До чого «нас спонукує Христова любов»?

1, 2. а) Які почуття у нас викликають роздуми про життя Ісуса? б) Що ми розглянемо в цій статті?

ЩО МИ відчуваємо, коли втрачаємо близьку людину? Тугу, смуток і біль. Напочатку нас можуть мучити спогади про те, якими були її останні дні, особливо якщо перед смертю вона страждала. Але з часом у нашому серці оживають і радісні спогади про те, скільки всього ми від неї навчилися, як вона вміла підняти нам настрій і підтримати у важку хвилину.

² У період Спомину ми багато читаємо і роздумуємо про страждання та смерть Ісуса (1 Кор. 11:24, 25). Звичайно, це не може не викликати в нас смутку. Але разом з тим ми пригадуємо, як Ісус навчав людей і скільки добра він для них зробив. А ще ми уявляємо, чим він займається зараз і що здійснить для нас у майбутньому. Такі роздуми зігрівають нам серце і пробуджують глибоку вдячність за Ісусову любов. Але як нам виявляти цю вдячність на ділі? Відповідь дізнаємось з цієї статті.

 3. Чому ми вдячні Єгові та Ісусу за викупну жертву?

³ Коли ми роздумуємо про життя і смерть Ісуса, наші серця сповнюються вдячності. Протягом всього свого земного служіння Ісус навчав людей істин про Боже Царство і розповідав їм, скільки благословень воно принесе. Ми дуже цінуємо ці знання. Також ми вдячні за викупну жертву, адже вона відкрила перед нами можливість стати близькими друзями Єгови та Ісуса. Завдяки їй ми маємо надію отримати вічне життя і знову побачити близьких людей, яких забрала смерть (Ів. 5:28, 29; Рим. 6:23). Звичайно, ми нічим не заслужили цих подарунків і ніколи не зможемо за них відплатити (Рим. 5:8, 20, 21). Зате ми можемо показати Єгові та його Сину, наскільки вдячні за все, що вони для нас зробили. Як саме?

 4. Як Марія Магдалина виявила вдячність Ісусові за те, що він для неї зробив? (Дивіться ілюстрацію.)

⁴ Розгляньмо приклад юдейки, яку звали Марія Магдалина. Вона була опанована сімома демонами і дуже через це страждала. Мабуть, Марія втратила всяку надію, що хтось зможе їй допомогти. Тому не важко здогадатися, яка вона була вдячна Ісусові за те, що він звільнив її від демонського впливу. Вона стала послідовницею Христа і підтримувала його служіння, жертвуючи своїм часом, силами та майном (Луки 8:1—3). Ісус дуже допоміг Марії, але невдовзі він мав зробити щось набагато величніше — віддати себе в жертву, «аби кожен, хто виявляє, що вірить у нього» міг жити вічно (Ів. 3:16). Скоріш за все, Марія цього не розуміла, але вона і без того залишалася відданою Христу. Коли Ісус страждав на стовпі мук, Марія була поряд, бо дуже переживала за свого Господа і хотіла підтримати інших (Ів. 19:25). А після Ісусової смерті вона разом зі ще двома жінками принесла прянощі до його гробниці (Марка 16:1, 2). Відданість Марії була щедро винагороджена. Вона удостоїлася честі зустрітися і особисто поспілкуватися з воскреслим Ісусом! Мало кому з учнів випала така нагода (Ів. 20:11—18).

 5. Як ми виявляємо вдячність Єгові та Ісусу за все, що вони для нас зробили?

⁵ Ми теж глибоко вдячні Єгові та Ісусу за все, що вони для нас зробили, тому охоче жертвуємо своїм часом, силами та грошима, аби сприяти справам Царства. Наприклад, ми пропонуємо свою допомогу у будівництві та обслуговуванні наших споруд для поклоніння.

 6. Звідки ми знаємо, що викуп був сплачений за кожного з нас особисто?

⁶ Знаючи, як сильно Єгова та Ісус нас люблять, ми не можемо не любити їх у відповідь (1 Ів. 4:10, 19). І наша любов стає ще глибшою, коли ми усвідомлюємо, що Ісус помер не просто за все людство, а за кожну людину зокрема. Це добре розумів апостол Павло. У Листі до галатів він написав: «Божий Син... полюбив мене і віддав за мене самого себе» (Гал. 2:20). Лише уявіть: Ісус пожертвував собою за кожного з нас і кожному з нас Єгова дозволив стати його другом (Ів. 6:44). Сам Бог побачив у нас щось хороше і заплатив за нас найвищу ціну! Усвідомлення цього поглиблює нашу любов до Єгови та Ісуса. Однак нам варто запитати себе: «А до чого ця любов мене спонукує?»

