18:37

Ти сам кажеш, що я цар. Цими словами Ісус підтверджує, що є царем (Мт 27:11; пор. коментарі до Мт 26:25, 64). Однак Пилат має неправильне уявлення про царську владу Ісуса. Ісусове Царство «не належить до цього світу» і тому не становить загрози для Риму (Ів 18:33—36).

Свідчити про правду. Грецькі слова, які в Грецьких Писаннях перекладаються як «свідчити» (мартіре́о), «свідчення» (мартірı́а) і «свідок» (ма́ртіс), мають широке значення. Ці спільнокореневі слова в основному вказують на те, що хтось розповідає про факти як очевидець або як той, хто сам про них дізнався. Однак вони також можуть означати «проголошувати; підтверджувати; говорити схвально». Ісус не тільки свідчив про правду і проголошував те, в чому був переконаний, але й жив так, щоб доводити правдивість пророчого слова та обіцянок свого Батька (2Кр 1:20). В Біблії містяться детальні пророцтва, які розкривають Божий намір, пов’язаний з Царством та його Месіанським Правителем. Усе Ісусове життя на землі, яке завершилось жертовною смертю, стало сповненням месіанських пророцтв, у тому числі прообразів із Закон-угоди (Кл 2:16, 17; Єв 10:1). Тож можна сказати, що Ісус свідчив про правду своїми словами і ділами.

Правду. Ісус мав на увазі не правду в загальному, а правду про Божі наміри. Головним у Божому намірі є те, що Ісус, «син Давида», є Первосвящеником і Правителем Божого Царства (Мт 1:1). Ісус пояснив, що прийшов до людей, жив на землі і виконував своє служіння передусім для того, щоб проголошувати правду про це Царство. Подібну звістку оголосили ангели перед народженням і під час самого народження Ісуса у Віфлеємі юдейському, місті, де народився Давид (Лк 1:32, 33; 2:10—14).