелі понад 56 років. Він розповідає: «Прослуживши десять років у Бетелі, я побачив чимало пар, які змушені були залишити бетелівське служіння через хворобу або через те, що їм треба було дбати про старенького тата чи маму. Оскільки обоє моїх батьків померли, я не хотів, аби щось завадило мені продовжувати бетелівське служіння, яке я так любив, і тому я вирішив не одружуватися». Подібну думку багато років тому висловила піонерка на ім’я Маргарет. Вона сказала: «У мене були нагоди вийти заміж, але я була зосереджена на іншому. Я могла використовувати свободу, яку дає безшлюбність, щоб залишатись активною в служінні, і через це почувалася дуже щасливою». Безсумнівно, Єгова ніколи не забуде тих, хто йде на такі жертви заради правдивого поклоніння. (Прочитайте Ісаї 56:4, 5).
Мудро використовуй свої обставини
18. Як інші можуть підбадьорювати і підтримувати неодружених християн?
18 Усі неодружені християни, які цілим серцем намагаються служити Єгові, заслуговують нашої щирої похвали і підбадьорення. Ми любимо їх за те, якими вони є, і за їхній вагомий внесок у життя збору. Вони ніколи не почуватимуться самотніми, якщо ми станемо для них духовними «братами, сестрами, матерями, дітьми». (Прочитайте Марка 10:28—30).
19. Як тобі мудро використовувати дар безшлюбності?
19 Залишаєшся ти неодруженим з власної волі чи через певні обставини, нехай ці біблійні та сучасні приклади запевнять тебе в тому, що ти можеш вести щасливе і змістовне життя. Деяких дарів ми дуже прагнемо, а про інші навіть не думаємо. Деякі відразу нам подобаються, а інші стають для нас цінними лише з часом. Багато залежить від нашого ставлення до цих дарів. Як тобі мудро використовувати дар безшлюбності? Наближайся до Єгови, будь активно зайнятим у служінні йому і широко відкривай своє серце в любові до інших. Безшлюбність, як і шлюб, може приносити чимало благословень, якщо ми переймаємо Божий погляд на цей дар і мудро ним користуємось.
Чи ти пригадуєш?
• В якому розумінні безшлюбність може бути даром?
• Як безшлюбність стає благословенням у молоді роки?
• Які нагоди мають неодружені християни, щоб наближатися до Єгови і широко відкривати серце в любові?
[Ілюстрації на сторінці 18]
Чи ти мудро використовуєш свої обставини в служінні Богові?