 7. Подивіться на ілюстрацію. Як кожен з нас може показати, що любить Єгову та Ісуса? (2 Коринфян 5:14, 15; 6:1, 2).

⁷ Якщо ми любимо Бога і його Сина, то будемо любити і людей. Звісно, цю любов треба підтверджувати ділами. (Прочитайте 2 Коринфян 5:14, 15; 6:1, 2.) Як це робити? Один зі способів — ревно проповідувати. Єгова «хоче, щоб усілякі люди врятувалися і набули точного знання правди» (1 Тим. 2:4). Тому ми проповідуємо всім людям, незалежно від їхньої раси, національності, фінансового чи соціального становища.

 8. Як кожен з нас може показати, що любить братів і сестер?

⁸ Наша любов до Бога та Ісуса виявляється і в нашому ставленні до одновірців (1 Ів. 4:21). Ми щиро ними цікавимося і завжди готові підтримати їх у важку хвилину. Ми потішаємо тих, хто втратив близьку людину, провідуємо хворих і підбадьорюємо пригнічених (2 Кор. 1:3—7; 1 Фес. 5:11, 14). Також ми часто молимося за братів і сестер, адже знаємо, що «благання праведника має велику силу» (Як. 5:16).

 9. Як іще ми можемо показати, що любимо братів і сестер?

⁹ Той, хто любить братів і сестер, докладатиме всіх зусиль, щоб у зборі не порушувався мир. Для цього потрібно наслідувати милосердя Єгови. Щоб мати підставу пробачати наші гріхи, він віддав у жертву власного Сина. То хіба ми можемо не пробачати братам і сестрам, коли вони грішать проти нас? Ми в жодному разі не хотіли б стати такими, як той злий раб, про якого Ісус розповів в одному зі своїх прикладів. Пан пробачив тому рабові величезний борг, а він не захотів пробачити іншому рабові набагато менший (Матв. 18:23—35). Якщо у вас виникло непорозуміння з кимось у зборі, чи могли б ви зробити перший крок і примиритися ще до Спомину? (Матв. 5:23, 24). Так ви покажете глибину своєї любові до Єгови та Ісуса.

10, 11. Як старійшини можуть показати, що люблять Єгову та Ісуса? (1 Петра 5:1, 2).

¹⁰ А як старійшинам показати свою любов до Єгови та Ісуса? Вони повинні дбати про Ісусових овець. (Прочитайте 1 Петра 5:1, 2.) Ісус підкреслив цю думку в розмові з апостолом Петром після свого воскресіння. Петро тричі зрікся свого Господа і, мабуть, понад усе хотів довести свою любов до нього. Ісус пояснив йому, як це зробити. Запитавши Петра: «Симоне, сину Івана, ти любиш мене?», він дав йому такий наказ: «Паси моїх овечок» (Ів. 21:15—17). Решту свого життя Петро присвятив турботі про Ісусових овець.

¹¹ Старійшини, в період Спомину у вас є особлива нагода показати, що ви любите Єгову та Ісуса і слухаєтеся Ісусової вказівки. Приділіть побільше уваги пастирським візитам і спробуйте допомогти комусь з неактивних вісників повернутися до Єгови (Єзек. 34:11, 12). А на самому Спомині познайомтеся з тими, хто прийшов уперше, та поспілкуйтеся із зацікавленими. Тоді вони відчують, що їм раді.

12. Чому Ісусові слова, записані в Івана 16:32, 33, додають нам мужності?

¹² У ніч перед своєю смертю Ісус сказав учням: «У світі ви зазнаватимете лиха, але будьте відважні: я світ переміг!» (Прочитайте Івана 16:32, 33). Ісус був мужнім чоловіком: він не боявся своїх ворогів і залишався вірним Богові до самої смерті. У чому був його секрет? Він повністю покладався на Єгову. Ісус знав, що його послідовники стикатимуться з такими ж труднощами, як і він, тому попросив Єгову оберігати їх (Ів. 17:11). Лише подумайте: нас захищає сам Єгова! Він сильніший за будь-кого з наших ворогів і уважно спостерігає за всім, що відбувається в нашому житті (1 Ів. 4:4). Тож покладаймося на Єгову, і він обов’язково допоможе нам подолати наші страхи.

13. Як Йосип з Ариматеї виявив мужність?

¹³ Розгляньмо приклад Йосипа з Ариматеї. Він мав авторитет серед юдеїв і був членом Синедріону — юдейського верховного суду. Однак протягом Ісусового земного служіння Йосип не проявляв себе як мужня людина. Іван пише, що він «був Ісусовим учнем, але через страх перед юдеями тримав це в таємниці» (Ів. 19:38). Очевидно, Йосип боявся втратити повагу людей. Але після того як Ісус помер, він таки «відважився піти до Пилата і попросив дозволу забрати Ісусове тіло» (Марка 15:42, 43). Йосип більше не приховував того, що вірить у Христа.

14. Що вам робити, якщо ви маєте страх перед людьми?

¹⁴ Чи вам знайомі почуття Йосипа? Можливо, ви не наважуєтеся сказати однокласникам або співробітникам про те, що є Свідком Єгови. Або ж не поспішаєте ставати неохрещеним вісником чи охрещуватися, бо переживаєте, що люди про вас погано подумають. Не дозвольте цим почуттям завадити вам робити те, що правильне. Палко моліться до Єгови. Просіть у нього мужності, щоб виконувати його волю. Бог обов’язково відповість на ваші молитви і зробить вас сильними (Ісаї 41:10, 13).

15. Які почуття мали учні Ісуса, коли побачили, що він живий, і до чого це їх спонукало? (Луки 24:52, 53).

¹⁵ Коли Ісус помер, його учні дуже сумували. Уявіть, як їм було: вони втратили близького друга, а всі їхні сподівання, здавалося, залишилися невиправданими (Луки 24:17—21). Але після свого воскресіння Ісус допоміг їм зрозуміти, яку саме роль він відіграє у виконанні біблійних пророцтв. Також він дав їм важливе завдання (Луки 24:26, 27, 45—48). На 40-й день, коли Ісус вознісся на небо, від смутку учнів уже не було жодного сліду. Вони були щасливі, що їхній Пан живий і що він допомагатиме їм виконувати їхнє нове доручення. Радість переповнювала їхнє серце, і вони безперестанку вихваляли Бога. (Прочитайте Луки 24:52, 53; Дії 5:42.)

16. Що нам потрібно робити, щоб, подібно до учнів Ісуса, отримувати радість від служіння?

¹⁶ Так само як Ісусові учні, ми можемо отримувати радість від служіння, причому не тільки в період Спомину, а завжди. Для цього потрібно ставити справи Царства на перше місце в житті. Багато хто змінив свій робочий графік так, щоб регулярно проповідувати і не пропускати зібрань та сімейного поклоніння. А дехто навіть відмовився від матеріальних благ, які інші вважають необхідністю, і взяв на себе додаткові обов’язки в зборі чи переїхав туди, де є більша потреба у вісниках. Звичайно, служіння Єгові вимагає постійних зусиль. Але він обіцяє щедро нас благословляти, якщо ми будемо ставити справи Царства на перше місце в житті (Присл. 10:22; Матв. 6:32, 33).

17. Що ви плануєте робити цього року в період Спомину? (Дивіться ілюстрацію.)

¹⁷ У вівторок, 4 квітня, ми будемо відзначати Спомин смерті Ісуса Христа. Але не потрібно чекати цієї дати, щоб почати роздумувати про життя та смерть Ісуса і про те, як сильно він і його Батько нас люблять. У період Спомину нам варто робити це якомога частіше. Чому б не розглянути біблійні уривки, наведені в таблиці «Тиждень перед смертю Ісуса» в додатку Б12 «Перекладу нового світу»? Читаючи ці уривки, ви можете поглибити свою вдячність і любов, розвинути мужність і збільшити радість. Також вони допоможуть вам визначити, як вам на ділі показати, що ви цінуєте викупну жертву. Не сумнівайтеся: Ісус помічає все, що ви робите для нього в період Спомину (Об’яв. 2:19).